Пам'ятки Рівненської області

Музей хмелярства та пивоваріння історичної Волині відкрив у Рівному директор пивзаводу пивзаводу "Рівень" Мар'ян Года у 2025 році. Створення експозиції тривало близько п'яти років.

Музей розташовуватиметься у колишньому будинку першого директора рівненського пивзаводу Герша Пісюка, збудованому в 1928 році на ділянці, що межує з територією підприємства.

До останнього часу двоповерховий будинок займав Рівненський міський центр творчості учнівської молоді. Після реставрації будинок увійшов до комплексу споруд Історичного кварталу "Майдан Бергшлосс" з готелем та площею для ярмарків.

Експозиція музею відтворює атмосферу старовинної броварні та розповідає про історію пивоваріння на Волині – не лише в Рівному, а й у Луцьку, Кременці, Семидубах, Квасилові, Вовковиях та інших містах.

Основу експозиції становить особиста колекція Мар'яна Годи: пивні пляшки віком до ста років, понад 300 пивних кухлів, дерев'яні діжки, елементи пивоварного та лабораторного обладнання, історичні документи і світлини.

Музей-криївка УПА в урочищі Гурби біля Свято-Воскресенського чоловічого монастиря на Повстанських могилах неподалік села Мости відкрита в 2011 році.

В квітні 1944 року на цьому місці відбувся Бій під Гурбами між загонами УПА та військами НКВС.

Планування та внутрішнє обладнання бункера повстанців ґрунтується на кресленнях, виконаних співробітниками НКВС: збиті з дощок двоярусні ліжка, ящики, полиці, стіл та лавки, грубка-буржуйка. На стінах – чорно-білі фотографії, листівки та плакати того часу.

Також можна побачити зброю, військову форму, спорядження та предмети повстанського побуту.

Новомалинський замок збудований на пагорбі над річкою Збитенка князем Свидригайлом в кінці XIV сторіччя.

Спочатку замок був обведений ровом із водою. У плані був регулярним, мав п'ять кутових п'ятикутних веж, з'єднаних стінами з бійницями, міст та в'їзну браму з північно-східного боку. Новомалинський замок перебудовувався у XV, XVII, XVIII століттях. Велика реконструкція була проведена на початку ХІХ століття магнатами Сосновськими.

Палац розташований уздовж південно-східної сторони замку. Його зовнішня стіна була оборонною, з'єднувалася зі стінами замку. Споруда має склепінчасті підвали у кількох рівнях. Поруч містилася кухня, декорована неоготичною аркадою.

На основі однієї з оборонних веж замку споруджено каплицю у неоготичному стилі. Кожен із її фасадів прорізаний одним вузьким стрілчастим вікном, а розміщені по п'яти зовнішніх кутах високі круглі вежі, розкреслені лінійним рустом, нагадують готичні пінаклі. Інтер'єр каплиці був прикрашений різьбленням по мармуру, виконаним самим господарем садиби, скульптором Томашем Оскаром Сосновським (початок ХІХ століття).

В даний час збереглися західна п'ятикутна двоярусна вежа, напівзруйнована південна вежа, невелика ділянка оборонної стіни між ними, каплиця (північна вежа замку) та руїни колишнього палацу. Перекриття зруйновані, лише у трьох приміщеннях першого поверху збереглися хрестові склепіння.

Оленяча ферма в селі Костянтинівка поблизу Сарн приймає туристів з 2019 року. У великому воль'єрі тут живуть близько 50 благородних оленів, понад 30 ланей європейських та інші дикі тварини. З ними сусідують свійські тварини, серед яких вівці, кози, свині, кролі, декоративні породи курей тощо.

Відвідувачі можуть вільно гуляти по території ферми, фотографуватися з тваринами та годувати їх спеціальним кормом, придбаним на місці. Практично всі тварини на фермі звикли до людей і охоче ласують кормом прямо з рук.

Палац Стецьких у Великих Межиричах збудовано на пагорбі, на якому в середні віки стояв замок князів Корецьких.

У 1789 році овруцький староста Ян Казімеж Стецький виграв цей маєток у карти і незабаром збудував на місці замку палац у стилі класицизму за проєктом королівського архітектора Домініка Мерліні.

Будівля прямокутна у плані, з двома симетричними ризалітами на головному фасаді, двома портиками та бельведером. Парадний фасад палацу акцентований портиками іонічного ордера, а садовий фасад – шестиколонним портиком із балконом на другому поверсі. До центральної будівлі симетрично примикають дугоподібні галереї-переходи, що з'єднують його з флігелями. Палац Стецьких був оточений парком, біля підніжжя був форельовий ставок.

За радянських часів у маєтку Стецьких розмістили Великомежирецьку спеціалізовану школу-інтернат. Будівлю почали потроху реставрувати.

Доріжка до палацу проходить через яблуневий сад. Від палацу відкривається краєвид на костел Святого Антонія.

Пам'ятник княгині Марії Рівненській (Несвицькій), дружині князя Семена Несвицького, яка в XV сторіччі посприяла перетворенню Рівного з маленького села на велике місто, встановлений в центрі міста в 2006 році.

Після смерті князя Несвицького в 1479 році Рівне перейшло до рук його дружини, яка стала іменуватися Марією Рівненською. Вона заклала замок на острові та інші міські споруди, при ній місто отримало Магдебурзьке право та привілей на щорічний ярмарок. У 1507 році Марія Рівненська (Несвицька) отримала від короля право вічного володіння замком та містом.

Рівненський парк культури та відпочинку імені Тараса Шевченка є пам'яткою садово-паркового мистецтва державного значення.

Він був заснований наприкінці XVIII століття, і на сьогоднішній день вік окремих дерев сягає 150-200 років. В парку налічується 160 видів дерев і чагарників, багато з яких екзоти - північно-американські (ялина Енгельмана, сосна веймутова, катальпа бігнонієвидна, клен ясенелистий, дуб червоний), далекосхідні (оксамит амурський), південно-європейські (форзиція європейська, каштан їстівний) вічнозелений), види з Китаю та Японії, Середньої Азії (біота східна, магнолія Суланжа, айлант високий, айва японська).

На початку 1950-х років парк імені тараса Шевченка значно розширив свою територію, у 1977-1984 роках проводилася реконструкція парку, в результаті він поповнився новими видами. Було створено каскад басейнів із фонтанами, оточеними вербами. Загалом у парку налічується близько 5540 дерев та 14200 кущів, навесні 2000 року було посаджено 670 дерев (ялини, сосни, туї, берези, липи, клени) та 50 кущів.

На даний момент парк імені Тараса Шевченка займає 32 гектари та має 5 зон: тихого відпочинку, активного відпочинку, видовищних споруд, спортивний та дитячий сектор.

Музей пожежної справи відкрився у 2020 році у відреставрованому приміщенні старого пожежного депо у селі Дібрівка на Рівненщині.

Пожежне депо у Дібрівці збудували чеські колоністи, які у 1923 році заснували тут першу добровільну пожежну команду, яка входила в об'єднання Товариства добровільної пожежної охорони. Кількість членів команди становила 22 особи. Команда виїздила на пожежі в радіусі 5 кілометрів.

За радянських часів будівлю прилаштували для господарчіх потреб, протягом тривалого часу вона стояла пусткою. Відновлена спільними зусиллями ДСНС Рівненщини та місцевого мецената Романа Стасюка.

Зараз пожежне депо у Дібрівці має автентичний зовнішній вигляд. В ньому розміщена музейна експозиція, в якій представлено пожежний інвентар початку 20-років ХХ століття. Поруч встановлено інформаційний стенд.

Поліський літературний музей був створений в селі Городець у 2001 році в приміщенні школи. Музейна експозиція розміщена у трьох залах і налічує близько 1,5 тисячі експонатів.

Тут зібрано багато відомостей, зокрема, про уродженця села видатного письменника та автора словника і підручника есперанто для українців Авеніра Коломийця. Чимало матеріалів зібрано про поетесу Галину Гордасевич, дитячі роки якої пройшли в Городці. В середині ХІХ століття тут тривалий час жив і працював класик польської літератури Юзеф-Ігнацій Крашевський. У Городці народився видатний польський краєзнавець, фольклорист, автор першого публіцистичного твору про місто Рівне Тадеуш Єжи Стецький. Окрема вітрина присвячена рівненському краєзнавцю і літератору Григорію Дем’янчукю, який своїми публікаціями зробив поштовх до відродження літературного минулого Городця.

Окрім того, в Поліському літературному музеї зібрана найповніша бібліотека видань місцевих авторів з автографами, фонд якої постійно поповнюється.

Залізничний туристичний маршрут "Поліський трамвай" створений на базі найдовшої діючої вузькоколійки в Європі "Антонівка-Зарічне" (106 кілометрів).

Вузькоколійна залізниця, прозвана в народі "Кукушка", побудована в 1895-1905 роках. Частково збереглися оригінальні рейки та шпали, механічні семафори, 150-метровий дерев'яний залізничний міст через річку Стир у селі Млинок.

Зараз на маршруті працює один поїзд, що складається з тепловоза ТУ2 чотирьох вагонів ПВ51. Крейсерська швидкість складу – 30-40 кілометрів на годину. Ретромашрут проходить через Володимирець, Білу, Борову, Островськ неподалік білоруського кордону через бори та діброви, біля реліктових боліт, численних природних озер, резерватів бобрів та чапель.

За Зарічним розпочинається ландшафтний парк "Прип'ять-Стохід", окрасою якого є озеро Нобель.

Рівненська дитяча залізниця – одна з 9 діючих в Україні дитячих залізниць.

Проєктування дороги почалося в 1948 році. Будівництво її вели шляховики ПЧ-7 Ковельської залізниці, яким на недільниках допомагали жителі міста. Урочисте відкриття Малої Рівненської залізниці відбулося в 1949 році.

Лінія дитячої залізниці із двома тупиковими двоколійними станціями проходить лівим берегом річки Устя. Станція Партизанська розташована в самому центрі міста, поблизу мосту, яким головна вулиця Рівного - Соборна - перетинає річку. Друга станція – Озерна – на березі озера Басів Кут. Управління дороги знаходиться на станції Партизанська. На маршруті рівненської дитячої залізниці є кілька штучних споруд – міст, водопропускна труба. По шляхопровіду дорогу перетинає вулиця Степана Бандери.

В колію укладено рейки Р43. Рухомий склад дороги на рік відкриття включав паровоз Н.1572 (Коломенський завод, тип 86), два дерев'яні пасажирські вагони III класу виробництва Коломенського заводу та дві вантажні платформи. У 1973 році рухомий склад дороги було оновлено - отримано тепловоз ТУ3-034 та суцільнометалеві пасажирські вагони Pafawag. Паровоз зданий у металобрухт, дерев'яні пасажирські вагони списані та розібрані. У 1982 році з Гайворонського тепловозоремонтного заводу отримано тепловоз ТУ2-137, а ТУ3-034, що виробив свій ресурс, разом з двома вагонами Pafawag передано в розпорядження табору відпочинку дітей залізничників "Експерс". Нині у цих вагонах обладнано навчальні класи. В даний час рухомий склад дороги включає тепловоз ТУ2-137, 2 вагони Pafawag (склад "Юний залізничник") та 2 вантажні платформи.

Рівненська дитяча залізниця працює з початку травня до кінця серпня, рух поїздів здійснюється по п'ятницях, суботах, неділях та святкових днях.

Чарівний своєю провінційністю Рівненський зоопарк розташований на рельєфній парковій території площею 4,7 гектарів на в'їзді до Рівного з боку Києва.

В зоопарку проживає майже 700 екземплярів тварин 200 видів. Представлені леви та інші великі котячі, ведмеді, мавпи, парнокопитні, птахи. Великою популярністю серед відвідувачів Рівненського зоопарку користується далекосхідний леопард Багіра рідкісного чорного забарвлення.

У вольєрі "Бабусине подвір'я" дозволено годувати та брати на руки свійських тварин. Діє екзотаріум. Працює школа верхової їзди.

Рівненський обласний краєзнавчий музей розташований в будівлі колишньої чоловічої гімназії, збудованої в Рівному в стилі класицизму в 1839 році з ініціативи князя Фредеріка Любомирського.

Тут викладав український історик Микола Костомаров, навчався письменник-гуманіст Володимир Короленко. В роки Другої світової війни будівля служила рейхскомісаріатом України, поряд розміщувався бункер генерала Еріка Коха (зберігся).

З 1975 року приміщення займає обласний краєзнавчий музей, організований у Рівному в 1906 році. Музейний фонд налічує понад 300 тисяч експонатів, серед яких є археологічні знахідки, етнографічна виставка, нумізматична колекція, предмети козацької доби, ікони. У сквері музею розташована експозиція військової техніки.

Комплекс будівель Рівненського пивовзаводу споруджено в 1900 році Акціонерним товариством "Парового пивоварного заводу "Бергшлосс".

Головним акціонером був чеський підприємець Бергшлосс, який прибув на Волинь у кінці ХІХ соліття з хвилею переселенців із Чехії. Своє підприємство в Рівному він створив на базі пива кустарного виробництва, що існувало в місті з 1849 року. Був розроблений фірмовий логотип, видувались особливої форми пляшки з рельєфним клеймом.

Крім будівель заводу збереглася металева огорожа, в мереживо якої рівненські ковалі вплели прізвище власника підприємства.

В 1939 році завод був націоналізований, за радянських часів він випускав пиво марок "Жигулівське", "Українське", "Слов'янське".

З 2012 року підприємство має назву ТОВ "Рівень ЛТД". Останнім часом асортимент розширено: випускається темне, пшеничне, міцне та інші сорти, відновлено марку "Бергшлосс". Рівненське пиво відрізняється натуральним яскравим смаком завдяки тому, що у виробництві не використовується пастеризація та консерванти.

У підвальному приміщенні головного корпусу заводу працює пивна ресторація "Кант", що пропонує крафтове пиво з власної мініпивоварні.

У 2020 році пивзавод "Рівень" став частиною нового архітектурного комплексу Історичний квартал "Майдан Бергшлос", стилізованого під старовинні будівлі в різних європейських стилях. Більшість приміщень комплексу зараз займає готель Optima Collection Bergshloss Rivne мережі "Рейкарц", працює ресторан італійської кухні. Планується відкриття Музею пива та хмелярства.

Окремі фрагменти оборонних стін і веж ледь проглядаються на місці середньовічного замку в Тайкурах, побудованого в кінці XVI – на початку XVII сторіччя князем Юрієм Вишневецьким.

Тайкурський замок був складений із каменю та цегли, регулярний у плані. Мав кутові вежі, що з'єднують оборонні стіни, підйомний міст.

В 1825 році замок згорів. Тодішній господар Олександр Іллінський вирішив його не відновлювати і продав на будматеріали.

Найкраще збереглася частина південної вежі, яка сягала заввишки 30 метрів і виконувала роль дозорної.