Пам'ятки Тернопільського району

Історико-краєзнавчий музей "Зборівська битва" заснований в місті Зборів у 1993 році з ініціативи письменника і журналіста, багаторічного в’язня сибірських таборів, Григорія Барана-Радошівського. Музей розташований у двоповерховій будівлі, закладеної австрійським банкіром у 1895-1896 роках.

В експозиційній залі другого поверху розміщена діорама "Зборівська битва 1649 року", виконана уродженцем Зборова Степаном Нечаєм, а також горельєфи "Молитва дружинника", "Літописець Нестор" та "На козацькій раді" скульптора Володимира Ропецького, фігура козака Івана Підкови скульптора Петра Кулика, погруддя полковника Івана Богуна скульптора Василя Садовника. В 2002 році фонди музею поповнили знахідки Міжнародної археологічної експедиції, що досліджувала поле Зборівської битви.

В нижній залі розміщені експозиції, присвячені діяльності Українських Січових стрільців, ОУН-УПА та чеським і словацьким легіонерам періоду І Світової війни.

З 2012 року ведеться робота по створенню Державного історико-культурного заповідника "Поле Зборівської битви 1649 року".

Історико-народознавчий центр національно-культурного відродження "Просвіта" діє на базі відділення професійної підготовки "Тернопільського фахового коледжу Тернопільського національного технічного університету імені Івана Пулюя" з початку 1990-х років.

В експозиції краєзнавчого музею центру представлено документи, матеріали та фотографії, які розповідають про історію, культуру, звичаї та традиції Тернопілля.

Центр національно-культурного відродження "Просвіта" є постійно діючим осередком дозвілля та творчого розвитку – тут систематично проводяться різноманітні майстер-класи (бісероплетіння, писанкарство, виготовлення оберегів та ляльок-мотанок) і тематичні виставки та екскурсії.

Козівський замок споруджено у XVI столітті представниками шляхетського роду Потоцьких, яким тоді належало містечко Козова. Укріплення з оборонними ровами, кам'яними стінами та вежами розташовувалися на підвищеному мисі при впадання безіменної притоки в річку Коропець.

Протягом XVI-XVII століть замок піддавався численним нападам татар і зрештою був цілком спустошений. Поблизу його залишків новий власник Козови Август Олександр Мошинський у 1755 році збудував палац-резиденцію (зараз це адміністративна будівля). А замкові руїни у XIX столітті були використані для будівництва фабрики розолісів (трояндових лікерів) графа Генрика Шеліського. Пізніше тут діяла броварня, потім завод безалкогольних напоїв та звичайний склад.

Зараз занедбаними будівлями колишнього Козівського замку опікується громадська організація "Інститут міської культури". Планується ревіталізація споруди та перетворення її на сучасний мультифункціональний культурний центр Козівської громади.

Козівський краєзнавчий музей розташований в центрі селища Козова. Планується перенесення експозицій музею до приміщення колишньої синагоги, яку за радянської влади було перетворено на кінотеатр.

Етнографічна колекція музею розповідає про побут селян кінця ХІХ століття. В експозиції представлені старовинні вишивки, ікони, предмети побуту, історичні світлини, стародруки тощо. 

Костел блаженного Якова Стрепи заснований в Старому Скалаті в  1910 році. Будівництво храму в неороманському стилі завершилося в 1912 році.

В радянські часи будівля використовувалася як склад. Святиня відновлена вже після здобуття Україною Незалежності, в​ 1995-1997 роках.

Костел Божої Матері Невтомної Допомоги у Шибалині закладений у 1925 році. Кошти на будівництво виділили місцеві шляхтичі Якуб Потоцький та Станіслав Вишневський. Головний вівтар виконав Ян Войтович.

Освячення костелу відбулося в 1928 році. Проте вже в 1945 році, після встановлення радянської влади, храм було закрито та перетворено на склад. Досі костел Божої Матері Невтомної Допомоги залишається покинутим.

Костел Воздвиження Святого Хреста в селі Хмелиська заснований у 1897 році як католицька каплиця Святого Якуба.

Храм збудований польською громадою села на землі, виділеній поміщиком Розенстоком. У 1905 році поряд був збудований парафіяльний будинок. Каплиця була пошкоджена під час землетрусу 1911 року.

В 1931-1938 роках було споруджено новий кам'яний Воздвиженський костел за проєктом архітектора Яна Кароля Сас-Зубжицького, автора Домініканського костелу в Чорткові. В архітектурі помітно вплив неоготики.

В радянські часи костел був закритий, використовувався як складське приміщення.

Нині костел Воздвиження Святого Хреста відроджено.

Руїни Костела Пресвятої Трійці – головна пам'ятка Підгайців.

Костел був збудований у 1634 році магнатами Потоцькими на місці раніше знищеного костелу 1463 року. Дзвіниця храму (1643 рік) збудована у стилі ренесанс, має оборонну вежу. Належить римо-католицькій церкві.

На сьогоднішній день стан костелу Пресвятої Трійці аварійний, роботи з відновлення не ведуться.

Костел Святого Антонія у Залізцях збудований у XV сторіччі.

Багато разів перебудовувався та перепланувався. У формі будівлі поєднуються готика та ренесанс. Ґрунтовно костел перебудував у барочному стилі в 1730 році Юзеф Потоцький, коли замок у Залізцях перейшов у його власність після Вишневецьких.

Про колишню красу храму нагадують залишки декору вікон та прикраси стін.

У крипті костелу Святого Антонія лежать останки князів великого українського роду Вишневецьких.

Костел Святого Йосифа зведений у Полупанівці в 1894 році на вершині Святої гори поруч із православною каплицею Святого Духа, що стоїть над цілющим джерелом.

За легендою, близько 200 років тому тут було явлення Божої Матері. З того часу Свята гора є місцем паломництва християн різних конфесій.

У радянські часи костел було закрито, але в 1991 році богослужіння було відновлено. Нині це Санктуарій Матері Божої Святої Скапулярії. В 2010 році біля костелу відкрито "Хресну дорогу" з бронзовими скульптурами на 14 стаціях.

Костел Святої Анни у Скалаті відновлений у 2002 році на місці старого католицького храму ХІХ століття, який був підірваний у середині XX століття.

Костел виконаний у стилі неоготики.

Знаходиться поряд із Скалатським замком.

Оборонний костел Успіння Пресвятої Богородиці в селі Біще офіційно датований 1664 роком, однак є припущення, що він міг виникнути набагато раніше - у XVI або навіть у XIV сторіччі.

За однією з версій, Успенський костел збудували ченці-домініканці, яких запросив засновник міста Біще, шляхтич Ян Бощ. Масивна триярусна оборонна вежа костелу є зразком переходу від романської архітектури до готики. Портал костелу виконаний у стилі ренесансу. Його оборонну міць посилювали кам'яні стіни та вали. Потужні контрфорси прибудовані під час реконструкції 1730 року.

Під час Другої світової війни Успенський костел у Біщому сильно постраждав, і тривалий час перебував у напівзруйнованому стані. З 2013 року тривають реставраційні роботи. Наразі костел Успіння Пресвятої Богородиці частково відновлений.

Меморіальний музей-садиба Соломії Крушельницької був відкритий 1963 року в одному з будинків маєтку Крушельницьких у селі Біла поблизу Тернополя (нині територія Білецької загальноосвітньої школи).

Тут пройшли дитячі та юнацькі роки видатної української оперної співачки й педагога Соломії Крушельницької, сюди вона неодноразово приїжджала у гості до батьків і сестри.

Музейна експозиція в хронологічному порядку розповідає про життя і діяльність актриси. Представлені особисті документи співачки, афіші, програми, запрошення, листи, рукописи спогадів сучасників, сценічні прикраси, одяг, предмети побуту та меблі. Зокрема, можна побачити оригінальну платівку фірми Columbia (США) із записом української народної пісні у виконанні Соломії Крушельницької, а також почути голос співачки на першому записі, здійсненому електричним способом з використанням мікрофону.

Меморіальний музей-садиба Леся Курбаса розташований в селі Старий Скалат, де збереглася меморіальна хата його діда, священика Пилипа Курбаса.

Тут минули дитячі та юнацькі роки майбутнього видатного українського режисера.

Біля церкви, де служив Пилип Курбас, поховані рідні Леся Курбаса: дід та бабуся, батько, молодший брат Нестор.

Меморіальний музей-садиба Іванни Блажкевич був створений на громадських засадах у селі Денисів у рідній садибі письменниці в 1986 році з ініціативи Тернопільского обласного краєзнавчого музею і за згодою рідних. У цьому будинку і надалі проживають нащадки Іванни Блажкевич, проте дві кімнати та ганок віддано під експозицію музею.

У першій кімнаті, в якій письменниця провела останні роки життя, зберігаються її особисті речі, старовинні меблі, книгозбірня, картини і фотографії. У скриньках – листи письменниці, рукописи спогадів, творів, виступів, статей, фотографії. У кімнаті також є стенди, на яких експонуються твори письменниці, видані за життя та після смерті.

У другій кімнаті знаходиться портрет Іванни Блажкевич та інші картини, книги, сувеніри, подаровані особисто письменниці, а також музею.

В 1997 році музей отримав статус "Народного музею". В саду встановлений пам'ятник поетесі.

Меморіальний музей-садиба письменниці Іванни Блажкевич є філією Денисівського краєзнавчого музею.