Пам'ятки Конотопського району

Яблуня-колонія в Кролевці - унікальна яблуня-кущ віком понад 220 років. Є колонією з 15 пов'язаних між собою споріднених дерев площею 1 тисяча квадратних метрів.

Колонія розвинулася з єдиного материнського ствола, що існував колись. Її головна особливість – в унікальному способі розмноження. Гілки яблуні з віком хиляться до землі і вкорінюються, у результаті проростають нові дерева (в такий спосіб розмножуються аґрус і смородина).

Яблуня знаходиться на території колишньої садиби князів Мещерських. Під нею встановлено знайдену неподалік могильну плиту з написом: ”Князь Петро Сергєєв, син Мещерський. Народився 1780 24 серпня, помер 1848 18 лютого від народження 68 років”. За легендою, дерево "сумує" за померлим господарем.

Інша легенда розповідає про те, що яблуню князь посадив на могилі своєї дружини, яка рано померла.

Конотопський міський краєзнавчий музей – один із найстаріших та найбагатших музеїв Сумщини. Заснований у 1900 році з ініціативи видатного українського історика Олександра Лазаревського, чиє ім'я тепер носить музей. Подаровані Лазаревським твори живопису, книги, старовинна зброя, рукописи, стали першими його експонатами.

Зараз музею фонди налічують майже 24 тисячі експонатів. 9 виставково-експозиційних залів висвітлюють історію, природу та етнографію регіону. Представлені знаряддя праці кам'яної доби, посуд епохи бронзи, давньоруська та козацька зброя тощо.

Серед найцікавіших експонатів: крісло (фотель) гетьмана Кирила Розумовського з палацу в Батурині, замок та ключ від брами Конотопської фортеці, Євангеліє-апракос 1707 року з друкарні Києво-Печерської Лаври.

У фойє представлені художні твори українського та західноєвропейського мистецтва.

Фасад музею прикрашає мурал із портретом Олександра Лазаревського.

Кролевецький краєзнавчий музей створено в 2000 році на базі відкритого в 1971 році музею історії міста.

Музей займає старовинний дерев'яний будинок у центрі міста.

Експозиція розповідає про історію краю з давніх часів до кінця Другої світової війни, про культуру та мистецтво Кролеветчини.

В окремій залі представлено історію ткацтва, мистецтвом якого Кролевець славився у XVIII столітті.

Село Нова Слобода на Сумщині називають українською Хатинню, оскільки в 1942 році німецькі окупанти розстріляли 586 жителів села, щоб помститися за допомогу селян партизанському загону Сидора Ковпака.

В центрі Нової Слободи в 2004 році було відкрито меморіал "Дзвін Скорботи" - пам'ятник непокореному селу та його мужнім мешканцям.

Монумент виконаний у формі дзвона, всередині знаходиться невеличка каплиця, на мармурових плитах вибито імена всіх загиблих у тій трагедії.

Спадщанський ліс на північний захід від Путивля в 1965 році оголошений історико-культурним заповідником, оскільки саме тут у 1941 році було створено знаменитий партизанський загін Сидора Ковпака, який боровся з німецькими окупантами в роки Другої світової війни.

Внаслідок активних дій загону Ковпака на Сумщині та в прилеглих районах було створено великий партизанський край, на території якого в 1942 році діяло 24 загони та 127 груп (близько 18 тисяч партизанів). Загін Ковпака з боями пройшов тилами ворога 18 тисяч кілометрів, воював на всій території України від Путивля до Карпат.

Меморіальний комплекс у Спадщанському лісі відкриває стела "Народні месники", далі "Алея героїв" веде до пам'ятника "Партизанська слава". Реконструйовано партизанський укріпрайон із 9 землянками: штаб, санчастину, кухню, землянки розвідників, мінерів, 2-й, 4-й, 5-й опергруп, особиста землянка Сидора Ковпака. Біля санчастини – братська могила.

Також там розташовані основні об’єкти меморіального комплексу "Спадщанський ліс": Музей партизанської слави та Музей зброї та військової техніки. В музеї представлені особисті речі партизанів, зразки зброї, фотографії, документи тощо. Біля музею встановлено гармату, що була на озброєнні у ковпаківців, та захоплений ними німецький танк Т-ІІІ.

2019 року на території комплексу відкрився Музей "Парк радянського періоду". Тут представлені радянські пам'ятники, бюсти і скульптури, зібрані з Сумської, Полтавської та Чернігівської областей. Серед них пам'ятники Марксу, Леніну, Сталіну, Котовському, Щорсу, Фрунзе, Чапаеву та інші.

Музей авіації в Конотопі є відділом Конотопського міського краєзнавчого музею імені Олександра Лазаревського.

Історія музею розпочалася у 2004 році з оглядового майданчика Конотопської авіабази, на якому були встановлені три гелікоптери сімейства Міля.

На сьогодні в експозиції представлено літак Л-39, а також сім різних гелікоптерів КБ Міля, зокрема єдиний в світі збережений до наших днів повітряний пункт управління Мі-22.

Крім того, можна оглянути військовий бункер часів Другої світової війни.

Етнографічний музей горюнської культури в селі Нова Слобода відкрився 2017 року як філія Державного історико-культурного заповідника у місті Путивль.

Презентує унікальну культуру горюнів – невеликої етнічної групи, що мешкає на Путивльщині. На думку дослідників – це автохтонне давньослов’янське населення, яке зберегло самобутню культуру, мову та архаїчні риси в побуті.

Музейна експозиція відтворює садибу горюнів кінця XIX – початку XX століть. У інтер’єрі хати представлено меблі, різноманітні предмети побуту, одяг тощо. У господарських будівлях – сараї, клуні, вітряку – експонуються знаряддя праці, інший сільськогосподарський реманент.

Крім цього, на горюнському подвір’ї можна побачити колодязь-журавель та рідкісний різновид погреба – шийну яму.

Музей-садиба генерала Михайла Драгомирова відкрився у 2007 році у відреставрованому будинку генерала в Конотопі.

Військовий і державний діяч російської імперії українського походження, генерал від інфантерії Михайло Драгомиров народився в родовому хуторі Драгомирівському поблизу Конотопа, а останні роки життя прожив у своїй міській садибі.

В музейній експозиції представлені меблі кінця XIX – початку ХХ століття, картини місцевих художників та інші експонати.

Музей-садиба генерала Драгомирова є відділом Конотопського міського краєзнавчого музею Олександра Лазаревського.

Краєзнавчий музей розташований у невеликому одноповерховому особняку в центрі Путивля, що належав у XIX столітті поміщику Черепову.

Майже три тисячі експонатів розкривають історію міста та околиць з найдавніших часів до наших днів.

У музеї представлені - шафа XVIII століття, яка належала гетьманові Івану Мазепі; крісло російського самозванця Лжедмитрія Першого; дзвін подарований місту царем Михайлом Романовим; щелепи бика з малюнками, знайдені у Молченському болоті.

Оборонний Молченський монастир-фортецю на березі Сейму в Путивлі споруджено на рубежі XVI-XVII сторічь на основі фортеці литовських часів, яку називали Кремлем.

Обитель заснували в 1570 році ченці, що переселилися в фортецю з розташованої за 20 кілометрів від Путивля Молченської пустині. В 1604 році за стінами монастиря ховався цар-самозванець Лжедмитрій I, виступивши звідси на Москву після смерті Бориса Годунова.

В комплексі Молченського монастиря домінує Собор Різдва Богородиці, збудований у 1575-1585 роках і який неодноразово перебудовувався в XVII-XVIII сторіччях. Дзвіницею служить надбрамна вежа фортеці, також зберігся фрагмент стіни з кутовою вежею.

До комплексу також входять зведені в ХІХ столітті церква Іоанна Предтечі, настоятельський та келійний корпуси, трапезна та господарські споруди.

Садибний будинок поміщиків Огієвських у Кролевці відомий тим, що в ньому зупинявся поет Тарас Шевченко.

В 1859 році він востаннє повертався з Києва до Петербурга. Завітавши до своїх друзів Лазаревських у селі Гирівка (нині Шевченка) Конотопського повіту, він заїхав з ними до Кролевця, де жила сестра Лазаревських Глафіра Огієвська. Тут Шевченко й переночував, вирушивши потім до Глухова.

Будинок Огієвських зберігся у первісному вигляді. В 1964 році встановлено чавунну меморіальну дошку.

Наразі в садибі Огієвських розміщується Музей кролевецького ткацтва, в якому представлені традиційні кролевецькі рушники, вишиванки та ткацькі верстати.

Садибний будинок кролевецьких дворян Рудзинських збудовано в 1820-х роках на південно-східній околиці Кролевця біля старої дороги на Глухів.

Виконаний у архітектурних формах пізнього провінційного класицизму, із певним впливом романтизму. Стіни складені з дубового бруса, елементи декору виконані в штукатурній ліпнині. В інтер'єрах частково зберігся початковий декор, зокрема ліпна розетка на стелі.

Існує версія, що в 1845 році тут побував Тарас Шевченко (зберігся датований цим роком портрет Йосипа Рудзинського, виконаний Шевченком). Останнім власником був Володимир Рудзинський, учасник визвольного руху початку XX століття.

За радянських часів тут розмістили клуб, а потім школу. У 1960-х роках на базі садиби було створено дитячий санаторій. Наразі будівля відреставрована, перебуває у приватній власності.

Високий Спасо-Преображенський собор є головною спорудою, заснованого в Путивлі в XVI сторіччі Святодухівського жіночого монастиря.

В комплекс монстиря входять Хресто-Воздвиженська надбрамна церква з дзвіницею (XVII сторіччя) та кам'яні стіни з брамою. В інтер'єрах собору - чудовий іконостас та твори живопису.

Храм відновлено в 2006 році.

Державний ландшафтний заказник "Середньосеймський" площею 693 гектари охороняє унікальний заливний природний комплекс у прирусловій частині річки Сейм із переважно луговою рослинністю, заплавними листяними лісами та численними водоймами.

Розташований поблизу села Бояро-Лежачі масив має велику водоохоронну цінність. "Середньосеймський" заказник - місце, де збереглася вихухоль звичайна - вид, занесений до міжнародної Червоної книги. Тут ростуть реліктова папороть страусине перо і коручка широколиста - вид, занесений до Червоної книги України.

Територія заказника та прилеглих до нього лісів, лук і боліт є перспективною для створення природно-заповідних об'єктів вищої категорії - національного природного парку.

Різдва Богородиці Софроніївський монастир розташований на горі Чудна над річкою Молчанка.

Його давня історія тісно пов'язана з історією Молчанського монастиря у Путивлі. За легендою, першу обитель заснували грецькі ченці, які облаштувалися тут разом із митрополитом Михайлом ще в ХІ сторіччі.

За іншою версією, Софронієво-Молченська пустинь заснована в XIII сторіччі києво-печерськими ченцями. До цих часів належать перші монастирські печери.

В кінці XIV століття обитель занепала, через століття була відроджена, але в 1592 році її знову знищили татари. Молченський монастир після цього було переведено до Путивля, але незабаром дозріла ідея про відновлення пустині на колишньому місці. В 1630 році була побудована перша кам'яна церква Різдва Богородиці, а в 1653 році біля неї був відроджений і монастир, який був названий Малим Молченським, а невдовзі - Софроніївським, на ім'я ігумена Софронія, який значно сприяв становленню обителі як однієї з найбільших в Російській імперії.

На початку XX століття тут було 60 різних споруд. У 1930 році більшовики закрили монастир та знищили храми, а на території розмістили дитячий будинок. До кінця XX століття тут залишилися одні руїни. Відродження почалося в 1999 році. Розчищено печери, відреставровано Покровську надбрамну церкву та храм Іллі Пророка, відновлено трапезну та настоятельський корпус, ведеться будівництво собору Різдва Богородиці та дзвіниці. Тут зберігається Іверська ікона Пресвятої Богородиці.

Належить УПЦ московського патріархату.