Пам'ятки Львівського району

Львівський національний літературно-меморіальний музей Івана Франка (Дім Франка) відкрився у 1940 році з ініціативи молодшого сина письменника – Петра.

Музей розташовується у невеликій двоповерховій віллі у швейцарському стилі, де Іван Франко з родиною провів останні 14 років свого життя.

В основу експозиції була покладена колекція автографів, листів, документів, фотографій, книжкок та особистих речей із кабінету письменника, зібрана Науковим товариством імені Тараса Шевченка.

В будинку Франка детально відтворено атмосферу життя письменника та його родини: робочий кабінет, бібліотека, їдальня, спальня Івана Франка, жіноча кімната, кімната Ольги Франко, кімната Тараса і Петра Франків. 2018 року створено експозицію "Кухня Франкового дому".

Літературна експозиція розташована в сусідньому двоповерховому будинку польського підприємця Антонія Ув’єри, спорудженому в 1923-1925 роках у стилі неокласицизму за проєктом львівського архітектора Івана Багенського.

Під замовлення колектив музею проводить театралізовані, тематичні, авторські, інтерактивні екскурсії, екскурсії-прогулянки вулицями Львова, тематичні квести, майстеркласи. Також в музеї періодично проходять літературні вечори, театральні вистави, концерти класичної і сучасної музики, різнопланові виставки й перформанси.

Домініканський собор - одна з найвизначніших пам'яток бароко у Львові.

Келії монастиря домініканців відносяться до XVI сторіччя. В 1559 році княжна Гальшка Острозька, спадкоємиця могутнього волинського роду Острозьких, ховалася тут від магната Лукаша Гурки, який насильно примусив її до шлюбу. В 1701 році цар Петро I підписав тут договір про військовий союз росії та Польщі проти Швеції.

До XVIII стопіччя будівля Домініканського костелу була готичною. В 1792-1798 роках архітектором Яном де Вітте коштом Юзефа Потоцького проведено реконструкцію, фасади прикрашені майстром Себастьяном Фесінгером. В інтер'єрі - низка цінних витворів мистецтва: алебастрові надгробні пам'ятники XVI століття, мармуровий пам'ятник Артурові Гротгеру.

За радянських часів в приміщенні Домініканського собору був музей атеїзму. Нині це греко-католицька церква Святої Євхаристії. У підземеллях експонується частина колекції пам'яток сакрального мистецтва Львівського музею історії релігії. Проводяться концерти органної музики.

Теперішня будівля пологового будинку в південно-західній частині Львова є колишньою єврейською лікарнею Бет Хулім, збудованою відомим лікарем Яковом Раппопортом коштом фундації Мавриція Лазаруса.

Монументальна будівля спроєктована в мавританському стилі та прикрашена східними та європейськими символами. За архітектурним та образним рішенням лікарня нагадує найбільшу в Східній Європі синагогу в Будапешті.

Автором проєкту шпиталю на 100 місць був відомий львівський архітектор Казимир Мокловський, який співпрацював з архітектурно-будівельним бюро Івана Левинського, який реалізував проєкт.

Триповерхова будівля єзуїтського колегіуму у Львові збудована у 1839-1842 роках у стилі класицизму за проєктом архітектора Фіделіса Штадлера. Після заборони ордену єзуїтів у приміщенні певний час розташовувалися казарми. У 1851 році будівлю було передано Львівському університету.

Нині в приміщенні колишнього єзуїтського колегіуму біологічний та геологічний факультети ЛНУ, а також Музейний комплекс університету, що включає Зоологічний музей, Палеонтологічний музей, Мінералогічний музей та Музей рудних формацій.

Зоологічний музей ЛНУ належить до числа найстаріших університетських музеїв Європи – він був заснований ще у 1784 році як Кабінет натуральної історії. Близько 10 тисяч експонатів у чотирьох залах репрезентують тваринний світ усіх континентів та всіх акваторій земної кулі. Зали обладнані мультимедійними панелями, які дозволяють почути співи птахів та побачити життя тварин у природному середовищі.

Палеонтологічний музей ЛНУ експонує рослинні і тваринні рештки у вигляді скам'янілостей, які розповідають про розвиток життя на планеті. Музейні фонди налічують понад 18 тисяч палеонтологічних і геологічних зразків, виявлених у різновікових відкладах усіх континентів.

Мінералогічний музей ЛНУ імені академіка Євгена Лазаренка заснований у 1852 році. В його колекції представлені кристал-велетень апатиту з Забайкалля, гігантські кристали моріону і польового шпату з камерних пегматитів Волині, пірити з Березівського золоторудного родовища на Уралі, унікальні друзові агрегати димчастого кварцу з Уралу й самородної сірки з родовища Шор-Су в Середній Азії, зразки метеоритів.

Музей рудних формацій ЛНУ експонує різноманітні руди з більш як 500 родовищ України та світу.

Жовківська ратуша в стилі неоренесансу входить до ансамблю Ринкової площі.

Перша міська ратуша в Жовкві була збудована архітектором Петером Бебером в 1687 році. На її стінах розміщувалися сонячний годинник і зразок аршина. Старий будинок розібрали в 1832 році через аварійний стан, і протягом цілого століття магістрат засідав в замку.

Нинішня ратуша збудована в 1932 році. Її звели за конкурсним проєктом архітектора Броніслава Віктора на місці колишніх казарм і казематів.

У передвоєнні часи з годинникової вежі міський сурмач опівдні виконував мелодію "гейнал". Тепер опівдні дзвони годинника виконують уривок гімну України.

У вежі ратуші розміщується історико-краєзнавча експозиція "Музей "Жовківська вежа" з виходом на оглядовий майданчик.

Історико-краєзнавчий музей Кам'янеччини працює з 1996 року при Центрі дитячої та юнацької творчості Кам'янка-Бузької міської ради.

Експозиція у чотирьох залах розповідає про історію Кам'янеччини від стародавніх часів, національно-визвольну боротьбу на території краю, культуру та побут місцевих мешканців, історію театру Кам'янки-Бузької.

Окрему експозицію присвячено родині державних і громадських діячів Цегельських. Завдяки старанням отеця Михайла Цегельського у Кам'янці з'явилася нова церква Різдва Пресвятої Богородиці та Народний дім. У його родині 1875 року народився його син Льонгин, який згодом став першим міністром внутрішніх справ ЗУНР. Представлені особисті речі членів родини Цегельських та їхні меблі.

Серед інших експонатів музею – оригінал карти Галичини 1940-х років, старі поштівки з архітектурними пам'ятками Кам'янки-Бузької, а також світлини та матеріали, пов'язані з діячами українського національного руху.

Історико-культурний заповідник "Древній Звенигород" створений у 2020 році на території пам'ятки археології національного значення – городища літописного міста Звенигород на Львівщині. В XI-XII століттях воно було столицею Звенигородського князівства, значним культурним, мистецьким та освітнім центром. Звідси походять три найстаріші документи архівного фонду України – берестяні грамоти.

Розквіт Звенигорода Галицького пов'язаний із перебуванням на престолі Володимирка Володаревича, правнука Ярослава Мудрого. Збереглися вали давньоруського городища з дитинцем, залишки князівського палацу, кам'яної церкви, боярського та ремісничого кварталів.

Після монголо-татарської навали 1241 року Звенигород надовго занепав. На початку XVIII століття гетьман Речі Посполитої Адам Сенявський почав будувати на городищі Звенигородський замок, але будівництво так і не було завершене. Від його укріплень нині залишилися чотири п'ятикутні кутові земляні бастіони та рештки системи земляних фортифікацій.

Детальніше про історію літописного міста можна дізнатися в музеї історико-культурного заповідника "Древній Звенигород". Тут представлено археологічні знахідки з території городища, графічні матеріали, інтерактивні експонати на основі доповненої реальності. Можна здійснити віртуальний тур вулицями середньовічного міста, побачити гіпотетичні інтер'єри церков і палаців.

Також до складу заповідника входить будинок "Просвіти" 1926 року, де планується реставрація і розміщення додаткових експозицій.

Історико-меморіальний музей полковника Євгена Коновальця, одного з ідеологів українського націоналізму, засновано у 1990 році з ініціативи Товариства української мови імені Тараса Шевченка у родинному будинку Коновальців у селі Зашків на Львівщині.

В першій кімнаті представлено матерали про дитячі та юнацькі роки Коновальця: запис в метричній книзі про народження Євгена, світлини родинної садиби Коновальців, документи місцевого осередку "Просвіти" та періоду навчання Коновальця у Львівському університеті, книги з бібліотеки Коновальців.

Експозиція другої кімнати розповідає про військову діяльність Коновальця у 1917-1920 роках і тогочасний визвольний рух. Представлено схеми найважливіших боїв підрозділів Січових стрільців.

Основна експозиція у третій кімнаті висвітлює створення Першого проводу українських націоналістів на чолі з Євгеном Коновальцем та проведення Першого конгресу українських націоналістів, на якому засновано Організацію українських націоналістів (ОУН).

Завершує експозицію музею документальна розповідь про трагічну загибель Коновальця у 1938 рці в Роттердамі.

Серед меморіальних речей родини: образ Святої Терези – родинна реліквія сім’ї Коновальців, серветка, яку вишила мати Євгена, крісло його батька, меблі з помешкання Коновальця у Римі.

На подвір'ї ростуть три дуби, посаджені Євгеном Коновальцем на честь своїх синів Євгена, Степана та Мирона. З нагоди 100-річчя від дня народження Коновальця встановлено пам’ятник.

Історико-меморіальний музей полковника Євгена Коновальця є сектором Музею визвольної боротьби України, відділом Львівського історичного музею.

Історичний музейний комплекс Національного музею у Львові імені Андрея Шептицького розташовується в колишній віллі професора львівського університету Еміля Дуніковського, яка збудована у 1896-1898 роках за проєктом архітектора Владислава Рауша в стилі необароко.

У 1911 році її придбав для потреб Церковного музею його засновник і меценат митрополит Андрей Шептицький. Саме тут у 1913 році відбулося відкриття першої експозиції Національного музею у Львові.

Зараз в Історичному музейному комплексі розгорнута постійна експозиція "Українське мистецтво ХХ століття". Вона є продовженням експозиції українського мистецтва ХІІ-ХІХ століть, яка знаходиться у головній будівлі музею на проспекті Свободи.

Представлені твори презентують становлення та розвиток української художньої культури у руслі основних стилів та напрямків світового мистецтва минулого століття, а також відображає культурно-мистецькі процеси радянського періоду, що розвивалися поза рамками нормативної естетики соцреалізму.

Католицька каплиця у неоготичному стилі розташована на цвинтарі Малих Підлісків, прямо біля перехрестя доріг на Луцьк та Рівне.

В інтер'єрі збереглися залишки поліхромії та невеликий тетрапод.

Княжий Храм Святого Миколая Чудотворця - найдавніша пам'ятка монументальної архітектури Львова.

Мабуть, храм будувався як усипальниця галицьких князів, був головним духовним центром львівських русинів. Перша згадка про церкву Святого Миколая датується 1292 роком. Ще в князівські часи церква служила не тільки храмом, а й центром суспільно-політичного життя.

Розташовувалася біля підніжжя гори Високий Замок, поряд із площею Старий Ринок, де за часів раннього середньовіччя був центр нижнього міста. Товщина стін храму Святого Миколая свідчить також про оборонне значення споруди.

Земляні вали Комарнівського замку бастіонного типу збереглися у місті Комарно на виїзді у бік Переможного.

Замок заклав у XV сторіччі галицький староста Станіслав Ходецький. У XVIII столітті замок втратив значення після того, як господар Комарно Антоній Юзеф Лянцкоронський збудував неподалік нову магнатську резиденцію.

Зараз замок в Комарно використовується як стадіон "Газовик" з футбольним полем на замковому дворі і трибунами на валах з кутовими бастіонами, що добре простежуються. Поруч розташована старовинна цегляна будівля у вікторіанському стилі, в якій зараз розташований один із корпусів міської лікарні.

Королівський арсенал Львова споруджено в стилі бароко архітектором Павлом Ґродзицьким за наказом польського короля Владислава ІV.

Як стратегічно важливе місто Львів мав два арсенали. Міський арсенал формували громадяни міста, а королівський утримувався коштом монарха. З 1939 року в приміщенні Королівського арсеналу розміщується Львівський обласний державний архів.

Перед будівлею Королівського арсеналу в 1977 році встановлено пам'ятник першодрукарю Іванові Федорову, відкритий до 400-річчя друкарства на українських землях. Біля пам'ятника розташований букіністичний ринок, популярний у іноземних туристів. Тут збираються торговці старими книгами та предметами старовини.

Римо-католицький костел Богоматері Ченстоховської закладено у Великому Любені в 1930 році з ініціативи єпископа Бореслава Твардовського.

Храм було освячено в 1932 році, але будівництво тривало ще 5 років.

З 1949 року костел використовувався радянською владою як склад зерна та гараж для сільськогосподарської техніки.

Костел Богоматері Ченстоховської повернутий католикам в 1992 році.

Костел Воздвиження Чесного Хреста – головний католицький храм Городка, який існував уже за часів Владислава Ягайла. У його образі оригінально поєдналися архітектурні прийоми різних стильових напрямів – готики, бароко та модерну.

Ймовірно, перший дерев'яний Воздвиженський костел було закладено в Городку в 1372 році польським намісником Владиславом Опольчиком. У нинішньому вигляді традиційного готичного храму відбудований в 1419 році. У XVI сторіччі було проведено реконструкцію та збудовано дзвіницю з шістьма дзвонами, найбільший з яких був освячений у 1753 році.

В ході останньої реконструкції, проведеної у 1930-х роках ХХ століття архітектором Броніславом Віктором, була добудована західна, найбільша частина костелу Воздвиження Чесного Хреста. Фасад прикрасили скульптури Матері Божої, апостолів Петра та Павла.

Інтер'єри костелу за часів радянської влади були повністю знищені.

Нині костел Воздвиження Чесного Хреста знову чинний.