Пам'ятки Конотопського району

Оборонний Молченський монастир-фортецю на березі Сейму в Путивлі споруджено на рубежі XVI-XVII сторічь на основі фортеці литовських часів, яку називали Кремлем.

Обитель заснували в 1570 році ченці, що переселилися в фортецю з розташованої за 20 кілометрів від Путивля Молченської пустині. В 1604 році за стінами монастиря ховався цар-самозванець Лжедмитрій I, виступивши звідси на Москву після смерті Бориса Годунова.

В комплексі Молченського монастиря домінує Собор Різдва Богородиці, збудований у 1575-1585 роках і який неодноразово перебудовувався в XVII-XVIII сторіччях. Дзвіницею служить надбрамна вежа фортеці, також зберігся фрагмент стіни з кутовою вежею.

До комплексу також входять зведені в ХІХ столітті церква Іоанна Предтечі, настоятельський та келійний корпуси, трапезна та господарські споруди.

Садибний будинок поміщиків Огієвських у Кролевці відомий тим, що в ньому зупинявся поет Тарас Шевченко.

В 1859 році він востаннє повертався з Києва до Петербурга. Завітавши до своїх друзів Лазаревських у селі Гирівка (нині Шевченка) Конотопського повіту, він заїхав з ними до Кролевця, де жила сестра Лазаревських Глафіра Огієвська. Тут Шевченко й переночував, вирушивши потім до Глухова.

Будинок Огієвських зберігся у первісному вигляді. В 1964 році встановлено чавунну меморіальну дошку.

Наразі в садибі Огієвських розміщується Музей кролевецького ткацтва, в якому представлені традиційні кролевецькі рушники, вишиванки та ткацькі верстати.

Садибний будинок кролевецьких дворян Рудзинських збудовано в 1820-х роках на південно-східній околиці Кролевця біля старої дороги на Глухів.

Виконаний у архітектурних формах пізнього провінційного класицизму, із певним впливом романтизму. Стіни складені з дубового бруса, елементи декору виконані в штукатурній ліпнині. В інтер'єрах частково зберігся початковий декор, зокрема ліпна розетка на стелі.

Існує версія, що в 1845 році тут побував Тарас Шевченко (зберігся датований цим роком портрет Йосипа Рудзинського, виконаний Шевченком). Останнім власником був Володимир Рудзинський, учасник визвольного руху початку XX століття.

За радянських часів тут розмістили клуб, а потім школу. У 1960-х роках на базі садиби було створено дитячий санаторій. Наразі будівля відреставрована, перебуває у приватній власності.

Високий Спасо-Преображенський собор є головною спорудою, заснованого в Путивлі в XVI сторіччі Святодухівського жіночого монастиря.

В комплекс монстиря входять Хресто-Воздвиженська надбрамна церква з дзвіницею (XVII сторіччя) та кам'яні стіни з брамою. В інтер'єрах собору - чудовий іконостас та твори живопису.

Храм відновлено в 2006 році.

Державний ландшафтний заказник "Середньосеймський" площею 693 гектари охороняє унікальний заливний природний комплекс у прирусловій частині річки Сейм із переважно луговою рослинністю, заплавними листяними лісами та численними водоймами.

Розташований поблизу села Бояро-Лежачі масив має велику водоохоронну цінність. "Середньосеймський" заказник - місце, де збереглася вихухоль звичайна - вид, занесений до міжнародної Червоної книги. Тут ростуть реліктова папороть страусине перо і коручка широколиста - вид, занесений до Червоної книги України.

Територія заказника та прилеглих до нього лісів, лук і боліт є перспективною для створення природно-заповідних об'єктів вищої категорії - національного природного парку.

Різдва Богородиці Софроніївський монастир розташований на горі Чудна над річкою Молчанка.

Його давня історія тісно пов'язана з історією Молчанського монастиря у Путивлі. За легендою, першу обитель заснували грецькі ченці, які облаштувалися тут разом із митрополитом Михайлом ще в ХІ сторіччі.

За іншою версією, Софронієво-Молченська пустинь заснована в XIII сторіччі києво-печерськими ченцями. До цих часів належать перші монастирські печери.

В кінці XIV століття обитель занепала, через століття була відроджена, але в 1592 році її знову знищили татари. Молченський монастир після цього було переведено до Путивля, але незабаром дозріла ідея про відновлення пустині на колишньому місці. В 1630 році була побудована перша кам'яна церква Різдва Богородиці, а в 1653 році біля неї був відроджений і монастир, який був названий Малим Молченським, а невдовзі - Софроніївським, на ім'я ігумена Софронія, який значно сприяв становленню обителі як однієї з найбільших в Російській імперії.

На початку XX століття тут було 60 різних споруд. У 1930 році більшовики закрили монастир та знищили храми, а на території розмістили дитячий будинок. До кінця XX століття тут залишилися одні руїни. Відродження почалося в 1999 році. Розчищено печери, відреставровано Покровську надбрамну церкву та храм Іллі Пророка, відновлено трапезну та настоятельський корпус, ведеться будівництво собору Різдва Богородиці та дзвіниці. Тут зберігається Іверська ікона Пресвятої Богородиці.

Належить УПЦ московського патріархату.

Дерев'яна Спасо-Преображенська церква - єдиний храм Кролевця, що зберігся.

Збудована у XVIII сторіччі. У 1849 році архітектором Малініним церкву перебудовано й розширено, створено бічний вівтар. У 1863 році архітектор Іванов створив проєкт кам’яної дзвіниці, яку побудували в 1865-1872 роках.

У 1930-х роках церкву закрили, зруйнували купол і дзвіницю. Богослужіння в храмі відновили тільки на період німецької окупації - у 1942 році.

Нині храм є чинним.

Давньоруське городище на пагорбі над Сеймом розташоване в самому центрі сучасного Путивля.

Будівництво прикордонного міста-фортеці "на шляху" почалося за наказом київського князя Володимира Святославовича для захисту Русі від кочівників. Будучи стольним градом, у X-XII сторіччях Путивль мав потужні оборонні споруди. Під час розкопок знайдено фрагменти оборонних стін та фундамент храму Вознесіння, звідки в 1185 році виступив на половців князь Ігор Святославич (залишки законсервовані під землею). Згідно з "Словом про похід Ігорів", на стінах Путивля плакала княжна Ярославна, яка чекала чоловіка з половецького полону.

Після монголо-татарської навали фортецю було відновлено, до XVII сторіччя вона складалася з 9 рубаних дубових веж. Вестова вежа досягала 27 метрів заввишки. До кінця XVIII століття фортеця втратила стратегічне значення та була розібрана. Зберігся рів і невисокий вал.

На території розбито парк із видовим майданчиком, встановлено пам'ятник Ярославні.

Церква Миколи Козацького у стилі українського бароко збудована в XVIII сторіччі коштом жителів Путивля – українських козаків.

Відрізняється незвичайним силуетом із двома рівними по висоті вежами. Спочатку храм був побудований тричастинним і одноверхнім, але пізніше із західного боку до нього прибудували багатоярусну дзвіницю. Н першому поверсі двоярусного храму знаходиться "тепла церква" з низькими склепіннями. На другому поверсі – "холодна церква" з високим центральним верхом.

Нещодавно завершено реставрацію, в храмі планують відкрити експозицію музею "Слова про похід Ігорів".

Церква Покрови Пресвятої Богородиці височить на крутому березі річки в центрі села Вирівка.

Закладена в 1892 році коштом купця першої гільдії Юхима Школяренка, який під кінець життя зайнявся благодійністю.

Храм вражає не тільки розмірами та архітектурою, а й внутрішнім оздобленням.

За радянських часів церква вціліла, хоча багато років перебувала в занедбаності.

Наразі храм відреставрований, у ньому зберігається портрет засновника.