Пам'ятки Харківської області

Краєзнавчий музей імені Трохима Суліми розташований в центрі селища Печеніги в історичній будівлі колишньої Ново-Бєлгородської центральної каторжної в'язниці для політичних в'язнів.

Ново-Бєлгородський каторжний централ збудований у Печенігах (на той момент - Ново-Бєлгороді) в 1854 році та входила до комплексу будівель військового поселення. У різний час тут відбували термін відомі народники: Олександр Долгушин, Іполит Мишкін, Яків Рибіцький , робітник-революціонер Петро Алексєєв та інші. Тут був ув'язнений і український поет-революціонер Павло Грабовський. Збереглася камера з нарами та зафарбованими у чорний колір вікнами.

Печенізький краєзнавчий музей був відкритий 26 березня 2002 року. Основою музейної збірки стали предмети з колишнього Громадського історичного музею селища Печеніги. Фонди музею налічують понад 3,3 тисячі предметів, які експонуються в 12 виставкових залах.

Особливу цінність мають археологічні знахідки з розкопок могильних курганів катакомбної культури III тисячоліття до нашої ери та поселення доби неоліту V- IV тисячоліть до нашої ери.

Берестинський краєзнавчий музей імені Порфирія Мартиновича розташований в історичній будівлі в центрі Берестина.

Носить ім'я засновника – українського живописця, фольклориста, етнографа Порфирія Мартиновича.

Фонди музею налічують 24 тисячі експонатів. Зокрема, експозиція розповідає про будівництво Української укріпленої лінії та Бєльовської фортеці (Більовської), з якої розпочалася історія Берестина.

В розділі, присвяченому історії газової промисловості України, представлено макет бурової вежі, документи та фотографії буровиків, зразки гірських порід.

Краснопавлівський краєзнавчий музей був заснований в 1967 році на громадських засадах в приміщенні Будинку культури. В 1986 році відкрився в новому приміщені – конторі Краснопавлівського комбінату хлібопродуктів. В 1991 році отримав статус "Народного музею".

Експозиція музею знайомить з історією виникнення селища, етапами розвитку. Фонди музею налічують понад 5 тисяч експонатів, серед яких зуби та бивень мамонта, знайдені під час будівництва каналу Дніпро–Донбас, ікони, богослужбові книги VIII-XIX століть, вишитий рушник 1868 року, дитяча енциклопедія 1815 року тощо. Створено діораму при­­родного ландшафту лісостепу, відтворено інтер'єр селянської хати та подвір'я кінця VIII – початку XIX століття.

Куп’янська філія Харківської пожежно-технічної виставки заснована в 1993 році. Будівельну частину комплексу здано в експлуатацію в 1998 році до дня 175-річчя пожежної охорони Харківщини.
 
Експозиційні матеріали розміщуються в семи тематичних залах, які розповідають історію пожежної охорони та державного пожежного нагляду. Для огляду відвідувачів представлені натурні зразки апаратів, приладів, пожежних сповіщувачів, установок автоматичного пожежогасіння (водяний, газової, порошкової), пожежно-технічного обладнання, інструментів, приладів технологічного автоматики, електродвигунів, світильників і пускової електроапаратури різних способів захисту, речові докази, запальні авіабомби, медалі, грамоти, поштові марки на пожежну тематику, пожежно-технічна література, плакати і листівки та інші тематичні матеріали.

Куп'янський міський краєзнавчий музей розміщений у будинку, який входив до комплексу споруд зруйнованого за радянських часів Покровського собору (ХІХ століття).

Музей відкрито в 1972 році. Його фонди налічують понад 1 тисячі предметів. Тут зберігаються історичні документи та рідкісні фотографії, виставлені археологічні, етнографічні, нумізматичні колекції, що повністю відображають історію Куп'янщини.

25 квітня 2023 року російські окупанти завдали ракетного удару по центру Куп’янська та влучили ракетою С-300 в будівлю краєзнавчого музею. Дві працівниці Куп'янського краєзнавчого музею загинули внаслідок російського удару по будівлі музею в Куп’янську.

Навчальний центр "ЛандауЦентр" Харківського національного університету імені Василя Каразіна створений у 2014 році з ініціативи університетської громадськості та Асоціації випускників, викладачів і друзів університету як перший виставковий майданчик інтерактивної науки та наукових відкриттів у Харкові.

Виставкова зала "ЛандауЦентру" представляє собою одну велику лабораторію, в якій відвідувачі зможуть самі ставити досліди, працювати з приладами і спробувати себе в ролі вчених. Тут можна випробувати повітряну гармату та покерувати вітрильником, відкриваючи закони фізики; замислитися над створенням звуків, граючи на фортепіано, в якому можна "бачити музику"; можна побачити найбільший у Східній Європі "трансформатор Тесли", що дає розряди до півмільйона вольт, "сходи Якова", "кімнату Еймса"; можна приміряти окуляри, щоб побачити світ, яким його сприймають люди з проблемами зору, а також спробувати подолати перешкоди та виконати певні завдання в кріслі колісному.

"ЛандауЦентр" – це постійна виставка унікальних експонатів, створених вченими університету, а також змінні експозиції, присвячені певній тематиці – фізиці, анатомії, оптиці, математиці тощо. Тут проходять заходи цікавої ботаніки і зоології, археології, біомеханіки, експериментальної хімії і фізики, геометрії, астрономії, комп’ютерних наук, робототехніки і навіть філології, психології, народознавства і краєзнавства.

Лигівський сільський краєзнавчий музей заснований у 1980 році з ініціативи вчителя біології Анатолія Скочка. Музей розташовується в приміщенні сільського Будинку культури. Є філією Сахновщинського історико-краєзнавчого музею.

Основні експозиційні відділи музею: "Етнографія", "Рослинний та тваринний світ краю", "Друга світова війна", "Повоєнний період села". В музеї зібрані природничі експонати, старовинні предмети побуту, знаряддя праці, документальні матеріали і фотосвітлини.

Окрема експозиція присвячена українському письменнику та журналісту Михайлові Чабанівському, який народився в Лигівці. Представлено сімейні фотографії з дружиною Лідією і доньками, а також друкарська машинка письменника. 

Лозівська філія Харківської пожежно-технічної виставки заснована в 1990 році. Експозиція складається з шести залів та однієї зали для показу фільмів і проведення лекцій.

Серед експонатів зали "Історія пожежної охорони" - макет "Кінно-бочковий хід", ікона матері Божої "Неопалима Купина", старовинний пожежний дзвін, макет "Запальна бомба", старий мідний лафетний ствол, металева пожежна каска.

У залі "Пожежна сигналізація та автоматика" для огляду представлені спринклерна установка, дренчерна установка та наглядові стенди до них, вогнегасник ОВП-100, вогнегасники ОПУ-2, вогнегасники ОХВП-10, стенди із скла, макети "Пожежні сповіщувачі", макет "Захист повітропроводу", скульптура "Пожежний", манекени, бойовий одяг "Шторм", костюм "Тепловідбивний".
 
В залі "Пожежна техніка та устаткування" експонуються КИП-8 з протигазом, ручний насос з пінно-бочкового ходу, бензоріз, відбивний молоток, крюк, багор, щипці, насос НШ-600, всмоктуюча сітка СВ-100, підшоломник, піно генератор ГС-2000, колонка пожежна, лафетний ствол, кобура, пояс пожежний, сокира пожежна, всмоктуючий рукав Д-75, рукава пожежні Д-60 і Д-51, драбина штурмовка, драбина палка, ліхтар груповий, ліхтар індивідуальний, ствол РСА, ствол КРБ, у вітринах під склом розпилювач турбінного типу, діелектричні ножиці, печатки та боти, радіостанція тощо.

Лозівський краєзнавчий музей працює з 1967 року, зараз знаходиться у підпорядкуванні Лозівської міської ради.

В археологічній експозиції представлені речі з поховання кочовика та кам'яні баби  ХІІ-ХІІІ століть. З історією краю знайомлять предмети козацької доби: шабля, глиняна фляга, фрагменти люльок.

Про заснування міста Лозова у ХІХ столітті розповідають фотографії, плани і розпорядження, які показують розбудову залізниці, предмети побуту перших залізничників, меблі різних верств населення.

В 2001 році  відкрито зал історії Лозівського ковальсько-механічного заводу.

Люботинський краєзнавчий музей заснований в місті Люботин на Харківщині в 1993 році з ініціативи місцевих краєзнавців. Музей розташований в приміщені центральної міської бібліотеки. 

Фонди музею налічують понад 8 тисяч експонатів, серед яких велика нумізматична колекція, ікони кінця ХІХ століття, старовинний одяг, предмети побуту та знаряддя праці кінця ХІХ – початку ХХ століття.

Руїни колишнього маєтку Бекарюкових розташоваі на вершині пагорба над селом Василівка.

В центрі садиби - невисокий будинок із портиком, а перед ним - по обидва боки вперед витяглися господарські флігелі, прикрашені стовпами і навіть колонами.

До наших днів зберігся сад із липовими алеями.

Майдан Павлівський виник в 1660-1662 роках, коли тут було збудовано укріплення (острог), що примикало до Харківської фортеці.

Центр острогу через деякий час став великою торговою площею, яка називалася Народною. На розі площі та Університетської вулиці в другій половині XVIII сторіччя знаходився поштовий двір (зараз на цьому місці будівля пошти), поряд з яким було встановлено кам'яний верстовий стовп з написами, що вказували відстані від Харкова до Москви та сусідніх губернських міст. Біля стовпа читалися укази та проводилися публічні покарання, тому площу називали також Лобною.

В середині ХІХ століття площа стала називатися Павлівською на честь купця Павлова, який відкрив перший магазин із твердими цінами на товар. Пізніше було збудовано велику будівлю страхового товариства "Росія" (1910-1915 роки, архітектор Микола Верьовкін) та Міський купецький банк (1913 рік, архітектори Микола Васильєв та Олександр Ржепішевський), на двох верхніх поверхах якого знаходився готель "Асторія".

В роки Другої світової війни будівлі було зруйновано, але потім відновлено у первісному вигляді.

В ніч на 27 серпня 2022 року в ході російсько-украінської війни росіяни завдали ракетного удару по Павлівському майдану в Харкові. Постраждала історична будівля 1912 року, від вибухової хвилі в будівлі вилетіли вікна та двері.

Нинішній Сергіївський майдан нижче Університетської гірки, вздовж колишнього валу, утворився на початку XVIII сторіччя як торгова площа з лавками та харчевнями, на якій 4 рази на тиждень проходили торги.

Називався Базарною площею або Лопанським базаром. У ХІХ сторіччі на Лопанському базарі побудували дерев'яний критий ринок. У 1835 році всі будинки згоріли під час великої пожежі. В середині ХІХ століття почалося будівництво кам'яних торгових будівель, зокрема Сергіївського ряду, названого на честь харківського губернатора (площу стали називати Сергіївською). В 1868 році замість дерев'яних були побудовані кам'яні сходи, що знаходилися на місці нинішніх.

В 1875 році завершилося спорудження Ново-Сергіївського ряду, в якому незабаром відкрився міський музей. У 1890 році на місці згорілого Сергіївського ряду за проєктом архітектора Альфреда Шпігеля збудували двоповерховий Миколаївський ряд. В 1898 році на березі Лопані за проєктом академіка архітектури Олексія Бекетова збудували кам'яні магазини. В південній частині площі знаходився "Гранд-готель".

В 1932 році площу перейменували на Пролетарську. Після Другої світової війни площу було реконструйовано. Уздовж берегів Лопані посаджено дерева, розбито сквер із клумбами та газонами. Упорядковано Університетську гірку та її схили, побудовано нові сходи.

В 2016 році площі повернуто історичну назву - Сергіївський майдан.

Найбільший у Харкові меморіальний комплекс відкрито на північній околиці міста в 1977 році на честь харків'ян, які загинули під час Другої світової війни.

Скульптори Василь Агібалов, Яків Рик, Михайло Овсянкін, художник Сергій Світлоруков, архітектори Ігор Алфьоров, Анатолій Максименко, Єрік Черкасов.

Відвідувачів зустрічають дві стіни із прапорами та написами на зворотному боці. Лісова алея веде до високої скульптури "Батьківщини-матері", біля підніжжя якої горить вічний вогонь. Зліва знаходиться стіна з барельєфами, що зображають різні епізоди оборони міста. Кілька років тому на площі було встановлено дерев'яний хрест, оточений клумбами.

Меморіальний музей-квартира сім`ї Гризодубових присвячений піонеру харківської авіації, льотчику-авіаконструктору Степанові Гризодубову та його доньці – видатній льотчиці, світовій рекордсменці Валентині Гризодубовій. Є філією Музею видатних харків’ян імені Клавдії Шульженко.

Музей відкрився в 1970 році трьохкімнатній квартирі, де з 1922 по 1965 рік  жив перший харківський авіаконструктор Степан Гризодубов и пройшла юність його доньки, льотчиці Валентини  Гризодубової. В експозиції музею представлено майже 5000 експонатів  основного фонда, меморіальні речі родини Гризодубових і особисті речі інших видатних людей авіації та космонавтики, льотчиків, інженерів, вчених.