Пам'ятки Білгорода-Дністровського району

Середньовічна Аккерманська фортеця на березі Дністровського лиману в Білгороді-Дністровському - одна з найбільших та найбільш збережених в Україні.

Побудована на місці античного міста Тіра (поряд ведуться археологічні розкопки). До X століття тут, мабуть, існувало укріплення слов'янських племен тиверців та уличів.

Спорудження Аккерманської цитаделі відносять до генуезького періоду XIII-XIV століть. Основні укріплення Білгород-Дністровської фортеці зведені у період молдавського правління (XV століття). Загальна довжина стін становить 2 кілометри. Висота стін та веж від 5 до 15 метрів. Збереглося 26 з 34 веж.

В 1484 році Аккерманська фортеця перейшла під владу Туреччини, була побудована мечеть (зберігся мінарет). У 1789 році місто Аккерман було взято без бою донськими козаками Матвія Платова разом із бузькими козаками, посланими князем Потьомкіним-Таврійським.

На сьогодні архітектурним комплексом фортеці Аккерман розпоряджається комунальне підприємство "Фортеця". На території відкрито експозицію знарядь катувань, у дворі виставлено облогові знаряддя. Проводяться музичні фестивалі та чемпіонати з історичного фехтування.

Вірменська церква Успіння Пресвятої Богородиці (Сурб Аствацацін) збереглася з часів середньовіччя, коли у Білгороді-Дністровському проживала велика вірменська громада.

Храм має присадкувату форму, оскільки мусульманська влада забороняла будувати християнські церкви вище за мечеті. Протягом століть Вірменська церква неодноразово перебудовувалась та розширювалась. На стінах збереглися старовинні розписи та середньовічні мармурові плити (хачкари) з висіченими написами, найраніша з яких датується X сторіччям.

Вірменська церква діяла до 1940 року. До останнього часу була базою археологічної експедиції. В 2013 році церкву повернуто вірменській громаді.

На території знаходиться знайдений на східній околиці міста сарматський склеп ІІІ сторіччя нашої ери, складений із кам'яних плит.

Сучасний винзавод "Шабо" заснований на старовинних традиціях шабського виноробства. Турецька назва села Шабо - "Аша-абаг" ("Нижні сади") - свідчить про те, що вже в XVII столітті тут були виноградники.

Розвитку виноробства сприяли французькі переселенці, що прибули в Шабо в 1822 році. Першу виноградну лозу посадив тут швейцарський вчений і винороб Луї Тардан, і вже в 1847 році його син Карл Тардан представив на першій сільськогосподарській виставці в Кишиневі 8 сортів шабських вин.

Зараз на 1000 гектарів власних виноградників, розташованих між Дністровським лиманом та Чорноморським узбережжям, у Шабо ростуть найкращі сорти винограду, багато з яких завезено ще 200 років тому першими французькими переселенцями. Вино виготовляється за сучасними технологіями холодного розливу.

При заводі створено "Центр культури вина Шабо", проводяться екскурсії та дегустації. Під час екскурсії можна відвідати старовинний Королівський підвал, Хересний підвал, підземні сховища, Коньячний двір, Шампанський будинок, цех холодного розливу, музейний лабіринт.

Грецька церква Святого Іоанна Предтечі в Білгороді-Дністровському стоїть на високому березі Дністровського лиману.

Перший дерев'яний храм був заснований у XIII-XIV сторіччях грецькими купцями з Трапезунду. В нинішньому вигляді церкву відбудовано в 1478-1480 роках, у молдавський період, за правління Штефана III Великого. Кошти на будівництво зібрала грецька громада міста.

За переказами, на території Грецької церкви в XIV столітті був похований Святий Іоанн (Новий) Сучавський - великомученик, який вважається охоронцем Молдови. Місце поховання відзначає каплиця праворуч від церкви. Пізніше мощі святого перепоховали в Сучаві на нинішній території Румунії.

Незважаючи на скромні розміри, церква Іоанна Предтечі виглядає дуже масивною і є рідкісним типом культової споруди в архітектурній спадщині України.

Підземна церква Іоанна Сучавського споруджена в Білгороді-Дністровському над кам'яною криницею, де, за легендою, було вбито православного святого Іоанна Нового чи Сучавського.

В 1330 році православний купець Іоанн з турецького Трапезунда, який торгував в Аккермані, відмовився прийняти мусульманство, за що був закатований за наказом намісника Золотої Орди. На могилі Іоанна було збудовано каплицю, а мощі святого пізніше були перенесені до молдавської Сучави (зараз територія Румунії). З того часу його вважають небесним покровителем торговців.

Джерело на березі моря, яке, за переказами, часто відвідував Іоанн, було названо його ім'ям. Вода з джерела Святого Іоанна Сучавського вважається цілющою, за нею приїжджають з усіх околиць.

Виноградники площею 76 гектарів заклала у центрі Української Бессарабії поблизу села Струмок фермерська родина Валерія та Світлани Петрових.

Сімейна виноробня органічних вин V.Petrov спеціалізується на виробництві натуральних вин у відповідності до міжнародного сертифікату Organic Standard Ltd. Під час вирощування винограду вони використовують виключно спеціальні біопрепарати, які занесені до органічного реєстру. До готової продукції не додають сіркові ангідриди та стабілізатори.

Виноробня виробляє білі та червоні ординарні вина, а також три види граппи: silver (очищена сріблом), red (настояна на виноградній кісточці), gold (витримана в дубовій бочці). Дегустації, під час яких гостям розповідають про історію походження кожного вина, проводяться безпосередньо серед виноградників. Пішохідні екскурсії виноградниками з розповіддю про історію місцевості та про створення сімейної виноробні включені у вартість дегустацій.

На відвідувачів очікують неймовірні краєвиди виноградників і озеро з лебедями. На території локації є скіфський курган античних часів, на вершині якого можна усамітнитися в альтанці. Також є оглядовий майданчик з видом на найближчі села та старообрядницьку церкву. Можна замовити прогулянку виноградниками на екскурсійному візку або орендувати велосипед і вирушити на виноградники на самостійний пікнік.

Сімейна виноробня органічних вин V.Petrov є учасником проєкту "Дорога вина та смаку Української Бессарабії".

"Європейська сироварня" в селі Шабо - це нова, сучасна сироварня, побудована за європейським зразком.

Сироварня має замкнутий цикл виробництва - від вирощування кормів для тварин до переробки молочної сировини і отримання кінцевого продукту. Процес сироваріння ретельно контролюється на кожному з етапів. У виробництві використовується виключно голландські живі закваски, які надають сирам особливу неповторність, текстуру і тонкий сирний смак.

Сироварнею проводяться екскурсії, під час яких відвідувачів знайомлять із процесом і секретами виробництва сиру. В ході екскурсії можна побачити процес і дізнатия тонкощі сироваріння, спробувати вишукані сорти сиру.

На території є дитячий майданчик, зони відпочинку і куточок із живими тваринами, де їх можна погодувати, отримати вичерпну інформацію про їх утримання. Також є магазин, в якому можна придбати вподобаний сир і сувенірну продукцію.

На території "Європейської сироварні" є cheese-кафе "Cheeseрія", в якому готують страви на основі сиру.

Головна експозиція Білгород-Дністровського краєзнавчого музею розміщена в одноповерховому будинку в стилі ампір, побудованому в ХІХ столітті для купця та міського голови Михайла Феміліді.

В кількох залах музею відвідувачі можуть ознайомитися з давньою та середньовічною історією Північного Причорномор'я, історією Білгорода-Дністровського XIX та початку XX століття, природою краю.

Представлені знахідки з поховального комплексу Черняхівської культури, оригінальні предмети побуту та мистецтва Стародавньої Греції, нумізматична колекція, зразки холодної зброї, кремнієві пістолети, автентичні рукописні матеріали швейцарських колоністів XIX століття, унікальну колекцію вишиваних рушників тощо.

В сусідній будівлі розташований етнографічний музей, який знайомить із традиціями народів краю.

Руїни античного міста Тіра розкопані археологами біля стін Аккерманської фортеці.

Стародавнє місто на березі лиману в гирлі річки Тірас (Дністер) був заснований у VI сторіччі до нашої ери переселенцями з грецького Мілета, а в III сторіччі до нашої ери досягло найбільшого розквіту. Основними заняттями мешканців Тіри було землеробство, виноградарство, ремесла, рибальство, торгівля з корінним населенням Придністров'я. Місто карбувало власну срібну монету. З початку ІІ століття нашої ери місто Тіра входило до складу Римської імперії.

У другій половині ІІІ сторіччя було зруйновано готами. На руїнах незабаром виникло поселення слов'янських племен тиверців та уличів, потім генуезька фортеця.

Археологічні розкопки ведуться з 1900 року й донині.

Народний етнографічний музей болгарської культури "Голямата къща" (з болгарської - "велика кімната, вітальня") розташований на другому поверсі Будинку культури села Камчик.

Експозиція музею розміщена в трьох просторих залах і тематично поділена на кілька розділів: зменшена копія будинку болгарських переселенців с внутрішнім устроєм на три кімнати, "Ткацтво болгар", "Обробка землі та сільгоспзнаряддя", "Історія переселення в Камчик", "Обряди і традиції камчичан", "България Волжска и Дунавска", "Срібні старовинні жіночі прикраси", "Гроші Бесарабії", "Автентичний одяг – північна (северняшка носия) і південна Болгарія (родопска носия)".

Під час екскурсії музеєм відвідувачів  знайомлять з традиціями та народними обрядями камчичан - з тонкощами вессілля, сімейних відносин між невістками і свекрухами, з особливостями поважного ставлення до чоловіка як голови родини, підготовку спадщини для дівчат тощо.

Організовані туристичнні групи зустрічають гайдою (болгарський музичний народний інструмент), проводять дегустацію страв традиційної болгарської кухні і майстер-клас з болгарського народного танцю "Хоро".

Крім того, в музеї для гостей колективи Будинку культури показують сезонні народні болгарські обряди.

В 2020 році музей "Голямата къща" увійшов до Програми заходів в рамках реалізації Конвенції ЮНЕСКО "Про охорону нематеріальної культурної спадщини".

Будівля повітової земської управи зі сквером та огорожею – одна з найцікавіших архітектурних пам'яток Білгорода-Дністровського.

Побудована в 1905 році за типовим проєктом "зразкових" будов, які розроблялися в цей період петербурзькими архітекторами. Головою земської управи тоді був Володимир Пуришкевич - майбутній вбивця Распутіна.

Нині це Білгород-Дністровський фаховий коледж природокористування, будівництва та комп'ютерних технологій.

Лютеранська кірха в Сараті побудована і відкрита в 1840 році німецькими колоністами, що оселилися тут у 1822 році. У храмі було встановлено орган.

Після виселення радянською владою німців із Бессарабії храм було закрито, будівля використовувалася не за призначенням - у ній розміщувався будинок офіцерів, потім будинок культури.

Лише в 1995 році завдяки пожертвуванням з Німеччини лютеранську кірху було реконструйовано і знову освячено.

Музей вишивки створила в своєму будинку мешканка села Негрове Ніна Грищук. Експозиція музею розміщена в п'яти кімнатах, у яких представлені вишиті картини відомих художників, рушники, серветки, простирадла, килими, різнокольорові подушки.

Ніна Грищук почала вишивати з 12 років. Навчила вишивати її мати. Свою майстерність передала доньці Ользі і онучці Дарині. Майстриня із задоволенням проводить майстер-класи і ділиться технікою вишивання з відвідувачами музею.

Музей вишивки села Негрове є філією Надіївського краєзнавчого музею.

Музей української культури "Козацька Бессарабія" відкрився в селі Михайлівка на початку 2023 року в одній кімнаті Будинку культури села. Вже за рік через брак площі для розміщення експонатів музею довелося шукати більш просторе приміщення.

29 листопада 2024 року, до 200-річчя заснування села, відбулося відкриття оновленного музею в окремому приміщені колишньої дитячої бібліотеки. Музей отримав назву "Козацька Бессарабія" на честь козаків, які заснували село.

Ідея створення музею належить колишній вчительці історії Валентині Козярчук, яка мріяла відкрити музей. Хоча реалізувати цю ідею їй не вдалося, її багаторічні дослідження історії села були втілені у книзі "Михайлівка". Після її смерті ентузіаст музейної справи Надія Спориш, яка тривалий час збирала експонати для музею, вирішила втілити цю мрію в життя.

В музеї "Козацька Бессарабія" можна побачити багато цікавого, що пов’язано з побутом і традиціями михайлівців протягом багатьох років. Експонати до музею збирали різними способами. Серед найцінніших: 100-річний плуг, великий домотканий килим 1940-х років, ковальський лемех, колекція вишитих рушників, українські хустки, вишиті картини, старовинні документи та багато іншого.

Найбільше вражає вишита картина “Українка”, яку створювали породіллі в місцевому пологовому будинку протягом 20 років.

Новоселівський сільський народний народознавчий музей "Каса пэринтяскэ" створений в селі Новоселівка в 2010 році з нагоди 200-річчя заснування села. Є структурним підрозділом комунального закладу "Новоселівський сільський будинок культури".

Експозиція музею відтворює традиційний побут молдовського села, оскільки Новоселівка є осередком, де злагоджено та гідно проживають етнічні молдовани. Представлено багато документів та фотографій, які розповідають про історію села та його визначних особистостей, традиційні предмети побуту, знаряддя праці, старовнні вироби тощо.

Проводяться майстер-класи з ткацтва національних молдовських килимів та доріжок. Кожен охочий може навчитись ткати килими з вовняних ниток у різних техніках та доріжки із нарізаних з тканини смужок в техніці “ніцурка” на ткацьких станках, встановлених у музеї "Каса пэринтяскэ".