Пам'ятки Тернопільського району

Тернопільський замок закладений у 1540 році великим коронним гетьманом Яном Тарновським на місці давньоруського поселення Сопільче (Топільче) для оборони польських кордонів від татар.

У XVII столітті великий коронний канцлер Томаш Замойський значно розширив укріплення, однак у наступні роки вони неодноразово руйнувалися. Зокрема, Тернопільський замок був майже повністю розібраний турками після захоплення міста в 1672 році.

На початку ХІХ століття граф Францішек Коритовський побудував на його місці палац, для чого були знесені укріплення, що збереглися, вежі й ворота, а будівля оточена звичайною огорожею. Окремі замкові елементи збереглися.

Під час Першої світової війни палац був спалений і тривалий час перебував у руїнах. Відреставрований у 1951 році, в ньому розмістили виставкові зали та навчально-спортивний центр.

З вулиці будівля Тернопільського замку виглядає непоказно, проте з боку озера добре видно її фортифікаційний характер.

У підземеллях замку відкрито "Музей міста Тернопіль".

Площа аквапарку "Алігатор" при готельному розважально-оздоровчому комплексі в Тернополі  складає 4,2 тисячі квадратних метрів. Тут можуть одночасно розміститися 400 відвідувачів.

В аквапарку три басейни глибиною 150, 90 та 30 сантиметрів, 8 водяних гірок для дорослих і дітей різного віку довжиною від 3 до 33 метрів і висотою від 1,5 до 10,5 метрів. Окрім водяних гірок є зона гідромасажу, водоспади та 2 захоплюючі атракціони: "Body Slay" (інтригуюча подорож закритою водяною трубою довжиною 86 метрів з висоти 6,5 метрів) та "Black Hole" (адреналіновий спуск закритою водяною трубою з висоти 12,5 метрів довжиною 160 метрів, що супроводжується ефектними ілюмінаціями та захоплюючими звуками). Інші атракціони: ві гірки "Камікадзе" (висота 10,5 метрів, довжина 33 метри), гірка "Труба" (висота 6,5 метрів), полога "Родинна гірка" (висота 4,5 метри і 20 метрів довжини).

До комплексу аквапарку входить SPA-зона (інфро-червона сауна, професійні масажисти, турецька баня хамам).

При готельному комплексі є боулінг, диско-клуб, ресторан, більярд, фітнес-клуб.

Державний історико-архітектурний заповідник (ДІАЗ) у місті Бережани створено у 2001 році для охорони, реставрації і використання об’єктів культурної спадщини міста, де збереглася європейська планувальна забудову з ХІV-ХVІІ століть, архітектурні ансамблі площі Ринок, вулиць Банкової і Вірменської.

Загалом заповідник об'єднує понад 30 пам’яток архітектури, 6 із них – національного значення, зокрема Бережанський замковий комплекс (замок Синявских).

Адміністрація заповідника розміщується в будівлі садибного типу в стилі пізнього класицизму (ампіру) початку XIX століття,  що є пам’яткою архітектури місцевого значення. Центральна частина фасаду оформлена портиком з чотирма колонами коринфського ордеру і класичним фронтоном. В 1828-1829 роках, під час навчання в місцевій гімназії, саме в цьому будинку жив відомий український письменник і просвітитель Маркіян Шашкевич, тому його ще називають "Будинок Шашкевича".

В адміністрації Бережанського історико-архітектурного заповідника можна замовити оглядові екскурсії містом, тематичні екскурсії замком Синявських та околицями міста Бережани.

Бережанський краєзнавчий музей розміщений на другому поверсі Бережанської ратуші, що є пам'яткою архітектури національного значення.

Споруджена в Бережанах в 1803-1811 роках двоповерхова будівля ратуші з годинниковою вежею відображає типовий галицький стиль провінційного містобудування періоду раннього класицизму. Вона є центральною архітектонічною домінантою площі Ринок в Бережанах.

На партерному поверсі розташовувалися торгові крамнички, а на другому 1805 року відкрилася Бережанська гімназія, де навчалися письменник і просвітитель Маркіян Шашкевич та письменник-літературознавець і громадський діяч Богдан Лепкий.

Бережанський краєзнавчий музей відкрився тут 1980 року. Музейну експозицію розгорнуто в 26 залах: "Природнича зала", "Зала археології", "Епоха Середньовіччя та козацькі часи на Бережанщині", "Бережанська гімназія – центр освіти, науки і культури", "Літературна Бережанщина", "Зала історії "Пласту" та політичних репресій", "Друга світова війна", "Хор "Боян", "Зала національного відродження", "Лемківська світлиця" та інші.

Привертає увагу й макет Бережанського замку, а також експонати, які розповідають про історію роду Синявських та зародження Бережан, герб династії Потоцьких.

Цінними артефактами є автентична бойова козацька коса, козацькі люльки, наконечник списа та козацький пістоль.

Окрему експозицію присвячено історії УСС на Бережанщині, зокрема бою на горі Лисоня.

Крім того, в приміщеннях Бережанської ратуші розташовуються Обласний комунальний музей Богдана Лепкого, Музей сакрального мистецтва та історії церкви, Бережанський музей книги.

Міський музей книги в Бережанах розташований на першому поверсі Бережанської ратуші.

Заснований у 1984 році, з 1994 року є відділом Тернопільського краєзнавчого музею. Розповідає про історію друкарства в Україні та про видатних письменників регіону.

В експозиції представлені стародруки XVII–XIX століть, перше видання "Кобзаря" Тараса Шевченка, "Грамматика язика малоруского в Галиції, сочиненная Іваном Вагилевичем" (1845 рік), "Граматика рутенської (русинської) мови" Йосипа Левицького (1834 рік).

Також експонуються картини Лева Лепкого, графіка Олени Кульчицької та інших.

Окрема експозиція присвячена громадській та меценатській діяльності Романа Смика.

Крім того, в приміщеннях Бережанської ратуші розташовуються Бережанський краєзнавчий музей, Музей сакрального мистецтва та історії церкви, Музей Богдана Лепкого.

Будівлю міського Магістрату в Бережанах зведено в середині XIX століття. Її суто адміністративна функціональна роль як органу міського самоврядування пояснює оздоблювальну скромність фасадів.

У 1920-1930-х роках на першому поверсі будівлі було розташовано міський музей. Актова зала Магістрату часто використовувався для проведення різноманітних урочистих подій, зокрема в 1898 році відомий український поет Богдан Лепкий виголошував тут промову на честь 100-річчя від часу видання "Енеїди" Івана Котляревського.

У наші дні приміщення будівлі займають науково-дослідний відділ Державного історико-архітектурного заповідника у місті Бережани, виставкова зала ДІАЗ, художня школа, районний архів.

Вірменський костел Різдва Діви Марії в Бережанах побудований коштом вірменської громади, яка у XVII-XVIII сторіччях грала значну роль життя міста.

Костел збудований в стилі бароко з оборонними елементами. На фортифікаційне призначення споруди вказують оборонні стіни, що оточували її. Під час пожежі 1810 року костел сильно постраждав, але за 50 років йому повернули первісний вигляд.

Після Другої світової війни, коли львівську вірмено-католицьку архієпархію було ліквідовано, храм було закинуто і перетворено спочатку на зерносховище, пізніше - клуб колгоспника. Згодом будівля костелу тривалий час не використовувалася і почала поступово руйнуватися.

За часів незалежності України, з метою запобігти руйнації костелу, силами греко-католицької громади було проведено капітальний ремонт храму. Наприкінці 2016 року місцева греко-католицька парафія Пресвятої Трійці передала вірменській громаді міста ансамбль колишнього костелу Різдва Діви Марії.

Старовинний кам'яний водяний млин на річці Гнізна у Збаражі - пам'ятка промислової архітектури місцевого значення. У цьому місці на річці під Збаразьким замком влаштовано греблю.

Будівля водяного млина перебуває в занедбаному стані.

Денисівський краєзнавчий музей відкрився в селі Денисів у 1967 році за ініціативи письменниці та видатної громадської діячки Іванни Блажкевич, яка подарувала музею велику кількість народних вишивок, предметів побуту, картини та колекцію старовинних монет.

Від початку експозиція розміщувалась у будинку Денисівської школи. В 1984 році музей було перенесено в будинок визначного музичного та культурно-громадського діяча Галичини отця Йосипа Вітошинського.

В 1989 році Денисівському краєзнавчому музею було надано статус народного, в 1993 році – державного.

Понад сім тисяч експонатів музею розміщені в дев'яти експозиційних залах. Це предмети декоративно-прикладного мистецтва, цінні документи, рідкісні книги та рукописи, колекція нумізматики, у тому числі і й українських ювілейних і пам’ятних монет, старі та цінні фотографії, немала кількість речових предметів, творів образотворчого мистецтва, археологічних знахідок, технічних засобів тощо.
 
Всі вони тематично поділені на окремі експозиції: "Козацькому роду – нема переводу", "Інтер’єр селянської хати кінця ХІХ століття", "Перша світова війна", "Українське січове стрілецтво", "Українська Народна Республіка", "Діяльність ОУН-УПА", "Друга світова війна", "Діорама: Україна повстала 30 червня 1941 року", "УГД УНА", "Репресовані і реабілітовані", "Літературно-мистецький Денисів", "Повоєнні десятиліття: заснування колгоспу, евакуація людей із Лемківщини, Холмщини, Посяння, Поляшшя", "Освіта. Культура", "Політичні партії та культурно-громадські організації", "Наша славна діаспора".

При краєзнавчому музеї функціонує його філія – музей-садиба письменниці Іванни Блажкевич.

У 2002 році Денисівський краєзнавчий музей визнаний найкращим сільським музеєм Тернопільщини.

Етногалерея "Спадок" заснована в Тернополі у 2016 році родиною підприємців Тараса та Ірини Демкур на основі їх приватній колекції автентичного українського національного вбрання, вишиваних рушників, прикрас та ужиткових речей.

Галерейний простір розташовується в бізнес-центрі "Атріум" у центрі міста. Тут представлено близько 5000 рідкісних зразків народно-прикладного мистецтва зі всієї України. Це етнічні українські строї, старовинні жіночі прикраси, колекційні рушники, козацькі та писані домашні ікони, глиняні вироби, рідкісні документи та багато іншого. Також є артефакти трипільської культури, козацької доби та визвольного руху України.

Особливою гордістю Етногалереї "Спадок" є колекція борщівських вишиванок, вишитих чорними нитками на білому полотні. У 2020 році борщівську народну вишивку внесено до Національного переліку нематеріальної культурної спадщини.

Є можливість відвідати галерею з екскурсією.

Етнопарк "Агроленд" відкрився у 2025 році в селі Великий Ходачків за 10 кілометрів від Тернополя в бік Бережан. Це етнографічно-розважальний комплекс для відпочинку та знайомства з історико-культурною спадщиною Тернопільщини.

На території комплексу відтворено точні копії кількох історичних житлових і господарських будівель кінця ХІХ – початку ХХ століття. Серед них типові сільські хати мешканців Волині, Опілля та Поділля, а також лемківська світлиця. Також є діючий тартак (лісопилка). Представлена старовинна сільськогосподарська техніка та знаряддя праці селян. Окрема виставка присвячена подіям сучасної російсько-української війни.

Крім того, на території етнопарку "Агроленд" діє Музей преси та друкарства. Тут можна побачити газети від 1918 року і до сучасних, сфотографуватися на робочому місці головного редактора та побувати у діючій фотолабораторії.

Для відвідувачів "Агроленду" працює ресторан сучасної української кухні "Велика миска", де можна не тільки смачно поїсти, а й побачити близько тисячі розписаних тарілок, зібраних з усіх куточків України. Для дітлахів облаштовано дитячий майданчик та контактний минізоопарк.

Історико-краєзнавчий музей "Зборівська битва" заснований в місті Зборів у 1993 році з ініціативи письменника і журналіста, багаторічного в’язня сибірських таборів, Григорія Барана-Радошівського. Музей розташований у двоповерховій будівлі, закладеної австрійським банкіром у 1895-1896 роках.

В експозиційній залі другого поверху розміщена діорама "Зборівська битва 1649 року", виконана уродженцем Зборова Степаном Нечаєм, а також горельєфи "Молитва дружинника", "Літописець Нестор" та "На козацькій раді" скульптора Володимира Ропецького, фігура козака Івана Підкови скульптора Петра Кулика, погруддя полковника Івана Богуна скульптора Василя Садовника. В 2002 році фонди музею поповнили знахідки Міжнародної археологічної експедиції, що досліджувала поле Зборівської битви.

В нижній залі розміщені експозиції, присвячені діяльності Українських Січових стрільців, ОУН-УПА та чеським і словацьким легіонерам періоду І Світової війни.

З 2012 року ведеться робота по створенню Державного історико-культурного заповідника "Поле Зборівської битви 1649 року".

Історико-народознавчий центр національно-культурного відродження "Просвіта" діє на базі відділення професійної підготовки "Тернопільського фахового коледжу Тернопільського національного технічного університету імені Івана Пулюя" з початку 1990-х років.

В експозиції краєзнавчого музею центру представлено документи, матеріали та фотографії, які розповідають про історію, культуру, звичаї та традиції Тернопілля.

Центр національно-культурного відродження "Просвіта" є постійно діючим осередком дозвілля та творчого розвитку – тут систематично проводяться різноманітні майстер-класи (бісероплетіння, писанкарство, виготовлення оберегів та ляльок-мотанок) і тематичні виставки та екскурсії.

Козівський замок споруджено у XVI столітті представниками шляхетського роду Потоцьких, яким тоді належало містечко Козова. Укріплення з оборонними ровами, кам'яними стінами та вежами розташовувалися на підвищеному мисі при впадання безіменної притоки в річку Коропець.

Протягом XVI-XVII століть замок піддавався численним нападам татар і зрештою був цілком спустошений. Поблизу його залишків новий власник Козови Август Олександр Мошинський у 1755 році збудував палац-резиденцію (зараз це адміністративна будівля). А замкові руїни у XIX столітті були використані для будівництва фабрики розолісів (трояндових лікерів) графа Генрика Шеліського. Пізніше тут діяла броварня, потім завод безалкогольних напоїв та звичайний склад.

Зараз занедбаними будівлями колишнього Козівського замку опікується громадська організація "Інститут міської культури". Планується ревіталізація споруди та перетворення її на сучасний мультифункціональний культурний центр Козівської громади.

Козівський краєзнавчий музей розташований в центрі селища Козова. Планується перенесення експозицій музею до приміщення колишньої синагоги, яку за радянської влади було перетворено на кінотеатр.

Етнографічна колекція музею розповідає про побут селян кінця ХІХ століття. В експозиції представлені старовинні вишивки, ікони, предмети побуту, історичні світлини, стародруки тощо.