Пам'ятки Полтавського району

Котелевський краєзнавчий музей тимчасово розміщується в будівлі будинку культури в центрі селища Котельва.

На час реекспозиції тут облаштовано кімнату етнографії.

В музейній експозиції представлені археологічні знахідки з Більського городища скіфських часів, що розташоване неподалік Котельви. Це не лише масова побутова продукція, насамперед посуд, а й художні твори античних та місцевих скіфських майстрів (золотий перстень, дзеркало, хрестоподібні бляхи тощо). Зокрема, в музеї представлені предмети з унікального "Блажківського скарбу" слов'янської доби.

Також експозиція розповідає про розвиток краю в часи козаччини.

Кочубеївські дуби у Диканьці – пам'ятка природи та історії.

Три дуби, що ростуть в ряд - це залишки великої дубової алеї, що прикрашала в'їзд до садиби Кочубеїв на стародавньому Полтавському шляху, прокладеному через Миколаївський ліс. Ще один дуб стоїть окремо, біля лісництва. Вік дерев близько 800 років, діаметр ствола 1,5-1,8 метри, висота 20-22 метри.

За легендою, дуби посаджені запорозьким генеральним писарем Василем Кочубеєм та полковником Іваном Іскрою в день народження Кочубея. Інша легенда розповідає про те, що під одним із цих дубів юна Мотря Кочубей, донька генерального писаря, зустрічалася зі своїм літнім коханим – гетьманом Іваном Мазепою.

Кочубеївські дуби оспівані поетом Пушкіним у поемі "Полтава".

Кунцівська гідроелектростанція на річці Ворскла побудована в 1953 році на околиці села Кунцеве.

У 2007 році проведено реконструкцію та відновлено постійну роботу. Потужність Кунцевської ГЕС становить 400 кіловат.

Гарне місце для відпочинку та риболовлі.

Полтавський літературно-меморіальний музей Володимира Короленка відкрито в будинку, в якому письменник із родиною прожив останні 18 років життя і де помер у 1921 році.

Творчість письменника тісно пов'язана з Україною, де він народився та провів дитинство, і куди повернувся під кінець життя. В Полтаві Короленко працював над великим автобіографічним твором "Історія мого сучасника", який мав узагальнити все, що він пережив, систематизувати його філософські погляди. Твір залишився незавершеним. Письменник помер, працюючи над четвертим томом. Він був похований на території парку Перемоги неподалік садиби.

Сама садиба відновлена ​​після війни. До комплексу входить будинок-музей (меморіальна частина), флігель (виставкова зала), сад. У реконструйованому кабінеті Короленка можна побачити його робочий стіл, письмові прилади, дерев'яну кушетку.

Садиба видатного письменника Івана Котляревського відтворена в 1969 році за малюнком Тараса Шевченка, виконаним з натури у 1845 році.

Тут є житловий будинок, сарай та колодязь-журавель, які потопають у зелені саду.

Котляревський прожив у Полтаві більшу частину свого життя. Він навчався у Полтавській духовній семінарії, згодом був директором Полтавського театру, навіть входив до складу полтавської масонської ложі.

В своєму полтавському будинку класик української літератури створив більшість своїх творів, зокрема знамениту "Енеїду".

У відновленому до 200-річчя від дня народження письменника будинку вмонтовано деталі старої споруди. Всередині дуже достовірно відтворено атмосферу ХІХ століття. Тут зберігаються особисті речі письменника, нагороди, рукописні сторінки його творів, перші видання книжок.

Полтавський літературно-меморіальний музей Панаса Мирного знаходиться на околиці Полтави, наприкінці колишньої Третьої Кобищанської.

Саме тут у 1903 році письменник придбав невеликий одноповерховий будиночок, у якому прожив 17 останніх років життя. У нього гостювали Леся Українка та Олена Пчілка, Михайло Коцюбинський та Василь Стефаник, Марія Заньковецька та Микола Лисенко.

В 1940 році в садибі відкрився музей. У семи кімнатах зібрано понад 150 рукописів Панаса Мирного та його брата Івана Білика, близько 1000 особистих речей родини письменника, книжок, документів та фотографій. Понад 20 років музеєм завідував син письменника – Михайло Рудченко.

В 1951 році у дворі садиби було встановлено пам'ятник Панасу Мирному - бронзове погруддя письменника на постаменті з лабрадориту.

В 1989 році в новому приміщенні відкрилася літературна експозиція.

Решетилівська майстерня художніх промислів була заснована в 1905 році Полтавським губернським земством як зразково-показова ткацька майстерня.

Тут виготовляли унікальні килими-гобелени ручної роботи, знамениті полтавські вишиті рушники, національний одяг з витонченою вишивкою тощо.

В радянські часи майстерня була перетворена на артіль, потім на фабрику імені Клари Цеткін.

Нині це одне із найстаріших підприємств народних мистецьких промислів в Україні. Його продукція прикрашає інтер'єри багатьох урядових будівель, посольств України, готелів вищого класу тощо.

Відвідувачі можуть спостерігати за роботою майстрів, зробити індивідуальне замовлення або придбати готову продукцію.

Меморіальний музей-садиба гончарської родини Пошивайлів присвячений представникам однієї з найдавніших гончарних династій Опішні.

Представлено колекцію гончарних виробів майстрів династії Пошивайлів та твори інших видів народного мистецтва.

В ході екскурсії гостей знайомлять із історією створення музею-садиби, інтер'єрами будинку, сімейними фотографіями.

Меморіальний музей-садиба філософа й колекціонера опішненської кераміки Леоніда Сморжа відкрто в 2010 році в присілку Опішні Міські Млини.

Основу експозиції складає найбільша в Україні приватна колекція опішненської кераміки, яку впродовж 1960-1990 років було зібрано відомим українським ученим, доктором філософських наук, професором Леонідом Опанасовичем Сморжем. Колекція налічує близько 700 унікальних авторських глиняних творів відомих гончарів Опішного – Івана Білика, Михайла Китриша, Гаврила й Миколи Пошивайлів, Григорія Тягуна, Василя Омеляненка, Трохима Демченка, Олександри Селюченко. Переважна більшість з цих робіт існує лише в одному екземплярі, оскільки виготовлені на замовлення.

Окрім кераміки, в експозиції представлені вишиті українські чоловічі та жіночі сорочки, рушники й скатертини, а також близько 100 писанок, зібраних у різних регіонах України, що вражають яскравою кольоровою гамою й багатою символікою.

Також в музеї-садибі Леоніда Сморжа зберігається приватна бібліотека вченого, що становить близько 3000 книг, серед яких є й рідкісні видання. Велика кількість фотографій та особисті речі колекціонера, які представлені в експозиції музею, доповнюють експозицію.

Меморіальний музей-садиба філософа й колекціонера опішненської кераміки Леоніда Сморжа є одним із підрозділів Національного музею-заповідника українського гончарства в Опішному.

Меморіальний музей-садиба всесвітньо відомої гончарки Олександри Селюченко в Опішні розповідає про життєвий та творчий шлях заслуженої майстрині народної творчості України, однієї з найвидатніших майстрів традиційної глиняної зоо- та антропоморфної скульптури малих форм.

Вона народилася в 1921 році в родині простих гончарів і все життя прожила в Опішні, лише одного разу деякий час залишивши рідне село. Олександра Селюченко вважається неперевершеним майстром традиційної української глиняної іграшки.

В музеї можна ознайомитися з її творами та технологією виготовлення глиняних виробів у домашніх умовах.

На подвір'ї садиби зберігся старий гончарний горн, який використовувала керамістка.

Музей важкої бомбардувальної авіації створено на території військового аеродрому Полтави, де за радянських часів базувалася 13-та гвардійська Дніпропетровсько-Будапештська ордена Суворова важка бомбардувальна авіаційна дивізія.

В її складі було 18 далеких надзвукових ракетоносців-бомбардувальників Ту-22М3 (Backfire), 6 далеких реактивних ракетоносців-бомбардувальників Ту-16 (Badger) та інша техніка. Після розпаду СРСР дивізію було розформовано. Згідно з українсько-американською Угодою про ліквідацію стратегічних ядерних озброєнь, у лютому 2006 року на полтавському військовому аеродромі розрізали останній бомбардувальник ТУ-22М3.

Для музейної експозиції було збережено 2 літаки, ще дещо привезли з інших міст. Зокрема, в експозиції відкритої стоянки авіаційної техніки представлений найбільший у світі стратегічний бомбардувальник ТУ-160 “Білий лебідь” (за класифікацією НАТО – “Блекджек”). А також єдиний в Україні літак Ту-95МС (за класифікацією НАТО – “Ведмідь”). Інші експонати: літаки Ту-22М3, Ту-22, Ту-16, Ту-134УБЛ, Су-15, Ан-2 та гвинтокрили: Мі-8 та Мі-2.

Крім того, 13 залів в експозиційному приміщенні розповідають про історію та світову значимість важкої бомбардувальної авіації.

Музей звареного борщу та Музей живого хліба відкрили в Опішні на базі садиби зеленого туризму "Лялина світлиця" під час етнофестивалю "Живий хліб" у 2020 році.

Власниця садиби Олена Щербань щодня готує гостям борщ за новим рецептом, яких знає щонайменше 365. Серед них – весільний, поминальний, зимовий, літній, білий, коричневий та багато інших.

В одній із хат етносадиби представлена колекція горщиків з різних регонів, рогачі, а також традиційна піч, у якій готують страви. Також представлено інгредієнти, які додають до борщу у різних регіонах України.

Народний музей історії Національного університету "Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка" присвячений створенню та розвитку одного з найстаріших університетів Полтавщини, який був заснований у 1930 році.

Університет розміщується в колишньому будинку Полтавського інституту шляхетних дівчат, збудованому 1818 року.

Експозиція музею має 10 розділів, де представлено понад тисячу експонатів, які знайомлять відвідувачів із етапами розвитку та традиціями колективу Полтавської політехніки. Зокрема, можна побачити годинник з будинку відомого полтавського винахідника Юрія Кондратюка, чиє ім’я носить університет.

Окрему експозицію займають макети будівлі університету, стенди з науковими досягненнями, нагородами колишнього Полтавського інженерно-будівельного інституту, що протягом тривалого часу трансформувався з монопрофільного закладу вищої освіти в європейський класичний університет.

Будинок Кричевського-Лебіщака в Опішні – приміщеня колишнього Опішнянського гончарного показового пункту Полтавського губернського земства (Земської гончарної школи).

Побудований у 1916 році в стилі українського модерну за проєктом видатного архітектора та живописця Василя Кричевського, автора українського Тризуба, за участі інструктора гончарного виробництва, технолога-кераміста з Галичини Юрія Лебіщака.

Протягом багатьох років Будинок Кричевського-Лебіщака був осередком гончарного життя Опішні. В 1925 році тут була відкрита Опішнянська керамічна промислова школа, в 1929 році була утворена гончарна артіль "Художня кераміка", потім функціонувала Опішнянська школа майстрів художньої кераміки, потім цех №1 Опішнянського заводу "Художня кераміка".

З 1986 року будівля у віданні Національного музею-заповідника українського гончарства в Опішні. Відкрита Стіна гончарної слави України та Музей мистецької родини Кричевських. Діють виставки: "Гончарні візії країни", "Сучасна кераміка Україна, "Кераміка Опошнянського модерну" тощо. Розгорнуто виставку творів родини Кричевських.

Музей науки у Полтаві відкрився 2023 року при Національному університеті "Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка" до 205-ї річниці від заснування навчального закладу.

Це інтерактивний простір, де у доступній і цікавій формі представлені наукові відкриття, зроблені людством, винаходи вчених Полтавської політехніки та еволюція наукового прогресу.

Основу експозиції складають експонати з історії Полтавської політехніки – одного з найвідоміших і найстаріших вищих навчальних закладів Полтавщини. Він розміщується в історичній будівлі Інституту шляхетних дівчат – пам’ятці архітектури першої половини ХІХ століття. Сучасний університет був заснований у 1930 році як Полтавський інститут сільськогосподарського будівництва.

В музеї представлено макет будівлі університету, моделі гірничодобувної техніки та нафтодобувного обладнання.

15 експонатів з пересувної експозиції київського "Музею науки" адаптовані як для дітей молодшого шкільного віку, так і для дорослих відвідувачів. Взаємодіючи з експонатами і користуючись підказками інтерпретаторів, відвідувачі мають можливість дізнатися про різноманітні закони та явища фізики, хімії, математики, біології тощо.