Пам'ятки Миколаївської області

Турецька фортеця Кінбурн була збудована в XV сторіччі на Кінбурнській косі у гирлі Дніпра.

У 1736 році захоплена та зруйнована російським загоном генерала Леонтьєва, але відбудована заново турками. За Кючук-Кайнарджійським мирним договором в 1774 році фортеця Кінбурн відійшла до росії. У 1787 році, під час Другої російсько-турецької війни, турецький десантний загін яничарів, що намагався оволодіти укріпленнями Кінбурна, був вщент розбитий гарнізоном під керівництвом Олександра Суворова, що дозволило росіянам незабаром захопити турецьку фортецю Очаків. У цьому бою активну участь брали й українські козаки Чорноморської флотилії.

У жовтні 1855 року Кінбурнська фортеця була атакована англо-французьким флотом, капітулювала і з того часу не відновлювалася.

Збереглися земляні вали та рів, що перетинає косу з півночі на південь на захід від села Покровське.

Художній музей імені Євгена Кібрика представляє велике зібрання робіт цього художника-графіка, який народився у Вознесенську в 1906 році.

Видатний ілюстратор залишив значний внесок в історії цього жанру, його музей вважається одним з п'яти музеїв графіки в світі.

В музеї Кібрика експонуються картини та репродукції робіт художника, зокрема, ілюстрації до творів Миколи Гоголя.

Художній музей розташований в сучасній будівлі в самому центрі Вознесенська.

Царська ротонда споруджена у Вознесенську в 1837 році до візиту імператора Миколи I.

Являє собою альтанку з 8 колонами, що підтримують сферичний купол.

Царська ротонда розташована на центральній алеї парку Січової Слави. Навколо альтанки розташовані три концентричні кола терас. Парк є улюбленим місцем відпочинку мешканців та гостей міста.

Церква Всіх Святих - один із найстаріших храмів Миколаєва. В склепі церкви похований містобудівник та засновник миколаївської верфі Михайло Фалєєв.

Поруч, на Старому цвинтарі, знаходиться склеп засновника Харківського університету Василя Каразіна.

Церква Різдва Пресвятої Богородиці у Кривому Озері відома з 1766 року, коли вона була греко-католицькою. Православною стала в 1794 році.

У ХІХ столітті дерев'яний храм згорів. Нову церкву Різдва Богородиці зведено у 1824 році з цегли на іншому місці. У 1890-1899 роках коштом землевласника Лаврентія Широченка була прибудована кам'яна дзвіниця.

Нещодавно на стіні церкви з'явився образ Богоматері, який став об'єктом масового паломництва віруючих.

Церква Святого Духа побудована в 1857 році на тодішній околиці Миколаїва, в селищі Богоявленському, коштом селян за активної фінансової допомоги купця Костянтина Соболєва.

За радянських часів була закрита. В 1941 року німецькі окупанти дозволили вести богослужіння і церква знову відкрилася. При відступі німців церква була зірвана.

В 1992-1997 роках відновлена в первісному вигляді.

Церква Свято-Казанської ікони Божої Матері у Вознесенську споруджена в 1891 році.

Розташована в районі Болгарка, що був передмістям Вознесенська, на перетині вулиці Болгарської та вулиці Тітова.

Була одним з чотирьох православних храмів міста. Єдина, що збереглася.

В одному з найвищих місць Миколаєва, на вершині Спаського пагорба, понад сто років стоїть водонапірна вежа, особливість якої полягає у її гіперболоїдній конструкції.

Незважаючи на кривизну, вона будувалася з прямих балок. Вперше таку форму ввів до архітектури відомий російський інженер Володимир Шухов, на честь якого цю вежу назвали. За його проєктом було збудовано безліч подібних конструкцій у Росії та за кордоном, у тому числі і знаменита телевізійна вежа в Москві на вулиці Шаболовській.

Питання необхідності спорудження водонапірної башти виникло в Миколаєві в липні 1904 року. Міська громада тоді витратила на здійснення проєкту понад 35 тисяч рублів.

Коли місто було окуповане фашистами, Шуховську вежу підірвали та перекинули. Незабаром після визволення Миколаєва визначну пам'ятку відновили.

Зараз вежа не використовується за своїм прямим призначенням, але й досі залишається гордістю Миколаєва. Висота споруди становить 25 метрів, а загальна ємність бака - 50 тисяч відер.