Пам'ятки Львівської області

Одним із найцікавіших зразків львівської ренесансної архітектури в ансамблі площі Ринок є будинок Лоренцовичів, більше відомий як "Чорна кам'яниця". Чорний колір різко вирізняє цю будівлю з-поміж іншої забудови площі та створює з нею  різкий контраст.

"Чорну кам’яницю" було збудовано в 1589 році у стилі пізнього ренесансу архітектором Петром Красовським на замовлення Софії Ганель.

Фармацевт Ян Лоренцович відкрив тут одну з перших аптек у Львові. Протягом XVI-XIX століть будинок багато разів міняв власників, а також добудовувався і перебудовувався.

Спочатку будівля не мала чорного забарвлення, але під впливом опадів пісковик кам'яної кладки сильно потемнів, а зараз спеціально пофарбований у чорний колір. Ще в 1926 році місто викупило "Чорну кам’яницю" в останнього власника і відкрило Музей історії Львова, що зараз є відділом Львівського історичного музею.

Майже 800-літню історію міста представляють на трьох поверхах автентичні предметами XIV-XX століть: символічні ключі від міста, печатки магістрату, інавгураційні ланцюги президента та мера, лави із зали засідань, портрети очільників міста, герби Львова в різні історичні періоди. Можна побачити макет княжого Львова ХІІІ-XIV століть і макет ренесансної ратуші.

На подвір’ї та першому поверсі музею облаштовано Лапідарій – експозицію кам’яних пам’яток Львова: різьблених з каменю архітектурних та скульптурних фраґментів, частин старих пам’ятників, епітафій тощо. Загалом близько 50 зразків кам’яної пластики з давніх, переважно вже неіснуючих, споруд Львова.

Музей народної архітектури та побуту імені Климентія Шептицького у Львові також відомий як "Шевченківський гай", Львівський скансен або музей просто неба. Розташований на лісистих пагорбах Регіонального ландшафтного парку "Знесіння" у східній частині Львова, за Високим Замком.

Музей просто неба "Шевченківський гай" заснований у Львові в 1971 році, хоча експозиція почала формуватися ще у міжвоєнний період з ініціативи львівського мистецтвознавця Михайла Драгана та архімандрита Климентія Шептицького. Першим експонатом стала дерев'яна церква святого Миколая 1761 року, яку перевезли з села Кривка.

Зараз експозиція скансена "Шевченківський гай" налічує понад 110 пам'яток архітектури з усіх західних областей України: 6 церков, житлові будинки, кузня, школа, тартак, сукновальня, водяний млин і вітряк. В музеї представлена найбільша у Європі колекція сакральних споруд.

Експозиція музею розділена на шість етнографічних зон, що репрезентують побут мешканців різних західноукраїнських регіонів: Бойківщини, Лемківщини, Гуцульщини, Буковини, Покуття, Поділля, Закарпаття, Львівщини. Кожна зона являє собою мінісело з культовими, житловими і господарчими спорудами. Інтер'єри більшості хат доступні для огляду, в них експонуються предмети побуту.

Зокрема, центральним експонатом зони "Гуцульщина" є традиційна гуцульська ґражда з села Криворівня. А найстарішим експонатом є селянська хата 1749 року.

У музеї "Шевченківський гай" щороку відбуваються традиційні різдвяні та великодні святкування, що привертають увагу великої кількості львів’ян і гостей міста. На окремих об’єктах можна познайомитися з давніми ремеслами, серед яких соломоплетіння, писанкарство, гра на народних інструментах. У скансені постійно проводяться майстеркласи для дітей та дорослих.

Музей пам'яті жертв сталінських репресій заснований у селищі Щирець в 2009 році на колишньому подвір'ї римо-католицького священика, на якому в червні 1941 року працівники районного управління НКВС стратили 26 невинних місцевих мешканців.

Комплекс музею складається із кількох об'єктів - меморіальної стели, каплички, хреста з могилою, показової криївки вояків УПА та безпосередньо музею. Матеріали для експозиції надали очевидці тих страшних подій з навколишніх сіл.

Основна екпозиція музею пам'яті жертв сталінських репресій розміщена в приміщені колишньої стайні, збудованої в кінці XIX століття, в якій НКВС в 1941 році влаштувало катівню.

Перша зала музею присвячена невинно закатованим сталінським режимом мирним жителям Щирця та його околиць. Окремі розділи експозиції присвячені історії визвольного руху в краї, діяльності Українських січових стрільців та бійців Української повстанської армії - представлені одяг (вишиванка, форма) та предмети (друкарська машинка, гармати), якими користовулися вояки. Крім того, експозиція знайомить з матеріалами про репресованих у часи сталінізму представників духовенства, інтелігенції та українських націоналістів, а також досліджує історії життя місцевих мешканців, що були репресовані до Сибіру.  

У другій залі, що носить назву "Українська хата", зібрані старовині речі побутового вжитку, що колись використовувалися у господарстві, зберігаються образи, вишивані рушники та сорочки, "кримські" хустки тощо.

Побачити, як жили воїни Української повстанської армії в часи визвольної боротьби, можна у спеціально облаштованій криївці. Поруч з криївкою розташована стела пам'яті воїнам ОУН-УПА, споруджена коштом меценатів.

Нова експозиція музею пам'яті жертв сталінських репресій присвячена героям Небесної сотні та російсько-української війни. 29 серпня 2024 року, у День пам’яті захисників України, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України, в селищі Щирець відкрили Алею Пам’яті Героїв.

Чудово збережений Золочівський замок є одним із ключових об'єктів туристичного машруту "Золота підкова Львівщини". Представляє неоголандський тип оборонних споруд і належить до пам'яток типу "palazzo in fortezzo", тобто поєднує функції оборони і житла.

Ренесансний замок у Золочеві збудував у першій половині XVII століття польський магнат Якуб Собеський, батько майбутнього короля Польщі Яна III Собеського. Це прямокутна цитадель з чотирма бастіонами по кутах і валами по периметру, всередині якої знаходяться житлові та господарчі споруди.

У 1686 році за наказом короля Яна III Собеського Золочівський замок був відновлений і оздоблений творами мистецтва. Його господинею тривалий час була дружина короля Марія Казимира.

З ХІХ століття замок почав занепадати, згодом використовувався як в'язниця австрійською, радянською, польською та німецькою владами. Наприкінці XX строліття проведено реставрацію.

Музейні експозиції розміщені у Великому палаці Золочівського замку (житловому будинку зі складними комунікаціями) та Китайському палаці, що виконаний у рідкісному для Європи східному стилі. Велику цікавість відвідувачів викликає конструкція палацових туалетів.

У дворі замку встановлено знайдені на околицях камені із загадковими готичними письменами (XV сторіччя), які легенда пов'язує з діяльністю лицарів-тамплієрів.

Перед брамою відновлено замковий равелін (передове укріплення). Всередині працює кафе "Равелін" та сувенірна крамничка, зверху облаштований оглядовий майданчик.

Музей-заповідник "Золочівський замок" є філією Львівської національної галереї мистецтв.

Музей-заповідник "Олеський замок", що входить до "Золотої підкови Львівщини", – один із найвідоміших замків України. Його вважають єдиною в Україні кам'яною фортецею, що збереглася, часів Давньої Русі.

Суворий середньовічний замок височить над містечком Олесько на 50-метровому пагорбі, його добре видно з траси. Споруджений у XIII-XIV сторіччях галицько-волинськими князями. Олеський замок вперше згадується в 1327 році, коли він перейшов у власність князя Юрія II Болеслава. В середні віки твердиня неодноразово зазнавала нападів татар, руйнувалася та відновлювалася.

В XVII столітті Олеським замком володіли магнати Даниловичі, що відбудували його в нинішньому вигляді. В 1629 році тут народився онук Івана Даниловича, майбутній король Польщі Ян ІІІ Собеський. Тут служив батько Богдана Хмельницького Михайло Хміль.

Відновленням Олеського замку після сильного землетрусу в 1882 році займалося польське Товариство опіки над замком в Олесько.

З 1970-х років у приміщенні Олеського замку розміщується філія Львівської національної галереї мистецтв. Зокрема, в експозиції представлені роботи всесвітньо відомого українського скульптора Івана Пінзеля.

Перлина колекції – величезне (7,65 метрів на 7,3 метрів) батальне полотно Мартина Альтомонте "Битва під Віднем".

На схилах пагорба розбитий італійський парк із старовинними та сучасними скульптурами.

Музей-криївка вояків ОУН-УПА біля села Гавареччина урочисто відкритий до 65-річниці УПА у 2007 році. Саме на цьому місці в ніч з 17 на 18 лютого 1947 року загинув у бою з московськими загарбниками референт крайової округи ОУН Іван Керницький (псевдо "Крилатий").

У лісовій криївці поблизу Гавареччини повстанці готували вишкільні матеріали та антивиборчу пропагандистську літературу. Грунтовна реконструкція схованки демонструє обстановку типової криївки та побут бійців УПА. Також відкрито Галерею Героїв, де представлені портрети борців за волю і незалежність України та розповідається історія боротьби УПА за Українську державу. 

Поруч споруджено меморіальний комплекс, насипано символічну могилу і встановлено дубовий хрест з пам'ятною таблицею.

Екскурсії проводять праційники Національного природного парку "Півнчне Поділля".

Національний академічний театр опери та балету імені Соломії Крушельницької у Львові вважається одним із найкрасивіших театрів Європи нарівні з одеською та віденською операми.

Фасад будівлі театру прикрашають скульптурні фігури "Життя" та "Мистецтво", статуї "Слава", "Перемога", "Кохання". Львівський театр був спроєктований так, щоб фойє, коридори та сходи максимально освітлювалися природним світлом. Один із найкрасивіших внутрішніх інтер'єрів - дзеркальний хол, прикрашений картинами, що зображують символічну зміну пір року. Велика люстра у залі з дорогоцінних матеріалів оздоблена алегоричними фігурами.

На другому поверсі театру збереглися особисті апартаменти імператора Франца Йосифа з ванною та виходом до імператорської (зараз – президентської) ложі.

Працює аристократична кав'ярня "Комарик".

Проводяться екскурсії Львівською оперою.

Національний музей-меморіал пам'яті жертв окупаційних режимів "Тюрма на Лонцького" відкрито у Львові в будівлі, яку протягом 85 років займали каральні органи різних влад.

Комплекс на перетині сучасних вулиць Бандери та Коперника споруджений в кінці ХІХ століття для австрійської жандармерії. Потім у будівлі розташовувалися в'язниці польської, німецької та радянської влади. В 1941 році тут було знищено найбільшу в Західній Україні кількість політв'язнів – 1645. За часів німецької окупації в будівлі розміщувалася слідча в'язниця Гестапо. Після Другої світової війни вона використовувалася радянськими карально-репресивними органами для утримання полонених повстанців. Після проголошення незалежності України, тут був розташований слідчий ізолятор СБУ.

Музейний комплекс "Тюрма на Лонцького" відкрито Центром досліджень визвольного руху та Службою безпеки України. Відтворено автентичну обстановку в'язниці. Комплекс включає камеру-одиначку, камеру смертників, кабінет слідчого. Представлені розсекречені "розстрільні списки", а також архівна справа одного з найвідоміших в'язнів - отця Миколи Хмілевського, керівника підпільної греко-католицької церкви та члена Української головної визвольної ради.

Екскурсії проводяться за попереднім записом.

Національний університет "Львівська політехніка" засновано в 1844 році, це була перша академічна технічна школа на території України.

Будівлю Технічної академії було збудовано в 1877 році архітектором Юліаном Захарієвичем, який став її ректором. Інтер'єри величної будівлі багато оформлені скульптурою та ліпленням. Десять картин актової зали виконано за ескізами Яна Матейка.

Наразі Львівська політехніка має статус національного університету, тут навчаються 30 тисяч студентів.

Проводяться екскурсії Головним корпусом Університету, в ході яких відвідувачів знайомлять з історією закладу, унікальними інтер’єрами, шедеврами малярства та скульптури, Машинною залою з механізмами та обладнанням різних епох, студентською бібліотекою ХІХ століття, найдавнішою обсерваторією України та Музеєм історії Політехніки.

Палац Бруницьких у Великому Любені збудований попередніми господарями маєтку Яблоновськими у 1845 році на основі старого замку, заснованого ще в XVII сторіччі.

Палац розташований на невеликому пагорбі ліворуч від в'їзду до селища з боку Львова. Невелика будівля у стилі необарокко має двоповерхову центральну частину, яка височіє над одноповерховими крилами. На фасаді – герби барона Костянтина Бруницького та його дружини Гелени Шимановської, які купили маєток у Людвіка Яблоновського в 1849 році.

Нинішній вигляд палац набув після реконструкції, проведеної у 1909-1910 роках останнім господарем Адольфом Бруницьким за проєктом Яна Шульца.

Наразі у палаці розміщується Великолюбінська спеціалізована загальноосвітня школа-інтернат. Будівля чудово відреставрована в 2005 році коштом меценатів зі Швейцарії.

Найрозкішніший палац Львова створений для впливових польських магнатів Потоцьких за проєктом спілки львівських архітекторів Людвіга Балдвіна-Рамулта, Юліуша Цибульського, Петра Гарасимовича та Леонарда Марконі.

Замовником був граф Альфред II Юзеф Потоцький, завершував будівництво його син Роман Потоцький. Палац у стилі історизму споєктовано за зразком резиденцій entre cour et jardin короля Людовика XIV епохи барокового класицизму, коли чітке планування поєднується із багатим зовнішнім оформленням.

Збереглися інтер'єри в стилі короля Людовика XVI. Зокрема, на першому поверсі розміщені парадні зали для прийому гостей, в оформленні яких широко використано ліпнину, позолоту, кольоровий мармур, розпис. За радянських часів тут розміщувався Палац одружень.

В 2007 році в Палаці Потоцьких відкрили Музей європейського мистецтва XIV-XVIII століть – відділ Львівської національної галереї мистецтв імені Бориса Возницького. На другому поверсі представлено одну з найбагатших збірок творів європейського мистецтва в Україні, серед яких "Ловля коралів і перлів" Якопо Цуккі, "Платіж" Жоржа де ла Тура, "Портрет молодої патриціанки" Софонісби Ангішоли, "Алегорія Божественного милосердя" невідомого німецького художника XVІІ століття, "Відвідини Марії Єлизаветою" Яна ван Скореля, ескізи монументальних розписів Пауля Трогера, Йозефа Вінтерхальтера, Франца Антона Маульберча та інших.

На подвір'ї палацу Потоцьких відкрито Парк замків та оборонних споруд давньої України. Архітектор Ігор Качор створив у масштабі 1:50 макети 18 фортифікаційних споруд, які існують зараз або існували раніше на історичних теренах України-Русі. Вхід на територію безкоштовний.

Триповерхова кам'яниця на розі площі Ринок та вулиці Ставропігійської є однією з найстаріших будівель центральної частини Львова.

Збудована у стилі пізнього ренесансу в 1593 році. Саме в цьому будинку заможний флорентійський купець Роберто Бандінеллі в 1629 році відкрив першу у Львові пошту. Пізніше власниками були були місцеві вірмени, австрійці, поляки.

Зараз "Палаццо Бандінеллі" є відділом Львівського історичного музею, що відтворює житлові інтер’єри, характерні для побуту заможних львів’ян XVII–XVIII століть.

До уваги відвідувачів – зала для урочистих прийомів, а також анфілади кімнат: вітальні, галереї парадного портрету, кабінету, їдальні тощо. В кімнатах експонуються зразки меблів ручної роботи, порцелянового та фаянсового посуду з Європи, Китаю та Японії, колекція столового срібла, живописні полотна.

Окрасою колекції є ткані шпалери, виготовлені на індивідуальне замовлення короля Франції Людовіка XVI. Велику цікавість викликає інтер’єр кухні, де зібрано зразки старовинного металевого посуду.

Раніше в Палаццо Бандінеллі розміщувався музей "Королівська пошта", що розповідав про розвиток поштової служби на Галичині, будівництво поштових трактів, відкриття поштових станцій з готелями, появу диліжансів та листоноші.

Пам'ятник-триптих "Будителям" у Стрию присвячений одночасно трьом найвидатнішим літературним діячам України, чия творчість дала поштовх до пробудження в народі української національної самосвідомості: Тарасові Шевченку, Іванові Франку та Лесі Українці.

Автори скульптури: Василь та Володимир Одреховські. Пам'ятник складається з трьох бронзових скульптур на повний зріст, які розміщені в нішах арок під загальною високою ажурною тригранною аркою з білого мармуру. Монумент увінчує декоративний вічовий дзвін, що символізує заклик до об'єднання нації.

Пам'ятник лідеру Організації Українських Націоналістів (ОУН) Степанові Бандері відкрито у Львові в 2007 році до ювілею Українспою повстанської армії (УПА).

Саме у Львові Степан Бандера розпочав свою політичну діяльність після вступу у 1928 році на агрономічне відділення Львівської Політехніки.

Фігура ідеолога українського націоналізму виконана на повний зріст, висотою понад 7 метрів. На задньому плані – Стела української державності – 30-метрова тріумфальна арка.

Архітектурний ансамбль головної торгової площі Львова почав складатись у XIV сторіччі на зразок європейських середньовічних міст (до того торговим центром був Старий Ринок).

З чотирьох боків площу Ринок оточують 44 будинки (кам'яниці), різних за часом будівництва та стилю (ренесанс, бароко, ампір). Над забудовою працювали архітектори Петро Красовський, Мартин Градовський, Петро Барбон, Павло Римлянин, Бернард Меретин, Себастьян Фесінґер та інші. 

У підвалах та на перших поверхах багатьох будинків збереглися елементи готичної архітектури XV-XVI століть. У них розміщені музеї, магазини та популярні кафе.

Львівський історичний музей займає найцікавіші будинки на площі Ринок - "Чорна кам'яниця", "Королівська кам'яниця" та інші.

Львівська ратуша (1381-1827 роки) в центрі площі Ринок є символом міста. Будівля використовується за призначенням - тут розміщується міська влада. На першому поверсі ратуші розташований Львівський інформаційно-туристичний центр, що забезпечує туристів довідками, картами та путівниками.

На площі Ринок у Львові завжди багато туристів, особливо у дні проведення численних свят та фестивалів.