Пам'ятки Львівського району

Музей комп'ютерних технологій у Львові розташовується в цокольному приміщенні Наукової бібліотеки Львівського національного університету імені Івана Франка.

Інтерактивна експозиція присвячена історії комп’ютерів та відеоігор 1980-х – 1990-х років. Представлено понад сто пристроїв, більшість із яких у робочому стані.

Зокрема, можна побачити техніку виробництва США (Apple, Atari, Commodore, IBM), Великобританії (Acorn, Sinclair, Tangerine Computer Systems), країн колишнього Східного блоку ("Правец", Mera, Robotron), СРСР ("Електроніка БК") та України (ПК-01 "Львів", "Пошук", "Орель" БК08).

Музей Львівської національної академії мистецтв репрезентує етапи формування львівської мистецької школи та історію діяльності навчального закладу. Його колекція почала формуватися одночасно з першим випуском академії у 1953 році.

В фондах музею зберігаються різні за формою і матеріалами мистецькі твори випускників кафедр академії, виконані в кераміці, склі, дереві, металі, художньому текстилі. Усі вони мають неабияку мистецьку та історичну цінність.

Найціннішими експонатами є дипломні роботи відомих художників: декоративна таріль "Богдан Хмельницький" Софії Караффи-Корбут (1953 рік) та вхідні двері до музею роботи Семена Однопозова (1955 рік).

Нова експозиція сучасного мистецтва Львівської національної галереї мистецтв імені Бориса Возницького – Музей модернізму – відкрилася у 2021 році в сучасній двоповерховій адміністративній будівлі з силікатної цегли, зведеній за радянських часів позаду Палацу Потоцьких.

У семи залах музею розгорнута ретроспектива львівського мистецтва від ранніх модерних експериментів до прикладів естетики пізнього структуралізму.

Розпочинає експозицію зал історичного авангарду та високого модернізму 1914-1939 років. Наступний розділ ілюструє екзистенційну чутливість повоєнного суспільства та стан соціального відчуження львівських інтелектуалів у добу тоталітарного пресингу 1939-1953 років, зокрема експонуються роботи Карла Звіринського та митців його "герметичного кола". Далі представлені роботи митців 1960-1970 років: Євгена Лисика, Любомира Медвідя, Івана Остафійчука, Романа Жука, Романа Петрука, у чиїх творах відстежуються впливи європейських течій: дадаїзму, сюрреалізму та нео-експресіонізму, а також проявляється масштабне явище "львівського нео-авангарду".

Останні зали експонують твори завершальної фази модерної естетики та візуалізують перехідну добу між львівським модернізмом та постмодернізмом. Твори Мирослава Ягоди, Романа Жука, Ростислава Лаха, Андрія Сагайдаковського – розкривають явище антисоціального відчуження, близького до західного означення "транс-авангарду".

Перший в Україні музей модерної абстрактної скульптури створив у Брюховичах видатний український художник, скульптор-модерніст Михайло Дзиндра, який прожив більшу частину життя в США.

Розробку проєкту та фінансування будівництва взяв на себе сам художник. Основою експозиції музею стали скульптури, які він привіз з Америки. Серед виставлених у музеї робіт майстра – ефектні скульптури "Закохані" та "Медовий місяць", скульптурні портрети жінок, "Переляканий солдат" та ще близько 800 скульптур.

Музей модерної скульптури Михайла Дзиндри є відділом Львівської національної галереї мистецтв.

Музей народної архітектури та побуту імені Климентія Шептицького у Львові також відомий як "Шевченківський гай", Львівський скансен або музей просто неба. Розташований на лісистих пагорбах Регіонального ландшафтного парку "Знесіння" у східній частині Львова, за Високим Замком.

Музей просто неба у Львові заснований у 1971 році, хоча експозиція почала формуватися ще у міжвоєнний період з ініціативи львівського мистецтвознавця Михайла Драгана та архімандрита Климентія Шептицького. Першим експонатом стала дерев'яна церква святого Миколая 1761 року, яку перевезли з села Кривка.

Зараз експозиція скансена налічує понад 110 пам'яток архітектури з усіх західних областей України: 6 церков, житлові будинки, кузня, школа, тартак, сукновальня, водяний млин і вітряк. В музеї представлена найбільша у Європі колекція сакральних споруд.

Експозиція розділена на шість етнографічних зон, що репрезентують побут мешканців різних західноукраїнських регіонів: Бойківщини, Лемківщини, Гуцульщини, Буковини, Покуття, Поділля, Закарпаття, Львівщини. Кожна зона являє собою мінісело з культовими, житловими і господарчими спорудами. Інтер'єри більшості хат доступні для огляду, в них експонуються предмети побуту.

Зокрема, центральним експонатом зони "Гуцульщина" є традиційна гуцульська ґражда з села Криворівня. А найстарішим експонатом є селянська хата 1749 року.

У Музеї щороку відбуваються традиційні різдвяні та великодні святкування, що привертають увагу великої кількості львів’ян і гостей міста. На окремих об’єктах можна познайомитися з давніми ремеслами, серед яких соломоплетіння, писанкарство, гра на народних інструментах. У скансені постійно проводяться майстеркласи для дітей та дорослих.

Музей видатного українського митця Осипа Куриласа, чия творча спадщина займає важливе місце в історії європейського модерного мистецтва, відкрився в 2016 році на батьківщині художника при Щирецькому ліцеї імені Героя України Богдана Ільківа.

Портрети провідників січового стрілецтва пензля Куриласа і його зображення батальних битв мають високу мистецьку і документальну історичну цінність, а ікони та ілюстрації дитячих книжок є яскравим прикладом просвітництва в дії.

Музей художника в Щирці створений завдяки ініціативі родини громадських діячів, краєзнавців та багаторічних дослідників творчості Осипа Куриласа Стефанії та Ігоря Деревацьких, а також їх доньки Богдани.

Осип Курилас народився в Щирці в 1870 році в багатодітній родині місцевого дяка та вчителя народної школи. Хист до малювання в Осипа виявився ще з дитинства. У 1886 році він вступив до Художньо-промислової школи, згодом прожовжив навчання у Краківській академії мистецтв, де, власне, і розпочав власну кар’єру художника.

З початком Першої світової війни Осип Курилас вступив до австрійської армії, а згодом перейшов до загону Українських січових стрільців. Під час військової служби художник створив низку картин, на яких оспівував подвиги січових стрільців. Він намалював близько двохсот портретів своїх побратимів та живописні картини.

Окрім того, Осип Курилас намалював багато ілюстрацій до журналів та книжок. Одними з найкращих вважають його ілюстрації до збірки новел "Кленові листки" Василя Стефаника, який був другом художника. Особливою у творчому доробку митця є створена ним у 1918 році картина "Тарас Шевченко. Дивлюсь аж світає...". В його сакральних роботах можна побачити українські етнічні орнаменти - відомими є його ікони "Богородиця" та "Ісус Христос" у вишиванках.

Музей Осипа Куриласа в Щирці є місцем проведенням персональних і тематичних виставок, пленерів та пізнавальних лекцій.

Меморіальний музей Патріарха  Української Греко-Католицької Церкви Кардинала Йосипа Сліпого відкрито в 1997 році в головному корпусі Українського католицького університету.

Експозиція музею представлена на основі матеріалів з приватної збірки відомого популяризатора та пропагандиста ідей Патріарха, доктора медицини, Романа Смика зі США, а також сучасних філателістичних матеріалів голови Львівської Крайової Організації Українського Філателістичного Товариства Романа Бишкевича, документів та фотоматеріалів Інституту Історії Церкви. Це спеціальні конверти, поштові листівки та марки, медалі, жетони, святкові стрічкі, якими українська громада закордоном старалися відзначати кожну подію в житті Церкви та Патріарха після прибуття його до Риму.

Музей висвітлює життя Патріарха, популяризує ідеї закладені в Заповітах Йосипа Сліпого. Об’єднує три періоди життя Патріарха: львівський, на засланні в Сибіру та римський.

До колекції музею долучені два раритети: відлив великої печатки Патріарха Йосипа і медаль "За вірність Церкві і Папі", якою в 1998 році нагороджували священиків УГКЦ, котрі пережили часи гоніння. Особливе місце у музеї  займають фотографії Патріарха. В музеї є  особисті парамани (оберіг, який засвідчує особливу опіку Діви Марії), які  носив Патріарх, його светр, камилавка, омофор і мітра. Також в експозиції представлена мітра Патріарха, яку йому одягнули в день похорону. Після реставрації  її передали до музею.

Особливо цінним експонатом музею є омофор Патріарха. Це перший омофор, який він одягнув коли приїхав до Риму (на зустріч з папою Іваном ХХІІІ Патріарх пішов в позиченій сутані).

Історико-краєзнавчий музей, переважно присвячений подіям Першої світової війни, працює у приміщенні середньої школи села Гійче з 1990 року. В основу музейної експозиції лягли експонати, зібрані учнями, вчителями та місцевими жителями.

В експозиції представлені археологічні знахідки, давній одяг, знаряддя ремесел та предмети побут селян. Зокрема, можна побачити фрагмент скіфського коня та металевий наконечник стріли часів монголо-татарського панування.

Також у музеї можна дізнатись про події Першої Світової війни, коли на околиці села в урочищі Прибитка відбувся великий бій між військами Австро-Угорщини та Російської імперії. Серед експонатів – вишитий рушник із написом "Героям слава". Також представлені документи, фотографії, зброя, що відображають трагічні події вересня 1914 року.

Музей підпільного штабу УПА генерала Романа Шухевича відкрито в 2007 році в селі Грімне, де в 1947 році знаходилася штаб-квартира головного командира Української повстанської армії.

В будинку місцевого священика протягом кількох днів була конспіративна квартира, де Шухевич перебував зі своїм найближчим оточенням. В живих із них залишилася лише зв'язкова Дарія Гусак, яка стала ініціатором створення музею.

В підвалі будинку священика виявили засипану землею криївку повстанців. Ентузіасти розчистили її та відновили інтер'єр.

Представлено зброю тих часів та особисті речі підпільників. Можна оглянути зібрання документів, фотографій та надрукованих тут повстанських плакатів.

Музей сакрального мистецтва Львівської архиєпархії імені Отця Антона Петрушевича Курії Львіської Архиєпархії Української греко-католицької церкви відкрито в 2008 році у відреставрованому храмі Святого Климентія Шептицького.

Представлено експозицію пам'яток іконописного мистецтва, зібраного ченцями-студитами після легалізації УГКЦ.

Музей скла у Львові створений з ініціативи відомого українського художника-скляра, голови оргкомітету Міжнародних симпозіумів гутного скла у Львові, колишнього ректора Львівської національної академії мистецтв, професора Андрія Бокотея.

З 2006 року музей працює в підвальному приміщенні палацу Бандінеллі на площі Ринок. З тих пір колекція музею систематично поповнювалася творами, створеними в рамках Міжнародних симпозіумів гутного скла. Частина була передана до фондів Національного музею імені Андрея Шептицького у Львові.

З найдавніших експонатів представлені скляний посуд та намистини, виготовлені в І–ІІ століть нашої ери на території римських колоній на півдні сучасної України, намистини і посуд з ХІ–ХІІ століть, а також браслети і фрагменти браслетів, знайдені під час археологічних розкопок.

Музей Степана Бандери в Дублянах розташовується в одному із приміщень Львівського національного аграрного університету, на другому поверсі головного корпусу. Заснований 1999 року з ініціативи ректора університету Володимира Снітинського.

В 1928-1933 роках, коли це була філія Львівської політехніки, тут навчався на рільничо-лісовому факультеті майбутній лідер ОУН Степан Бандера. Тут же його заарештували за політичну діяльність.

Музейна експозиція висвітлює тему національно-визвольних змагань українського народу у ХХ столітті, період навчання Степана Бандери, його участь в українському національному житті краю і високу політичну активність. Представлені світлини, літературні твори, кілька аркушів із особистої справи ідеолога українського націоналізму.

Також у головному корпусі функціонує Музей історії Львівського національного аграрного університету. Його експозиція розповідає про найважливіші етапи діяльності навчального закладу в Дублянах, а саме: Рільнича школа (1856–1878); Висока рільнича школа (1878–1901); Академія рільництва (1901–1919); у складі Львівської політехніки (1919–1947); Львівський сільськогосподарський інститут (1947–1996); Університет сьогодні.

Музей видатної української скульпторки Теодозії Бриж відкрився у 2000 році в майстерні, де вона працювала з 1954 року, після закінчення Львівського інституту прикладного та декоративного мистецтва.

Заслужена художниця України Теодозія Бриж протягом життя створила понад двісті скульптур, серед яких пам'ятники і монументи, надгробки і паркові скульптури.

В музейній експозиції представлено весь спектр її творчих пошуків: від історичних портретів до зображень сучасників, образів літературних героїв, символічних і метафоричних композицій, усього – понад сотню робіт. На окрему увагу заслуговує серія образів драми-феєрії Лесі Українки "Лісова пісня".

Музей зберігає творчу атмосферу майстерні з дерев’яним столом і книгами на полицях, ескізами та світлинами.

Музей Теодозії Бриж є філією Львівської національної галереї мистецтв.

Музей ткацтва та килимарства відкрився в 2016 році в Глинянах, які наприкінці XIX століття стали одним із центрів розвитку ткацтва і килимарства Галичини, коли тут була заснована ткацька фабрика "Товариство ткацьке".

У міжвоєнні часи вона прославилася як фабрика Михайла Хамула, що випускала килими за ескізами видатних українських художників-модерністів. Після Другої світової війни вона стала фабрикою художніх виробів "Перемога". До закриття в середині 1990-х років фабрика випускала килими, обруси та покривала на ліжка.

З метою збереження глинянських традицій килимарства в Глинянах створили багатоціловий навчально-виробничий комплекс "Мозаїка", частиною котрого став Музей ткацтва та килимарства. В експозиції представлені килими за малюнками художників Василя Цьоня, Павла Ковжуна, Софії Стриєнської. Також експонується килим, який у 1947 році втікачі з Буковини виміняли за мішок пшениці, щоб врятуватись від голоду.

На базі музею проводяться майстер-класи з ткацтва та килимарства.

Музей ткацтва та килимарства у Глинянах є підрозділом Історико-краєзнавчого музею міста Вінники. Незабаром експозиція переїде у нове приміщення по вулиці Святого Миколая, 10.

Музей Українського католицького університету був заснований у 2013 році, коли відомий львівський колекціонер і меценат Іван Гречко подарував університету свою колекцію творів народного мистецтва.

Перлиною колекції є 65 покутських, гуцульських та буковинських ікон на склі ХІХ століття, що є найбільшою з відомих збірок цього виду мистецтва. Також представлені свічники-трійці, ручні різьблені хрести, дерев’яні скульптури, церковні книги ХVІІ – початку ХХ століття, документи з історії церкви.

У розділі народного одяго представлено елементи традиційного вбрання з Покуття, Гуцульщини, Буковини, Поділля. Серед них горбатки, крайки, перемітки, тайстри та інші автентичні речі.

Основна експозиція Музею УКУ розміщується на території Львівської духовної семінарії Святого Духа УГКЦ на вулиці Хуторівка. А в головному корпусі університету на вулиці Свєнціцького, 17 можна відвідати Музей-кімнату патріарха Йосипа Сліпого, де представлені, зокрема, деякі його особисті речі.