Пам'ятки Обухівського району

Музей Козаччини в Германівці розташований у будівлі мануфактурної лавки, зведеній у 1904 році, поруч із Картинною галереєю.

Музей висвітлює історичні та суспільно-політичні процеси розвитку села Германівка у контексті загальної історії України через археологічні та етнографічні пам'ятки давнини від доби бронзи до сьогодення.

Музей Козаччини розділений на дві зали. У першій залі виставлено експонати від доби бронзи до кінця ХІХ століття, у другій залі – експонати початку XX століття.

Музей Козаччини та Картинна галерея в Германівці є відділеннями Київського обласного археологічного музею.

Обухівський історико-краєзнавчий музей розташований у сучасній будівлі бібліотеки в центрі міста Обухова. Носить ім'я свого засновника – скульптора, художника і краєзнавця Юрія Домотенка.

З 11 зал музею найбільший інтерес представляє археологічна, де експонуються пам'ятки археологічних культур, досліджених вченим-археологом Вікентієм Хвойкою, – трипільської, підгірцівської, зарубинецької, черняхівської.

Цікавою є експозиція зали козацтва, адже на території нинішньої Обухівщини побували всі українські гетьмани. Вражає діорама "Обухівський ярмарок кінця XIX – початку ХХ столтіття" площею 30 квадратних метрів. Також цікава діорама "Трипілля 1919 року", що відтворює епізод боротьби селянських загонів з більшовицькою агресією.

Найбільшу площу має зала Другої Світової війни. Тут є діорама, яка відтворює оборону на Трипільському плацдармі в 1941 році. Широко представлена ​​епопея форсування Дніпра восени 1943 року.

У 2024 році відкрилася Зала пам’яті полеглих героїв, які віддали своє життя за Україну в повномасштабній російсько-українській війні.

Перед Обухівським краєзнавчим музеєм встановлено пам'ятник поетові Андрію Малишку.

Обухівський народний мистецький центр відкрився 2019 році в приміщенні колишнього універмагу в центрі Обухова з ініціативи творчої громадськості міста. Його основною метою є збір і збереження побутових старожитностей, досліджуення та популяризація місцевого традиційного вбрання.

Основу експозиції склали старожитності з приватних колекцій відомих обухівських майстрів Галини Кучер, Миколи Майка, краєзнавців Наталі Любиченко, Олени Артюшенко та інших місцевих мешканців. Представлено 40 видів вишиваних сорочок, понад 200 рушників, ікони, предмети побуту та багато іншого.

На базі Обухівського народного мистецького центру проводяться виставки, концерти, екскурсії.

Пам'ятник воїнам-авіаторам, які загинули в небі над Васильківщиною у 1941-1945 роках, встановлений у Барахтах у 1985 році до дня Перемоги над нацизмом у Другій світовій війні з ініціативи тодішнього директора місцевого колгоспу Мартиненка, який під час війни він був штурманом літака Пе-2.

Оригінальний проєкт монумента із макетами трьох літаків (СБ, І-16, І-153) розробив архітектор Віктор Мельничук. Навколо пам'ятника встановлено 10 табличок із іменами загиблих льотчиків.

Пам'ятник розташований на в'їзді до Барахтів з боку Василькова.

Кагарлицький парк закладений у кінці XVIII століття українським дворянином Дмитром Трощинським, державним діячем та меценатом української культури, нащадком гетьмана Івана Мазепи.

Маєток у Кагарлику він отримав після 1796 року у подарунок від імператора Павла I. У парку був палац, флігелі та господарські споруди. На алеях і галявинах було розставлено копії грецьких і римських статуй.

Збереглася альтанка-ротонда на пагорбі "Машук" та ставок "Сажалка", який живиться підземними джерелами.

На площі 35,5 гектарів росте 113 видів дерев, завезених із Криму, Кавказу та країн Європи.

Ревина гора над річкою Червона – історичне місце на околиці села Германівка, де орієнтовно в кінці X сторіччя було закладено давньоруське укріплене поселення Германич, відоме з 1096 року.

Вважається, що місто заснував київський князь Володимир Великий на Змієвих валах для захисту від кочівників. Стародавній Германич згорів дотла за часів монголо-татарської навали.

На згадку про заснування села на Ревиній горі встановлено хрест-оберіг, споруджено каплицю та альтанку.

З валів городища відкривається мальовничий краєвид на село Германівка, що лежить по той бік річки.

Мальовничі пороги на річці Рось в районі села Хохітва приваблюють любителів водного туризму.

Поруч знаходиться найбільший на Київщині гранітний кар'єр.

Садиба поміщиків Малиновських збудована ву Григорівці в XIX столітті поряд із цукровим заводом, відкритим у 1845 році попереднім господарем села Федором Мілевським.

Збереглися різьблені дорійські тригліфи на фризі під карнизом. Оригінальні інтер'єри втрачені після більшовицького перевороту 1917 року. Садиба дерев'яна, але обкладена цеглою, що може призвести до її руйнування.

Наразі частину садиби займає амбулаторія з поліклінікою, в іншій частині розміщені житлові квартири.

Свято-Миколаївський монастир розташований в Богуславі на пагорбі на березі річки Рось.

Заснований у XVI сторіччі під Таращею, під час татарських набігів перенесений ченцями під Богуслав. Двічі передавався уніатам-василіанам, але повернули православ'ю. Кам'яні споруди зведені в ХІХ столітті.

Збереглася Воскресенська церква (1866 рік), приміщення духовного училища, в яких за радянських часів розміщувався дитячий будинок та гуртожиток.

Наразі Свято-Миколаївський монастир належить Православній церкві України.

Церква Покрови Пресвятої Богородиці у Македонах заснована в 1729 році.

Спочатку була дерев'яною. На початку XX століття її розібрали, заклавши на тому самому місці нову кам'яну Покровську церкву. Зведення храму йшло за сприяння священика Віктора Солухи, який якийсь час був депутатом Державної Думи. В 1911 році церкву освятили на честь Покрови Пресвятої Богородиці. Храм був побудований у модному тоді "цегляному" стилі.

Богослужіння велися до 1964 року, після чого Покровську церкву закрили та перетворили на склад. У 1970-х роках обрушився купол, який так і не відновили. Досі храм залишається у поганому стані, проте розпочалася реставрація.

Свято-Троїцька церква в Ржищеві збудована у 1853-1860 роках на місці старого дерев'яного храму, відомого з XVII стторіччя.

Ініціатором будівництва кам'яного храму була графиня Дзялинська із старовинного ржищівського роду Вороничів.

В архітектурі Троїцької церкви стиль класицизму узгоджується з рисами так званої єпархіальної архітектури другої половини ХІХ століття.

На північній стіні церкви збереглися фрески ХІХ століття.

Свято-Троїцька церква в Кагарлику відновлена на тому самому місці, де вона була побудована в 1800 році коштом поміщика Дмитра Трощинського.

Храм стояв прямо навпроти палацу Трощинських, від якого зберігся парк, що оточував його. Настоятелем церкви деякий час був письменник Василь Капніст. Відомий художник Володимир Боровиковський написав для неї ікону "Таємна вечеря".

За радянських часів Свято-Троїцьку церкву було знищено. У 1998 році був освячений перший камінь в основі нової Троїцької церкви. Наразі спорудження храму, яке здійснювалося на пожертви підприємців, організацій та мешканців міста, завершено.

Спасо-Преображенська церква в Нещерові збудована в 1794 році поміщиком Іваном Гудимою-Левковичем, нащадком козацько-старшинських родів Гудим та Левковичів.

Преображенський храм, який формою нагадує корабель, є взірцем архітектури перехідного періоду від українського бароко до класицизму. У західному кутку храму розташована дзвіниця з дерев'яними віконницями, вбудована в саму будівлю. У підвалі церкви знаходиться склеп, загадкові коридори якого здавна породжували легенди про підземні ходи, що ведуть за багато кілометрів від Нещерова.

У 2004 році при Спасо-Преображенській церкві було відкрито скит Іонінського чоловічого монастиря. На його території можна побачити старовинний козацький хрест. Церква добре відреставрована.

Монастир Преображення Господнього в Ржищеві є одним із найстаріших в Україні. За легендою, заснований преподобними Антонієм та Феодосієм, які час від часу віддалялися сюди з Києво-Печерської лаври.

Офіційною датою заснування Ржищевського Спасо-Преображенського монастиря вважається 1626 рік. Польські поміщики Вороничі, надаючи в 1649 році свої землі монастирю, стверджували, що монастир заснували їхні предки. Це був один із трьох монастирів на Київщині, де доживали віку старі та хворі козаки.

В 1653 році тут відбулася зустріч посла московського царя, боярина Василя Бутурліна з гетьманом України Богданом Хмельницьким, де обговорювалися умови союзницького договору.

На початку XX століття в монастирі було 3 церкви: Святої Варвари, Преображення Господнього та Животворного Джерела. В 1927 році монастир розпущено, на території розмістили зоотехнікум, потім будівельний технікум.

В 1995 році Спасо-Преображенський монастир було відроджено. Збереглися келії кінця ХІХ століття. Розташований на пагорбі над Дніпром.

Урочище Іван-гора знаходиться на березі Дніпра на південно-східній околиці Ржищева, праворуч від пристані.

На вершині гори заввишки 174 метри у XIX столітті відкрито давньоруське городище XI-XIII сторічь, ототожнюване з літописним містом-фортецею Іван (згадане в Іпатіївському літописі в 1151 році). Знайдено залишки дерев'яних укріплень.

В XVI столітті на Іван-горі було споруджено польську фортецю, яку в 1663 році використовували війська короля Яна Казимира як плацдарм для вторгнення на Лівобережжя (за однією з версій, гора носить ім'я короля Яна (Івана).

Після спорудження Канівської ГЕС розпочався процес ерозії та підмивання гори водами Канівського водосховища.