Пам'ятки Золочівського району

Золочівський монастир ордену василіан заснований у 1567 році, знаходився тоді за 10 кілометрів на схід від Золочева (нинішнє село Монастирок).

Незабаром його було зруйновано татарами, але в 1665 році відновлено Яном Собеським, майбутнім королем Польщі.

У 1704 році Теодор Яворський заснував новий монастир із Вознесенською церквою - вже на нинішньому місці, на західній околиці Золочева. У 1740 році дві обителі були об'єднані в один греко-католицький василіанський монастир. Коштом графині Лукії Комарницької у 1840-1860-х роках комплекс було відбудовано в камені.

За радянських часів на території монастиря розміщувався туберкульозний диспансер.

Нині це діючий монастир Вознесіння Господа нашого Ісуса Христа василіанського ордена Святого Йосафата.

Велична міська синагога у Буську збудована у ХVІІІ сторіччі завдяки пожертві Якоба Гланзера.

Знаходиться біля площі Ринок, де раніше проживала єврейська громада міста, що утримувала більшість магазинів.

За радянських часів у синагозі діяла спортивна зала, згодом її перетворили на склад будівельних метріалів, пізніше частину синагоги перетворили на житловий будинок. Будівля швидкими темпами руйнувалася. На початку 2000-х роках, з метою збереження пам’ятки, незаселену частину синагоги передали громаді християн-євангелістів, яка частково відновила будівлю.

Велика хоральна синагога оборонного типу була побудована в Бродах у 1742 році замість дерев'яного храму, що згорів. Великий цегляний будинок синагоги увінчаний двоярусним аттиком.

Під час Другої світової війни Бродівська синагога сильно постраждала, за радянських часів не реставрувалася. Наразі перебуває у напівзруйнованому стані. В березні 2021 року впала одна з колон та провалилася частина даху синагоги.

Каплиця на честь перемоги під Хотином знаходиться на в'їзді до села Новий Милятин на трасі Київ – Львів.

Монумент встановлено за наказом короля Яна III Собеського на честь спільної перемоги козаків на чолі з Петром Сагайдачним та польського війська під Хотином у 1621 році.

Каплиця має форму триярусної вежі-стовпа з нішами у вигляді арок на кожному ярусі.

Карстові озера "Сині вікна" (Блакитні вікна, Блакитний колодязь, Хованець) розташовані на території Національного природного парку "Північне Поділля" серед пагорбів, що утворюють Вороняцький кряж.

Знаходяться на узліссі за 2 кілометри на південний схід від села Ясенів, за 4 кілометри на схід від села Підгірці. Тут розташовано три озера, два з яких зовсім поруч, а третє – трохи далі на схід. Озера є пам’ятками природи місцевого значення, хоча не мають природоохоронного статусу.

Назва "Сині вікна" походить через яскраво-бірюзовий відтінок води, який утворюється, найвірогідніше, за рахунок розчинення вапнякових гірських порід. Колір води змінюється залежно від пори року. Глибина двох унікальних водойм дорівнює приблизно 3,5-3,8 метри. Вода прохолодна і прозора. Окрасою синіх водойм є могутні багатолітні буки північно-західного краю Подільської височини.

Зимою карстові озера "Сині вікна" не замерзають.

Римо-католицький храм Воздвиження Чесного Хреста збудований у 1780-1790 роках на місці костелу босих кармелітів, які прийшли у Новий Мілятин у 1745 році зі Львова та перенесли сюди чудотворний образ Ісуса Христа із села Новий Став, що зберігався у каплиці Собешанських.

У 1788 році австрійський уряд ліквідував монастир, а його приміщення перейшли під опіку парафіяльних ксьондзів. Новий Воздвиженський костел споруджено коштом Францішека Глоговського за проєктом архітектора Франциска Кульчицького.

Архітектура фасаду поєднала риси барокко з елементами класицизму. Фасад оздоблений декоративним балконом, під яким частково зберігся напис "De Tuis Donis...".

В інтер'єрі збереглися фрагменти дерев'яної скульптури та різьблення головного вівтаря. Стіни прикрашені декоративними розписами ХІХ століття.

В костелі Воздвиження Чесного Хреста також був орган, який за радянських часів демонтували та вивезли до Собору Святого Юра у Львові, де він перебуває донині.

Католицький костел Святого Станіслава збудовано в Буську у 1768-1780 роках на місці старого дерев'яного парафіяльного храму, спаленого козаками під час Визвольної війни.

Земельну ділянку та частину коштів на будівництво виділив польський король Станіслав Август. Будівля костелу в стилі бароко спроєктована за одним із типових проєктів, розроблених раніше відомим європейським архітектором Бернардом Меретином (аналогічні храми збереглися в Березівцях та Лопатині). Костел мав чотири бічні вівтарі: Святого Станіслава, Святого Іоанна Непомука, Пресвятої Діви Марії Непорочної та Святого Антонія Падуанського. У головному вівтарі була скульптура, що представляла Пресвяту Трійцю, і чудотворний образ Матері Божої Святого Розарію. Цей образ Юрій Вишневецький у 1608 році подарував домініканському костелу Буська, після закриття якого ікону перенесли до парафіяльного храму.

У 1944-1946 роках костел Святого Станіслава було закрито радянською владою, в будівлі розмістили фільмотеку. Богослужіння відновилися в 1991 році.

Костел Успіння Пресвятої Діви Марії (колишній Вознесенський костел) заснований у Золочеві в 1730 році разом із монастирем та колегією піарів.

Після ліквідації ордену піарів австрійською владою в 1788 році костел був закритий, у будівлі розмістили склади. В 1838 році сюди перемістилася римо-католицька парафія з Воскресенського храму, який перейшов до греко-католиків.

За радянських часів це був єдиний діючий костел між Львовом та Збручем.

Костел Успіння Пресвятої Діви Марії виконаний у пишному стилі пізнього бароко. Під час реставрації в 1878 році на головному фасаді зведено чотирикутну вежу з годинником з тесаного каменю, фанерований фронтон, дах покритий оцинкованою бляхою, у нішах встановлено п'ять кам'яних скульптур. Склепіння нефа та апсид багато оформлені різьбленням та розписами.

Костел Успіння Пресвятої Діви Марії у Білому Камені – один із найкращих творів львівського архітектора Амвросія Прихильного.

Засновниками храму були князь Юрій Корибут Вишневецький та його дружина Тереза.

Успенський костел оточений кам'яною стіною з виїзними воротами та двома дзвіницями. Настінні розписи в інтер'єрі виконані в кінці XVIII сторіччя.

У 1983-1991 роках храм використовувався Львівською галереєю мистецтв.

Костел Успіння Пресвятої Діви Марії гармонійно поєднує елементи архітектури бароко та ренесансу.

Криївка-музей УПА на Золочівщині створена у 2021 році в урочищі Желяско на південний захід від села Вороняки, на території Національного природного парку "Північне Поділля". Розташована на місці загибелі та поховання сотника УПА Богдана Захарківа.

Музей являє собою реконструкцію типової повстанської криївки, якими користувалися бійці УПА у середині XX століття, переховючись від карателів НКВС. В криївці відтворено обстановку, в якій жили повстанці: меблі, предмети побуту, елементи зброї та військового спорядження.

На могилі Богдана Захарківа встановлено пам'ятний хрест. Поруч встановлено кілька скульптурних композицій сакрального та парітріотичного характеру, облаштувано рекреаційну зону. Тут проходять урочистості з нагоди відзначення християнських та національних свят, в яких беруть участь мешканці села Вороняки та гості із сусідніх населених пунктів.

Керамічна майстерня "АртҐава" гончара Івана Луковського в селі Гавареччина прагне відродити традиції цього центру знаменитої гаварецької чорнодимленої кераміки, відомої своїм стійким чорним кольором і металевим блиском.

Мистецтво випалювання гаварецької кераміки передається з покоління у покоління з давніх часів. На початку ХХ століття у Гавареччині працювало понад 40 гончарів і майже 70 печей. Але за радянських часів це ремесло в селі майже зникло. Лише завдяки ініціативі "Товариства Лева" та окремих ентузіастів давній промисел вдалося відновити.

Майстерня гаварецької кераміки Івана Луковського пропонує відвідувачам познайомитися з технологією виготовлення керамічного посуду за традиційною місцевою технологією. В майстерні проводяться майстеркласи з виготовлення глиняних виробів. Пропонуються екскурсії Гавареччиною та обіди зі стравами з вогню.

Історико-краєзнавчий музей села Маркопіль розташований у приміщенні Маркопільської середньої школи.

З 1998 року працює на громадських засадах. Музейна експозиція розділена на періоди "Давня історія", "Маркопільський замок", "Маркопіль у період світових воєн", "Шкільна освіта Маркополя".

В музеї представлено близько 1000 експонатів.

Фонтануюче джерело сірководневої мінеральної води б'є з-під землі в центрі невеликого озера на південній околиці села Новий Милятин.

Гейзер виник в 1952 році під час пошуку нафти. Місцеві жителі називають джерело "Вишка", оскільки раніше над ним справді стояла бурова вежа, від якої залишилися бетонні опори.

Озеро незамерзаюче - цілий рік температура води у джерелі 19 градусів.

Серед місцевих жителів фонтан та озеро користуються популярністю як рекреаційна зона. Воду з джерела п'ють із лікувальною метою.

Вхід на територію платний.

Василіанський монастир Благовіщення Пречистої Діви Марії у Підгірцях, або просто Підгорецький монастир, заснований у XVII сторіччі на пагорбі, на якому за часів раннього середньовіччя стояло літописне давньоруське місто Пліснеськ (X-XIII сторіччя).

Ще в 1180 році на цьому місці княгиня Олена, донька Белзького князя Всеволода, заснувала першу обитель. Навколо частково збереглися оборонні вали городища. Онуфріївська церква в стилі бароко із сонячним годинником на фасаді збудована в 1750 році. Зберігся пишний об'ємний іконостас зі скульптурами роботи Павла Гіжицького.

В 1861 році в Благовіщенському монастирі відбулася перша у західноукраїнських землях панахида за упокій Тараса Шевченка.

Нині комплекс Підгорецького монастиря належить греко-католицькій церкві. Повна назва обителі - монастир Благовіщення Пречистої Діви Марії чину Святого Василія Великого.

На території ведуться розкопки на місці давньоруського храму.

Боярський двір у Золочеві, також відомий як Золочівський арсенал, - колишня укріплена резиденція власників міста, зведена в XV сторіччі представниками боярського роду Щечонів.

Це найдавніша архітектурна пам'ятка Золочева. Після спорудження Золочівського замку будівля стала використовуватись як міський арсенал, потім була передана парафіяльному костелу для опіки над убогими.

До останнього часу будівля Боярського двору була в занедбаному стані. В 2012 році передана Українській греко-католицькій церкві Воздвиження Животворящого Хреста, що провела реконструкцію та відкрила там монастир Чесного Хреста Святого Дам`яна Братів Менших (францисканців) та каплицю Возвиження Чесного Хреста Господнього.