Пам'ятки Рівненської області

Свято-Воскресенський кафедральний собор споруджений у ХІХ столітті на пожертвування імператора Олександра III на місці храму, що згорів у 1881 році. Найпомітніша архітектурна пам'ятка Рівного.

За радянської влади тут розміщувався музей атеїзму. З початком демократичних перетворень культову споруду повернули православній громаді міста. Наразі у верхньому храмі Свято-Воскресенського собору служіння веде Православна церква України, в нижньому храмі діє громада російської православної церкви.

Дерев'яна Свято-Миколаївська церква розташована у західній частині давньоруського городища Пересопниці.

Ймовірно споруджена у XVIII сторіччі на місці давнішого храму, що існував ще за часів розквіту Пересопницького монастиря Різдва Богородиці, коли було створено Пересопницьке Євангеліє (XVI століття).

Миколаївська церква – тричасткова, одноповерхова, що складається з прямокутних бабинця та нефа та шестикутного вівтарного зрубу. Над нефом височить восьмигранний підбанник, увінчаний восьмигранною банею з декоративним ліхтариком. У 1888 році у південній стіні нефа прорубано додатковий вхід, підкреслений невеликим ганком на двох дерев'яних стовпчиках, а до бабинця із заходу прибудовано притвор. Поруч збудована двоярусна дерев'яна дзвіниця.

Свято-Миколаївська церква в Пересопниці відрізняється гармонійними пропорціями і відноситься до найвиразніших дерев'яних храмів цього регіону Волині.

Поряд із храмом знаходиться реконструкція фрагменту дитинця Пересопницького городища XII-XIII сторічь - дерев'яна стіна з трьома вежами.

Дубенська Велика синагога збудована в XVI сторіччі.

Зазнала реконструкції у XVIII столітті після руйнувань під час Визвольної війни Богдана Хмельницького.

До середини ХІХ століття в Дубно була найбільша в Луцькому повіті єврейська громада, яка процвітала завдяки ярмаркам "Дубенські контракти", що регулярно проводилися в місті. Діяло 15 синагог та молитовних будинків, а також єврейська друкарня.

Дубенська Велика синагога сильно постраждала під час Першої світової війни, але збереглася до наших днів.

Парк "Лебедине озеро" в центрі Рівного – це все, що залишилося від садиби князів Любомирських.

До середини XX століття на тому місці, де зараз знаходиться стадіон "Авангард", стояв палац Любомирських у стилі ампір, споруджений на основі середньовічного замку княгині Марії Рівненської, вдови князя Семена Несвицького.

У XVIII сторіччі Любомирські за участю архітектора Яна Якуба Бургіньйона заклали палацовий парк. На початку ХІХ століття його перепланував в англійському стилі знаменитий паркобудівник Діонісій Макклер (Міклер). Після Першої світової війни садиба занепала. Палац згорів, а парк вирубали.

Після Другої світової війни парк частково відновили та назвали Комсомольським, але в народі прижилася назва "Лебедине озеро", оскільки на маленькому ставку в центрі парку мешкають лебеді.

У Радивилівському історичному музеї представлені експозиції, присвячені історії та етнографії Радивилівщини.

Також експонуються роботи місцевих народних майстрів: художників, скульпторів, різьбярів.

Аптека-музей відкрилася в Рівному в 2020 році на базі найстарішої рівненської аптеки №3.

З вікна аптеки усіх перехожих вітає аптекар Юзеф, який згідно історичних документів був власником цієї аптеки на початку ХХ століття. На стінах аптеки висять його портрети за роботою, фото інших корифеїв аптечної справи Рівного, а також кожен етап процесу виготовлення ліків.

В інтер’єрі збережено відреставровані старовинні стелажі ще польських часів з фігурним різьбленням, які прикрашали цю аптеку з 1903 року. Серед експонатів – 100-літній касовий апарат, за допомогою якого не лише фіксували продаж препаратів, а й вели облік пацієнтів і відкривали кредити. Є тут скриня і стілець фармацевта, колби, мензурки, ваги та ступки.

Працівники аптеки-музею зберегли унікальні рукописні рецептури настоянок, мазей, живильних кремів тощо. Поруч зі звичайними ліками можна придбати пігулки “для щастя”, пігулки “від заздрості”, “Антихандрин”, “Пігулки для привернення кохання” - вітамінізовані препарати на рослинній основі власного виробництва аптеки.

Аптека проводить майстер-класи, під час яких усі бажаючі можуть спробувати виготовити вітамінізовані порошки, мазі, креми.

Березнівський державний дендрологічний парк закладений у 1979 році при Березнівському лісовому коледжі.

Нині тут, на площі 30 гектарів, росте близько 900 видів дерев та чагарників із багатьох куточків світу. На Поліссі прижилися представники флори із Середньої Азії та Кавказу, Карпат та Криму, Північної Америки, Сибіру та Далекого Сходу, Японії та Китаю.

У Березнівському парку прокладено прогулянкові доріжки, споруджено каскад ставків, обладнано альтанки та оглядові майданчики. Є окрема ділянка декоративних рослин, березовий гай (понад 40 видів берези), сади жасмину, розарій.

Проводяться екскурсії.

Березнівський краєзнавчий музей розташований у колишньому будинку поміщика Михайла Малинського, побудованому в 1902-1903 роках у стилі класицизму.

5 тисяч експонатів краєзнавчого музею розповідають про історію Березнівщини з найдавніших часів. Зокрема, представлено залізний меч та наконечник стріли XIV-XV століть, предмети козацької доби.

Міжвоєнний період характеризують документи, фотографії, предмети побуту, книги, що належали до зруйнованої Різдво-Богородичної церкви, ікони з римо-католицького костелу.

Одна із зал музею присвячена сучасному декоративно-ужитковому мистецтву.

Біле озеро - озеро карстового походження, одне з найбільших озер у Рівненській області.

Його площа становить 453 гектари, середня глибина - 4 метри, максимальна глибина - 26 метрів. Вода його чиста і прозора, на дні добре видно майже біле вапнякове каміння, яке й дало озеру назву. Живиться водами підземних джерел, і навіть атмосферними опадами. Дно озера піщане. Водиться карась, окунь, щука, лин. Береги озера - місце гніздування перелітних птахів (журавлів, диких качок та гусей).

Біле озеро та його околиці – зона відпочинку. На березі озера знаходиться реабілітаційно-оздоровчий комплекс "Біле озеро"

Будівлю головної Великої синагоги у Рівному збудовано в кінці ХІХ століття.

До більшовицькго перевороту 1917-го року при ній діяла єврейська школа.

З радянських часів у будівлі Великої синагоги розміщується дитячо-юнацька спортивна школа "Авангард".

Дерев'яна триповерхова будівля водяного млина на річці Корчиці (притока Горині) побудовано в Гощі у XVIII-XIX століттях.

В даний час млин не працює, практично затоплено перший поверх, проте збереглася частина обладнання, яке досі залишається в будівлі.

Володимирецький народний історичний музей засновано в 1969 році. Музей розміщується в одноповерховому будинку 1395 року побудови, в якому за часів німецько-фашистської окупації розміщувався комісаріат, потім були друкарня районної газети, телемайстерня.

На момент відкриття музею стараннями ентузіастів було зібрано майже дві тисячі експонатів, майже 800 з яких - оригінальні. В експозиції представлені матеріали про історію Володимирця й Рівненського Полісся від доби палеоліту до сьогодення.

Є унікальні експонати, що стосуються відомих мешканців селища: роботи ткалі Ганни Леончук, нагороди легкоатлета зі світовим ім’ям Анатолія Присяжнюка, картини відомого художника Леоніда Ковриги та самодіяльного художника Петра Ошурка. В музеї зібрано цікаву колекцію паперових грошей різних часів.

З поліським побутом знайомить експозиція, де зібрано речі домашнього вжитку, одяг, фрагмент поліської хати.

В 2018 році поруч із будинком Володимирецького історичного музею встановлено пам’ятний знак з нагоди 75-річчя першого наступального бою УПА в селищі Володимирець.

Галерея європейського живопису "Євро-Арт" відкрилася в Рівному в 2011 році.

Галерея знайомить із мистецтвом ХIX–XX століть. У чотирьох залах галереї презентований живопис західноєвропейських та українських художників зі світовими іменами: Володимира Орловського, Альберта Бредова, Давида Бурлюка, Олекси Новаківського, Сергія Шишка, Федора Манайла, Андрія Коцки, Ерно Ерба, Ернеста Контратовича, Олексія Шовкуненка, Томассине Дезире, Теодора Руссо, Пітера Калмана, Йозефа Бракса, Леона Делдерене, Ярослава Вєшина, Вінченцо Вольпе, Ярослава Каміха та інших.

У залі змінних експозицій "Євро-Арт" систематично проводяться художні виставки.

Свято-Миколаївський Городоцький жіночий монастир заснований у XVI сторіччі, коли княгиня Анастасія Вільшанська подарувала Києво-Печерській лаврі свій маєток Городок із замком на острові посеред річки Устя.

За часів Руїни, коли Україна була поділена між Польщею та росією, монастир перейшов греко-католикам і став резиденцією єпископів. У 1740 році кам'янецький єпископ Атанасій Шептицький збудував на острові кам'яний храм Святого Миколи Мирлікійського. Тим самим періодом датують і кам'яний корпус келій, що примикає до церкви з півдня.

Після приєднання Волині до російської імперії новий власник маєтку граф Естергазі перебудував корпус келій до садибного палацу у стилі класицизму та посадив на острові парк. В кінці ХІХ століття барон Феодор фон Штейнгель побудував на північний схід від храму три нові корпуси і розмістив в одному з них перший на Волині краєзнавчий музей.

Під час Другої світової війни у палаці розміщувався військовий шпиталь, потім обласний туберкульозний санаторій. У 1991 році комплекс келій перейшов у розпорядження УПЦ московського патріархату, яка відродила Свято-Миколаївський Городоцький жіночий монастир. Водночас храм Святого Миколая належить Православній церкві України.

Гощанський православний монастир заснований у 1639 році при Михайлівській церкві, яка, як свідчить охоронна табличка, була побудована в Гощі в 1632 році.

Засновницею Гощанського монастиря була Регіна Соломирецька-Гойська, яка успадкувала Гощу від свого брата Романа Гойського. Незабаром родич Соломирецької митрополит Петро Могила перевів сюди з Вінниці філію Києво-Могилянської православної школи, ректором якої був Інокентій Гізель. Гощанському монастирю та школі всіляко допомагав поборник православ'я, український шляхтич Адам Кисіль, який володів Гощею з 1642 року. Незабаром Михайлівський храм та монастир перейшли до греко-католиків, але в 1833 році були остаточно повернуті православним.

Щоразу храм перебудовувався, але не втратив своїх виразних рис. Зокрема, віконні отвори зберегли первісні злегка стрілчасті контури - відлуння готичної архітектури. Сучасний вид споруда набула в результаті реконструкції 1888 року. Поряд було споруджено теплу Миколаївську церкву з прибудованим до неї корпусом келій.

За радянської влади приміщення монастиря в Гощі використовувалися в господарських цілях. На даний час відреставровані храми входять до комплексу Свято-Покровського Гощанського жіночого монастиря.