Пам'ятки Львівського району

Музей визвольної боротьби України розміщений в історичному будинку колишнього Стрілецького товариства Львова (1869-1871 роки), що в південній частині парку "Знесіння". Відкритий у 2012 році з нагоди 70-річчя Української повстанської армії як відділ Львівського історичного музею.

Експозиція в хронологічній послідовності розкриває основні етапи боротьби за самостійну соборну Українську державу і охоплює період від ХІХ до кінця ХХ століття.

Зокрема, тут можна дізнатися про діяльність спортивних організацій "Сокіл" та "Січ", метою яких було виховання фізично здорової та національно свідомої української молоді Галичини та Буковини. Історію та бойовий шлях легіону Українських січових стрільців висвітлюють документи, світлини та фрагменти зброї, знайденої в районі боїв УСС на горі Маківка. В експозиції про Українську революцію  1917-1921 років: зразки тогочасної зброї, реконструкція військового однострою Армії УНР, ориґінальний кітель вояка Української галицької армії, документи Центральної ради та грошові знаки УНР тощо.

Значна частина експозиції присвячена діяльності бойових підрозділів Української повстанської армії. У стилізованих під лісові хащі інтер’єрах представлено матеріали про основні етапи формування та організаційну структуру УПА, діяльність Воєнної округи "Буг", старшинські та підстаршинські вишколи, медичну служба УПА, видавничу і пропагандистську роботу. Великий інтерес викликає розділ, присвячений історії Української дивізії "Галичина": особисті речі дивізійників, пропам’ятні комбатантські відзнаки, таборові видання.

Наступні експозиції розповідають про більшовицькі репресії у Західній Україні, рух шістдесятників, діяльність Української Гельсінської групи, демократичні процеси кінця 1980-х років та проголошення Незалежності України.

Секторами Музею визвольної боротьби України є Музей генерал-хорунжого УПА Романа Шухевича (Львів) та Історико-меморіальний музей полковника Євгена Коновальця (Зашків).

Музей українського художника-модерніста Володимира Патика відкрився у Львові у 2024 році. Розташований у приміщенні вілли Потуліцьких, спорудженої у 1891-1894 роках за проєктом бюро Івана Левинського у стилі пізнього необароко.

Під музей облаштовано хол, терасу, дві інтерактивні кімнати, виставкову зала та коридор зі змінною експозицією. В одній із кімнат відтворено майстерню-студію Володимира Патика.

Дружина митця Романа Василина передала в дарунок музею приблизно 100 його живописних та графічних творів, ескізи, архіви, а також особисті речі митця. Ця колекція стала основою музейної експозиції.

Музей Володимира Патика є філією Львівського обласного історико-краєзнавчого музею.

Музей генерал-хорунжого УПА Романа Шухевича у Львові створено 2001 року за сприяння та фінансової підтримки Товариства вояків УПА в США імені генерал-хорунжого Тараса Чупринки. Є відділом Львівського історичного музею, сектором Музею визвольної боротьби України.

Музей розташовується в старовинному будинку на території колишнього селища Білогорща (нині районі Львова), де у 1950 році знаходилась остання штаб-квартира головного командира УПА.

Експозиція на першому поверсі розповідає про рід Шухевичів, юнацькі роки Романа Шухевича, його військово-політичну діяльність та збройну боротьбу українського визвольного руху. Зокрема, представлено автобіографію, написану рукою Шухевича, а також предмети, пов’язані з його пластовою діяльністю.

Другий поверх музею відтворює побут часів перебування головного командира УПА на цій підпільній квартирі: сходи, житлова кімната, криївка. Саме тут відбувся останній бій Романа Шухевича з підрозділом МДБ 5 березня 1950 року. В кімнаті, де мешкав і працював Роман Шухевич, представлено оригінальні меблі (стіл, чотири стільці, фотель), виготовлені в середині 1930-х років у Західній Європі, які подарувала музеєві донька генерал-хорунжого Марія Трильовська.

1 січня 2024 року музей Романа Шухевича у Львові був повністю знищенний пожежею, яка виникла внаслідок повітряної російської терористичної атаки. Втрачені меморіальні речі Романа Шухевича: стіл, крісла, фотель, фортепіано, а також погруддя Романа Шухевича авторства Михайла Черешньовського та скульптура Степана Бандери авторства Ярослава Троцька. Решта близько 600 одиниць експонатів від початку повномасштабної російсько-української війни були перенесені в інше місце.

Музей етнографії та художнього промислу Інституту народознавства НАН України займає неоренесансну будівлю на головній вулиці Львова.

В основі купола розміщена алегорична скульптурна група, що символізує економічне процвітання Галичини, яку називають єдиною у світі статуєю Свободи, що сидить.

В експозиції представлена багата колекція кераміки, фарфору та фаянсу, виробів із художнього скла. Колекція годинників XVI-XX століття налічує близько 350 екземплярів.

Приватний музей загиблих літаків відкрився у селі Хоросно біля Львова 2020 року. Незвичайну експозицію створив львівський дослідник та мандрівник Андрій Риштун.

В музейній експлозиції представлено уламки 12 літаків часів Другої світової війни, знайдені дослідником на території Західної України. Переважно це німецькі та радянські літаки. Серед них: Ju-52, Ju-88, He-111, Fw-190, МіГ-3, Іл-2, АНТ-40 (СБ), ДБ-3А, A-20 Boston, P-39 Airacobra, Як-9, Іл-4 та інші.

Центральне місце в музейному павільйоні посідає авіаційний двигун BMW 132 від німецького військово-транспортного літака Junkers Ju 52, який зазнав авіакатастрофи у Карпатах неподалік міста Долина. У стендах навколо представлені інші деталі літаків і фрагменти їх обладнання, зокрема кисневий балон, елементи парашутної системи тощо. 

На подвір'ї музею встановлено модель літкака, зібрана із знайдених фрагментів усіх 12 загиблих літаків.

Львівський "Музей ідей" – це художня галерея, виставковий простір і локація для проведення мистецьких подій, що розташована в самому серці Львова – на подвір'ї та в підвалах колишнього Бернардинського монастиря XV-XVII століть. Заснована львівським художником і галеристом Олесем Дзиндрою 1992 року.

Поруч із входом в "Музей ідей" є курдонер – клапоть землі, що з трьох сторін оточений монастирськими стінами. Тут функціонують постійні проєкти "Бернарден Гарден", "Республіка Ріо" та "Храм Довіри".

Своєю колекцією музей вважає збірку "ідей", тобто реалізованих проєктів у галузях філософії, соціології, мистецтва, екології, технології та урбаністики. Серед них фестивалі "КіноЛев", "Львів – столиця ремесел", "СклоКоко", "ЛеоПолтвіс" тощо. 

Музей не має постійної експозиції, але у його залах регулярно проводяться різноманітні виставки та перформанси. Частинами проєкту є ресторан галицької кухні "Трапезна ідей" та крамниця, де можна придбати твори мистецтва.

Музей історії електрифікації Львівщини відкрився у 2018 році з ініціативи ПрАТ "Львівобленерго". Експозиція розташована на першому поверсі будівлі "Львівобленерго" біля парку "Залізна вода".

Музей розповідає про історію розвитку енергетики у Львові від кінця XIX століття. Зокрема, представлено макет першого електричного трамваю, який запустили у місті 1894 року. Відвідувачам пропонують привести трамвайчик у рух за допомогою динамомашини.

Також можна побачити план прокладання кабельних ліній міста Львова 1908 року, копію вуличної дугової лампи 1909 року, макет вугільної шахти та її електричного обладнання, електичні лічильники різних часів, робочі інструменти та реманент електриків.

В музеї відтворено інтер'єр лабораторії інженера-винахідника Ніколи Тесли, демонструється робота котушки Тесли.

Перед входом в музей встановлено стенд, присвячений пам’яті директора Львівських міських електромереж Тараса Крукеницького. Орієнтиром для відвідувачів є мурал із зображенням Ніколи Тесли та Томаса Едісона на паркані.

Відвідування музею можливе лише з екскурсійним супроводом і за попереднім записом.

Музей історії Львівського державного військового ліцею імені Героїв Крут висвітлює історію створення й розвитку навчального закладу, а також деякі сторінки історії становлення української державності.

Перший розділ експозиції присвячений Бою під Крутами у січні 1918 року та пам'яті Героїв Крут. На стендах представлено співвідношення сил, склад підрозділів, хід бою. Все це ілюструється схемами, мапами, таблицями. Стенд доповнюється елементами озброєння тих часів: німецької самозарядної гвинтівки Маузер 98 зразка 1898 року, російської гвинтівки Мосіна зразка 1891 року, станковий кулемет "Максим". 

Окремий експозиційний розділ присвячений передісторії створення ліцею – Львівській республіканській спеціальній школі-інтернату з посиленою військово-фізичною підготовкою, яка функціонувала з 1985 по 1992 рік, і на базі якої формувався ліцей. Розділ історії ліцею та його розвитку в умовах становлення української державності складається з 4 блоків: створення та розбудова Львівського військового ліцею (1992-1996 роки); розвиток Львівського державного ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою (1996-2010 роки); ліцей у період до 2018 року; ліцей на сучасному етапі.

Два стенди в музеї присвячені зброї різних періодів. На експозиції представлено 18 зразків зброї, починаючи з ХVIII cтоліття. Частина матеріалів представлена в мультимедійній формі на інтерактивній панелі, яка була презентована під час відкриття оновленої експозиції 2022 року.

Музей історії Львівської залізниці присвячений створенню та розвитку найстарішої залізничної магістралі України. Він був засновнаий у 1973 році і став першим в Україні залізничним музеєм. Розташований у Палаці науки і техніки локомотивного депо Львів-Захід поруч із залізничним вокзалом.

Експозиція музею розповідає про народження та будівництво Львівської залізниці в Галичині, Волині, у Карпатах і далі на південь до міста Чернівці за часів Австро-Угорщини, Польщі, СРСР та на сучасному етапі розвитку України.

Серед експонатів - рідкісні документи, світлини, інструменти, прилади, макети, спорядження та однострої працівників залізничних професій різних часів. Гордістю музею є альбом "Колія Володимир-Волинський - Сокаль" 1916 року видання, тримовні пасажирські квитки 1918-1921 років, а також лічильна машина "Коптомір", яка використовувалася до 1939 року.

Музей історії Львівської політехніки засновано у 2002 році з ініціативи тодішнього ректора Юрія Рудавського.

Приміщення музею знаходиться на третьому поверсі монументальної триповерхової споруди – навчального корпусу, побудованого за проєктом Юліана Захарієвича у 1873-1877 роках в стилі італійського неоренесансу спеціально для Цісарсько-королівської технічної академії. Нині це головний корпус Національного університету "Львівська політехніка", що є пам'яткою архітектури.

Приміщення музею має багатий архітектурний декор - пілястри, ліпнину, світлові ліхтарі у стелі, розписи стін і стелі. Вікно, що виходить на центральну сходову клітку, відкриває вид на багато декорований простір сходів та оригінальні розписи 1890-х років, виконані за ескізами Юліана Захарієвича.

В експозиції музею зібрані документи, світлини, прилади та інші експонати, які розповідають про заснування і розвиток Львівської політехніки ― найстарішого технічного університету України і одного із найстаріших у Європі. В хронологічному порядку представлена історія становлення Львівської політехніки, інформація про всесвітньо відомих вчених, доля яких по'язана з Львівською політехнікою. Також на огляд представлені історичні світлини корпусів, навчання і побуту студентів. Окрему увагу під час екскурсій приділять причетності Львівської політехніки до видобутку нафти чи електрифікації Галичини, розвитку авіації, космонавтики і комп’ютерних наук.

Одним із найцікавіших зразків львівської ренесансної архітектури в ансамблі площі Ринок є будинок Лоренцовичів, більше відомий як "Чорна кам'яниця". Чорний колір різко вирізняє цю будівлю з-поміж іншої забудови площі та створює з нею  різкий контраст.

"Чорну кам’яницю" було збудовано в 1589 році у стилі пізнього ренесансу архітектором Петром Красовським на замовлення Софії Ганель.

Фармацевт Ян Лоренцович відкрив тут одну з перших аптек у Львові. Протягом XVI-XIX століть будинок багато разів міняв власників, а також добудовувався і перебудовувався.

Спочатку будівля не мала чорного забарвлення, але під впливом опадів пісковик кам'яної кладки сильно потемнів, а зараз спеціально пофарбований у чорний колір. Ще в 1926 році місто викупило "Чорну кам’яницю" в останнього власника і відкрило Музей історії Львова, що зараз є відділом Львівського історичного музею.

Майже 800-літню історію міста представляють на трьох поверхах автентичні предметами XIV-XX століть: символічні ключі від міста, печатки магістрату, інавгураційні ланцюги президента та мера, лави із зали засідань, портрети очільників міста, герби Львова в різні історичні періоди. Можна побачити макет княжого Львова ХІІІ-XIV століть і макет ренесансної ратуші.

На подвір’ї та першому поверсі облаштовано Лапідарій – експозицію кам’яних пам’яток Львова: різьблених з каменю архітектурних та скульптурних фраґментів, частин старих пам’ятників, епітафій тощо. Загалом близько 50 зразків кам’яної пластики з давніх, переважно вже неіснуючих, споруд Львова.

Виставка раритетних зразків транспорту "Ретро Гараж" з 2018 року експонується в приміщенні Музею історії науки і техніки, що є відділом Львівського історичного музею.

Експозиція ретроавтівок розгорнута у найстарішому ангарі з комплексу першого трамвайного депо Львова, спорудженого в 1894 році львівським архітектором Альфредом Каменобродським. Прямокутна мурована з цегли споруда має двосхилий дах, що тримається на дерев’яних фермах, опертих на бічні стіни та дерев’яні стовпи.

На площі понад 500 квадратних метрів представлена приватна колекція велосипедів, мопедів, мотоциклів, першої половини ХХ століття Андрія Гладуна та ряд зразків американського автопрому 1970-1980 років із збірки колекціонера Тараса Майби.

Найбільше увагу відвідувачів привертає поліцейський автомобіль Chevrolet Caprice Classic 1986 року випуску. Крім того, в музеї представлене перше міське таксі довоєнного Львова Citroen AC4 Berline Lux і справжній фіакр (кінне таксі). Можна ознайомитися зі зразками продукції Львівського мотозаводу 1950-1970 років із фондів Львівського історичного музею.

Також на виставці експонуються приватні колекції автомоделей та американських номерних автомобільних знаків.

Пожежно-технічна виставка ГУ МНС відкрита в будівлі Управління пожежної безпеки у Львівській області.

В першій залі відображено історію розвитку пожежної справи на Галичині та, зокрема, у Львові. Серед експонатів - насос австрійського виробництва 1849 року.

Друга зала присвячена бойовим будням вогнеборців.

Експозицію завершує зала, присвячена Чорнобильській катастрофі.

Музей історії України Львівського історичного музею розміщується в чотириповерховій будівлі на площі Ринок у Львові, що відома як "Массарівська кам’яниця". Зведена у XV столітті в готичному стилі, згодом перебудована у стилі епохи Відродження.

Певний час будинок належав родині венеційського консула Антоніо Массарі. У середині ХІХ століття тут містилася крамниця ласощів Геннемана. На початку XX століття фасад прикрасив трикутний фронтон, оздоблений алегоричним рельєфом авторства скульптора Курчинського. Збереглися пізньоготичні склепіння і вікна першого поверху, елементи декоративного оздоблення інтер’єрів у стилі ренесансу.

Зараз у "Массарівській кам’яниці" розміщено історичну експозицію, де представлено понад 2100 пам’яток історії України від найдавніших часів до початку ХХ століття: неолітичні знаряддя та музичні інструменти, трипільська кераміка, золотий скіфський скарб, давньоруські хрести-енколпіони, катівські мечі середньовічного Львова, маґнатське жіноче і чоловіче вбрання, козацька зброя, астрономічний настільний годинник XVIII століття, колекції стародруків і творів живопису. Досі зберігає таємниці портрет молодої Роксолани – дівчини Насті Лісовської з Рогатина, турецької бранки, яка стала дружиною султана Сулеймана II.

Приватний музей карет у Львові функціонує на базі кінного клубу "Каретний двір", де розводять торійську породу коней.

В експозиції представлено 14 карет різних типів: ландо, фіакр, фаетон, тарантас, візаві тощо. Також "Каретний двір" пропонує іпотерапію, навчання верховій їзді, кінний туризм та екскурсію вулицями старого Львова на кареті.