Пам'ятки Полтавського району

Комунальний заклад "Карлівський історико-краєзнавчий музей" заснований у 1967 році, з 2001 року розміщується в історичному будинку в центрі міста Карлівка, навпроти центральної площі.

Фонди музею налічують 6 тисяч експонатів. Експозиція в 14 залах розповідає про природу та історію Карлівщини від далекого минулого до сучасності.

Представлена постійна виставка робіт заслуженого майстра народної творчості, засновника студії образотворчого мистецтва Карлівської гімназії Ігоря Ніколаєвського.

Картинна галерея імені Марії Башкирцевої є художнім відділом історико-краєзнавчого музею Диканьки.

Галерея розташовується в приміщенні колишньої земської школи, збудованої в 1904 році.

Фондова колекція картинної галереї налічує більше 1000 творів. Переважно  це  роботи  самодіяльних  місцевих  художників,  професіоналів  другої   половини  ХХ століття та сучасних митців, чий творчий шлях пов’язаний з цим краєм.  

Найбільший інтерес відвідувачів викликає меморіальна кімната художниці та письменниці Марії Башкирцевої, де представлені в натуральну величину копії її полотен.

Також експонується зібрання творів мистецтв, пов'язаних із творчістю письменника Миколи Гоголя. Зокрема, представлено вишитий гладдю портрет Гоголя роботи решетилівських майстрів.

Екопарк у Кобеляках відкрився 2018 року як комунальне підприємство Кобеляцької міської ради. Розташований на зеленій території біля лісу на березі річки Ворскла на східній околиці міста.

В основі екопарку – контактний зоопарк, в якому мешкають такі екзотичні тварини, як страуси, кенгуру, мавпи, дикобрази. Крім того, є більш звичайні в нас олені, лисиці, нутрії, родина кабанів, а також свійські поні, віслюки, вівці, кози тощо.

На території Кобеляцького екопарку облаштовані зони для відпочинку, де можна зручно влаштувати пікнік. Пропонується катання на поні, є кілька фотозон.

Кобеляцький музей літератури та мистецтва носить ім'я свого засновника, місцевого вчителя, краєзнавця, художника та письменника Олексія Кулика. Саме завдяки його активній діяльності музей відкрився у 1982 році (встановлено меморіальну дошку).

Музей розміщений в окремому будинку, побудованому в 1913 році. В ньому представлено близько 2000 експонатів.

Експозиція розповідає про видатних творчих особистостей Кобеляччини: бандуристку Тамару Гриценко, поета Павла Усенка, письменників Павла Загребельного та Олеся Гончара, поетесу Людмилу Овдієнко, художників Дмитра Левицького та Анатолія Петрицького, багатьох інших представників творчої та наукової інтелігенції.

Особливе місце в експозиції відведене представникам грузинської громади Кобеляк та околиць міста.

Також у музеї можна дізнатися про походження назви міста, почути легенди про його заснування, ознайомитися з історичними фактами щодо розвитку Кобеляків.

Центральна площа Полтави є колом, серед якого розташований Корпусний сад з монументом Слави на честь 100-річчя перемоги над шведами під Полтавою (1806-1811 роки, архітектор Жан-Франсуа Тома де Томон, скульптор Феодосій Щедрін). За легендою, на цьому місці Петро зустрічався із захисниками міста.

Навколо площі в 1809-1811 роках споруджені адміністративні будівлі: Присутні місця (зараз - Міськрада), Дворянські збори (зараз - кінотеатр імені Івана Котляревського), Будинок генерал-губернатора (зараз - Рада профспілок), Малоросійський поштамт (зараз - Полтавська школа мистецтв), Петрівський кадетський корпус (до останнього часу (Вище зенітно-ракетне училище) та інші. В підземній частині збудовано сучасний торговий комплекс.

Кругла площа в Полтаві - популярне місце прогулянок містян.

Котелевський краєзнавчий музей тимчасово розміщується в будівлі будинку культури в центрі селища Котельва.

На час реекспозиції тут облаштовано кімнату етнографії.

В музейній експозиції представлені археологічні знахідки з Більського городища скіфських часів, що розташоване неподалік Котельви. Це не лише масова побутова продукція, насамперед посуд, а й художні твори античних та місцевих скіфських майстрів (золотий перстень, дзеркало, хрестоподібні бляхи тощо). Зокрема, в музеї представлені предмети з унікального "Блажківського скарбу" слов'янської доби.

Також експозиція розповідає про розвиток краю в часи козаччини.

Кочубеївські дуби у Диканьці – пам'ятка природи та історії.

Три дуби, що ростуть в ряд - це залишки великої дубової алеї, що прикрашала в'їзд до садиби Кочубеїв на стародавньому Полтавському шляху, прокладеному через Миколаївський ліс. Ще один дуб стоїть окремо, біля лісництва. Вік дерев близько 800 років, діаметр ствола 1,5-1,8 метри, висота 20-22 метри.

За легендою, дуби посаджені запорозьким генеральним писарем Василем Кочубеєм та полковником Іваном Іскрою в день народження Кочубея. Інша легенда розповідає про те, що під одним із цих дубів юна Мотря Кочубей, донька генерального писаря, зустрічалася зі своїм літнім коханим – гетьманом Іваном Мазепою.

Кочубеївські дуби оспівані поетом Пушкіним у поемі "Полтава".

Кунцівська гідроелектростанція на річці Ворскла побудована в 1953 році на околиці села Кунцеве.

У 2007 році проведено реконструкцію та відновлено постійну роботу. Потужність Кунцевської ГЕС становить 400 кіловат.

Гарне місце для відпочинку та риболовлі.

Полтавський літературно-меморіальний музей Володимира Короленка відкрито в будинку, в якому письменник із родиною прожив останні 18 років життя і де помер у 1921 році.

Творчість письменника тісно пов'язана з Україною, де він народився та провів дитинство, і куди повернувся під кінець життя. В Полтаві Короленко працював над великим автобіографічним твором "Історія мого сучасника", який мав узагальнити все, що він пережив, систематизувати його філософські погляди. Твір залишився незавершеним. Письменник помер, працюючи над четвертим томом. Він був похований на території парку Перемоги неподалік садиби.

Сама садиба відновлена ​​після війни. До комплексу входить будинок-музей (меморіальна частина), флігель (виставкова зала), сад. У реконструйованому кабінеті Короленка можна побачити його робочий стіл, письмові прилади, дерев'яну кушетку.

Літературно-меморіальний музей Івана Котляревського створено в Полтаві в 1969 році на основі відтвореної за малюнком Тараса Шевченка, виконаним з натури в 1845 році, садиби видатного письменника. Тут є житловий будинок, сарай та колодязь-журавель, які потопають у зелені саду.

Котляревський прожив у Полтаві більшу частину свого життя. Він навчався у Полтавській духовній семінарії, згодом був директором Полтавського театру, навіть входив до складу полтавської масонської ложі.

В своєму полтавському будинку класик української літератури створив більшість своїх творів, зокрема знамениту "Енеїду".

У відновленому до 200-річчя від дня народження письменника будинку вмонтовано деталі старої споруди. Всередині дуже достовірно відтворено атмосферу ХІХ століття. Тут зберігаються особисті речі письменника, нагороди, рукописні сторінки його творів, перші видання книжок.

Полтавський літературно-меморіальний музей Панаса Мирного знаходиться на околиці Полтави, наприкінці колишньої Третьої Кобищанської.

Саме тут у 1903 році письменник придбав невеликий одноповерховий будиночок, у якому прожив 17 останніх років життя. У Панаса Мирного гостювали Леся Українка та Олена Пчілка, Михайло Коцюбинський та Василь Стефаник, Марія Заньковецька та Микола Лисенко.

В 1940 році в садибі відкрився музей. У семи кімнатах зібрано понад 150 рукописів Панаса Мирного та його брата Івана Білика, близько 1000 особистих речей родини письменника, книжок, документів та фотографій. Понад 20 років музеєм завідував син письменника – Михайло Рудченко.

В 1951 році у дворі садиби було встановлено пам'ятник Панасу Мирному - бронзове погруддя письменника на постаменті з лабрадориту.

В 1989 році в новому приміщенні відкрилася літературна експозиція.

Літературно-меморіальний музей-садиба Олеся Гончара в селі Сухе облаштований у невеличкій селянській хаті, збудованій 1892 року дідом письменника Гаврилом Гончаром. Тут малий Олесь жив і виховувався з трьох років після смерті матері.

Експозиція у двох кімнатах сільського будинку розповідає про життя і творчість Олеся Гончара. Центральне місце посідає письмовий стіл, що відтворює робочий куточок письменника у його київській квартирі. Представлені особисті речі Гончара його рукописні занотовки, листи та книги, збережені його родичами. Різні етапи життя письменника ілюструють світлини з сімейного альбому.

Під час екскурсії відвідувачі мають змогу почути голос Олеся Гончара завдяки записам із фонотеки його родини.

Решетилівська майстерня художніх промислів була заснована в 1905 році Полтавським губернським земством як зразково-показова ткацька майстерня.

Тут виготовляли унікальні килими-гобелени ручної роботи, знамениті полтавські вишиті рушники, національний одяг з витонченою вишивкою тощо.

В радянські часи майстерня була перетворена на артіль, потім на фабрику імені Клари Цеткін.

Нині це одне із найстаріших підприємств народних мистецьких промислів в Україні. Його продукція прикрашає інтер'єри багатьох урядових будівель, посольств України, готелів вищого класу тощо.

Відвідувачі можуть спостерігати за роботою майстрів, зробити індивідуальне замовлення або придбати готову продукцію.

Меморіальний музей-садиба гончарської родини Пошивайлів присвячений представникам однієї з найдавніших гончарних династій Опішні.

В експозиції музею представлено колекцію гончарних виробів майстрів династії Пошивайлів та твори інших видів народного мистецтва.

В ході екскурсії гостей знайомлять із історією створення музею-садиби, інтер'єрами будинку, сімейними фотографіями.

Меморіальний музей-садиба родини Пошивайлів в Опішні є підрозділом Національного музею-заповідника українського гончарства.

Меморіальний музей-садиба гончаря Василя Омеляненка заснований 2025 року в опішнянському будинку, де він мешкав, працював та мріяв створити музей власних гончарних виробів. В недоторканому вигляді тут зберігаються всі його робочі інструменти й пристрої, предмети побуту, хатні речі.

Василь Омеляненко (1925-2021) народився і все життя прожив у Опішні. Він не був спадковим гончарем і не мав професійної освіти, але самотужки опанував техніку виготовлення глиняної іграшки й освоїв основні прийоми роботи за гончарним кругом. Від самодіяльного гончаря виріс до заслуженого майстра народної творчості України, лауреата Національної премії України імені Тараса Шевченка, члена Національної спілки майстрів народного мистецтва України та Національної спілки художників України. Його твори стали візитівкою опішнянського гончарства й прославили українське народне мистецтво у світі.

В музеї-садибі Василя Омеляненка створено експозицію із застосуванням мультимедійних технологій, в якій представлено традиційний опішнянський глиняний зооморфний посуд та скульптури мистця. Наявний широкий масив писемних та аудіовізуальних керамологічних джерел про його життя та творчість: документи, публікації, світлини, відео тощо. Частиною експозиції стали особисті речі майстра.

Меморіальний музей-садиба гончаря Василя Омеляненка входить до складу Національного музею-заповідника українського гончарства в Опішні.