Пам'ятки Одеського району

Виноробне господарство засноване у Великодолинському, в 20 кілометрах від Одеси, в 1999 році із закладки перших лоз.

Для закладки виноградників використовувалися сертифіковані саджанці прямих клонів сортів винограду французької та німецької селекції від виробників Hyacinthe Raymond (Франція) та Reben Sibbus (Німеччина).

 На сьогодні власні виноградники виноробні займають площу понад 140 гектарів.
 
Виноробний завод "Винтрест" побудований у 2004 році та оснащений сучасним європейським обладнанням провідних галузевих виробників Італії та Франції. Підприємство спеціалізується на виробництві шампанських та столових виноматеріалів, але з 2015 року розпочато виробництво сухих сортових вин під власною торговою маркою Grande Vallee (Гранде Валле). В лінійці 8 позицій: "Ріслінг Grande Vallee", "Шардоне Grande Vallee", "Піно Блан Grande Vallee", "Трамінер Grande Vallee", "Піно Менье Розе Grande Vallee", "Піно Нуар Розе Grande Vallee", "Мерло Grande Vallee" "Каберне Grande Vallee". З 2018 року лінійка Grande Vallee поповнилась ігристими винами: як за класичною технологією, так і методом "Сharmat".

На виноробні "Винтрест" проводяться екскурсії із дегустаціями, під час яких можна познайомитись з процесом виробництва вина.

Дерибасівська - оспівана письменниками та поетами пішохідна вулиця в центрі Одеси. Отримала назву на честь першого одеського градоначальника Осипа Дерібаса (Хосе де Рібаса).

На самому початку вулиці встановлено пам'ятник Дерібасу, прозваний у народі "коником". Вулиця забудована малоповерховими будинками ХІХ століття, перші поверхи яких зайняті численними магазинами, ресторанами та кафе з вуличними літніми майданчиками.

Традиційно на Дерибасівській відбуваються головні міські заходи, зокрема Парад Гумору під час щорічного святкування "Гуморини" 1 квітня. В інші дні вулиця відкрита для піших прогулянок, тут триває жвава торгівля картинами та сувенірами. Постійно працює ярмаркове містечко "Одеський ярмарок" із дерев'яними будиночками, в яких торгують вуличною їжею та напоями.

У парковій зоні Міського саду є кілька цікавих скульптур: пам'ятник Леонідові Утьосову, пам'ятник Сергієві Уточнику, скульптури "Лев" та "Левиця", пам'ятник "Дванадцятому стільцю".

Міський сад (Міськсад) в Одесі – найстаріший громадський парк міста та один із головних центрів міського суспільного життя.

Це невелчкий сквер площею близько 1,5 гектари наприкінці вулиці Дерибасівської, у кварталі між Дерибасівською та Ланжеронівською, неподалік Соборної площі. Заснований у 1803 році Феліксом де Рибасом, братом засновника Одеси Йосипа Дерибаса як приватний садок на його власній земельній ділянці, згодом був переданий місту.

Головною прикрасою Міськсаду є двохсотрічний фонтан із чашею з карарського мармуру. Тут же розташовані Літній театр міської філармонії (1949 рік, архітектор Регіна Володимирська), музичний павільйон-ротонда (1943 рік), а також кілька оригінальних скульптур: пам'ятник Леоніду Утьосову, пам'ятник Сергію Уточнику, скульптури "Лев" та "Левиця", пам'ятник "Дванадцятому стільцю".

Музей "Таємниці підземної Одеси" розповідає про знамениті одеські катакомби, на яких стоїть все місто. Їхня загальна довжина оцінюється приблизно в 2,5 тисячі кілометрів.

Здебільшого одеські катакомби є підземними каменоломнями, в яких видобувся будівельний камінь ракушняк, що використовувався для будівництва більшості будівель міста. Також у систему катакомб входять порожнини природного походження – карстові та дилатансійні печери.

В різні часи катакомби виконували роль перевалочних баз контрабандистів, "малин" для банд, місця збору підпільників, укриття для партизанських і диверсійних загонів, бомбосховищ.

Музей в підземеллях на Молдаванці створено в 2013 році військово-історичним клубом "Військова доблесть". Входячи до катакомб, відвідувачі занурюються в минуле міста. Тут можна побачити протиатомний бункер, пройти через заводнену частину, відвідати дикі катакомби, побувати на партизанській стоянці та бандитській малині тощо.

Музей геноциду "Територія пам'яті" в Одесі відкрив у 2024 році Одеський центр дослідження Голокосту. Заклад розташований у приміщенні відділу Головпоштамту в центрі міста.

Експозиція розкриває історію появи терміну геноцид, долю його автора Рафаеля Лемкіна, сутність поняття злочину геноциду в міжнародному праві, трагічні сторінки Голокосту та історії порятунку, теми геноциду вірмен та ромського народу, Голодомору в Україні, депортації кримських татар, геноцидів ХХІ століття. Окрема локація присвячена російсько-українській війні.

Мініатюрами представлені залізнична станція, звідки депортували татар, порохові склади, де спалювали одеських євреїв, епізод масового розстрілу та катувань у Бучі, зруйнований драмтеатр у Маріуполі, острів Зміїний та знищення крейсера "Москва".

Сучасний інтерактивний експозиційний простір широко використовує мультимедійні цифрові технології. Особлива емоційна атмосфера створюється за допомогою точкового освітлення. Багатофункціональний музейний простір включає бібліотеку та дискусійний майданчик.

Одеський музей західного та східного мистецтва - один із найкращих в країні музеїв даного профілю.

Займає колишній палац поміщика Олексія Абази, збудований у 1856-1858 роках за проєктом архітектора Луї Сезара Оттона. Будинок виконаний у стилі еклектики: риси барокового характеру співіснують з елементами стилів ампір та рококо. "Розпашні" парадні сходи у вестибюлі, висічені з карарського мармуру, зведені без несучих балок-косоур разом з майданчиками утворюють ефектну висячу споруду. Інтер'єри палацу Абази відрізняються багатим  ліпниною декором, різьбленням, фурнітурою з бронзи.

Музей західного та східного мистецтва заснований в Одесі в 1923 році на базі приватних колекцій, зібраних місцевим комітетом охорони пам'яток мистецтва та старовини.

В експозиції музею представлені полотна голландських майстрів, порцеляна найкращих європейських заводів XVIII-XX століть, скульптури та кераміка Ірану, Тибету, Китаю, Індії, Японії. Перлини колекції: "Святий Лука" та "Святий Матвій" великого голландця Франса Хальса, "Мадонна на троні" флорентійського живописця ХVI століття Франческо Граначчі, "Амур, що загрожує" Етьєна Фальконе, а також унікальні гравюри на дереві знаменитого японського майстра Кацусікі Хокусая із серії "Книга про птахів".

Інститут виноградарства та виноробства імені Василя Таїрова створений на околиці Одеси в 1905 році як дослідне господарство "Виноробна станція російських виноградарів та виноробів".

Ініціатором його створення був редактор журналу "Вісник виноробства", ентузіаста культури винограду Василь Таїров. На першому етапі було обладнано невеликий підвал, зібрано бібліотеку. В період із 1910 по 1912 рік на березі Сухого лиману було закінчено спорудження комплексу приміщень станції. Для розробки питань виноградарства було закладено дослідний виноградник (3 гектари) та побудовано майстерню щеплення саджанців.

У 1931 році станцію було реорганізовано в Український науково-дослідний інститут виноградарства та виноробства. До його 100-річчя відкрито музей винограду та вина, який розповідає про основні напрямки розвитку вітчизняної виноробної школи.

В експозиції представлені особисті речі Василя Таїрова, прижиттєві видання наукових праць, старовинне лабораторне обладнання, подарунки інституту.

Проводяться екскурсії з дегустаціями.

Музей кіно Одеської кіностудії відкрився в Одесі у 2017 році. Музей розміщено у справжньому знімальному павільйоні, який побудовано у 1930-х роках. Цей павільйон є найбільшим на території Одеської кіностудії.

Експозиція музею кіно являє собою найбагатшу колекцію костюмів, декорацій, реквізиту до відомих фільмів, що знімалися на Одеській кіностудії і висвітлює історію розвитку кінематографа, розповідає про роль Одеси в становленні кіномистецтва, розкриває історії зйомок улюблених фільмів і те, що залишилося за кадром.

Відвідувачам музею кіно представлені локації з найвідоміших фільмів Одеської кіностудії, які вже давно стали класикою, а також експозиції "Золотий фонд кіно" (1970-1980 роки) та "Сучасне кіно Одеської кіностудії".

Під час екскурсії відвідувачі маюливість поринути в доповнену реальність, що дозволяє "оживити" музейні експонати, побачити їх використання безпосередньо у фільмі.

Музей Техніки Кіно розташовується під легендарним знімальним павільйоном №1, в цеху знімальної та освітлювальної техніки. У музеї техніки кіно представлені: знімальна та освітлювальна техніка, допоміжне операторське обладнання, проєкційна, звукозаписна та відтворювальна апаратура, монтажна, гримерна та фотографічна ділянки, ігровий і спеціальний транспорт в моделях і макетах, старий 35 міліметровий проєктор з оригінальною позитивною плівкою з фрагментами фільмів Одеської кіностудії різних років.

Одеський коньячний завод – найстаріше підприємство галузі в Україні.

Заснований в 1863 році Південноросійським товариством "Чорноморське виноробство". Пізніше завод купила родина відомих промисловців Шустових.

На Всесвітній виставці в Парижі в 1900 році коньяк Шустових отримав перше місце, тим самим завоювавши право іменуватися "коньяком".

Наразі ПрАТ "Одеський коньячний завод" виробляє коньяки 16 сортів, починаючи від ординарного "Десна" і закінчуючи колекційними - "Ювілейний", "Одеса", "Київ", "Золотий Дюк".

В 2013 році відкрився Музей коньячної справи Миколи Шустова, який відтворює атмосферу старовинних коньячних підвалів. Музей включає кілька залів-"кессонів": три експозиційні та дегустаційні зали, кінотеатр, зал змінних експозицій.

Зокрема, представлено копію мідного шарантського аламбіку для спиртокуріння кінця ХІХ століття французької фірми Prulho, повнорозмірна модель дореволюційної конки, а також пляшка шустівського коньяку 1900 року, який завоював Гран-прі на Всесвітній виставці в Парижі.

Екскурсія в музей включає частину виробництва (купажний цех і цех витримки спиртів), відвідування старовинних підвалів, а також дегустацію кращих коньяків "Шустов".

Фіксований час екскурсій: 10.00, 12.00, 14.00, 16.00 та 18.00

Будівля Одеського національного академічного театру опери та балету вважається однією з найкрасивіших у світі.

ЇЇ створили віденські архітектори Герман Гельмер та Фердинанд Фельнер, які також будували театри у Відні, Будапешті, Дрездені, Загребі. Будівля в стилі ренесансу з елементами бароко багато прикрашена. Над фасадом оперного театру височить скульптура музи мистецтва Мельпомени.

Вражає красою глядацька зала у стилі французького "рококо". На стелі – чотири картини Лефлера зі сценами з творів Шекспіра, розкішна люстра. Тут виконували свої твори Петро Чайковський, Микола Римський-Корсаков, Сергій Рахманінов, співали Федір Шаляпін та Соломія Крушельницька, танцювала Анна Павлова.

В репертуар одеського театру опери і балету: "Жизель", "Спляча красуня", "Лускунчик", "Дон Кіхот", "Кармен-сюїта" та інше.

Працює музей Оперного театру, проводяться екскурсії.

Пам'ятник Арману Емманюелю дю Плессі, герцогу (дюку) де Рішельє, який був одним із найпопулярніших одеських градоначальників.

Герцог де Рішельє, француз за походженням, емігрував до росії після Великої французької революції 1789 року. В 1790 році брав участь у взятті Ізмаїла, в 1803 році був призначений містом Одеси, а потім і генерал-губернатором Новоросії.

Рішельє став іменуватися Еммануїлом Йосиповичем. За нього Одеса отримала тимчасове звільнення від податків і активно будувалася.

Коли в 1814 році у Франції повернулися до влади Бурбони, герцог вирушив на батьківщину, пожертвувавши все своє майно одеському Рішельєвському ліцею.

Після його смерті в 1822 році почався збір коштів, і в 1828 році було встановлено пам'ятник дюку Рішельє. Скульптор Іван Мартос створив герцога одягненим у римську тогу з сувоєм у руці та трьома латунними горельєфами, що символізують землеробство, торгівлю та правосуддя. Нині це найвідоміший символ Одеси.

Жартівники рекомендують поглянути на Дюка з водопровідного люка ліворуч від пам'ятника. З цього ракурсу сувій у руці дюка Рішельє виглядає дуже двозначно.

Потьомкінські сходи на Приморському бульварі в Одесі є парадним входом до приморського міста з порту. Будучи архітектурною домінантою, вважається одним із символів Одеси.

Спроєктовані архітектором Франческом Боффо сходи в 192 сходинки (спочатку було 200) побудовані в 1841 році з ініціативи генерал-губернатора графа Михайла Воронцова. Від пам'ятника Дюку на Приморському бульварі сходи 10 маршами спускаються до Морського вокзалу. Їх нижня частина дещо ширша за верхню, що при погляді зверху створює ілюзію, ніби їх ширина однакова на всій протяжності, а при погляді знизу робить її візуально більш протяжною.

Нинішню назву і всесвітню славу Потьомкінські сходи отримали завдяки фільму Сергія Ейзенштейна "Броненосець "Потьомкін", у ключовій сцені якого по сходах котиться дитячий візок.

Паралельно Потьомкінських сходам у 1902 році було прокладено лінію фунікулера (реконструйована у 2005 році).

Сімейна виноробня SHEVINO родини Мар’яна та Наталії Шевченків бере свій початок з 2012 року, коли було висаджено перший виноград європейських сортів. Нині площа виноградників виноробні складає 0,5 гектари. Об’єм виробництва становить близько 6 тисяч літрів за рік.

Невеличка виноробня SHEVINO оснащена всім необхідним технічним обладнанням, для зберігання та витримки вина використовуються ємності з нержавіючої сталі та дубові бочки. На  виноградниках збудовано простору альтанку для дегустацій, є винний підвал із добірною винотекою. Особливою гордістю виноробні є вина з локальних сортів “Сухолиманський білий” та “Одеський чорний”, а також авторські купажі винороба "Оксамит Дністра" та "Чорноморська Перлина".

У 2022 році широкомасштабне російське вторгнення в Україну змусило Мар’яна Шевченка відмовитися від виробництва вина та стати на захист країни в лавах Збройних сил України. Родина Шевченків вірить, що їхнє найкраще вино - попереду: вино "Перемоги України!".

Наразі вино родини Шевченків з урожаю минулих років бере участь у благодійних аукціонах і допомагає армії.

Аркадія - курортний район міста, одеська Рів'єра, центр нічного життя Одеси.

Знаменита своїми сучасними, добре обладнаними пляжами та великою кількістю ресторанів, нічних клубів та інших розважальних закладів, що працюють у курортний сезон цілодобово.

На парковій території Аркадії біля моря розташовані готелі, санаторії, будинки відпочинку, водолікарня, курортна поліклініка.

Палац генерал-губернатора Новоросійського краю Михайла Воронцова в Одесі збудовано в 1827 році в стилі ампір за проєктом та під керівництвом архітектора Франца Боффо.

Інтер'єри палацу, оформлені видатним скульптором і живописцем Карлом Скотті, являють собою найкращі зразки збережених інтер'єрів Одеси епохи ампіру. Князь Воронцов влаштовував тут шикарні бали.

В радянський час приміщення Воронцовського палацу займав Палац дітей та учнівської молоді.

Колонада бельведера на набережній вважається одним із символів Одеси. В 1994 році поряд встановлено фонтан "День і ніч" роботи Михайла Реви.

У травні 2022 року, під час російсько-української війни, Воронцовський палац був пошкоджений російським ракетним обстрілом.