Пам'ятки Харківської області

Науково-просвітницький музей сексу і сексуальних культур світу створено у Харкові в 1999 році співробітниками кафедри сексології та медичної психології Харківської медичної академії.

Перший у своєму роді на пострадянському просторі музей висвітлює сексуальні культури 12 країн світу. В експозиції представлені картини давньоєгипетських художників, давньокитайські малюнки, античні статуетки, репродукції полотен Пікассо, Мане та інших художників, сучасні малюнки та фотографії.

Частина експозиції музею присвячена статевому вихованню дітей та підлітків. Особлива увага приділяється питанням профілактики захворювань, що передаються статевим шляхом, особливо СНІДу.

Матеріали музею сексу і сексуальних культур світу підібрані згідно з вимогами програм навчальних закладів. При музеї працює секс-шоп.

Національний літературно-меморіальний музей Григорія Сковороди розташований у Сковородинивці в колишній садибі поміщиків Ковалевських, де великий український філософ помер у 1794 році (за іншими даними – у будівлі колишньої церковно-парафіяльної школи).

В будинку є меморіальна кімната - "спокійна келія", де Сковорода любив працювати і в якій завершив життя.

У затишному, добре розпланованому парку, що підтримується в ідеальному стані, збереглися пам'ятні місця, пов'язані з великим мислителем. Це кістяк величезного 700-річного дуба на березі ставка з пам'ятним знаком (1972 рік, скульптори Любов Жуковська, Дмитро Сова), під покровом якого писав філософ, колодязь і величезна дерев'яна поміщицька комора, на широкій галявині перед якою проводяться заходи, що організовуються музеєм.

Неподалік садибного будинку у сквері знаходиться могила Григорія Сковороди. На стилізованому під придорожній камінь надгробку (1972 рік, скульптори Дмитро Сова, Любов Жуковська) висічено лаконічну та напрочуд ємну, гідну видатного філософа авторську епітафію: "Світ ловив мене, але не спіймав". Біля входу в сквер встановлено скромний пам'ятник Григорію Сковороді (1972 рік., скульптор Іван Кавалерідзе, архітектор Василь Гнєзділов).

Під час широкомасштабного російського військового вторгнення в Україну в 2022 році, будівля Національного літературно-меморіального музею Григорія Сковороди була зруйнована прямим влучанням російської ракети. Частина експозиції була знищена, проте найцінніші експонати не постраждали.

Гомільшанські ліси - заповідний масив листяного лісу на березі річки Сіверський Донець за 40 кілометрів на південь від Харкова, між селами Велика Гомольша та Коробів Хутір.

Національний природний парк "Гомільшанські ліси" створено в 2004 році, проте ще в ХVIII сторіччі на природну цінність місцевих ландшафтів звернув увагу Петро I, видавши указ про виділення поблизу Гомольші заповідних корабельних гаїв. У 1970-х роках було створено заказник "Гомільшанська лісова дача", довкола стали з'являтися бази відпочинку.

Перелік рідкісних рослин у лісі становить 132 види. Одну з ділянок називають "філією тайги", оскільки тут ростуть дуже високі сріблясті ялинки. Донині збереглося близько 500 гектарів дубового лісу віком 130-150 років, зустрічаються окремі 300-річні дуби.

В Гомільшанських лісах водяться рідкісні птахи, зокрема орлан-білохвіст, орел-могильник, рибалок блакитний, бджолоедка, сиворакша, вівельга та інші. Мальовничу затоку Косач уподобали водоплавні птахи.

Збереглися археологічні пам'ятки Кам'яного та Бронзового віку, городища та могильники скіфської, аланської та слов'янської давнини.

Козак Харько (Харитон) - міфічний засновник міста Харкова, про якого складено кілька міських легенд.

Згідно з "Топографічним описом Харківського намісництва" (1785 рік), "...якщо повірити поголоску, то на цьому місці завів собі хутір хтось із заможних малоросіян, але хто він був такий, звідки і коли, про те відомостей немає, іменем Харитон, а за просторіччям Харько, від якого нібито це місто та річку звання своє отримали".

Пам'ятник Засновникам Харкова на честь 350-річчя міста відкрито в 2004 році на початку проспекту Науки. Подарований місту відомим скульптором Зурабом Церетелі. Це перший за історію міста кінний монумент. Являє собою 12-тонну бронзову скульптуру вершника, козака Харька. В руці він тримає спис, щит, за плечима лук і сагайдак зі стрілами. Висота скульптури - 6 метрів, постаменту - 7 метрів.

Пам'ятник Тарасові Шевченку в Харкові вважається найкращим із усіх існуючих пам'ятником поетові.

Проєкт розробив скульптор Матвій Манізер. За задумом автора, багатофігурна скульптурна група уособлює оспівану Кобзарем боротьбу народу за свободу. Скульптору позували актори харківського театру "Березіль".

Урочисте відкриття пам'ятника Тарасові Шевченку відбулося в Харкові 24 березня 1935 року. На той момент це була найбільша бронзова композиція в СРСР (загальна висота - 16 метрів, висота фігури поета - 5,5 метрів).

З пам'ятником Шевченку пов'язані деякі студентські традиції учнів Харківського університету.

Пархомівський художній музей імені Панаса Луньова - унікальна картинна галерея, прозвана "сільським Ермітажем".

Галерея створена в 1955 році сільським учителем Панасом Луньовим як відділення шкільного музею. Основу експозиції склали картини, придбані Луньовим на повоєнній харківській барахолці, а також подаровані харківськими художниками. Згодом колекцію поповнили полотна, передані сільській галереї багатьма музеями СРСР.

На вимогу Луньова унікальну експозицію розмістили у колишньому палаці графа Підгорічані, в якому до того розташовувалася контора цукрозаводу.

Сьогодні колекція Пархомівського художнього музею налічує близько 6 тисяч експонатів: картини Рембрандта, Гогена, Ван Дейка, Бенуа, Мане, Брюллова, Шишкіна, Айвазовського, Левітана, Репіна, Васнецова, Реріха, Малевича, малюнки Шевченка, плакати Маяковського та інші.

Перлина колекції - чотири роботи Пабло Пікассо, подаровані музею Іллею Еренбургом, у тому числі знаменитий малюнок "Голуб світу", що став символом антивоєнного руху.

Залізничний вокзал Харків-Пасажирський (Південний вокзал) - головна пасажирська станція Харківської залізниці в Харкові.

Закладка першого харківського вокзалу на Архієрейській леваді поблизу Холодної гори відбулася в 1868 році. Крім цієї будівлі, виконаної за проєктом архітектора Андрія Тона, на Привокзальній площі збудували будинок для керуючого дорогою та інші житлові та господарські споруди.

Перший потяг прибув до Харкова 22 травня 1869 року, і незабаром було відкрито регулярний рух Курсько-Харківсько-Азовською залізницею. Інтенсивність вантажопасажирського потоку до кінця ХІХ століття сильно зросла, у зв'язку з чим будівлю вокзалу потрібно було розширити: з південного боку до нього прибудували новий корпус, а потім і старе приміщення реконструювали за проєктом архітектора Сергія Загоскіна. Харківський вокзал став одним із найбільших у російській імперії. Поруч звели одну з найбільших споруд дореволюційного Харкова - будівлю Управління Південних залізниць.

В 1952 році на місці зруйнованого під час Другої світової війни вокзалу було завершено будівництво нової будівлі в стилі "сталінського ампіру". Десять масивних колон із білого інкерманського каменю підтримують портик, з боків якого височіють дві вежі. На портику - скульптурні групи, ліпні прикраси. Висота центральної зали - 26 метрів. Усі платформи з'єднані з вокзалом підземними тунелями.

В 2003 році було закінчено останню реконструкцію, в результаті якої вокзал отримав сучасне оснащення.

На платформі № 1 встановлено пам'ятник отцю Федору із "12 стільців".

Террасний Покровський сквер (архітектори Георгій Вегман, Ігор Жилкін, Михайло Луцький, Ганна Маяк, 1951-1952 роки), розташований на Соборному узвозі, примикає до Університетської вулиці.

Раніше на цьому місці знаходилися будівлі Старого пасажу, які належали купцю Пащенко-Тряпкіну, але були зруйновані під час окупації Харкова німецько-фашистськими військами. На місці руїн у 1951 році споруджено методом народного будівництва терасний сквер зі сходами, фонтаном та каскадом. З верхньої тераси можна помилуватися чудовою панорамою залопанської частини міста, Сергіїївським майданом та Благовіщенським собором.

На майданчику скверу встановлено пам'ятник Григорію Сковороді (архітектор Юрій Шкодовський, скульптор Іван Кавалерідзе). За кілька десятків метрів від пам'ятника починається територія колишньої Харківської фортеці.

В 2009 році проведено реконструкцію скверу, його передано у відання Свято-Покровського чоловічого монастиря. На вершині фонтану встановлено православний хрест, вода у фонтані освячена.

Дворянську садибу роду Куликовських у Рокитному називають перлиною класицизму.

Садибу з палацом та парком заклав наприкінці XVIII століття харківський полковник Матвій Куликовський, після того як одружився з вдовою колишнього господаря Рокитного липецького сотника Черняка. У нинішньому вигляді палац відбудував його син Михайло Куликовський, ватажок валківського дворянства.

Розкішний двоповерховий садибний будинок із лоджіями прикрашає колонада у доричному стилі. На території садиби були побудовані стайня, псарня, пташник, оранжерея та водяний млин. Навколо палацу було розбито чудовий сад з терасами та ставками.

Після смерті господаря садиби його доньки втратили маєток у Рокитному, і в 1880 році він перейшов до скарбниці. Флігель розібрали на будматеріали, але головний будинок зберігся – згодом у ньому відкрили садівницьку школу. Нині це Рокитненський професійний аграрний ліцей.

Наталіївський парк - шедевр садово-паркової архітектури ХІХ століття.

Садибу на березі річки Мерчик заснував відомий промисловець та меценат Іван Харитоненко, назвавши її на честь своєї молодшої онуки Наталії (в заміжжі - Горчакової). Будівництво продовжив його син Павло.

Серед вікової діброви (вік деяких дерев сягає 300 років) було споруджено садибний будинок, флігелі, господарські будівлі, манеж. Парк оточувала витончена огорожа з парадною брамою у вигляді широкої арки зі стрілчастим дахом.

Окрасою садиби є Спасо-Преображенська церква (1913 рік), побудована академіком архітектури Олексієм Щусєвим, який проєктував Мавзолей Леніна та Казанський вокзал у Москві. Храм виконано в стилі псковсько-новгородського православного зодчества. Стіни прикрашені орнаментом та рельєфними медальйонами роботи скульптора Олександра Матвєєва, біля південної стіни розташована скульптура Сергія Коненкова "Розп'яття". За легендою, точна копія Преображенської церкви знаходиться в Ніцці, але насправді Щусєв спроєктував схожий храм в італійському Барі.

В роки Другої світової війни головний корпус Наталіївської садиби було зруйновано. В флігелях розмістився туберкульозний санаторій "Володимирівський". В останні роки проведено часткову реставрацію.

Наразі одна з будівель садиби "Наталіївка" знаходиться у віданні Національного природного парку "Слобожанський", йдуть ремонтні роботи, планується створення візит-центру та музею екологічної та природоохоронної спрямованості.

Грандіозний архітектурний ансамбль Свято-Благовіщенського кафедральног собору в нововізантійському стилі з 75-метровою дзвіницею височіє в Харкові над річкою Лопань.

Собор Благовіщення Пресвятої Богородиці збудовано в 1901 році на місці старого Благовіщенського храму, історія якого починається з 1655 року. Тоді в поселенні Залопань на околиці Харкові було збудовано дерев'яну церкву, яку потім замінили кам'яною, але й вона незабаром перестала вміщати парафіян.

В 1888 році поряд почалося будівництво нового собору, кошти на який збирала місцева знать, купці та прості парафіяни. Зодчим обрали професора архітектури Михайла Ловцова. П'ятиголовий храм з високою дзвіницею відрізняється особливою "смугастою" кладкою та багатством декору. Іконостас роботи майстра Василя Орлова було зроблено з білого наррського мармуру, розписи виконані місцевими художниками.

Свято-Благовіщенський кафедральний собор був закритий більшовиками в 1930 році, але знову став чинним у роки Другої світової війни. За легендою, з купола храму через урагани та пожежу тричі падав хрест.

Свято-Покровський монастир у Харкові - найдавніша споруда, що збереглася в місті. В XVII сторіччі монастир входив до системи укріплень Харківської фортеці. Дзвіниця Покровського собору (1689 рік) має вигляд оборонної вежі.

В'їзна брама Покровського монастиря прикрашена іконою Нерукотворного Спасу. На території знаходиться Озерянська церква (1896 рік), архієрейський будинок, будинок настоятеля та корпус келій із трапезною. В 1726 році тут було засновано Харківський колегіум, у якому викладав філософ Григорій Сковорода (встановлений пам'ятник), працював письменник Григорій Квітка-Основ'яненко.

До 2000-річчя християнства на території Свято-Покровського монастиря встановлено фігуру Ісуса Христа.

Високий і стрункий Свято-Успенський собор у стилі українського бароко споруджено в Харкові в центрі Університетської гірки на місці старого храму 1688 року.

Дзвіниця з курантами, побудована архітекторами Євгеном Васильєвим та Андрієм Тоном, є найвищою будівлею в місті (89 метрів). Завдяки розташуванню вікон, храм має вигляд палацу.

За радянських часів Свято-Успенський собор був закритий, а в 1986 році в ньому відкрився Будинок органної та камерної музики. Після відкриття в 2016 році у Харкові нового філармонічного комплексу, Успенський собор повністю перейшов у власність єпархії.

В 2022 році під час російського вторгнення в Україну Свято-Успенський собор постраждав від обстрілу російських військ. Снарядом, що влучив в будівлю собору, були вибиті вікна та вітражі, пошкоджено церковне начиння та оздоблення.

Скульптура "Скрипаль на даху" була встановлена на будівлі консерваторії Харкова - пам'ятці архітектури ХІХ століття.

Автор композиції Сейфаддін Гурбанов. Прототипом "Скрипаля" став відомий альтист Юрій Башмет, але образ вважається збірним, а пам'ятник присвячений усім харківським художникам, артистам та музикантам - людям творчих професій.

"Скрипаль на даху" став символом премії "Народне визнання" - "харківського Оскара", який щороку присуджують у номінаціях "Музика", "Образотворче мистецтво", "Література", "Театр" та "Архітектура".

В 2017 році пам'ятник був перенесений на дах будинку "Platinum Plaza".

Центральний парк культури та відпочинку закладено в Харкові в 1893-1895 роках і урочисто відкрито через два роки, коли трохи підросли дерева.

Спочатку називався Миколаївський чи Заміський парк. Площа складає близько 130 гектарів. Зараз це один із головних центрів відпочинку та розваг, тут проходять масові урочистості та народні гуляння. На території є парк атракціонів, кінотеатр "Парк", дитяча залізниця "Мала Південна", канатна дорога, тенісні корти та інше.

В 2006 році до Дня міста Харкова перед входом було відновлено колонаду з боку вулиці Сумської. Також відновили центральний фонтан.

В 2012 році відкрився оновлений парк атракціонів, у тому числі "американські гірки" та колесо огляду, які користуються найбільшою популярністю у відвідувачів. На алеях з'явилося багато оригінальних бронзових скульптур, які символізують кожну зону відпочинку.

Під час повномасштабного російського вторгнення в Україну в 2022 році Центральний парк культури й відпочинку Харкова неодноразово ставав ціллю для російської артилерії. На початок лютого 2023 року за час російсько-української війни по території парку було близько 70 влучань з РСЗВ та два ракетні удари. Внаслідок обстрілів пошкоджені близько 20 атракціонів, паркові алеї, газони, скульптури, дерева.