Пам'ятки Болехова

Міська ратуша Болехова в нинішньому вигляді споруджена в 1863 році, хоча закладена була ще в XVIII сторіччі.

Магдебурзьке право Болехів мав з 1603 року згідно з привілеєм, наданим польським королем Сигізмундом III.

Міський магістрат тут розташували на розі центральної площі. Невелика елегантна будівля Болехівської ратуші має годинникову вежу з фігурним верхом.

Нещодавно ратушу відреставрували, на годинниковій вежі встановили нові куранти роботи сучасного львівського майстра Олексія Бурнаєва.

Донині ратуша використовується за своїм призначенням - у ній міститься Болехівська міськрада.

Будівля великої синагоги в Болехові збудована у 1789-1808 роках.

До Другої світової війни більше половини населення Болехова складали євреї, але майже всі вони були знищені нацистами.

За радянських часів приміщення синагоги використовувалося як клуб. Наразі будівля в аварійному стані.

Житловий будинок у стилі модерн на вулиці Євгена Коновальця, біля повороту в бік Бубнища – найцікавіший зразок цивільної архітектури Болехова ХІХ століття.

Романтичного вигляду одноповерховому будинку надає вежа з високим шпилем.

Нині це один із корпусів Болехівської міської лікарні.

Костел Успіння Пресвятої Діви Марії збудований у Болехові в 1820-х роках на місці старого храму, що існував з XVI-XVII сторічь.

Перший костел був дерев'яний. На його місці у 1730-1738 роках збудували новий храм, проте через інженерні прорахунки він зруйнувався.

Нинішній Успенський костел у стилі модерну за радянських часів був закритий, використовувався як спортивна зала, потім котельня.

У 1994-2000 pоках костел було відреставровано. Нині він належить католицькій громаді міста Болехів.

Музей історії міста Болехова імені Романа Скворія розміщений у маленькій старовинній будівлі у центральній частині міста, яка є пам'яткою архітектури місцевого значення.

Музей носить ім'я болехівського краєзнавця Романа Скворія, який заснував цей заклад у 1967 році (встановлена меморіальна дошка). В основу експозиції було покладено зібрану Скворієм колекцію предметів, пов'язаних із життям та громадською діяльністю відомої мешканки Болехова, активістки гендерного руху Наталії Кобринської (з 2005 року ця добірка представлена в окремому музеї Наталії Кобринської).

Наразі експозиція музею складається з шести розділів: "Історія міста Болехова", "Бойківська світлиця", "Розвиток промисловості, освіти та культури у 20-30-х роках ХХ століття", "Друга світова війна, жертви нацистської та більшовицької окупації", "Національне та духовне відродження нашого краю", "Боротьба українського народу за утвердження своєї державності".

Серед експонатів: фрагменти рукописних богослужбових книг XVII століття, цикл фотографій про перебування у Болехові скульптора Михайла Черешневського та митрополита Андрея Шептицького, ноти Тараса Бобринського із власним штампом Наталії Кобринський тощо.

Біля музею встановлено пам'ятник січовому стрільцю, художнику, скульптору та поету Михайлові Гаврилку.

Музей української письменниці Наталії Кобринської є філією Музею історії міста Болехів.

Ініціатива його створення належить болехівському краєзнавцю Роману Скворію, які протягом тривалого часу збирав матеріали про життя та громадську діяльність цієї знаменитої активістки гендерного руху, засновниці "Товариства руських женщин".

Наталія Кобринська прожила у Болехові останні 30 років свого життя. Тут вона написала більшу частину своїх літературно-критичних праць на актуальні теми тих часів, а також кілька творів до майбутньої збірки "Казки".

Музей розташований у колишній будівлі синагоги. В експозиції представлені наступні розділи: "Белелуя", "Болехів за часів Наталії Кобринської", "Наталія Кобринська у колі сучасників", "Меморіальний куточок", "Болехів вшановує пам'ять про письменницю", "Наталія Кобринська та Січове стрілецтво", "Наталія Кобринська та Іван Франко".

Перед музеєм встановлено пам'ятник Наталії Кобринській.

Собор Святих Жінок Мироносиць побудована в Болехові в 1908 році на місці старої дерев'яної церкви.

Храм збудований трикупольним, один з куполів має великі розміри, а два інших - трохи менше і абсолютно однакові між собою. Церковні вікна виконані у витягнутій арочній формі, що надає їм витонченості. Праворуч від центрального входу до церкви розташована досить велика каплиця, побудована в такому ж стилі, що і храм. Зовні церква має сірий окрас, а її центральний вхід прикрашають три картини-ікони. Куполи на церкві також мають незвичайне забарвлення: верхня частина кожного з куполів пофарбована в блакитний колір, а нижня - золота.

Зведенням нового храму займався священик Іван Озаркевич, який приїхав у Болехів у 1884 році. В 1909 році будівлю нової церкви освятив митрополит Андрей Шептицький.

В радянський час церква не діяла й була закрита для прихожан. Навесні 2009 року на честь святкування столітнього ювілею храму, церква Святих Дружин Мироносиць отримала статус собору. Належить до Православної церкви України.

Собор Святих Жінок Мироносиць є пам‘яткою архітектури місцевого значення.