Білогородка

Історичне село Білогородка розташоване на березі річки Ірпінь за 12 кілометрів на захід від Києва. Адміністративно належить до Бучанського району Київської області.

Поселення відоме з 980 року, коли київський князь Володимир Великий заклав тут місто Білгород і збудував княжий палац. Це був західний форпост Києва для захисту від печенігів та половців, один із епізодів оборони міста став основою для популярної місцевої легенди про білгородський кисіль.

З часів монгольської навали на березі річки зберігся глибокий рів та вали давньоруського городища, залишки двох кам'яних храмів. У XIV столітті поселення відродилося як Білгородка, що входила до складу Литовського князівства. У козацькі часи тут була окрема Білгородська сотня Київського полку, потім Білогородка опинилася на ...

Історичне село Білогородка розташоване на березі річки Ірпінь за 12 кілометрів на захід від Києва. Адміністративно належить до Бучанського району Київської області.

Поселення відоме з 980 року, коли київський князь Володимир Великий заклав тут місто Білгород і збудував княжий палац. Це був західний форпост Києва для захисту від печенігів та половців, один із епізодів оборони міста став основою для популярної місцевої легенди про білгородський кисіль.

З часів монгольської навали на березі річки зберігся глибокий рів та вали давньоруського городища, залишки двох кам'яних храмів. У XIV столітті поселення відродилося як Білгородка, що входила до складу Литовського князівства. У козацькі часи тут була окрема Білгородська сотня Київського полку, потім Білогородка опинилася на кордоні Росії та Польщі.

Західне передмістя, яке належало у XVIII столітті Гнату Шуйському, стало називатися Гнатівкою. У 1700 році Петро I подарував Білогородку Софійському монастирю. Мешканці брали активну участь у гайдамацькому русі.

У 1930-х роках через Білогородку пройшла перша лінія Київського укріпрайону (КиУР) – так звана "Лінія Сталіна". Зберігся ДОТ №402. На початку серпня 1941 року тут оборонялися частини 147 стрілецької дивізії, затримавши наступ німців до відходу основних сил Червоної армії з Києва.

Історичне село Білогородка розташоване на березі річки Ірпінь за 12 кілометрів на захід від Києва. Адміністративно належить до Бучанського району Київської області.

Поселення відоме з 980 року, коли київський князь Володимир Великий заклав тут місто Білгород і збудував княжий палац. Це був західний форпост Києва для захисту від печенігів та половців, один із епізодів оборони міста став основою для популярної місцевої легенди про білгородський кисіль.

З часів монгольської навали на березі річки зберігся глибокий рів та вали давньоруського городища, залишки двох кам'яних храмів. У XIV столітті поселення відродилося як Білгородка, що входила до складу Литовського князівства. У козацькі часи тут була окрема Білгородська сотня Київського полку, потім Білогородка опинилася на ...

Історичне село Білогородка розташоване на березі річки Ірпінь за 12 кілометрів на захід від Києва. Адміністративно належить до Бучанського району Київської області.

Поселення відоме з 980 року, коли київський князь Володимир Великий заклав тут місто Білгород і збудував княжий палац. Це був західний форпост Києва для захисту від печенігів та половців, один із епізодів оборони міста став основою для популярної місцевої легенди про білгородський кисіль.

З часів монгольської навали на березі річки зберігся глибокий рів та вали давньоруського городища, залишки двох кам'яних храмів. У XIV столітті поселення відродилося як Білгородка, що входила до складу Литовського князівства. У козацькі часи тут була окрема Білгородська сотня Київського полку, потім Білогородка опинилася на кордоні Росії та Польщі.

Західне передмістя, яке належало у XVIII столітті Гнату Шуйському, стало називатися Гнатівкою. У 1700 році Петро I подарував Білогородку Софійському монастирю. Мешканці брали активну участь у гайдамацькому русі.

У 1930-х роках через Білогородку пройшла перша лінія Київського укріпрайону (КиУР) – так звана "Лінія Сталіна". Зберігся ДОТ №402. На початку серпня 1941 року тут оборонялися частини 147 стрілецької дивізії, затримавши наступ німців до відходу основних сил Червоної армії з Києва.