Пам'ятки Одеської області

Старообрядницька церква Іоанна Богослова збудована у Старій Некрасівці в кінці ХІХ століття.

Інтер'єр прикрашає виконаний за старообрядницькими канонами іконостас з іконами XVII сторіччя, принесеними до Старої Некрасівки донськими козаками-некрасівцями.

Поруч – зимова церква та недільна старообрядницька школа.

Церква Святого апостола та євангеліста Іоанна Богослова у Покровці розташована на високому пагорбі лівого берега річки Тилігул.

Закладка церкви відбулася в 1894 році, а освячення - в 1911 році. Будівництво велося коштом генерала Семенова і поміщика Кондрацького.

Храм виконаний у псевдоруському стилі, складений із червоної цеглини, має 11 куполів. У Покровці існує думка, що церква Іоанна Богослова є копією Микільського собору у Відні, або Ісаакіївського кафедрального собору в Санкт-Петербурзі.

Під час Другої світової війни церква Іоанна Богослова використовувалась як лазарет. Повернена православній громаді в 1989 році.

Церква Покрова Пресвятої Богородиці в Кілії – найбільший старообрядницький храм на Одещині.

Перша старообрядницька Покровська церква в Кілії була побудована в 1846 році з саману (цегла з глини, замішана з соломою, висушена на сонці). Навколо церкви сформувався старообрядницький район Кілії.

У 1912-1916 роках навколо саманної церкви було збудовано нову - стару розібрали і винесли через двері. Велику допомогу у будівництві старообрядницького собору надали єврейські комерсанти – особливість багатонаціональної Кілії.

У 1929-1930 роках звели нову 51-метрову дзвіницю. Паркан навколо храмового подвір'я було споруджено вже за радянських часів - у 1953-1954 роках.

Церква святих рівноапостольних царів Костянтина та Олени збудована в селищі Катлабуг в 1888 році. Є пам'яткою архітектури місцевого значення.

Храм виконаний за типовим єпархіальним проєктом в неоруському стилі.

В інтер1єрі церкви збереглися внутрішні розписи та іконостас.

Церква святих Костянтина та Олени в Катлабузі належить до УПЦ московського патріархату.

Церква Святого Митрофана в Болграді - храм-усипальниця генерала Івана Інзова, опікуна іноземних поселень на території Бессарабії, яку російська імперія завоювала у 1806-1812 роках.

Особливу увагу генерал Інзов приділяв становищу болгарських переселенців, якими було засновано Болград. Зокрема, його стараннями болгар зрівняли у правах із німецькими колоністами.

Ще за життя Інзов висловив бажання, "щоб прах його після смерті лежав у Болграді". Цвинтарна церква-ротонда святителя Митрофана була побудована в 1840-1844 роках. Після смерті Інзова в  1845 році в Одесі жителі Болграда на своїх плечах пішки перенесли труну з його останками до Болграда і поховали в Митрофанівській церкві, яка стала мавзолеєм Інзова. У храмі зберігається реставрований катафалк Інзова, який так і не використовувався за призначенням. На надгробку висічені слова: "...Він дав посланцям нове життя в новій Вітчизні. Вдячні болгарські колоністи побажали перенести в надра свого поселення прах винуватця їхнього благоденства для збереження імені його в пам'яті народної".

Церква Святої Варвари в Доброславі (колишнє  Антоново-Кодинцеве) заснована в 1818 році поміщиком капітаном Колмогоровим.

Храм був кам'яний, однопрестольний. У 1862 році при ньому було відкрите парафіяльне училище.

За радянських часів церкву зруйнували. У 1995 році на колишньому місці розпочалося будівництво нового Свято-Варваринського храму за проєктом архітектора Олександра Малаховського. В 2002 році під час святкування 200-річчя заснування селища Доброслав  відбулося освячення відродженої церкви Святої Варвари.

Старообрядницька церква Преподобної Параскеви Сербської у Мирному споруджена у 1874 році замість старої каплиці Свято-Покровської Божої Матері.

У 1898 році церкву розширили та збільшили без відповідного дозволу, внаслідок чого церковні піклувальники були засуджені до грошового штрафу, який замінили на арешт.

У 1909 році споруджено залізну огорожу.

Комунальний заклад "Шабівський краєзнавчий музей" Шабівської сільської ради розташований в центрі села Шабо в одному приміщенні з Центром надання адміністративниї послуг.

Музейна експозиція розміщена в кількох залах та відображає історію села від заснування до сьогодні. Декоративно-ужиткові експонати, знаряддя праці, твори живопису тощо дають уяву про культурні традиції мешканців півдня України.

Нещодавно у музеї для дітей відкрили “Клас безпеки”.

Виноробня маркіза Крістофа Лакарена "Шато Лакарен" розташована посеред виноградників поруч з відомим виноробним поселенням Шабо неподалік від Білгорода–Дністровського. Саме на цьому місці колись була садиба швейцарських виноробів, які приїхали в 1822 році відроджувати бессарабське виноградарство і виноробство. З тих часів збереглися винні льохи та господарське приміщення, в якому за радянської влади розміщувалася тракторна бригада.

Зараз "Шато Лакарен" постає притулком спокою, далеко від турбот, де перемагає природа: скрізь пасуться коні, кози, вівці, бігають собаки, кішки гріються на сонечку. Маріанна Лакарен, дружина Крістофа, готує чудові страви, використовуючи натуральні продукти зі своєї ферми. А сам винороб, як справжній француз, із задоволенням проводить час з гостями за столом, розмовляючи про життя, вина та бізнес. А після того веде їх до свого величезного винного підвалу, де демонструє процес виготовлення вина і шампанського, уважно стежачи за тим, щоб келихи не залишалися порожніми.

Також гостям пропонуються комплексні обіди за типом табльдот (table d'hote, "стіл господаря"), які включають повний набір страв традиційної бессарабської кухні з місцевих продуктів.

Екскурсії з дегустаціями проводяться в теплу пору року просто неба. В дощ і холодну пору року – в просторому салоні з каміном, декорованому картинами і старовинним начинням. Гостям надаються різні вина в супроводі паштету, козячої бринзи і хліба домашньої випічки.

Після першої дегустації і спілкування з виноробом, гості вирушають на оглядини виноградника автомобілем УАЗ кабріолет (якщо група невелика) або в причепі трактора "Білорусь". Після повернення, гості спускаються до винного льоху, де продовжують дегустувати вино прямо з винних ємностей. Саме тут маркіз де Лакарен розповідає і показує, як він робить шампанське брют натурель, використовуючи старовинну французьку технологію "Дом Періньон", причому гості дегустують кілька видів шампанського, допомагаючи маркізу в процесі дегоржажа.

"Шато Лакарен" є учасником проєкту "Дорога вина та смаку Української Бессарабії".

Ширяївський історико-краєзнавчий музей був заснований у 1967 році. В 1982 році отримав стату "Народний".

Експозиція музею складається з дев’яти тематичних розділів, які в хронологічному порядку знайомлять з історією, традиціями і культурою селища Ширяєве та околиць.

В 2018 році було проведено капітальну реконструкцію музею - ремонт приміщення, відреставровані стенди, додані нові подіуми, експозиція поповнилася новими експонатами.

Ясенівський народний історико-краєзнавчий музей засновано в селі Ясенове Друге в 1960 році. Керівником і засновником музею був історик-краєзнавець Сергій Рахубенко, який розпочав збір експонатів у 1948 році і ім'я якого зараз носить музей.

Музей розташовується на території Свято-Покровського храму у пристосованому приміщенні церковного будинку.

На сьогодні в колекції музею нараховується більше 3 тмсяч експонатів. За наявність рідкісних та унікальних експонатів музею було присвоєно звання "Народного", яке було підтверджене в 1991 році.

Серед цікавих експонатів музею: крем’яний ніж поселення трипільської культури, ритуальний керамічний посуд черняхівської культури, рало, дерев’яна вісь чумацького воза, дерев’яний пропелер перших аеропланів, карполі (дерев’яні вила), бивень викопного носорога (1 мільйон років), цілі зуби динотерія та мамонта, реліквії Аджимушкаю, грецька амфорка з дна Керченської протоки, теракотова печатка церкви Бердянського полку, сокира з кременю.