Пам'ятки Києва

"Золоті ворота" - одна з небагатьох пам'яток фортифікації Стародавнього Києва. Були головними, парадними воротами міста Ярослава.

Назва походить від золотої бані Благовіщенської церкви, яка вінчала споруду.

В 1832 році проведено археологічні розкопки. "Золоті ворота" реконструйовано до 1500-річчя Києва. Стародавні фундаменти можна оглянути у музеї всередині споруди.

Поруч у сквері - пам'ятник Ярославу Мудрому (1997 рік), чавунний фонтан (XIX століття). Звідси починається вулиця Ярославів Вал, прокладена вздовж одного із оборонних валів Стародавнього Києва.

Кирилівська церква в Києві - унікальна пам'ятка архітектури та монументального живопису.

Храм заснований київським князем Всеволодом Ольговичем у першій половині XII століття, був родовою усипальницею Ольговичів.

У ХVII-ХVIII століттях набув рис українського бароко, фрески XII століття збереглися майже повністю.

Проводяться служби.

Понад 100 реалістичних фігур видатних діячів української історії представлено в експозиції інноваційного музею "Становлення української нації" в Києві.

Він розташований на території Національного музею історії України у Другій світовій війні, зі зворотного боку постаменту Батьківщини-матері.

Протягом двогодинної екскурсії відвідувачі знайомляться з з багатовіковою історією української нації та її дійовими особами: королями та гетьманами, військовими та вченими, артистами та спортсменами.

Експозиція складається з 25 сюжетних композицій, що моделюють різні історичні сцени або відтворюють реальні події історії України у хронологічній послідовності: доісторичний період від трипільської культури до ранніх слов'ян, Київська Русь (княгиня Ольга, Святослав Хоробрий, Володимир Великий, Ярослав Мудрий), козацька доба (князь Костянтин Острозький, Дмитро "Байда" Вишневецький, Петро Конашевич-Сагайдачний, Богдан Хмельницький, Іван Виговський, Іван Мазепа та Пилип Орлик), періоди відродження нації (Григорій Сковорода, Тарас Шевченко, Леся Українка та інші), Української революції (Михайло Грушевський, Симон Петлюра та інші), визвольних рухів (Степан Бандера, Андрій Мельник, Роман Шухевич), сучасності (Ігор Сікорський, Микола Амосов, В'ячеслав Чорновіл, Богдан Ступка та інші).

Кожну інсталяцію супроводжує інтерактивний аудіо і відео контент в поєднанні із спецефектами, що занурюють глядача в атмосферу відповідної епохи. Представлені діорами, мультимедійні стенди, інтерактивні екрани, мапи, голограми. Відвідувачам доступні медіагіди на восьми мовах. Інсталяції спеціально облаштовані як фотолокації. Окремі стенди адаптовані для дітей. Наявні зони відпочинку, кафе, сувенірна крамниця.

За оцінками проєкту "Inclusive Travels in Ukraine: доступність музеїв України", цей інноваційний музей з об'ємними скульптурами діячів в історії України має безбар'єрний експозиційний простір.

Музей у темряві "Третя після опівночі" у Києві – перший в Україні музейний заклад, де всі екскурсії проходять в абсолютній темряві та у супроводі незрячих гідів.

Музейний простір площею 150 квадратних метрів відтворює на 5 локаціях типові місця з реального життя – вулицю, квартиру, парк, мистецьку галерею. Але все, що оточує відвідувачів, вони можуть сприймати лише на дотик, а також чути звуки та відчувати запахи.

Протягом 90-хвилинної екскурсії відвідувачам пропонують пройти всі 5 кімнат, переживаючі звичайні побутові ситуації, але не користуючись при цьому зором, що дає можливість дізнатись більше про можливості людського організму, а також про те, як живуть незрячі люди.

Також музей пропонує екскурсії містом "Відчуй Київ" у супроводі незрячого гіда та онлайн-квест для дітей "5 чуттів", який у форматі гри допомагає дітям розвинути відчуття та емпатію.

У 2023 році відкрився музей "Третя після опівночі" у Львові.

Великий музейний квартал між вулицями Саксаганського, Жилянською, Паньківською та Льва Толстого у Києві об'єднує музеї кількох видатних українських родин, які жили тут в один період наприкінці ХІХ – на початку ХХ століть: Косачів, Лисенків, Старицьких, Тобілевичів.

Район Паньківщини тоді називали Латинським кварталом, бо тут мешкала київська інтелігенція: професори та студенти університету Святого Володимира, лікарі, інженери, діячі мистецтв.

Першим в будинку № 95 оселився видатний композитор, основоположник української класичної музики Микола Лисенко. В помешканні, де він прожив 18 останніх років життя та написав основні свої твори, відтворено інтер'єри передпокою, робочого кабінету, їдальні та вітальні, де і сьогодні можна почути чарівні звуки Лисенкового роялю.

У сусідньому будинку № 93 жив письменник і театральний діяч Михайло Старицький з дружиною Софією, донькою Марією та сином Юрієм. Експозиція музею Старицього складається з меморіальної квартири, де відтворено інтер’єри вітальні, їдальні, кабінету Старицького та кімнати старшої доньки Марії, а також з експозиції "Продовження сімейних традицій", яка присвячена життєвому та творчому шляху дітей і онуків письменника.

Музей Лесі Українки створено в будинку № 97, де впродовж десятиліття мешкала родина Косачів і періодично бувала сама Леся. Фактично, тут базувалася редакція журналів "Рідний край" і "Молода Україна", головним редактором яких була мати поетеси Ольга Косач з роду Драгоманових (літературний псевдонім – Олена Пчілка). Сім залів літературної експозиції розповідають про життєвий і творчий шлях Лесі Українки, про родини Драгоманових і Косачів, коло друзів та однодумців поетеси.

Музей одного з корифеїв українського театру Панаса Саксаганського з роду Тобілевичів буде відкрито у меморіальному будинку № 96 по вулиці Жилянській після його реставрації.

В ході повномасштабного російського вторгнення в Україну 2022 року, 10 жовтня Росія вчергове здійснила масований ракетний удар по Києву. Одна з російських ракет влучила поблизу Музею видатних діячів української культури. Будинки видатних діячів зазнали значних пошкоджень. Надзвичайно цінні унікальні артефакти з колекції музею не постраждали, бо були завчасно убезпечені, але є пошкодження у музейних приміщеннях.

Водно-інформаційний центр "Музей води" організовано в 2003 році в приміщеннях старовинних водонапірних веж і резервуарів на пагорбі в Міському саду (колишній Царський сад) в Києві.

Експозиція Музею води знайомить відвідувачів з природою кругообігу води, технологією водозабору, водопостачання та каналізації. Можна здійснити подорож по каналізаційному колектору до очисних споруд Бортницької станції аерації, поспостерігати за таненням льодовиків, зародженням дощу та виверженням гейзера.

Для дітей є можливість змінити русло річки, погратися з мильними бульбашками, перевірити силу на водяному насосі, а також доторкнутися до живої риби.

Музей гетьманства в Києві присвячений історії державотворення України в період Війська Запорозького та Гетьманщини XVII-XVIII століть, а також Гетьманату початку XX століття.

Експозиція розкриває сутність специфічної гетьманської форми правління та структуру військово-цивільної адміністрації в тогочасній України, розповідає про історію і традиції козацько-гетьманської доби.

Музей засновано у 1993 році і розміщено в будинку-пам’ятці архітектури кінця ХVІІ століття, відомому киянам як "будинок Мазепи". Справді, цей двоповерховий особняк в характерному для архітектури козацької доби стилі бароко був побудований за часів правління гетьмана Івана Мазепи, хоча прямих свідчень про його перебування тут нема.

З 1717 року будинком володіла козацько-міщанська родина Сичевських, представники якої входили в міський магістрат. Серед небагатьох подільських особняків цей будинок уцілів під час пожежі 1811 року, на що вказує його розташування під кутом до більш пізнього вуличного планування. Під час реконструкції Подолу архітектор Андрій Меленський добудував другий поверх і фронтон з колонами.

В радянські часи тут були комунальні квартири. В 1992 році Фонд Івана Мазепи провів реставрацію для створення Музею гетьманства.

Фонди музею налічують понад 9000 музейних предметів. В залі Богдана Хмельницького представлена хоругва гетьмана з його родинним гербом. Постійно діють наукові виставки "Гетьман Іван Мазепа", "Пилип Орлик - гетьман, автор першої демократичної конституції України" і "Павло Скоропадський та Українська держава 1918 року". Серед експонатів: гравюра 1706 року "Мазепа серед добрих справ своїх", карта України Йоганна Баптиста Гоманна 1716 року, речі з особистої колекції родини Скоропадських.

Музей періодично проводить засідання дискусійного клубу "Гетьманська вітальня".

Чудова будівля в стилі італійського Відродження була збудована для Київської контори Державного банку.

Спочатку була двоповерховою, але через 30 років було надбудовано ще два поверхи. Центральне місце в будівлі відведено операційній залі з кольоровими вітражами у вікнах та скляним плафоном.

Експозиція музею грошей Національного банку України розповідає про грошовий обіг на українських землях із давніх часів понині. Тут представлені примітивні форми грошей, античні, середньовічні монети, гроші Російської імперії, банкноти Української Народної Республіки, а також гроші радянського періоду та сучасної незалежної України.

Особливий дозвіл потрібен для відвідування Музею коштовностей "Скарбниця України".

Музей совєцької (радянської) окупації України створено 2001 року зусиллями Київського осередку Всеукраїнського товариства "Меморіал" імені Василя Стуса.

Експозиція відображає злочини комуністичного режиму в період 1917–1991 років та поділена на 10 розділів: "Забуттю не підлягає. Хроніка комуністичної інквізиції в Україні", "Народна війна", "Українські Соловки", "Київський мартиролог", "Втрачена пам'ять", "Мовна експозиція", "Зламані долі", "Нищення духовності".

Представлено копії документів, зокрема із розсекречених архівів Служби безпеки України, фотографії приватних осіб, спогади та свідчення очевидців і їх родичів, відео і аудіо матеріали.

Музей сучасного образотворчого мистецтва України (МСІІУ) в Києві – перший у країні приватний музей, що представляє роботу сучасних українських художників.

Музей створив меценат Сергій Цюпко на основі особистої колекції живопису, графіки, скульптури та декоративно-ужиткового мистецтва.

Музейна колекція налічує понад 6000 унікальних експонатів та розташовується на площі 3,5 тисячі квадратних метрів. Її основу складає сучасний нефігуративний живопис.

Крім того, у залах музею постійно проводяться виставки українських митців.

Національна суспільна радіокомпанія України розміщується в легендарній будівлі в самому центрі Києва, чия адреса "Хрещатик 26" свого часу була назвою для всього українського телебачення і радіо.

Чотириповерхова будівля в глибині кварталу збудована в 1913-1914 роках як приміщення телефонної станції на місці поштової контори. Після перенесення столиці України з Харкова до Києва в 1934 році тут розмістився радіокомітет.

У 1941 році будівля була підірвана Червоною армією, що відступала. В 1949-1951 роках було проведено реконструкцію за проєктом архітектора Віктора Єлізарова (автора монумента "Батьківщина Мати", будівлі метро "Хрещатик", аеропорту "Жуляни", готелів "Київ" та "Дніпро"), збудовано радіотелевізійний комплекс. Перша телевежа розташовувалася на прилеглій горі.

Після того, як на початку 1990-х було здано в експлуатацію новий телецентр, державне телебачення у кілька етапів переїхало на Сирець, а на Хрещатику залишилося державне радіо. Наразі НСРУ веде мовлення на чотирьох каналах: УР-1, "Промінь", "Культура", ВСРУ.

Ентузіастами відкрито музейну кімнату, де представлені архівні документи та фотографії, стара звукозаписна техніка, робоча апаратура радіожурналістів. Відвідування музею Українського радіо можливе лише за погодженням із керівництвом НСРУ.

Витончена будівля Національної філармонії України, яка прикрашає нині Європейську площу в Києві, збудована в 1882 році архітектором Володимиром Ніколаєвим як клуб міських Купецьких зборів.

Тут відбувалися бали, благодійні заходи, концерти. Колонна зала філармонії має унікальну акустику, тут виступали Чайковський, Рахманінов, Шаляпін.

В 1991-1996 роках проведено повномасштабну реставрацію.

Національний ботанічний сад імені Миколи Гришка закладено Інститутом ботаніки Академії наук України на площі 130 гектарів на території Звіринця, де в давнину розташовувалася одна із заміських князівських резиденцій, а в пізніші часи - один із фортів Київської фортеці.

Ландшафтно-ботанічні ділянки відображають флору різних куточків України, колекція рослин налічує понад 10 тисяч видів. В Оранжерейному комплексі представлені екзотичні тропічні та субтропічні рослини.

Парк особливо популярний навесні, під час цвітіння бузку (понад 200 видів).

Свято-Троїцький Іонінський монастир, що знаходиться на території саду, заснований в 1864 році, до 1917 року був найбільшим після Лаври монастирем Києва. До нього належить Звіринецький печерний скит ХІ сторіччя (вулиця Ломаківська, 22).

Прекрасний 19-купольний собор Святої Софії в Києві - найдавніша архітектурна пам'ятка Русі, один з найбільших християнських храмів свого часу, об'єкт світової культурної спадщини ЮНЕСКО.

Храмовий комплекс Софійського монастиря розташований в історичному центрі Києва, на Старокиївській горі, в межах Міста князя Ярослава.

Згідно з останніми дослідженнями, Софійський собор заклав київський князь Володимир Великий в 1011 році, а побудований він був не пізніше 1018 року. Раніше вважалося, що собор зведений в 1037 році на честь перемоги Ярослава Мудрого над печенігами, що зазначено в "Повісті временних літ". Грандіозна на ті часи споруда з дуже складною структурою побудували візантійські майстри за зразком собору Святої Софії в Константинополі.

Нинішній стиль українського бароко храм отримав за часів гетьмана Івана Мазепи внаслідок ініційованої митрополитом Петром Могилою реконструкції, проведеної в XVII столітті італійським архітектором Октавіано Манчіні. В інтер'єрах збереглися безцінні давньоруські мозаїки і фрески, серед яких культовий мозаїчний образ Богоматері Оранти.

Софійський собор був головним храмом Київської держави, під його склепіннями відбувалися урочисті посадження на великокняжий престол, церковні собори і прийоми. У храмі поховані князь Ярослав Мудрий, його дружина Ірина (Інгігерда) і син Всеволод з сім'єю, князь Володимир Мономах, багато київських митрополитів. Цінним джерелом історичних відомостей є численні стародавні графіті, які можна вважати неофіційним літописом Софійського собору і всієї Руси-України ХІ-ХVIII століть.

Сьогодні Національний заповідник "Софія Київська" об'єднує 77 пам'яток архітектури. Навколо собору розташовані монастирські споруди XVII-XVIII століть: будинок митрополита, братський корпус, бурса, трапезна, пекарня, келії і готель. Комплекс оточений стіною з воротами Заборовського і південною в'їзною вежею. Дзвіниця, що виконує роль головної брами, відкрита для відвідування.

На площі перед дзвіницею знаходиться могила патріарха Української православної церкви Київського патріархату Володимира, похованого біля входу в Софію в "чорний вівторок" 18 липня 1995 року після жорстокого зіткнення віруючих з міліцією.

Також перед входом встановлена тактильна модель собору з рельєфними табличками. Територія заповідника стає доступнішою, створюється інклюзивний інформаційний центр.

Окремими об'єктами заповідника є Золоті ворота, Андріївська церква та Кирилівська церква в Києві, Генуезька фортеця в Криму.

Національний історико-меморіальний заповідник "Биківнянські могили" створено на місці масового поховання жертв політичних репресій 1937-1941 років.

У сталінські часи біля селища Биківня (зараз в межах Києва поблизу автостради Київ-Бровари) розташовувався об'єкт спеціального призначення НКВС, де таємно ховали розстріляних киян, польських офіцерів та інших жертв більшовицького терору. Зокрема, тут поспіхом поховали в'язнів київських в'язниць, яких розстріляли після нападу Німеччини на СРСР.

За попередніми даними, опублікованими ще за радянських часів, під Биківнею поховано 6783 жертв репресій, але реальна кількість може бути в кілька разів більшою. Дослідження продовжуються і зараз.

Біля входу на територію меморіалу "Биківнянські могили" встановлено пам'ятник жертвам репресій.

Щороку в середині травня відбуваються поминальні заходи.