Пам'ятки Миколаївської області

Будівлю штабу Чорноморського флоту в Миколаєві збудовано в 1794 році у стилі класицизму за проєктом архітектора Іллі Нейолова. Якийсь час тут розміщувалася резиденція головного командувача Чорноморського флоту.

З 1978 року приміщення займає Музей суднобудування та флоту. Експозиція демонструє розвиток кораблебудування в Північному Причорномор'ї від найдавніших часів до сучасності - понад 100 моделей кораблів XVIII-XX століть. Зокрема, в музеї представлені моделі першого корабля Миколаївської судноверфі - 44-гарматного фрегата "Святий Миколай", легендарного 20-гарматного бригу "Меркурій", бунтівного броненосця "Потьомкін", авіанесучого крейсера "Київ", науково-дослідного судна "Академік" тощо. Також представлені фрагменти старовинних судів, навігаційні прилади, рідкісні карти та документи.

Один із найцікавіших експонатів Музею суднобудування та флоту - діорама "Будівництво перших вітрильних кораблів на миколаївському Адміралтействі".

Перед музеєм - Алея флотоводців (бюсти Федора Ушакова, Михайла Лазарєва, Фадея Беллінсгаузена, Павла Нахімова та інших).

Миколаївський Музей суднобудування та флоту є відділом обласного краєзнавчого музею.

Національний природний парк "Бузький Гард" простягається від околиць села Мигія на 40 кілометрів вздовж Південного Бугу до села Олександрівка. Його площа становить 6138 гектарів в межах Вознесенського та Первомайського районів Миколаївської області.

Створення національного природного парку на базі регіонального ландшафтного парку "Гранітно-степове Побужжя" розпочалось в 2004 році в рамках впровадження проєкту Всесвітнього екологічного фонду – Міжнародного банку реконструкції та розвитку "Збереження біорозмаїття в Азово-Чорноморському коридорі".

У складі місцевої флори налічується 900 видів рослин, 26 з яких занесені до Червоної книги України, 4 – до Європейського Червоного списку.

Територія національного природного парку "Бузький Гард" співпадає з кордоном 1658 року між Отоманською Портою (Туреччиною) та вольностями Війська Запорозького Низового. Фактично лівобережжя Гранітно-степового Побужжя співпадає з межею Буго-Гардової паланки Війська Запорозького станом на 1734 рік. Понад триста років територія, де створений Національний природний парк "Бузький Гард", контролювалась запорожцями. Їхній адміністративно-господарський центр знаходився біля злиття річки Ташлик із Південним Бугом, на острові Гард, де був розташований військовий табір з козацькими куренями до 500 осіб. Гардами на Південному Бузі називали споруди для вилову риби. Такі гарди існували як в самому Гардовому урочищі, так і в інших місцевостях на Бузі, де знаходились запорозькі зимівники. Гарди, як спосіб вилову риби проіснували в цій місцевості до 1945 року. Відповідно ця назва поширилась спочатку на прилеглі місцевості: острів Гардовий, Гардова балка, село Гардове (нині село Богданівка), Старий Гард, Гардовий шлях.

Відокремленою частиною національного природного парку "Бузький Гард" є Актівський каньйон на річці Мертвовід і розташований поряд з ним Арбузинський (Малий Актівський) каньйон на річці Арбузинка.

Національний природний парк "Білобережжя Святослава" охороняє заповідну природу Кінбурнської коси, а також прилеглих акваторій Дніпро-Бузького лиману та Ягорлицької затоки.

Білобережжям слов'яни називали піщані коси у гирлі Дніпра. Саме тут під час повернення з Болгарського походу (972 рік) зимував київський і новгородський князь Святослав Хоробрий з дружиною.

Особливий мікроклімат тут обумовлений тим, що з одного боку Кінбурнська коса омивається морською водою, з іншого - дніпровською, а суша вкрита сосновим лісом та різнотрав'ям (понад 620 видів). Вдалося зберегти один із найбільших у Європі ареалів диких орхідей, занесених до Червоної книги України - 60 гектарів (цвітуть у травні). Волижин ліс (203 гектарів) – це понад 40 видів давніх чагарників, вільхові та осинові гаї, могутні 300-річні дуби.

На Кінбурні близько 150 озер, деякі з цілющими грязями. На півострові мешкає близько 50 видів тварин: єнотовидний собака, плямисті олені, лисиця, бобер. Живуть великі черепахи з діаметром панцира 40 саниметрів.

Російсько-українська війна

Національний природний парк “Білобережжя Святослава” здебільшого розташований на Кінбурнському півострові, який був окупований росіянами від початку повномасштабного вторгнення росії в Україну. З окупованого Кінбурнського півострова росіяни обстрілюють місто Очаків. Крім того, тільки за перший рік повномасштабного вторгнення на півострові через дії російських окупантів сталася 131 пожежа. Вогонь вразив понад 5 тисяч гектарів території парку. Двоє співробітників парку станом на березень 2023 року перебували в російському полоні.

Радонове озеро біля села Мігія, також відоме як "Чорне море", виникло на місці старого гранітного кар'єру на території регіонального ландшафтного парку "Гранітно-степове Побужжя" поряд із порогами Південного Бугу.

Озеро глибиною понад 40 метрів із прямовисними берегами живиться підземними радоновими джерелами. Вода в ньому дуже чиста, має надзвичайно яскравий блакитний колір. За легендою на дні можна побачити затоплений екскаватор.

Над радоновим озером обладнано зручний оглядовий майданчик.

Регіональний ландшафтний парк "Тилігульський" розташований на східному узбережжі Тилігульського лиману.

Створений у 1995 році з метою збереження цінних природних комплексів та історико-культурних об'єктів Тилігула, створення умов для організованого туризму та відпочинку, проведення наукових досліджень, пропаганди екологічних знань.

Тилігульський лиман вважається найчистішим на Північно-Західному Причорномор'ї. У районі Ташинської затоки та гирла річки Царега знаходиться один із найбільших на півдні України цілинних степових масивів. 350 видів рослин та 384 види хребетних тварин. Із занесених до Червоної книги України видів птахів тут зустрічаються: малий баклан, ходулечник, морський зуйок, кулик сорока, ковпиця, коровайка, жовта чапля та інші. Лиман має великі запаси цілющого сірководневого бруду.

Туристична інфраструктура в заповідній зоні практично відсутня, навіть у високий сезон кількість туристів невелика.

Адміністрація Тилігульського ландшафтного парку знаходиться у селищі Березанка за 20 кілометрів на схід від Тилігульського лиману.

Трикратський ліс - це штучний лісовий масив, створений у 70-ті роках ХІХ століття графом Віктором Скаржинським.

Є великим парком площею 247 гектарів з красивим озером, безліччю заплутаних стежок і містків, перекинутих через рукави річки та штучно прокладені канали. Через це урочище назвали "Лабіринт". Також Трикратський ліс включає заповідні урочища "Літній хутір Скаржинського" (105,7 гектарів) та "Василівська пасіка" (252,0 гектари).

Найбільша цінність Трикратського лісу – 350 старовинних дубів, які вже відзначили 120-річний ювілей, а деякі з них мають вік до 500 років (координати: 47*42”42”N, 31*24”30”E).

У "Мироновому гаю" мешкають колонії сірих чапель.

Обладнані майданчики для відпочинку та пікніків.

Урочище Гард у гранітному каньйоні річки Південний Буг - одне з наймальовничіших місць Національного природного парку "Бузький Гард" (колишній Регіональний ланшафтний парк "Гранітно-степове Побужжя").

"Гардом" називалася спеціальна споруда для лову риби, збудована запорозькими козаками ще у XVI сторіччі. Після створення у 1740 році Нової Січі ці на цих землях було утворено Буго-Гардівську паланку Війська Запорозького Низового, військово-адміністративним центром якої було поселення Гард (нинішня Богданівка навпроти Південноукраїнська). По острову Гард проходила поромна переправа через Південний Буг, для охорони якої було збудовано прикордонний озброєний Буго-Гардський пост.

Залишки козацької фортеці та дерев'яна церква на острові Гард зберігалися до середини XX століття. У 1970-і роки в місці злиття Південного Бугу та його лівого притоку Великий Ташлик було збудовано Південноукраїнську АЕС, на острові Гард було знищено козацьку церкву, підірвано гранітні скелі. У 2006 році під час спорудження Ташлицької ГАЕС було затоплено поріг Гард.

Залишки самого острова ще існують, але поділені на дві частини. Висячі скелі каньйону - улюблене місце змагань скелелазів. Поріг Гард - одна з найскладніших ділянок сплаву Південним Бугом.

Флотський бульвар у Миколаєві - тініста пішохідна набережна над річкою Інгул, що віддалено нагадує Приморський бульвар в Одесі.

З неї відкривається краєвид на річку, мости та міський парк "Перемога" на протилежному березі. На честь заснування міста на Флотському бульварі встановлено пам'ятний знак - старовинна гармата.

В 2002 році поруч встановлено пам'ятник полковнику Михайлові Фалєєву, який керував будівництвом міста та верфі. На іншому кінці Флотського бульвару - пам'ятник адміралу Степанові Макарову (1976 рік), знаменитому вченому та флотоводцю.

Родовий маєток козацького роду Скажинських у селі Трикрати зберігся з XVIII століття, коли він належав герою російсько-турецької війни полковнику Петру Скаржинському.

В 1778 році тут народився відомий ботанік, граф Віктор Скаржинський. У своєму маєтку він організував передове на той час господарство, заклав помологічний сад (221 сорт), дендрарій (281 вид), плодовий сад з виноградником (100 гектарів) та лісові розсадники, акліматизувавши ряд деревних порід та чагарників Південної Америки та Західної Європи.

Нині господарство Скаржинських та парк є державним заповідним урочищем "Трикратський ліс".

Зберігся садибний будинок Скаржинських, у якому тепер розміщено Трикратську школу мистецтв.

Виноробня "Бейкуш" - невелике сімейне виноробне господарство, започатковане в 2010 році.

Виноградники знаходяться на Бейкушському мисі, між Березанським лиманом та Бейкушською затокою, під Очаковом.

Вина за класичною технологією: ручний збір винограду, щадне транспортування, ручний перебір ягід, ніжне пресування та інші ручні технологічні операції.

Агротуристичний комплекс "Кременівський страус" запрошує познайомитися не лише зі страусами, але й іншими тваринами, що містяться в "контактному зоопарку", де їх можна годувати та гладити.

В ході екскурсії відвідувачам розповідають про життя та розведення страусів у неволі. На страусиній фермі можна подивитися як відбувається процес інкубації, побачити смішних страусят, схожих на їжачків і, звичайно ж, поспостерігати за дорослим птахом.

Окремо від страусових загонів розташована обгороджена зона відпочинку. Це упорядкована озеленена територія зі штучним ставком. У зоні відпочинку є альтанки, мангал дитячі майданчики, а також гостьовий будиночок із лазнею.

Також відвідувачам пропонують дегустаційний обід: борщ на страусиному бульйоні, печеню зі страусового м'яса із салатом, омлет із страусового яйця, узвар, домашню випічку.

Інші послуги страусиної ферми "Кременівський страус": діюча кузня, пейнбол, прокат баггі, стрілянина з пневматичної гвинтівки, луків, арбалетів.

Аквапарк "Аттика" в курортному селищі Чорноморка під Очаковим витримано у грецькому стилі.

Ландшафтний дизайн та архітектура навіяні міфами Стародавньої Греції. Залиште записку в "Амфорі бажань", киньте монету у "Фонтан достатку", усамітніться на "Лавці закоханих".

6 водних гірок для дорослих ("Бодислайд", тунель "Aquatube", "Мультислайд", "Камікадзе", тунель "Freefall", "Космічна Діра"), 4 дитячі гірки, 5 басейнів з різною глибиною, шезлонги та навіси-тенти, затишні альтанки з м'якими подушками, мережа закладів харчування з різноманітним меню грецької кухні, водний бар, більярд, дитяча ігрова зона з анімацією.

Аквапарк "Аттика" може одночасно прийняти до 700 осіб.

Аквапарк Водолій - один із перших аквапарків у країні, відкритий в Миколаєві в 1997 році на базі водно-спортивного комплексу.

В залі з трибунами є спортивна ванна розміром 50 на 21 метр, призначена для проведення змагань з плавання на восьми доріжках. Стрибкова ванна розміром глибиною 5,5 метрів обладнана трамплінами і вежами висотою до 10 метрів. У ванні атракціонів розміром 16,5 на 8,5 метрів є швидкісна гірка завдовжки 26 метрів, фонтани, водний потік, водоспади, гідромасаж. Для наймолодших відвідувачів призначена дитяча ванна з фонтанами та водяною парасолькою (температура води +32°С).

Є кафе-бар, сауна, тренажерний зал. Проводяться індивідуальні заняття з плавання.

Сучасний відкритий аквапарк у центрі курорту Коблеве на площі 4 гектари. Позиційований як найбільший аквапарк південного заходу України.

Головний басейн площею 4000 квадратних метрів з гідромасажем, плавальні басейни та дитячий басейн. 10 гірок для дорослих: "Сімейний рафтинг", "Камікадзе", "Мульті-слайд", "Летючий човен", "Серпантин", "Чорна діра", "Косичка", "Широкий слайд", "Космічна вирва". Також працюють 9 дитячих гірок.

На території аквапарку "Коблеве" діють кафе швидкого харчування та дитяче кафе.

Аквапарк оснащений сучасною системою очищення води, яка надходить із власної артезіанської свердловини.

Комунальний заклад культури "Баштанський краєзнавчий музей" було створено в 1959 році в пам'ять про події селянського антиденікінського повстання в селі Полтавка (нині Баштанка) у вересні-листопаді 1919 року.

Колекція музею нараховує понад 6 тисяч предметів основного фонду та 2 тисячі предметів допоміжного фонду.

Експозиція Баштанського музею розгорнута в 8 залах. Одна з восьми залів є виставковою, де проходять тематичні виставки з музейних зібрань, виставки народних умільців, художніх творчих колективів тощо.

Окрема експозиційна зала музею присвячена художнику-монументалісту, бойчукісту Григорію Довженку (1899-1980 роки), уродженцю Баштанки - представлені ескізи його робіт, картини, малюнки, особисті речі.

До складу Баштанського краєзнавчого музею входить його філія - "Музей історії та образотворчого мистецтва села Христофорівка" в колишніх маєтностях родини Аркасів.

РОСІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКА ВІЙНА

В перші дні від початку повномасштабного російського вторгнення працівники Баштанського краєзнавчого музею стикнулися з проблемою збереження культурних цінностей, основного фонду, документації та майна установи. Виносити експонати з музею і ховати їх продовжували до останнього моменту, поки 1 березня 2022 року в Баштанку не зайшла російська військова колона. Протягом тривалого часу Баштанка неодноразово піддавалася авіанальотам та артилерійським обстрілам. Вибуховою хвилею від ракетного обстрілу був пошкоджений дах музею. Після майже двох місяців переховування експонатів, у кінці квітня 2022 року, музею вдалося вивезти п'ять тисяч предметів, що становить майже половину музейного фонду. Експонати відправили в сховища за межі Миколаївської області. Найцінніше — це художні твори та архів художника Григорія Довженка, етнографічні матеріали (колекція рушників та одягу кінця XIX- початку XX століть), колекції фотографій та документів тощо.