Пам'ятки Чернігівської області

Церква Казанської ікони Божої Матері в Семенівці збудована в 1875 році.

Великий кам'яний п'ятикупольний храм має центральний купол над вівтарем та чотири малі куполи. П'ятиярусна дзвіниця заввишки 47,5 метрів вважається окремою частиною храму. Церква має 3 входи, головний – із західної сторони.

У 1935 році храм було закрито радянською владою, дзвони та хрести знято. Під час Другої світової війни пошкоджено.

Казанський храм відреставровано в 1999 році.

Церква Костянтина та Олени на Грецькому (Троїцькому) кладовищі Ніжина - один із трьох з грецьких храмів міста.

Збудована в 1819-1820 роках (за іншими даними - у другій половині XVIII толіття) в стилі бароко коштом багатих грецьких купців братів Зосимів, можливо їх родової усипальниці. Під вівтарними стінами церкви похований один із трьох легендарних братів Зосима – Анастасій, дворянин та кавалер Грецького Командорського Ордену Спасителя. Брати прославилися не лише багатством, а й обітницею безшлюбності, яке поклялися зберігати до звільнення їхньої батьківщини Греції від османського ярма.

Микола Гоголь описав освячення церкви Костянтина та Олени на Грецькому цвинтарі в юнацькій сатирі "Щось про Ніжин, або Дурням закон не писаний".

Нині храм Костянтина та Олени у Ніжині належить до Православної церкви України.

Мурована одноверха церква Миколая Чудотворця розташована на околиці Прилук - районі Сорочинці.

Храм збудований в середині ХІХ століття в стилі українського модерну.

Церква Покрови Пресвятої Богородиці, що височіє на пагорбі в центрі села Дігтярівка, збудована в 1708-1710 роках коштом гетьмана Івана Мазепи. Саме в Покровській церкві великий український гетьман молився напередодні прийняття рішення про перехід на сторону короля Карла ХІІ проти московського царату в Північній війні.

Кам'яний п'ятикупольний храм споруджено в стилі українського бароко. У зовнішньому декорі відчувається вплив пізнього ренесансу та раннього класицизму.

За радянських часів Покровська церква була розграбована і частково зруйнована.

У 2009 році було розпочато реставраційні роботи, під час яких було відновлено один з приділів церкви. Проте через брак коштів роботи було призупинено. В 2023 році Православна церква України оголосила про намір залучити благодійний фонд Івана Мазепи, створений в 2022 році, для відбудови церкви.

Церква Різдва Пресвятої Богородиці збудована в Количівці під Черніговим у 1778 році, добудована в 1885 році.

Дерев'яна п'ятизрубна споруда з притвором та двоярусною дзвіницею. Зберігся триярусний іконостас з іконами XVIII сторіччя. Всередині дзвіниці можна побачити старовинні написи.

Церква Різдва Пресвятої Богородиці – маловідомий зразок дерев'яної монументальної архітектури Сіверщини кінці XVIII сторіччя.

Дерев'яна церква Різдва Пресвятої Богородиці розташована в селі Загребілля, присілку Сосниці ("за геблею").

Однокупольний хрестоподібний у плані храм складає одне ціле з триярусною дзвіницею. Різьблений п'ятиярусний вівтар у стилі бароко створений у XIX столітті. Збереглися розписи початку ХХ століття, над якими працювали художники Михайло Гавриленко, Яків Тимошенко, Микола Овдієнко, Євген Базилевич, Григорій та Єфим Величковські.

Церква оточена водою - під'їхати машиною на машині можна лише за сухої погоди.

Церква Святих мучеників Чернігівського князя Михаїла і його боярина Федора розташована на березі річки Стрижень, на місці садиби відомого полковника Павла Полуботка.

До революції біля церкви знаходилася духовна семінарія - один із найстаріших навчальних закладів дореволюційного Чернігова. Зараз тут розташовані корпуси військового шпиталю.

У світі лише три храми носять ім'я святих мучеників чернігівського князя Михайла Всеволодовича та його боярина Федора, які відмовилися вклонитися монгольським ідолам під час нашестя Батия і були жорстоко страчені монголами. Такі храми є у Чернігові, у Москві та у невеличкому канадському містечку.

Належить до Православної церкви України.

Дерев'яна церква святого великомученика Димитрія Солунського збудована в Добрянці у 1790 році.

Це єдина старообрядницька церква на Чернігівщині. Тривалий час за указом імператора Миколи I у храмі було заборонено дзвін. Більшовики закрили церкву перед Другою світовою війною, але за німців вона знову стала чинною.

Головною святинею прихожани вважають ікону Божої Матері "Вгамування хвороби".

Нещодавно до Дмитрівського храму було прибудовано дзвіницю.

Церква Святого Миколая в Ічні побудована в 1879 році за типовим єпархіальним проєктом у так званому цегляному стиль модерн.

За радянських часів будівля церкви була зруйнована, але дзвіниця збереглася - її використовували як пожежну каланчу.

З 2007 року Миколаївська церква-дзвіниця належить релігійній громаді Православної церкви України.

Церква Святої великомучениці Параскеви П'ятниці у селі Чайкіне побудована в 1999-2002 роках за проєктом "УкрНДПІцивілбуд" за участі ВАТ "Чернігівреставрація".

Названа на честь матері другого президента України Леоніда Кучми, уродженця Чайкіного.

Дерев'яна церква Успіння Пресвятої Богородиці у Волосківцях збудована у 1765 році поряд із стародавнім замчищем.

Форми характерні для української архітектури бароко. Храм хрестоподібний у плані, на перетині чотирьох високих бічних зрубів-рукавів поставлено восьмигранну верхівку. Сіни рукавів мають виразний нахил до центру споруди. Таким чином майстри посилювали перспективу та створювали ілюзію вищої будівлі.

Із західного боку храм поєднується із триярусною дерев'яною дзвіницею, прибудованою у середині ХІХ століття.

Успенська церква у Волосківцях є пам'яткою архітектури національного значення.

Церква Успіння Пресвятої Богородиці збудована в Новому Бикові у 1801-1804 роках у стилі ампір на замовлення графа Кирила Розумовського, останнього гетьмана України.

Хрестоподібна у плані споруда має подовжений західний притвор, який поєднується з двоярусною дзвіницею. Західний, південний та північний входи оформлені чотириколонними портиками тосканського ордену з трикутними фронтонами. Церква увінчує напівсферичний купол із глухим ліхтариком.

Своїми формами храм ідентичний Воскресенській церкві в Батурині, резиденції Розумовського.

Успенська церква належить громаді Православної церкви України.

Дерев'яну козацьку фортецю в Батурині над річкою Сейм реконструйовано в 2009 році на тому самому місці, де з 1669 по 1708 рік розташовувалася укріплена резиденція трьох українських гетьманів: Дем'яна Многогрішного, Івана Самойловича, Івана Мазепи.

Також з гетьманською столицею в Батурині пов'язане життя та діяльність Пилипа Орлика та Кирила Розумовського (встановлено пам'ятник "Гетьмани. Молитва за Україну").

Батуринську фортецю було закладено у 1625 році на давньоруському городищі польським магнатом Олександром Пясочинським. В 1664 році, коли Батурин уже був сотеним козацьким містечком, фортецю не змогли взяти приступом війська польського короля Яна Казимира.

Батуринська фортеця складалася із зовнішніх міських земляних укріплень із частоколом та цитаделі (замку), де знаходилася резиденція гетьманів. Тут був кам'яний гетьманський будинок та дерев'яна Воскресенська церква, в'їзна брама та три вежі.

В 1708 році всі споруди Батуринської фортеці були повністю зруйновані під час каральної операції російських військ під командуванням Олександра Меньшикова за наказом московського царя Петра I у помсту гетьману Івану Мазепі за перехід на бік шведського короля Карла II під час московсько-шведської війни. На згадку про Батуринську трагедію, під час якої було знищено майже все населення міста (5-6,5 тисяч військових, 6-7,5 тисяч мирних жителів), у 2004 році на місці північно-східної вежі цитаделі встановлено пам'ятний хрест.

До 2009 року на рештках фортечних валів було завершено реконструкцію трьох оборонних веж, дерев'яних фортечних стін, кам'яного гетьманського будинку, скарбниці та замкової Воскресенської церкви, які увійшли до експозиції "Цитадель Батуринської фортеці" відділу історії Гетьманства Національного історико-культурного заповідника "Гетьманська столиця".

В будинку гетьмана відкрито виставку об'ємних фігур "Світлі гетьмани. Життя для України".

З оглядового майданчика надбрамної вежі Цитаделі Батуринської фортеці відкривається найкраща панорама долини Сейму.

Чернігівський обласний філармонійний центр фестивалів та концертних програм розташований у колишній будівлі Миколаївського Єпархіального братства.

При будівництві до загального ансамблю будівлі увійшла зведена в 1870 році каплиця Олександра Невського. З 1932 року і аж до початку Другої світової війни в будівлі розташовувався Чернігівський український музично-драматичний театр імені Тараса Шевченка.

Був спалений в серпні 1941 року під час німецьких бомбардувань. Відновлений у повоєнні роки з надбудовою 3-го поверху над колишньою каплицею.

Зразок архітектури неоруського стилю, поширеного на межі ХІХ і ХХ століть.

З 1964 року в будівлі розташовується філармонія.

Будівля чоловічої гімназії з'явилася в центрі Новогорода-Сіверського в кінці ХІХ століття, хоча сам навчальний заклад було засновано ще в 1804 році на базі ще старішого народного училища.

Протягом тривалого часу гімназія була центром освіти всієї Чернігівської губернії. Серед випускників -історик, перший ректор Київського університету Михайло Максимович, український письменник Пантелеймон Куліш, революціонер-народник Микола Кибальчич, а також відомий педагог Костянтин Ушинський.

Ім'ям останнього названо державну гімназію, яка займає приміщення в даний час.

Вночі 12 травня 2022 року в ході повномасштабного російського вторгнення в Україну авіація росії скинула ракети на центр Новгорода-Сіверського. В результаті російського авіаудару постраждав увесь комплекс споруд чоловічої гімназії - вибито шибки, повністю зруйновано дах й частину фасаду будівлі.