Пам'ятки Львівської області

Потужну цитадель збудував у Бродах коронний гетьман Станіслав Конецпольський у 1630-1635 роках на місці старого замку.

Комплекс із оборонним валом та системою казематів у формі восьмикутника спроєктував Гійом де Боплан за зразком бастіонних голландських та італійських фортець. Будівельними роботами Бродівського замку керував італійський архітектор Андреа дель Аква. В 1648 році твердиня витримала облогу військ Богдана Хмельницького.

В середині XVIII століття Станіслав Потоцький реконструював фортецю, що втратила стратегічне значення, під власну резиденцію. На внутрішньому дворі зберігся палац Потоцького в стилі рококо.

До останнього часу Бродівський замок знаходився у віданні військових, внаслідок чого сильно занепав. Зараз в палаці розміщується школа-інтернат, екскурсії замком проводять співробітники Бродівського краєзнавчого музею.

Австрійський форт у Брюховичах збудований в 1912 році на З'явленській горі, біля підніжжя якої проходить дорога на Львів.

На західному краї гори розташовані 4 криті цегляні галереї із залізобетонним перекриттям. Дві з них прямі, а дві вигнуті на чверть кола. Стрілецькі галереї мають широкі бійниці, з'єднані між собою окопами. У верхній частині форту є укриття для знарядь. Зі сходу комплекс захищений земляними укріпленнями.

Форт "З'явленська гора" у Брюховичах не брав активної участі у бойових діях. Російська армія при наступі обійшла форт із флангів, і гарнізон покинув його. Пізніше укріплення використовувалися під час українсько-польської війни 1918-1919 років та під час оборони Львова у 1939 році.

"Будинком з левами" називають у Пустомитах палац у стилі класицизму, розташований у парку – пам'ятці садово-паркового мистецтва ХІХ столітття.

Достовірних відомостей про будівництво палацу немає. Імовірно, садиба була закладена в кінці XVIII – на початку ХІХ століття, коли Пустомитами володів Якуб Домінський. Будівля двоповерхова, прямокутна з мансардою та барочним дахом. Головний фасад прикрашений ризалітом із фронтоном. Парковий фасад має гранований ризаліт, збудований на терасі.

Будівля палацу була перебудована у 1920-х роках, після чого втратила свій легкий та елегантний силует. Саме тоді перед входом було встановлено левів. Збереглися інтер'єри двох восьмикутних зал на першому та другому поверхах.

Наразі у "Дому з левами" розміщуються деякі департаменти Пустомитівської адміністрації.

Головний корпус Львівського державного університету безпеки життєдіяльності збудований у 1855-1863 роках за розпорядженням австрійського імператора Франца Йосипа як Будинок інвалідів для опіки над ветеранами австрійської армії.

Три-чотириповерховий будинок у неороманському стилі з вежами та внутрішнім двориком спроєктував архітектор Теофіл Едвард Гансен.

У 1939-1941 роках тут розташовувався полк НКВС. Під час Другої світової війни будівля не була пошкоджена, у ній знову розташовувалась військова частина.

З 1954 року в колишньому Будинку інвалідів розмістилося пожежно-технічне училище - нинішній університет безпеки життєдіяльності.

Нинішнє приміщення бібліотеки імені Леся Мартовича в Городку раніше було будинком городокського адвоката Лонгина Озаркевича.

У 1899-1903 роках тут мешкав видатний український письменник Лесь Мартович, який працював у цей час в адвокатській конторі Озаркевича. Уродженець Покуття Лесь Мартович вважається класиком української сатири та гумору. Його творчість шліфувалась саме у Городку. У нього в гостях тут бували Іван Франко та Василь Стефаник.

Встановлено пам'ятну дошку. Планується створення музею Мартовича.

Кутовий одноповерховий будинок на перехресті вулиці Миколи Міхновського та вулиці Миколи Гоголя у Стрию відрізняється від навколишньої типової забудови кінця ХІХ століття - початку XX століття барельєфами та скульптурами на фасадах.

З 1952 року тут мешкає скульптор Костянтин Левченко, автор понад ста скульптур, деякі з яких виставлені у музеях Канади, Франції, Чехії, Румунії та України, зокрема у Стрийському краєзнавчому музеї "Верховина".

На будинку Левченка розміщено 12 його скульптур, серед яких "Ісус Христос", "Донечка", "Тарас Шевченко", "Іоан Павло II", "Микола Гоголь", "Матерь Божа", "Січові стрільці" та інші.

Великий триповерховий будинок у стилі класицизму, в якому зараз розміщена самбірська філія Дрогобицького педуніверситету, вважається однією з найкращих споруд старого Самбора.

Він збудований у 1909 році як будівля повітового суду на місці ліквідованого бернардинського монастиря. При суді було споруджено в'язницю (зараз - виправний центр). Біля входу до в'язниці встановлено пам'ятник жертвам більшовицького терору, присвячений зокрема політв'язням, розстріляним у Самбірській в'язниці в 1941 році перед відступом Червоної армії.

За радянських часів будівля повітового суду була у віданні військових. В 1999 році в ній відкрили Соціально-гуманітарний факультет Дрогобицького педагогічного університету імені Івана. Франка. Перед входом до корпусу встановлено бюст Івана Франка, ім'ям письменника названо площу.

Міська ратуша Буська – архітектурна домінанта центру міста. Побудована лише в 1999 році, хоча традиції самоврядування у місті дуже давні - Магдебурзьке право воно отримало в 1411 році одним із перших на Галичині.

Нинішню будівлю ратуші збудовано на місці повітового суду, в якому в роки Другої світової війни розміщувалося Гестапо.

Нині тут розташована міська рада та податкова інспекція. В 2011 році на вежі Буської ратуші встановили годинник, який виготовив відомий львівський майстер Олексій Бурнаєв. У репертуарі годинника 12 мелодій, які лунають щогодини. Опівдні грає гімн України.

Поруч знаходиться новий храм Петра та Павла (1998 рік).

Бювет "Грибок" - головне джерело мінеральної води "Моршинської", яке стало візитівкою курорту завдяки характерній архітектурі.

Зображений на гербі міста та на етикетці бутильованої мінералки "Моршинської".

Бювет "Грибок" відкрили в 1935 році в центральному парку Моршина, він розрахований на обслуговування 6 тисячі осіб. Приготування та підігрів лікувальних концентрацій мінеральних вод проводиться в спеціальному відділенні бювету під постійним контролем гідрохімічної лабораторії.

Неподалік "з рук русалки" ллється слабомінералізована вода джерела №4 - "Богоматір". Поруч розташований великий закритий павільйон загальнокурортного бювету мінеральних вод, а також загальнокурортна бальнеогрязелікарня.

По всьому парку розставлено багато скульптур на античну тематику.

Джерело "Нафтуся" № 1 - найбільш відоме і популярне серед питних джерел курорту.

Бювет №1 розташований у центрі курорту Трускавець.

Вода "Нафтуся" відноситься до слабо мінералізованих вод (мінералізації, 0,7 грам на літр) і за хімічним складом відноситься до класу гідрокарбонатно-сульфатно-кальцієво-магнієвих мінеральних вод.

Як показує сама назва "Нафтуся", вона містить органічні речовини, пов'язані з родовищем Бориславської нафти: феноли, важкі кислоти насиченого нафтового ряду, невелика кількість сірководню та домішки летючих сірчистих вуглеводнів. Це надає воді специфічного запаху та присмаку нафти.

Отримана безпосередньо з джерела вода за збереження виділяє бульбашки газу стінках закритого судини. При зберіганні у відкритому посуді протягом кількох годин запах і присмак нафти, а також бульбашки газу зникають.

За своїм фізико-хімічним складом і фізіологічною дією на організм, "Нафтуся" є унікальною водою і не має рівної собі на жодному з курортів. Вона має сприятливу дію і показана для хворих, які страждають на нирковокам'яну хворобу, сечокислий діатез, подагру та інші хвороби обміну речовин. "Нафтуся" стимулює також жовчогінну, жовчовидільну функції печінки та діяльність багатьох інших органів.

Золочівський монастир ордену василіан заснований у 1567 році, знаходився тоді за 10 кілометрів на схід від Золочева (нинішнє село Монастирок).

Незабаром його було зруйновано татарами, але в 1665 році відновлено Яном Собеським, майбутнім королем Польщі.

У 1704 році Теодор Яворський заснував новий монастир із Вознесенською церквою - вже на нинішньому місці, на західній околиці Золочева. У 1740 році дві обителі були об'єднані в один греко-католицький василіанський монастир. Коштом графині Лукії Комарницької у 1840-1860-х роках комплекс було відбудовано в камені.

За радянських часів на території монастиря розміщувався туберкульозний диспансер.

Нині це діючий монастир Вознесіння Господа нашого Ісуса Христа василіанського ордена Святого Йосафата.

Василіянський монастир святих Апостолів Петра і Павла в Дрогобичі – один із найкращих зразків сакральної архітектури міста XIX століття.

Монастир засновано в 1775 році. Нинішній комплекс споруджено в 1828 році з ініціативи ігумена Йосафата Качановського, після того як згорів старий дерев'яний Петропавлівський монастир отців василіян.

За радянської влади обитель була закрита, багато ченців замучено у катівнях НКВС.

З 1992 року василіянський монастир Святих Апостолів Петра і Павла у Дрогобичі знову діє.

Василіянський монастир Святого Онуфрія Великого під Добромилем вперше згадується у 1613 році, коли Ян Щенсний Гербурт та його дружина Єлизавета, княгиня із роду Заславських, надали святій обителі фундаційну грамоту.

Спочатку було збудовано церкву Святого Отця Миколая, яка простояла понад двісті років і після стихійного лиха за наказом ігумена Венедикта Ольшинського була розібрана. У 1723 році побудована кам'яна церква Святого Онуфрія, а в 1731 році - двоповерховий корпус келій і дзвіниця, що примикає до нього.

У плані дзвіниця квадратна, з фасаду – двоярусна, але всередині має чотири поверхи. Нижній ярус із проїздом, перекритий напівциркульним склепінням, верхній – завершений цибулинною главою. Фасади оформлені пілястрами композитного ордера та плоскими нішами.

У радянські часи на території монастиря розміщувався психоневрологічний інтернат. Нині обитель знову належить отцям-василіянам.

Ведмежий притулок "Домажир" у селі Жорниська заснований у 2017 році з ініціативи міжнародної зоозахисної організації Four Paws як реабілітаційний центр для порятунку бурих ведмедів. Тут проходять реабілітацію ведмеді, що постраждали від різних форм жорстокого утримання.

Притулок розташований на 20 гектарах лісу поруч із територією Яворівського національного природного парку. Тут утримують близько 30 ведмедів в умовах, максимально наближених до природних. Кожна тварина має свій особистий вольєр площею близько тисячі квадратних метрів з басейнами, штучними барлогами та ігровими конструкціями.

Поміж вольєрами збудовані спеціальні туристичні доріжки, тож всі охочі мають змогу спостерігати, як живуть бурі ведмеді у дикій природі. У виставковій кімнаті "Два світи" показані жахливі умови утримання та експлуатації ведмедів у неволі на фоні контрасту – щасливих тварин у природному середовищі.

Екскурсії проводяться за попереднім записом та з обмеженою кількістю відвідувачів на території. На території працює кафе.

Велична міська синагога у Буську збудована у ХVІІІ сторіччі завдяки пожертві Якоба Гланзера.

Знаходиться біля площі Ринок, де раніше проживала єврейська громада міста, що утримувала більшість магазинів.

За радянських часів у синагозі діяла спортивна зала, згодом її перетворили на склад будівельних метріалів, пізніше частину синагоги перетворили на житловий будинок. Будівля швидкими темпами руйнувалася. На початку 2000-х роках, з метою збереження пам’ятки, незаселену частину синагоги передали громаді християн-євангелістів, яка частково відновила будівлю.