Пам'ятки Сумської області

Спадщанський ліс на північний захід від Путивля в 1965 році оголошений історико-культурним заповідником, оскільки саме тут у 1941 році було створено знаменитий партизанський загін Сидора Ковпака, який боровся з німецькими окупантами в роки Другої світової війни.

Внаслідок активних дій загону Ковпака на Сумщині та в прилеглих районах було створено великий партизанський край, на території якого в 1942 році діяло 24 загони та 127 груп (близько 18 тисяч партизанів). Загін Ковпака з боями пройшов тилами ворога 18 тисяч кілометрів, воював на всій території України від Путивля до Карпат.

Меморіальний комплекс у Спадщанському лісі відкриває стела "Народні месники", далі "Алея героїв" веде до пам'ятника "Партизанська слава". Реконструйовано партизанський укріпрайон із 9 землянками: штаб, санчастину, кухню, землянки розвідників, мінерів, 2-й, 4-й, 5-й опергруп, особиста землянка Сидора Ковпака. Біля санчастини – братська могила.

Також там розташовані основні об’єкти меморіального комплексу "Спадщанський ліс": Музей партизанської слави та Музей зброї та військової техніки. В музеї представлені особисті речі партизанів, зразки зброї, фотографії, документи тощо. Біля музею встановлено гармату, що була на озброєнні у ковпаківців, та захоплений ними німецький танк Т-ІІІ.

2019 року на території комплексу відкрився Музей "Парк радянського періоду". Тут представлені радянські пам'ятники, бюсти і скульптури, зібрані з Сумської, Полтавської та Чернігівської областей. Серед них пам'ятники Марксу, Леніну, Сталіну, Котовському, Щорсу, Фрунзе, Чапаеву та інші.

Старовинна козацька Миколаївська церква - найдавніша архітектурна пам'ятка Глухова. Споруджена майстром Матвієм Єфимовим у стилі бароко.

За гетьманських часів на площі перед Миколаївською церквою проходили козацькі ради, на яких вирішували різні державні питання, а в самому храмі проводилися "елекції" - пишні церемонії посвячення в гетьмани.

Тут знаходиться могила політика і державного діяча Гетьманщини, генерального хорунжого Миколи Ханенка.

Ефектна Михайлівська церква у Воронежі – шедевр пізнього українського бароко. Збудована в 1781-1786 роках за проєктом архітектора Івана Григоровича-Барського (за іншою версією – Раставеллі).

За плануванням близька до побудованої Григоровичем-Барським Покровської церкви на Подолі в Києві. Відмінною особливістю архітектури Михайлівської церкви є поєднання архітектурних прийомів, що використовуються при будівництві православних і католицьких храмів, що практично не зустрічається в культових спорудах Лівобережної України. Для прикраси зовнішньої поверхні церкви використано тематичні горельєфи, що зображають апостолів.

Інтер'єри Михайлівської церкви розписував видатний український художник Микола Мурашко.

Шкільний музей народознавства "Дзвіниця Одкровення вічності" працює у Роменській загальноосвітній школі №5.

Має п'ять експозицій:  "Рушники рідного краю", "Спадщина очима дітей", "Хліб – всьому голова", "Голодомор 1932-1933 років", "Великодня писанка".

Експозицію краєзнавчого музею "Петро Чайковський та Україна" розміщено в селі Низи в садибному будинку поміщика Миколи Кондратьєва, у якого в 1871-1879 роки щоліта гостював видатний композитор Петро Чайковський.

З Кондратьєвим Чайковського познайомив його друг Олексій Голіцин із сусіднього Тростянця (там також є музей Чайковського). У Низах композитор працював над операми "Черевички", "Опричник", Другою та Третьою симфоніями, створив кілька фортепіанних п'єс та романсів. Кондратьєву він присвятив цикл п'єс "Вечірні мрії", його дружині - "Салонний вальс", доньці - "Вальс-дрібничку", а гувернантці - "Сентиментальний вальс".

Наступний власник садиби, цукрозаводчик Дмитро Суханов, під час реконструкції зніс флігель, у якому жив Чайковський, але основна будівля збереглася.

В радянські часи тут розташовувався клуб цукрозаводу, потім середня школа. З 1990 року в частині приміщень знаходиться постійна виставка-музей Чайковського, що відтворює атмосферу ХІХ століття. Експозицію, присвячену композитору, складено з експонатів Сумського обласного краєзнавчого музею.

Будівля гостро потребує ремонту. У зв'язку з відсутністю опалення музей "Петро Чайковський і Україна" працює лише у літній період.

Музей меморіально-освітнього комплексу пам'яті жертв тоталітаризму та збройних конфліктів "Родинна пам’ять" відкрився в 2015 році в одній із будівель колишнього виробничого об'єднання "Свема" в місті Шостка.

Створений як база для вивчення історії Європи на прикладі історій мешканців Шостки та району – жертв Другої світової війни. Ініціатором заснування музею став художник Кролевецької ткацької фабрики Іван Дудар, який ще з початку 2000-х років почав збирати матеріали про примусову працю шостківчан на нацистському пороховому заводі фірми "Айбіа" в Німеччині. Партнерами проєкту стали Документаційний центр дослідження історії порохового заводу Лібенау та УНФ "Взаєморозуміння і примирення".

Експозиція розміщена на двох поверхах, площею понад 700 квадратних метрів. Основою для художнього рішення стали кролевецькі рушники та шосткинська кіноплівка. Експозиція розповідає про довоєнну промислову історію Шостки, сталінські репресії на Шосткинщині, нацистську окупацію міста в роки Другої світової війни, повоєнну відбудову міста.

Музей присвячений жертвам Голокосту, радянським військовополоненим, остарбайтерам, в'язням нацистських та сталінських концтаборів.

Меморіально-освітній комплекс "Родинна пам’ять" є відділом Шоскинського краєзнавчого музею.

Музей авіації в Конотопі є відділом Конотопського міського краєзнавчого музею імені Олександра Лазаревського.

Історія музею розпочалася у 2004 році з оглядового майданчика Конотопської авіабази, на якому були встановлені три гелікоптери сімейства Міля.

На сьогодні в експозиції представлено літак Л-39, а також сім різних гелікоптерів КБ Міля, зокрема єдиний в світі збережений до наших днів повітряний пункт управління Мі-22.

Крім того, можна оглянути військовий бункер часів Другої світової війни.

Музей Бориса Антоненка-Давидовича в Охтирці відкрився 1994 року з ініціативи місцевої вчительки Наталії Шейко. Експозиція розташовується в історичному приміщенні Охтирської гімназії, де навчався майбутній письменник. Зараз це Ліцей імені Бориса Антоненка-Давидовича.

В експозиції представлено багато особистих речей та родинних реліквій, переданих музею рідними письменника. Зокрема, у розділі "Про що розповідають світлини" можна побачити фотопортрети його батьків, доньок та сина Євгена, фото самого Антоненка-Давидовича у колі друзів, під час перебування в засланні, з родиною після повернення з заслання тощо. Представлені перші видання творів Бориса Антоненка-Давидовича. На особливу увагу заслуговує дерев’яна картина "Бранка", що належала письменнику.

Екскурсії музеєм проводять учні ліцею.

Етнографічний музей горюнської культури в селі Нова Слобода відкрився 2017 року як філія Державного історико-культурного заповідника у місті Путивль.

Презентує унікальну культуру горюнів – невеликої етнічної групи, що мешкає на Путивльщині. На думку дослідників – це автохтонне давньослов’янське населення, яке зберегло самобутню культуру, мову та архаїчні риси в побуті.

Музейна експозиція відтворює садибу горюнів кінця XIX – початку XX століть. У інтер’єрі хати представлено меблі, різноманітні предмети побуту, одяг тощо. У господарських будівлях – сараї, клуні, вітряку – експонуються знаряддя праці, інший сільськогосподарський реманент.

Крім цього, на горюнському подвір’ї можна побачити колодязь-журавель та рідкісний різновид погреба – шийну яму.

Народний музей історії авіації та космонавтики в Охтирській загальноосвітній школі №2 створений у 1988 році.

Експозиція музею має 11 тематичних розділів - "Початок ери космосу", "Піонери космонавтики", "Творці космічної техніки. Україна" (в якому зокрема представлено макети РН "Зеніт-38Т" та матеріали про ракетно-космічну техніку створену конструкторським бюро "Південне"), "Служили в Охтирському полку", "Перший землянин-космонавт", "Перший космонавт України" (присвячений Леонідові Каденюку), "Подвиг Берегового", "Меню космонавтів", "Космічне спорядження космонавтів", "Історія авіації України", а також багато інших експонатів, які розповідають про роль і місце України та українців у історії розвитку авіації та космонавтики.

Народний музей історії альпінізму діє в Сумському Палаці дітей та юнацтва при клубі "Абалаковець" з 1977 року.

Експозиція музею поділена на 21 тематичний розділ, в яких представлено понад 8 тисяч експонатів. Це фотографії, газети, особисті речі альпіністів, спорядження, винагороди, прапори, вимпела, знаки найбільш видатних сходжень, спогади, книги з автографами, звіти, карти, схеми, камені з вершин.

Всі вони демонструють історію розвитку альпінізму. В 2000 році відкрився новий розділ "Альпіністи України на восьмітисячниках".

Музей історії євреїв Глухівщини відкрився в 2003 році з ініціативи глухівської єврейської громади "Хаверім".

Нині музей налічує понад 1500 експонатів, з яких 148 є оригінальними. Тут можна простежити історію відомих єврейських родів Цвейфелів, Двоскіних, Янпольських.

Найціннішими експонатами вважаються сувої Тори з глухівської синагоги.

Музей історії Конотопської битви 1659 року відкрився у 2007 році в селі Шаповалівка у приміщенні будинку культури села.

Саме в Шаповалівці у 1659 році відбулася Конотопська битва, в ході якої українсько-татарська армія на чолі з гетьманом Іваном Виговським отримала беззаперечну перемогу над військом московського царства.

Музей історії Конотопської битви є складовою частиною Меморіального комплексу "Битва під Конотопом".

Музей історії Краснопіля створений в 1985 році як музей історії району на громадських засадах. В 1994 році отримав статус "Народного музею".

Музейні фонди налічують близько 4 тисяч експонатів, частина з яких доступна для огляду в чотирьох залах музею. Особливе місце в експозиції займають стенди, присвячені відомим уродженцям краю - Павлу Грабовському, Петру Соколенко, Леоніду Жаботинському тощо. Окремі експозиції присвячені подіям Української революції 1917-1922 років та Голодомору в Україні 1932–1933 років.

Крім того, в музею представлена велика етнографічна колекція краю.

Народний музей історії села Уланове засновано вчителем місцевої школи Петром Киселенком у 1959 році як шкільний історико-краєзнавчий на громадських засадах.

Музей розташований в окремій будівлі загальною площею понад 500 квадратних метрів.

У фондах музею нараховується близько шести тисяч експонатів, в тому числі більше п’яти тисяч оригінальних, які представлені в 7 експозиційних залах. Серед експонатів цінні історичні документи, фотографії, рідкісні видання книг, плакатів, листівок, газет, палеонтологічні, археологічні, нумізматичні колекції, три тисячі папок-фондів персоналій відомих людей Сумщини. Музей має бібліотечний фонд, який налічує більше чотирьохсот примірників, колекцію газет, що налічує більше трьох тисяч найменувань.