Пам'ятки Бориспільського району

Будівлю синагоги у Переяславі збудовано на початку XX сторіччя. Це єдина єврейська культова споруда міста, що збереглася, хоча наприкінці XIX століття населення Переяслава наполовину складалося з євреїв.

З радянських часів у будівлі колишньої синагоги розміщувалася Фабрика художніх виробів імені Богдана Хмельницького, на якій виготовлялися вироби художнього ткацтва та вишивки ручної роботи (рушники, вишиванки та інше). Проводилися екскурсії. Готові вироби можна було придбати безпосередньо на фабриці.

1 листопада 2024 року "Фабрика художніх виробів імені Богдана Хмельницького" припинила свою роботу.

Музейна експозиція, присвячена перебуванню поета і художника Тараса Шевченка в Яготині, розгорнута в реконструйованому дерев'яному флігелі колишнього маєтку Рєпніних-Волконських на Київщині.

Шевченко кілька разів відвідував Яготин у 1843-1845 роках, мешкаючи саме у цьому флігелі. Тут він писав портрети господарів Яготинського маєтку, малював навколишні пейзажі. Копії деяких його робіт тепер представлені в музейній експозиції у шести тематичних залах.

Особливу цінність мають деякі речі з маєтку Рєпніних, якими користувався Шевченко, зокрема письмовий стіл та крісло у залі "Кабінет".

Також тут представлена унікальна картина невідомого італійського художника "Сліпець із хлопчиком" з особистої колекції князів Рєпніних.

У залі "Вітальня" картини сучасних художників відтворюють деякі моменти життя поета в Яготині.

Експозиція "Флігель Тараса Шевченка" є відділом Комунального закладу "Яготинський історичний музей".

Яготинський палацово-парковий комплекс на березі озера Супій закладений останнім гетьманом України Кирилом Розумовським у XVIII столітті, розширений та впорядкований його сином Андрієм Розумовським.

Внучка гетьмана Варавара Рєпніна-Волконська приймала тут Євгена Гребінку, Миколу Гоголя, Тараса Шевченка. Збережені присадибні споруди увійшли до складу Яготинського державного історичного музею.

У флігелі, де в 1843 році жив Шевченко, відновлені інтер'єри й створено музей. Представлені особисті речі Шевченка та Рєпніних, картини про перебування Шевченка в Яготині, а також картина невідомого італійського художника "Сліпий з хлопчиком" з особистої колекції Рєпніних. В парку - улюблена альтанка Шевченка.

В збереженій частині палацу розміщена картинна галерея. Представлені роботи Миколи Глущенка, Тетяни Яблонської, Сергія Шишка та інших. Перлиною колекції є найповніше зібрання картин народної художниці Катерини Білокур - понад 70 робіт: живопис, акварель, графіка, ескізи, начерки, етюди, ранні та незакінчені роботи.

Перед будівлею встановлено пам'ятники Катерині Білокур, Миколі Гоголю, Святославу Ріхтеру.

Експозиційний павільйон Археологічного музею Переяслава зведено в 1957 році над залишками Спаського храму XI століття, що знаходився на території міського посаду і слугував усипальницею знатих людей давнього Переяслава княжих часів.

Таким чином вдалося зберегти та представити на огляд відвідувачів фргаменти підмурків і стін давньоруського храму із залишками фрескового розпису, вимощену керамічними плитами підлогу, поховання у цегляних саркофагах під шиферними плитами.

Експозиція Археологічного музею розповідає про давню історію Переяславського краю. Зокрема, можна побачити кам'яні знаряддя праці первісних людей, керамічний посуд Трипільської культури, античний шолом з позолоченої бронзи, рідкісні скляні вироби черняхівської культури, вироби переяславських майстрів великокнязівській доби.

Археологічний музей входить до складу Національного історико-етнографічного заповідника "Переяслав".

Двоповерховий будинок, у якому розташовувалася земська управа Переяслава, виділяється рисами пізнього класицизму. Зараз у ньому розташована школа № 2.

Навпроти знаходиться елегантний, майстерно декорований будинок колишньої жіночої гімназії (тепер також корпус школи № 2), який композиційно пов'язаний із будинком земської управи в єдине архітектурне ціле.

Переяславська міська гімназія збудована в ХІХ столітті, спочатку належала до комплексу споруд Вознесенського монастиря. Цегляна будівля, в якій до 1917 року розміщувався гуртожиток духовного училища, досі вражає своєю монументальністю.

До 1941 року тут розташовувався дитячий будинок, під час Другої світової війни - німецька комендатура. Під час війни будівля втратила більшу частину пишного декору. Після реставрації, у 1958 році у ньому відкрили навчальний корпус педучилища.

У 2000 році будівлю реорганізували у початкову школу № 6 та гімназію, потім у Переяславський академічний ліцей імені Івана Мазепи.

Переяславський музей трипільської культури – один із наймолодших музеїв, що входять до складу Національного історико-етнографічного заповідника "Переяслав". Його відкрили в 2003 році в будинку, в якому свого часу жив брат українського композитора Павла Сениці.

В експозиції представлені матеріали розкопок близько 40 поселень трипільської землеробської культури (V-III тисячоліття до нашої ери) різних регіонів України: Подніпров’я, Побужжя, Подністров’я. Вони розповідають про трипільську систему обробки землі, перші культурні злаки, конструкцію трипільських жител, міфологію та обрядовість давніх мешканців краю. Серед експонатів: керамічний посуд, прикраси, глиняні фігурки, знаряддя праці.

В цьому ж приміщенні розташований Музей козацької слави, де представлені роботи талановитого художника і різьбяра по дереву, українського поета-пісняра Василя Завгороднього. У трьох залах музею експонується понад 200 робіт художника, звернених до теми українського козацтва: образи козаків-запорожців, князів, гетьманів та просвітників, серед яких Богдан Хмельницький, Григорій Сковорода, Петро Сагайдачний, Тарас Шевченко, Микола Гоголь.

Собор Успіння Пресвятої Богородиці в Переяславі знаходиться у західній частині колишнього дитинця, на місці однойменного храму, закладеного ще в XII сторіччі.

До руйнування татарами у XIII столітті він служив домашньою церквою переяславським князям. В 1586 році князь Василь Острозький відбудував храм уже як військовий собор. Саме тут 8 січня 1654 року козацька старшина на чолі з Богданом Хмельницьким склала присягу на вірність московському цареві. Через рік під час великої пожежі дерев'яна будівля згоріла.

Сучасні архітектурні форми - п'ятикупольний храм у псевдовізантійському стилі - собор набув у кінці ХІХ століття. Церква досі діє.

В червні 2022 року Свято-Успенський собор приєднався до Православної церкви України.

Майдан Княжий двір розташований на місці колишнього дитинця давнього Переяслава. Тут мешкали переяславські князі, вирішувалися державні справи, збиралося князівське військо, звідси вони вирушали на ворога й сюди верталися з перемогою.

В князівські часи площа всього дитинця сягала 2,5 гектарів. Княжий двір займав його північну частину й обмежувався зі сходу центральною вулицею, що з’єднувала Княжі та Єпископські ворота, з півночі та заходу – валом дитинця, з півдня – поперечною вулицею, що відходила від центрального майдану дитинця.

Саме на цьому місці в 1654 році відбулася Переяславська рада – генеральна військова рада лідерів українського козацтва, на якій гетьман Богдан Хмельницький перед московським посольством боярина Василя Бутурліна склав присягу на вірність царю Олексію Михайловичу, наслідком чого стало укладення договору про військово-політичний союз між Україною та Московією.

На площі розташований Свято-Успенський собор, де козацьку старшину привели до присяги. Україна опинилася під протекторатом Московського царства. Незабаром розпочався процес згортання автономії козацької держави та повного поглинання України Московською державою, яка згодом стала Російською імперією.

На честь 325-ї річниці тих подій в радянські часи майдан перед Успенським собором було названо "Площею Переяславської ради", почалося зведення музею (будівництво не завершене), споруджено пам'ятник Переяславській раді (демонтовано у 2025 році в межах деколонізації). Поруч у 1992 році встановлено меморіальний камінь на честь зречення від присяги московському цареві, яке проголосив український політик В'ячеслав Чорновіл 1992 року.

26 вересня 2019 року рішенням сесії міськради Площа Переяславської ради перейменована на Майдан Княжий двір.

Величний кафедральний собор на честь Покрови Пресвятої Богородиці споруджений в Борисполі в кінці XX століття за проєктом архієпископа Черкаського та Канівського Софронія.

Собор має чотири престоли: центральний престол освячено на честь Покрови Божої Матері, правий приділ в честь чуда Архистратига Божого Михаїла в Хонах, лівий в честь святителя Миколая Чудотворця, а нижній храм освячений  в честь святих благовірних князів страстотерпців Бориса і Гліба.

Належить до УПЦ московського патріархату.

Залишки одного з найдавніших в Україні поселень первісних людей епохи пізнього палеоліту (10 тисяч років до нашої ери), знайдені в селі Добранічивка під час прокладання дороги в 1952 році, експонуються зараз в Археологічному музеї "Добраничівська стоянка", що є філією Яготинського історичного музею.

Археологи виявили тут чотири господарсько-побутових комплекси навколо центральної площі.

Експозиційний павільйон музею "Добраничівська стоянка" зведено безпосередньо над місцем розкопок найбільшого з господарсько-побутових комплексів. Можна побачити фундамент жител з кісток мамонтів і черепів тварин, ями-склади, кострища та місця виробництва знарядь праці з кісток та кременю.

В експозиції представлені вироби з каменю й кістки, а також два великих панорамних полотна, що зображують сцени первісного полювання на мамонта та побуту мешканців "Добраничівської стоянки".

Воскресенська церква в селі Воскресенське під Переяславом збудована у XVIII сторіччі коштом поміщика Каневського.

Храм у стилі класицизму зведений у рідкісних для православ'я формах ротонди. Із західного боку є двоповерховий притвор з балконом і трикутним фронтоном, на фризі під яким розміщено ряд хрестів мальтійського типу, що може вказувати на приналежність колишніх господарів маєтку до масонської ложі.

Іванківський краєзнавчий музей розташований на 2-му поверсі будинку культури.

В експозиції представлено велику кількість зброї різних епох, знаряддя праці та предмети домашнього вжитку українського села ХІХ століття, велику кількість друкованих видань та документів радянсько-української вйни, періоду колективізації та Другої світової війни.

Історико-краєзнавчий музей села Соснова відкрито в 1986 році в старовинному будинку, який належав колись заможному селянину.

Експозиція налічує понад 4 тисяч  експонатів. Зокрема, представлено речі сільського побуту, вишитий одяг та інші предмети побутового і господарського призначення ХІХ-ХХ століть.

Про історію села Соснова розповідають старі свтлини, документи та деякі археологічні знахідки.

В комплекс музею входить дерев'яний гамазей (будівля для зберігання зерна) 1905 року, де представлені знаряддя сільської праці: сіялка, плуги, віялки, частина млина та багато іншого.

Історико-краєзнавчий музей села Соснова є відділенням Київського обласного археологічного музею.

Краєзнавчий музей села Кулябівка на Київщині носить ім'я українського вченого та державного діяча Петра Непорожнього. Йому присвячена основна експозиція музею, що відкрився у 2012 році.

Петро Непорожній народився 1910 року на хуторі Тужилів поблизу Кулябівки, закінчив місцеву школу та Переяславську школу фабрично-заводського учнівства, згодом – Ленінградський інститут інженерів водного транспорту. Займався будівництвом гідроелектростанцій. З 1954 роках працював на урядових посадах в УРСР, а з 1965 по 1985 рік обіймав посаду міністра енергетики і електрифікації СРСР. Впродовж понад 30 років очолював кафедру енергетики в Одеському і Московському політехнічних інститутах.

У чотирьох експозиційних залах музею представлені матеріали про життя та діяльність Петра Непорожнього: документи, світлини, портрети тощо. Також представлена етнографічна експозиція.