Пам'ятки Звягеля

Городище літописного древлянського міста Звягель (Взвягель, Возвягель) розташоване за 5 кілометрів на північ від нинішнього центру Звягеля, поряд з автомобільним мостом через річку Случ, за 500 метрів на північ від траси.

Возвягель вперше згадується у 1257 році в Іпатіївському літописі у зв'язку з походом князя Данила Галицького на підконтрольну татарам Болохівську землю. Місто тоді було повністю знищене, а нове поселення пізніше виникло на місці нинішнього центру міста Звягель.

Північне городище є овальним земляним укрупненням з ровами і валами на крутому березі річки Случ.

Літературно-меморіальний музей Лесі Українки у Звягелі створено в маленькому будинку, в якому в 1871 році народилася майбутня поетеса.

Простий одноповерховий будинок міщанина Окружка в 1870 році орендувала родина Косачів: голова з'їзду мирових суддів Петро Косач та його дружина Ольга, яка відома під літературним псевдонімом Олена Пчілка. Маленька Лариса провела тут перші два роки життя, після чого родина переїхала.

В інтер'єрах батьківського будинку Лесі Українки, що збереглися, відновлено обстановку дитячої кімнати та кабінету батька, в інших кімнатах представлені реліквії родини Косачів, у тому числі особисті речі Лесі Українки.

Перехідна галерея веде до сусіднього будинку (колишнього господарського), де розгорнуто літературно-меморіальну експозицію.

На подвір'ї встановлено бюст Лесі Українки.

З 2023 року Літературно-меморіальний музей Лесі Українки є комунальним закладом Звягельської громади. Має філію - Музей родини Косачів- Драгоманових.

Садиба родини Мєзенцевих у Звягелі розташована на правому березі річки Случ, навпроти руїн фортеці Звягель.

У 1865 році Мєзенцеви стали господарями Нового Звягеля, який тоді був передмістям Звягеля. В кінці ХІХ століття полковник Сергій Мєзенцев розпочав реконструкцію садиби, яка належала раніше князям Любомирським, потім Уваровим. Будівництво завершив в 1903 році син полковника Борис Мєзенцев. Можливо, архітектором був Олександр Пальшау.

Палац побудований у модному тоді стилі історизму, представляючи еклетичну суміш форм ренесансу, бароко та класицизму. У стилізованому вигляді будівлі з двома вежами романтично трактується образ палацу середньовічного замку. За компановкою основних форм палац збігається з абрисом північно-східної стіни Звягельського замку.

Великий дендропарк було закладено Уваровими ще на початку ХІХ століття.

У 1920-х роках у палаці Мєзенцевих розмістили сільськогосподарський технікум. Потім садиба перейшла у відання військових, на території парку було розміщено укріплення "Лінії Сталіна". Нині це штаб 30-ї окремої механізованої бригади. Доступ на територію закрито.

Фрагменти фортечних стін та реконструйована оборонна башта фортеці Звягель розташовані на високому березі річки Случь у самому центрі міста.

Зведення замку було розпочато в XVI сторіччі князем Костянтином Острозьким на східних кордонах його волинських володінь. У 1600 році поруч був збудований костел (зараз на його місці Палац культури імені Лесі Українки). Замок зруйновано в 1648 році під час Визвольної війни українського народу.

За радянських часів територію замчища було перетворено на зону відпочинку, реконструйовані фрагменти оборонних споруд не мають нічого спільного з оригіналом. Підмурки стін, що збереглися, можна оглянути з боку річки.

Краєзнавчий музей Звягеля створено на базі музею бойової слави, який функціонує з 1975 року.

Окремий розділ присвячений історії стародавнього Звягеля у XIII-XVIII столітях. У музеї зберігається багата колекція письмових документів та старовинних книг. Основу нумізматичної колекції становлять римські монети, гроші епохи козаччини, царські монети.

Етнографічний відділ представляє колекцію рушників, вишиванок, предметів домашнього вжитку Поліського краю.

У майбутньому планується перенесення експозиції до приміщення колишньої в'язниці (XIX століття; вулиця Волі, 52).

Будинок-музей родини Косачів-Драгоманових відкрито в Звягелі в 1999 році в реконструйованому будинку Завадських, у якому літературна родина Лесі Українки прожила 6 років.

Основу експозиції складають прижиттєві видання Олени Пчілки (матері Лесі Українки), Михайла Драгоманова (дядька Лесі Українки), самої Лесі Українки.

У приміщенні також розташовано музичну школу.