Пам'ятки Львівської області

"Музей науки Львів" - це інтерактивний простір площею понад 2000 квадратних метрів, який допомагає пізнати світ завдяки дослідам і взаємодії з експонатами.

Кожен із дев'яти експозиційних блоків музею розкриває окрему тему: "Повітря", "Вода", "Акустика", "Оптика", "Електрика", "Наука", "Людина", "Роботи", "Формула-1". Понад 100 інтерактивних експонатів дають можливість провести експерименти з пневматичними пристроями та мильними бульбашками, влаштувати мініураган або морський щторм, виробити електроенергію на мініелектростанції, пограти на музичних інструментах у студії звукозапису, поспілкуватися з роботом RoboThespian, покерувати роборукою KUKA KR 210, побувати в різних куточках Землі завдяки VR-технологіям та навіть поміняти колеса гоночної автівки на пітстопі.

На першому поверсі розташована зона відпочинку з кав'ярнею та сувенірною крамницею.

Двоповерхова будівля львівського музею науки облаштована з урахуванням стандартів доступності, зокрема обладнана ліфтом.

Глинянська (В'їзна) брама - частина міських укріплень середньовічного Львова, що найбільш збереглася.

Споруда у стилі пізнього ренесансу є частиною фортифікаційного комплексу Бернардинського монастиря. Брама збудована на початку XVII сторіччя під наглядом інженера Фрідріха Гетканта. У центрі оборонної стіни розташована квадратна вежа з шатровим дахом та арковим проїздом, що вимощений дерев'яною бруківкою.

Під час реконструкції 1976-1977 років перед стіною відновлено оборонний рів.

Наразі у комплексі Глинянської брами розміщується інститут "Укрзахідпроектреставрація та адміністрація історико-архітектурного заповідника".

Перший дерев'яний костел у Янові (нинішнє селище Івано-Франкове) заклав у 1614 році засновник міста Ян Свошовський.

Храм постраждав під час Визвольної війни Богдана Хмельницького. В 1670 році костел відбудували у камені, хоча частково він залишався дерев'яним.

У 1741 році розпочалося будівництво нового кам'яного костелу, який був освячений під титулом Пресвятої Трійці у 1774 році. У ХІХ столітті дерев'яну дзвіницю замінили на кам'яну.

В 1946 році храм закрили, перетворивши його на склад, а в 1992 році повернули католицькій громаді.

Римсько-католицький костел Святого Варфоломія закладений у Дрогобичі в 1392 році польським королем Владиславом II Ягайлом, проте освячений лише в 1511 році.

Масивна готична будівля костелу зведена на основі княжого палацу часів Галицько-Волинського князівства. Дзвіницею костелу стала служити розташована поруч потужна оборонна вежа, яка була частиною міських укріплень на Замковій горі. Протягом століть будівля неодноразово перебудовувалась.

У радянські часи приміщення костелу використовувалося як склад. У 1989 році храм повернуто римо-католицькій громаді міста.

В інтер'єрах збереглися готичні білокам'яні портали, настінні розписи та вітражі ХІХ століття за малюнками відомих художників Яна Матейка, Станіслава Виспянського та Юзефа Мегоффера.

Стіни укріплені контрфорсами. На північній стіні костелу розміщені незвичайні білокам'яні рельєфи - три вікна, в яких зображено долоню, стопу та голову в папській тіарі. Одні джерела називають їх символами католицького панування, інші вважають ці символи язичницькими.

Мармурове оздоблення дверей з двома мечами нагадує про жителів міста, які загинули у Грюнвальдській битві.

Оборонний католицький костел Мучеництва святого Іоанна Хрестителя в Самборі, збудований у XVI сторіччі за проєктом архітектора Юзефа Тарновчика замість дерев'яного храму, що згорів, дійшов до наших днів після кількох реконструкцій.

Найбільша була проведена після пожежі в 1642 році. Архітектура костелу поєднує в собі риси готики та ренесансу. Це найвища та найвеличніша споруда міста.

Костел відрізняється багатством внутрішнього оздоблення. Зберігся неоготичний орган, змонтований в 1888 році фірмою Яна Слівінського зі Львова.

В 2007 році перед костелом святого Іоанна Хрестителя встановлено пам'ятник Папі Римському Івану Павлу ІІ.

Крехівський монастир Святого Миколая Отців Василіан – одна із найзначніших святинь греко-католиків в Україні, місце масових паломництв.

Заснований на початку XVII сторіччя ченцями Києво-Печерської лаври Йоїлом та Сильвестром у печерах гори Побійної серед лісистих пагорбів Розточчя.

В 1618 році Станіслав Жолкевський видав грамоту на заснування Крехівського монастиря. На той час на скелі вже стояла дерев'яна Петропавлівська церква, а біля печери - каплиця Благовіщення. Незабаром розпочалося будівництво монастирського комплексу біля підніжжя гори. Монастир був обнесений оборонними стінами, на території зведено Преображенську та Троїцьку дерев'яні церкви (згодом перенесені), кам'яну церкву Святого Миколая, чотириярусну дзвіницю, монастирський корпус. Стіни монастиря неодноразово служили місцевим мешканцям притулком під час нападів татар. У різний час у ньому бували Богдан Хмельницький і Петро I.

За радянської влади монастир було закрито, на території розмістили інтернат для розумово-відсталих дітей.

Відродження почалося в 1990 році. Тут розмістилася Вища духовна василіанська семінарія.

Масові паломництва відбуваються 22 травня, в день перенесення мощів Святого Миколая. "Хресним шляхом" паломники піднімаються на вершину гори до каплиці Гробу Господнього.

У туристів особливо популярне крехівське цілюще джерело.

Латинський кафедральний собор – головний храм римо-католицької церкви у Львові. Офіційна назва – Митрополича базиліка Успіння Пресвято́ї Ді́ви Марі́ї Львівської архідієцезії. Неофіційно львів'яни називають його просто Катедрою.

Будувався та перебудовувався львівськими містобудівниками протягом 400 років. Перший камінь заклав польський король Казимир Великий у 1360 році. Після реставрації 1760-1778 років готичні форми поступилися модним тоді бароковим.

В катедральному соборі була ікона Матері Божої Милостивої ("Прекрасна зірка міста Львова"), оригінал якої зараз зберігається у краківському Вавелі. ЇЇ точну копію було виготовлено для Львова і в 2001 році папа Іван-Павло II її коронував.

Зберігся головний орган, вітражі Яна Матейка та інше. У східній стіні видніються ядра, що нагадують про турецьку облогу 1672 року, а також снаряд, що залишився з часів українсько-польської війни 1918-1919 років.

Наприкінці XVIII сторіччя навколо костелу розташовувався цвинтар з численними каплицями, з яких збереглися лише найцінніші: каплиця Боїмів (1609-1615 роки) та каплиця Кампіанів (1619 роки).

Латинський катедральний собор є Санктуарієм Матері Божої Милостивої і Божого Милосердя.

Меморіал на честь бійців легіону Українських січових стрільців (УСС), які загинули в боях з російськими військами в 1915 році, відкритий на місці бойових дій в селі Тухля на горі Маківка, неподалік Славського.

Сім сотень першого та другого куренів УСС воювали тут у складі австро-угорської піхотної дивізії фон Фляйшнера. У ході шестиденної битви за гору Маківка вдалося зупинити наступ переважаючих сил російської армії. Особливою мужністю під час боїв за Маківку відзначились саме частини Українських січових стрільців.

На меморіальному цвинтарі встановлено 50 хрестів на могилах січовиків.

Величний монастирський комплекс походження дерева Хреста Господнього (колишній Домініканський монастир) у пишному стилі бароко височить над горою Рожениця на околиці селища Підкамінь.

Нинішній архітектурний ансамбль склався в XVII-XVIII сторіччях, однак, за однією з версій, монастир заснували києво-печерські ченці ще у XIII сторіччі. Перша згадка про дерев'яний монастир католицького ордена домініканців відноситься до 1464 року, але незабаром він був спалений татарами.

В 1612 році архітектор Павло Гіжицький та інженер Христіан Дальке розпочали будівництво нового оборонного монастирського комплексу, яке тривало понад 80 років. Над комплексом домінує Вознесенський костел із високою вежею з барочним шпилем, який видно з Почаєва. До нього примикають келії, поряд знаходиться дзвіниця, каплиця Святого Яна Непомука (зараз - церква новомученика Миколая). Комплекс оточений стінами з баштами та бастіонами. У центрі двору розташована коринфська колона з фігурою Богоматері (1719 рік), на території знаходиться 100-метровий колодязь. Монастир мав складний титул - Успіння Пресвятої Богородиці, Хреста Господнього, Апостолів Петра та Павла та всіх Святих. Головною святинею була чудотворна ікона Богоматері Сніжної, яка зараз перебуває у Вроцлаві.

В 1944 році монастир був закритий радянською владою, на території було організовано концтабір для українського духовенства, де утримувався, зокрема, Микола Цегельський, проголошений блаженним мучеником Української греко-католицької церкви. Згодом у монастирських мурах було засновано психоневрологічний інтернат закритого типу, а храм перетворили на конюшню і ще пізніше на гараж. В одній каплиці зберігали зерно, в іншій мінеральні добрива, а ще в іншій вигодовували сторожових собак в’язниці.

В 1997 році розпочалося відродження зусиллями невеликої братії греко-католицьких ченців Студитського статуту, ведеться реставрація. В жовтні 2022 року було освячено відреставровану коштом Євросоюзу монастирську дзвіницю.

Василіанський монастир Різдва Христового з багатою барочною церквою Пресвятого Серця Христового споруджений у Жовкві в 1612 році на місці дерев'яної василіанської церкви.

Першим ігуменом був митрополит Досифей, похований у крипті під церквою. Спочатку комплекс був виконаний у стилі ренесансу, мав оборонний характер. Перебудова, здійснена в 1905 році, повністю змінила його зовнішній вигляд. З XVII сторіччя зберігся ренесансний різьблений білокам'яний південний портал.

Чудовий іконостас роботи відомого майстра Івана Рутковича зараз зберігається в Національному музеї імені Андрея Шептицького у Львові. В інтер'єрі збереглися модерністські настінні розписи 1911-1939 років. роботи Юліана Буцманюка, на яких, зокрема, зображено діячів УНР та Західно-Української Народної Республіки. У образі Саваофа вгадується портрет митрополита Андрія Шептицького.

У церкві Серця Христового зберігаються мощі Святого Партенія.

Личаківський цвинтар-музей, розташований неподалік центру міста Львова, більше схожий на ландшафтний парк.

Офіційно цвинтар засновано в 1784 році, хоча він на цьому місці існував ще в XVI сторіччі. Територія в 40 гектарів розбита на 86 полів, на яких знаходяться майже 3,5 тисячі пам'яток та композицій роботи відомих скульпторів та архітекторів. Тут поховані Іван Франко, Соломія Крушельницька, Марія Конопницька, Володимир Івасюк та інші.

В 1991 році Личаківський цвинтар став історико-меморіальним музеєм-заповідником.

Багато протиріч у 1990-х роках викликало відновлення знищеного за радянських часів меморіалу "Цвинтар орлят" на честь польських воїнів, які загинули в 1918-1920 роках в українсько-польській та радянсько-польській війні. Офіційно меморіал було відкрито в 2005 році одночасно з меморіалом загиблим воїнам Української Галицької Армії.

Інтерактивний музей "D.S. Таємна аптека" у Львові - чарівне та загадкове місце.

Історія цього музею розпочалася у травні 2012 року, коли в одній із найстаріших львівських аптек "Під Угорською короною" під час будівельно-реставраційних робіт було знайдено таємний вхід до підвалу, в якому виявили колишню фармацевтичну лабораторію, яка діяла наприкінці ХІХ – початку ХХ століття.

Назва аптеки пов'язана з легендою про розташований поруч Бернардинський монастир, де деякий час знаходилися реліквії Святого Стефана - короля та покровителя Угорщини. "Таємний аптекар" і зараз варить тут "мило для хабарників" та виробляє "пігулки для щастя".

Головну таємницю аптеки охороняє єдиний у світі Лев-аптекар. Історію "Таємної аптеки" відвідувачі відкривають для себе у легкому форматі відео-екскурсії з елементами театрального перформансу та дегустацією "аптечного еліксиру щастя та довголіття".

Музей видатного українського скульптора доби бароко Івана Георгія Пінзеля розташований у колишньому костелі кларисок у Львові, що є пам’яткою архітектури XVII століття.

Скромний за архітектурою, але розкішно розписаний з середини храм споруджений у 1607 році Павлом Римлянином і Бернардом Авелідесом на місці старої каплиці монахинь кларисок бернардинського ордену. З тих часів збереглись ренесансні елементи бічного фасаду костелу від вулиці Личаківської. У 1740-х роках костел зазнав реконструкції у бароковому стилі, а під час реставрації 1938-1939 років було добудовано вежу. Інтер'єри храму прикрашають зроблені у XVIII столітті розписи Станіслава Строїнського, окремі пізніші сюжети у південній наві належать пензлю Тадеуша Попеля.

З 1996 року в костелі кларисок розташовується Музей барокової скульптури Івана Георгія Пінзеля, якого називають "українським Мікеланджело". Тут зібрано найбагатшу колекцію унікальних барокових скульптур майстра, які вдалося відшукати і врятувати в 1970-х роках. Музей Івана Георгія Пінзеля є відділом Львівської національної галереї мистецтв імені Бориса Возницького.

Після реконструкції 2021 року оновлений музей скульптури Пінзеля отримав повністю безбар'єрний простір. Від зупинки громадського транспорту та в середині будівлі прокладені тактильні смуги. На вході встановлені звукові маячки. Музей має інклюзивну касу та мнемосхему на вході. Внутрішні сходи продубльовані підйомником. Біля експонатів встановлені інформаційні таблички, що продубльовані шрифтом Брайля. Відвідувачам з порушенням зору пропонують тактильні копії найважливіших експонатів. Доступні аудіогіди та аудіодескрипція. Персонал пройшов підготовку для роботи з усіма категоріями відвідувачів.

Музей пам'яті жертв сталінських репресій заснований у селищі Щирець в 2009 році на колишньому подвір'ї римо-католицького священика, на якому в червні 1941 року працівники районного управління НКВД стратили 26 невинних місцевих мешканців.

Комплекс музею складається із кількох об'єктів - меморіальної стели, каплички, хреста з могилою, показової криївки вояків УПА та безпосередньо музею. Матеріали для експозиції надали очевидці тих страшних подій з навколишніх сіл.

Основна екпозиція музею пам'яті жертв сталінських репресій розміщена в приміщені колишньої стайні, збудованої в кінці XIX століття, в якій НКВД в 1941 році влаштувало катівню.

Перша зала музею присвячена невинно закатованим сталінським режимом мирним жителям Щирця та його околиць. Окремі розділи експозиції присвячені історії визвольного руху в краї, діяльності Українських січових стрільців та бійців Української повстанської армії - представлені одяг (вишиванка, форма) та предмети (друкарська машинка, гармати), якими користовулися вояки. Крім того, експозиція знайомить з матеріалами про репресованих у часи сталінізму представників духовенства, інтелігенції та українських націоналістів, а також досліджує історії життя місцевих мешканців, що були репресовані до Сибіру.  

У другій залі, що носить назву "Українська хата", зібрані старовині речі побутового вжитку, що колись використовувалися у господарстві, зберігаються образи, вишивані рушники та сорочки, "кримські" хустки тощо.

Побачити, як жили воїни Української повстанської армії в часи визвольної боротьби, можна у спеціально облаштованій криївці. Поруч з криївкою розташована стела пам'яті воїнам ОУН-УПА, споруджена коштом меценатів.

Нова експозиція музею пам'яті жертв сталінських репресій присвячена героям Небесної сотні та російсько-української війни. 29 серпня 2024 року, у День пам’яті захисників України, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України, в селищі Щирець відкрили Алею Пам’яті Героїв.

Чудово збережений Золочівський замок є одним із ключових об'єктів туристичного машруту "Золота підкова Львівщини". Представляє неоголандський тип оборонних споруд і належить до пам'яток типу "palazzo in fortezzo", тобто поєднує функції оборони і житла.

Ренесансний замок у Золочеві збудував у першій половині XVII століття польський магнат Якуб Собеський, батько майбутнього короля Польщі Яна III Собеського. Це прямокутна цитадель з чотирма бастіонами по кутах і валами по периметру, всередині якої знаходяться житлові та господарчі споруди.

У 1686 році за наказом короля Яна III Собеського замок був відновлений і оздоблений творами мистецтва. Його господинею тривалий час була дружина короля Марія Казимира.

З ХІХ століття замок почав занепадати, згодом використовувався як в'язниця австрійською, радянською, польською та німецькою владами. Наприкінці XX строліття проведено реставрацію.

Музейні експозиції розміщені у Великому палаці (житловому будинку зі складними комунікаціями) та Китайському палаці, що виконаний у рідкісному для Європи східному стилі. Велику цікавість відвідувачів викликає конструкція палацових туалетів.

У дворі встановлено знайдені на околицях камені із загадковими готичними письменами (XV сторіччя), які легенда пов'язує з діяльністю лицарів-тамплієрів.

Перед брамою відновлено замковий равелін (передове укріплення). Всередині працює кафе "Равелін" та сувенірна крамничка, зверху облаштований оглядовий майданчик.

Музей-заповідник "Золочівський замок" є філією Львівської національної галереї мистецтв.