Пам'ятки Білгорода-Дністровського району

Садиба почесного мирового судді Алоізія Ярошевича збудована в 1890 році в центрі Білгорода-Дністровського за проєктом архітектора Євгена Єрмакова у дусі неоромантизму з переважанням мавританського стилю.

На даний момент будівля перебуває в аварійному стані, місцева влада не може визначитися, кому вона належить і що з нею робити. Тим часом найкрасивіша пам'ятка архітектури руйнується.

Історико-краєзнавчий музей Сарати веде свій відлік від виставки стародавніх речей 1922 року, присвяченої 100-річчю заснування колонії Сарата. Того ж року відчинив свої двері перший громадський музей, який існував за рахунок добровільних внесків членів-засновників музейної спілки. Протягом восьми років музей перебував у будинку голови музейної спілки Вагнера, а з 1930 року – в знаменитій школі Вернера. В 1940 році минулого століття німецьке населення змушене було залишити свої будинки і виїхати до Європи, забравши з собою частину експозицій.

Лише у 1955 році з ініціативи тодішнього директора Саратської загальноосвітньої школи організували музейну кімнату. В 1969 році відкрили історико-краєзнавчий музей, який розташовувався при районному відділі культури.

Нинішній історико-краєзнавчий музей Сарати відкрили в 1990 році. Експозиційна площа музею становить 130 квадратних метрів. Музейна експозиція поділена на шість розділів, кожен із яких показує життя селища у різні роки: "Сліди великих культур Бессарабії. Соціально-економічний розвиток у ХІХ столітті", "Заснування Сарати. Її розвиток з 1822 до 1940 року", "Румунський період (1918-1940 роки)", "Друга світова війна (1939-1945 роки)", "Післявоєнний період", "Сучасний період".

Посуд, одяг, предмети побуту, знаряддя праці, меблі, рушники - кожен експонат має окрему багаторічну історію. Тут дуже багато документів і фотографій, що наочно розповідають про життя селища у ХХ столітті.

Новий окремий розділ присвячений подіям Революції Гідності та російсько-українській війні.

Свято-Вознесенський собор - головна православна святиня та найбільший храм Білгорода-Дністровського.

Будівництво на місці старого турецького цвинтаря велося з 1815 по 1820 рік на пожертви місцевих жителів. Спочатку храм мав вигляд корабля, але в 1830 році було прибудовано три портики по 4 колони, і собор набув вигляду хреста, характерного для російського класицизму. В 1971 році стіни та купол собору розписала родина художника Піскарьова з групою московських художників.

У Вознесенському соборі зберігається частка мощей Святого Іоанна Сучавського.

До собору примикала дзвіниця висотою 40 метрів, яка обрушилася в 2004 році (йде реставрація).

На території споруджено каплицю на честь 2000-річчя Різдва Христового.

Свято-Георгіївська церква збудована в Білгороді-Дністровському в 1840 році за проєктом архітектора Заушкевича на замовлення болгарської громади міста.

При храмі існував церковний цвинтар, закритий разом із церквою у 1934 році. Тут знаходяться могили сім'ї князів Волконських, які робили великі пожертвування на утримання церкви.

Нині церква діюча.

Свято-Миколаївська церква в Кулевчі заснована в кінці ХІХ століття болгарськими переселенцями.

Останніми роками храм став об'єктом масового паломництва завдяки кільком чудотворним іконам. "Кулевчанським дивом" називають Казанську ікону Божої Матері. На Великдень її прикрашають свіжими ліліями, які, засохнувши, незабаром знову пускають пагони і розцвітають на Трійцю, обрамляючи образ Богоматері.

Крім того, у Свято-Миколаївській церкві є 4 мироточні ікони: Іверська ікона Божої Матері, Касперівська ікона Богородиці, Голгофський Хрест, ікона Віри, Надії, Любові та їх матері Софії.

Свято-Миколаївська церква збудована в селі Шабо, ймовірно, у 1805 році - саме ця дата зазначена на табличці біля входу.

Церква двокупольна, хрестоподібна у плані. За архітектурою подібна до старообрядницьких храмів Бесарабії.

У Свято-Миколаївській церкві зберігається чудотворна ікона "Бичування Господа Ісуса Христа" та чудотворний мироточивий "Образ Божої Матері Скоропослушниці".

Поруч з церквою є цілюще джерело Святого Миколая.

Церква чинна. Є пам'яткою архітектури місцевого значення.

Свято-Миколаївська церква у Білгороді-Дністровському була збудована у 1867 році коштом місцевого жителя Герасима Овчиннікова. З моменту побудови храм не зазнав змін.

Архітектурний декор небагатий, характер місцевий, традиційний. На фасадах та в інтер'єрі сучасний розпис.

Поруч із церквою знаходився Олександро-Маріїнський сердобольний притулок з лікарнею, відкритий у 1868 році генерал-лейтенантом Іваном Гангардтом (наказний отаман Дунайського козачого війська).

Свято-Покровська церква – візитна картка села Староказаче.

Прекрасна будівля з червоної цеглини в центрі села була закладена в 1908 році, проте будівництво сильно затяглося, перерване спочатку Першою світовою війною, потім більшовицьким переворотом та встановленням радянської влади. Роботи відновилися лише в 1929 році за румунської окупації, і повністю завершилися в 1937 році.

Покровська церква збудована за типом собору у формі хреста. Дзвіниця спочатку була набагато вищою, проте після закриття храму радянською владою у 1962 році вона була зруйнована.

Відновлення почалося в 1989 році. Зокрема, відреставровано початкові розписи.

Церква Успіння Пресвятої Богородиці збудована у Татарбунарах у 1877 році на місці невеликого дерев'яного храму, заснованого в 1814 році.

Однопрестольна Свято-Успенська церква має форму хреста. Це один із небагатьох храмів Бессарабії, який жодного разу не закривався навіть у розпал радянського атеїзму.

Виноградники площею 76 гектарів заклала у центрі Української Бессарабії поблизу села Струмок фермерська родина Валерія та Світлани Петрових.

Сімейна виноробня органічних вин V.Petrov спеціалізується на виробництві натуральних вин у відповідності до міжнародного сертифікату Organic Standard Ltd. Під час вирощування винограду вони використовують виключно спеціальні біопрепарати, які занесені до органічного реєстру. До готової продукції не додають сіркові ангідриди та стабілізатори.

Виноробня виробляє білі та червоні ординарні вина, а також три види граппи: silver (очищена сріблом), red (настояна на виноградній кісточці), gold (витримана в дубовій бочці). Дегустації, під час яких гостям розповідають про історію походження кожного вина, проводяться безпосередньо серед виноградників. Пішохідні екскурсії виноградниками з розповіддю про історію місцевості та про створення сімейної виноробні включені у вартість дегустацій.

На відвідувачів очікують неймовірні краєвиди виноградників і озеро з лебедями. На території локації є скіфський курган античних часів, на вершині якого можна усамітнитися в альтанці. Також є оглядовий майданчик з видом на найближчі села та старообрядницьку церкву. Можна замовити прогулянку виноградниками на екскурсійному візку або орендувати велосипед і вирушити на виноградники на самостійний пікнік.

Сімейна виноробня органічних вин V.Petrov є учасником проєкту "Дорога вина та смаку Української Бессарабії".

Скіфською могилою у Білгороді-Дністровському називають кам'яну гробницю скіфських часів. Склеп виявлено в 1895 році.

Являв собою двокамерну споруду на скелі, був складений з великих (довжиною до 3 метрів, товщиною до 0,6-0,7 метрів) вапняних плит. Розграбований ще в давнину. Всередині є орнамент у вигляді візерунка деревини. Є припущення, що до Скіфської могили прокладено підземний хід з Акерманської фортеці.

Античний пам'ятник знаходиться у промзоні в районі морського порту та м'ясокомбінату - доступ ускладнений, але не заборонений.

Смарт-село музей Семисотка – це "живе" бессарабське село, яке поєднує в собі риси скансена (музею просто неба), екопоселення з постійними мешканцями та комплексу сільського зеленого туризму. З 2011 року смарт-село створюється посеред Тарутинського степу на півночі Бессарабії на базі села Семисотка, що на той час вже майже зникло.

Старі сільські садиби відремонтовані зі збереженням їх національного колориту й самобутності, прикрашені візерунками, розписані картинами на побутову тематику. Всі будинки забезпечені сонячними панелями, мають незалежне водопостачання. В деяких садибах постійно живуть люди, інші можна орендувати.

Вздовж брукованої центральної дороги можна оглянути експозицію колодязів різних конструкцій просто неба. В етнографічній експозиції представлено предмети народного промислу, знаряддя праці, старовинні меблі, ковдри, посуд та багато іншого. На одному з подвір'їв росте виноградна лоза, якій вже понад 150 років. Готується до відкриття музей знаменитих людей буджацьких степів.

Відвідувачів пригощають плациндами – бесарабськими пирогами із листкового прісного тіста з начинкою із бринзи.

Смарт-село музей Семисотка є частиною Центру етнографічного, сільського зеленого туризму і сімейного відпочинку "Фрумушика-Нова", що розташований за 2 кілометри на південь від села.

Татарбунарський історико-краєзнавчий музей створено в 1949 році як музей Татарбунарського повстання - збройного селянського бунту в Татарбунарах, організованого більшовиками в 1924 році проти румунської влади.

Нині в музеї 8 зал та картинна галерея. Представлено історію заселення краю численними народами, починаючи від кіммерійців, скіфів, половців, татар, турків та закінчуючи задунайськими запорожцями.

Основні теми експозиції: етнографія, Татарбунарське повстання, період Другої світової війни, епоха колгоспів, спортивна слава Татарбунарщини, творчість татарбунарських художників та поетів (зокрема роботи одеського художника Віктора Шарапенка).

Музей розміщується на другому поверсі Палацу спорту.

Сучасний винзавод "Шабо" заснований на старовинних традиціях шабського виноробства. Турецька назва села Шабо - "Аша-абаг" ("Нижні сади") - свідчить про те, що вже в XVII столітті тут були виноградники.

Розвитку виноробства сприяли французькі переселенці, що прибули в Шабо в 1822 році. Першу виноградну лозу посадив тут швейцарський вчений і винороб Луї Тардан, і вже в 1847 році його син Карл Тардан представив на першій сільськогосподарській виставці в Кишиневі 8 сортів шабських вин.

Зараз на 1000 гектарів власних виноградників, розташованих між Дністровським лиманом та Чорноморським узбережжям, у Шабо ростуть найкращі сорти винограду, багато з яких завезено ще 200 років тому першими французькими переселенцями. Вино виготовляється за сучасними технологіями холодного розливу.

При заводі створено "Центр культури вина Шабо", проводяться екскурсії та дегустації. Під час екскурсії можна відвідати старовинний Королівський підвал, Хересний підвал, підземні сховища, Коньячний двір, Шампанський будинок, цех холодного розливу, музейний лабіринт.

Грецька церква Святого Іоанна Предтечі в Білгороді-Дністровському стоїть на високому березі Дністровського лиману.

Перший дерев'яний храм був заснований у XIII-XIV сторіччях грецькими купцями з Трапезунду. В нинішньому вигляді церкву відбудовано в 1478-1480 роках, у молдавський період, за правління Штефана III Великого. Кошти на будівництво зібрала грецька громада міста.

За переказами, на території Грецької церкви в XIV столітті був похований Святий Іоанн (Новий) Сучавський - великомученик, який вважається охоронцем Молдови. Місце поховання відзначає каплиця праворуч від церкви. Пізніше мощі святого перепоховали в Сучаві на нинішній території Румунії.

Незважаючи на скромні розміри, храм Іоанна Предтечі виглядає дуже масивним і є рідкісним типом культової споруди в архітектурній спадщині України.