Пам'ятки Тернопільської області

Кам'яний Чортківський замок біля підніжжя Вигнанської гори збудував у 1610 році на місці дерев'яної фортеці князів Чартковських новий господар цих земель Станіслав Гольський.

П'ятигранне укріплення з вежами по кутах, усередині якого знаходився палац та господарські корпуси, вважалося типовою оборонною спорудою свого часу, проте мало невдале стратегічне положення - замок неодноразово руйнувався. Зокрема, в 1648 році його взяли штурмом війська Максима Кривоноса, а в 1672 році захопили турки.

В ХІХ столітті замок намагалися реставрувати представники княжого роду Потоцьких, якийсь час він перебував у власності ордена сестер-кармеліток, проте так і залишився незаселеним і поступово занепав. Упродовж XX століття використовувався як склад. До останнього часу перебував у віданні одного з комунальних підприємств міста.

Наразі Чортківський замок взято під охорону Національним заповідником "Замки Тернопілля". Ведуться археологічні дослідження та консерваційні роботи. Планується створення музею та кафе.

Чортківський краєзнавчий музей розташований у сучасній будівлі на одній із найколоритніших вулиць в центрі Чорткова.

Основні фонди налічують понад 10 тисяч експонатів.

У Чортківському краєзнавчому музеї представлено експозицію, присвячену різним періодам історії краю. Різноманітний археологічний матеріал розповідає про життя людей у ​​давнину, про старовинні ремесла та промисли.

Представлено історію українського війська та національно-визвольної боротьби на Чортківщині. Окрема експозиція розповідає про наслідки більшовицького терору та про вигнання фашистських окупантів.

Відділ природи відображає флору та фауну краю.

Шумський краєзнавчий музей засновано в 1985 році з ініціативи місцевого вчителя історії Івана Бабія. Початково розміщувався в колишньому будинку пекаря Стефаняка, побудованому в 1930 році, коли місто знаходилось у складі Польщі. У 2022 році музей переїхав до приміщення колишнього ліцею.

На першому поверсі гостей зустрічає кам'яний хрест, що є візитівкою Шумська. Він стоїть на фоні панорамного фото, де зображене середмістя. Також на пермому поверсі розміщена етнографічна експозиція, оформлена у вигляді старої української оселі зі світлицею та коморою.

Відділ природи знайомить відвідувачів з географічними та природними умовами краю, його рослинним та тваринним світом. У відділі стародавньої історії представлені матеріали про заснування міста в князівські часи, участь жителів у Визвольній війні, створення Преображенської церкви. Значна частина експозиції відділу нової історії присвячена періоду Другої світової війни та національно-визвольній боротьбі УПА проти нацистів та радянських окупантів: зброя, фотографії, документи, макети.

Про сучасну російсько-українську війну розповідає виставка "Боротьба за незалежність". Тут представлені артефакти з фронту: прапори бойових бригад, світлини захисників, військовий стрій, тубуси від використаних снарядів, військові  трофеї. Оформлено куточок пам'яті "Небесні вартові нашої землі".

Один із найпотужніших замків на Поділлі збудував у Ягільниці в 1630 році коронний гетьман Станіслав Лянцкоронський.

У 1655 році він витримав облогу козацьких військ Богдана Хмельницького, і лише пізніше в результаті зради був захоплений козаками Бутурліна.

Після підписання Бучацького мирного договору, коли Ягільниця разом із деякими іншими подільськими землями відійшла до Туреччини, у замку деякий час розміщувався гарнізон турецького паші.

До кінця XVIII століття замок втратив стратегічне значення. Австрійська влада розпорядилася засипати рови і розібрати частину укріплень, а будівлі використовували як тютюнову та поташну фабрику. Це призначення замок зберігав досі під вивіскою Ягельницького тютюново-ферментаційного заводу. В даний час належить приватній компанії, завод не працює, доступ на територію закритий.

Язловецький замок, прозваний "Ключем Поділля", в XVI-XVII сторіччях був однією із найважливіших оборонних споруд східної частини Речі Посполитої, нарівні з Кам'янцем-Подільським.

Заснований представниками магнатського роду Бучацьких-Язловецьких. У XV сторіччі Теодор Бучацький-Язловецький перетворив його на потужний бастіон, в 1550-1575 роках Юрій Язловецький розширив замок і добудував згодом величезну чотириярусну вежу. Внизу були каземати, на третьому поверсі був в'їзд у місто, на четвертому ярусі розташовувалися житлові приміщення. До брами вів міст на дерев'яних стовпах, у завершальній своїй частині – навісний.

У 1643 році новий власник гетьман Олександр Конєцпольський спорудив зовнішнє оборонне кільце – Нижній замок. Під час Визвольної війни твердиня витримала облогу козацьких військ, але в 1672 році впала під тиском турків.

У 1746 році Станіслав Понятовський (батько польського короля Станіслава Августа) збудував на місці Нижнього замку палац, який був переобладнаний та вдосконалений бароном Христофом Блажевським.

У 1863 році барон пожертвував палац із руїнами замку та садом сестрам-непорочницям для створення монастиря та школи для дівчаток. На території у склепі похована засновниця обителі блаженна Марцеліна Даровська.

За радянських часів монастир було закрито, тут була лікарня, потім санаторій. Останній функціонує досі, ділячи приміщення з відродженим в 1999 році монастирем.

Нині це Реколекційний будинок імені Марцеліни Даровської сестер Непорочного Зачаття Діви Марії. Монашки підтримують палац та парк у хорошому стані, привітно приймають туристів.