Пам'ятки Бориспільського району

Краєзнавчий музей села Кулябівка на Київщині носить ім'я українського вченого та державного діяча Петра Непорожнього. Йому присвячена основна експозиція музею, що відкрився у 2012 році.

Петро Непорожній народився 1910 року на хуторі Тужилів поблизу Кулябівки, закінчив місцеву школу та Переяславську школу фабрично-заводського учнівства, згодом – Ленінградський інститут інженерів водного транспорту. Займався будівництвом гідроелектростанцій. З 1954 роках працював на урядових посадах в УРСР, а з 1965 по 1985 рік обіймав посаду міністра енергетики і електрифікації СРСР. Впродовж понад 30 років очолював кафедру енергетики в Одеському і Московському політехнічних інститутах.

У чотирьох експозиційних залах музею представлені матеріали про життя та діяльність Петра Непорожнього: документи, світлини, портрети тощо. Також представлена етнографічна експозиція.

Краєзнавчий музей села Капустинці створений з ініціативи місцевого вчителя історії Андрія Кулінського. Першу виставку зібраних ним експонатів виставляли у сільському Будинку культури починаючи з 50-тих років минулого століття. В 1986 році музей отримав окреме приміщення.

В експозиції музею відображено побут селян кінця ХІХ - початку ХХ століття, події Української революції 1917-1922 років, період колективізації, Голодомору 1932-1933 років, історію освіти та медицини краю.

В археологічній збірці музею представлені унікальні знахідки доби пізнього палеоліту та відомості про розкопки житла первісних людей на Добраничівській стоянці, розташованій неподалік від села.

Нова експозиція присвячена подіям Революції гідності та вшануванню пам'яті Героїв російсько-української війни.

Ландшафтний заказник "Хутір Чубинського" створений на місці садиби відомого фольклориста, етнографа та поета Павла Чубинського, автора національного славня України.

В 1861 році цю землю купив його батько Платон Чубинський. У 1862 році було закладено сад та збудовано будинок, який простояв до 30-х років XX століття.

Заказник загальнодержавного значення площею 10 гектарів створено у 1994 році для збереження ландшафту, рослинного покрову, мальовничої ділянки дубового гаю. Тут ростуть дуби віком 200-300 років - залишки лісів, що колись покривали Лівобережжя Дніпра.

На згадку про Павла Чубинського у парку встановлено пам'ятний знак, відкрито каплицю Святого Павла.

Меморіальний комплекс, присвячений воїнам-визволителям, загиблим у роки Другої світової війни, відкритий у Переяславі в 2000 році.

Комплекс включає Пагорб слави та виставку військової техніки. На Пагорб слави веде алея з ліхтарів та напівкруглих лав. Центральне місце меморіалу займає скульптура воїна в арці, увінчаної хрестом. За скульптурою півколом розміщено стіну з прізвищами загиблих земляків.

На виставці військової техніки представлені танк ІС-3, самохідка ІСУ-152, гаубиця Б-4, "Катюша", бойовий катер, літак МіГ-15 та інші. Деякі експонати мають відкритий доступ.

Національний історико-етнографічний заповідник "Переяслав" є одним із найбільших історико-культурних заповідників України. Він об'єднує 24 музеї, понад 370 пам'яток історії та архітектури, близько 3000 гектарів території міста Переяслава та його околиць.

Заповідник засновано 1979 року видатним українським істориком, етнографом, музеєзнавцем, археологом, Героєм України Михайлом Сікорським на базі Переяслав-Хмельницького державного історичного музею – нині це Музей "Заповіту" Тараса Шевченка, також тут розташовується частина адміністрації заповідника.

На сьогодні Національний історико-етнографічний заповідник "Переяслав" охоплює цілий комплекс пам'яток культурної спадщини історичного міста Переяслав різних епох, починаючи від Переяславського дитинця із залишками княжого Михайлівського собору, включаючи архітектурні пам'ятки козацької доби у середмісті і закінчуючи адміністративними та житловими спорудами кінця XIX – початку XX століть.

Найпопулярнішим об'єктом заповідника є Музей народної архітектури та побуту Середньої Наддніпрянщини (Музей просто неба, скансен), де представлені автентичні зразки старовинного українського житла, а також оборонних, господарських, адміністративних та культових споруд минулого. На території скансена діють 13 окремих музеїв, зокрема Музей українського рушника, Музей українських обрядів, Музей "Поштова станція" та інші.

Адміністрація заповідника, наукова частина та екскурсійне бюро розташовуються в одному з колишніх приміщень Вознесенського монастиря, поруч із Меморіальним музеєм Григорія Сковороди. Тут можна замовити оглядову екскурсію по місту Переяслав.

До складу Національного заповідника "Переяслав" входять:
- Музей народної архітектури та побуту Середньої Наддніпрянщини;
- Музей "Заповіту" Тараса Шевченка;
- Меморіальний музей Григорія Сковороди;
- Археологічний музей;
- Музей трипільської культури;
- Музей архітектури давньоруського Переяслава;
- Музей кобзарського мистецтва;
- Меморіальний музей Володимира Заболотного;
- Музей-діорама "Битва за Дніпро".

Пам’ятник Герою України Михайлові Сікорському у Переяславі встановлено у 2023 році з нагоди 100-річчя від дня народження цього знаного українського історика, краєзнавця, основоположника музейної справи в місті Переяславі. Скульптурна композиція розташована у сквері навпроти Музею "Заповіту" Тараса Шевченка.

Ще на початку 1950-х років Михайло Сікорський, щойно закінчивши історичний факультет Київського університету, очолив тодішній Переяслав-Хмельницький історичний музей, згодом перетворивши його на Національний історико-етнографічний заповідник "Переяслав". Своєю працею він зробив вагомий внесок у збереження української національної історико-культурної спадщини, набуття Переяславом сучасного вигляду та неформального статусу міста-музею.

Пам'ятник Сікорському виконав місцевий скульптор Степан Куций. Бронзова скульптура зображує директора заповідника, який сидить на лавці поруч із тріснутим глечиком, що символізує майбутній музейний експонат, і нібито зустрічає гостей.

Площа Богдана Хмельницького – головна у Переяславі. Тут розташована будівля адміністрації та центральний готель.

В Центральному міському парку, що примикає до площі, на честь 300-річчя возз'єднання України з росією (1954 рік) було встановлено пам'ятник українсько-російській дружбі. В 2022 році, під час широкомасштабного військового вторгення росії в Україну, за рішенням громади та органу місцевого самоврядування цей монумент було демонтовано.

Площа Хмельницького закрита для руху автотранспорту.

Дерев'яна церква на честь Святого Михаїла збудована в Малій Стариці у XVIII сторіччі.

Храм однокупольний, хрещатий у плані, з прибудованою дзвіницею. Церква відрізняється масивністю та присадкуватим виглядом.

Свято-Михайлівська церква є пам'яткою архітектури місцевого значення.

Дерев'яна церква на честь Святої Трійці у Безуглівці збудована на початку XX століття. Храм добре зберігся донині.

Жителі Безуглівки стверджують, що він функціонував навіть у радянські роки.

Спасо-Преображенська церква в Іванкові була збудована в першій половині ХІХ століття. До пам'яток архітектури не належить.

Церква знаходиться в гарному, доглянутому стані. Проводяться богослужіння. Належить до УПЦ московського патріархату.

Срібне джерело "Калиновий гай" знаходиться за 8 кілометрів на південь від Яготина, за хутором Трубівщина.

Свою неофіційну назву джерело отримало у зв'язку з тим, що вода в ньому містить велику кількість срібла, завдяки чому має приємний смак і довго не псується.

Поруч із Срібним джерелом розташована капличка.

Пам'ятка садово-паркового мистецтва Сулимівський парк площею 23,6 гектарів зараз більше нагадує дрімучий ліс.

Закладений у XVIII-XIX столітті представниками багатого роду Сулим – нащадками гетьмана Івана Сулими, який у 1615 році отримав маєток Сулимівку у подарунок від польського магната Станіслава Жолкевського.

У 1886 році поряд з Покровською церквою, що стоїть неподалік, був похований князь Петро Багратіон - племінник знаменитого полководця. Сестри князя були останніми господарками садиби.

За радянської влади майже всі садибні будівлі були знищені (зберігся лише один дерев'яний одноповерховий будинок поряд з церквою), парк запустився.

Колекція Сулимівського парку налічує 30 видів місцевих та екзотичних дерев та чагарників. Деяким дубам по 200 і більше років. У Сулимівському парку також є три штучні озера. Зусиллями місцевих ентузіастів один із них розчищений.

Ташанський парк площею 144 гектари – пам'ятка садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення.

Садибу в Ташані заклав у 1775 році генерал-фельдмаршал, граф Петро Румянцев-Задунайський, призначений Катериною ІІ генерал-губернатором України. Замок-палац Румянцева був розташований на базарній площі, де раніше була військова фортеця. Великий ландшафтний парк було закладено на основі ділянки стародавнього дубового лісу. Помер граф на самоті саме в Ташані.

Онук графа Микола Голіцин розширив парк і збудував у ньому будинок із червоного дерева. При ньому насадження парку поповнилися такими деревами та чагарниками, як граб, сосна веймутова, модрина європейська, берест, ясен, ялівець звичайний.

Останній господар Ташані князь Костянтин Горчаков у 1901-1903 pоках доповнив парк системою із трьох ставків, у яких раніше вирощували рибу. Зараз лише один ставок із острівцем виглядає привабливо. На острові та на берегах його ростуть канадський клен і ялина срібляста. Подекуди можна зустріти осередки  каштанів, кленів та самшиту.

На Чмировій горі, яка була місцем прийому та розваг для гостей, знаходиться єдиний пірамідальний дуб, а зовсім поруч розташована криниця, вирита Горчаковим у 1901 році.

Заповідник-ферма "Кийлівська Асканія" розташований у мальовничому куточку Київщини, далеко від доріг. Захищений з усіх боків кілометровою смугою густого лісу.

У заповіднику створені всі умови для відпочинку в дикій природі та для спілкування з тваринами, які вільно пересуваються територією та практично ручні.

На території заповідника є 5 водойм для лову риби, де живуть лебеді та гуси, гніздяться дикі качки. Багатство "Кийлівської Асканії" становлять екзотичні тварини та птиці: чорні африканські страуси, камерунські кізочки, в'єтнамські свині, фазани, пухові кури.

Цілий рік для любителів верхової їзди - катання на конях, а для дітей - катання на візку, запряженому осликом. Покуштувати екзотичні продукти можна у кафе-барі "Екзотичні страви". Працює сувенірна крамниця, також є банкетна зала на 40 осіб.

Церква Пресвятої Трійці в Переяславі збудована в 1804 році на місці старого дерев'яного храму.

Перший дерев'яний храм було побудовано в XVII сторіччі коштом переяславського полковника Войци Сербина. В 1791 році церква згоріла після удару блискавки. Відновлену церкву освятили в 1804 році, а за 60 років потому прибудували дзвіницю.

Проста та лаконічна конструкція оформлена відповідно до українських культових традицій, типових для малого православного храму.

22 червня 2022 року Троїцька церква в Переяславі перейшла до складу Православної церкви України.