Пам'ятки Івано-Франківської області

Архікатедральний та Митрополичий собор Воскресіння Христового - головна греко-католицька святиня Івано-Франківська.

Собор було закладено в 1720 році як єзуїтський костел, проте через помилки в конструкції первісну будівлю в 1752 році довелося повністю розібрати та збудувати заново. В середині ХІХ століття храм було передано греко-католикам і він став катедральним собором.

В 1899-1890 роках настоятелем собору служив станиславський єпископ Андрей Шептицький до свого призначення митрополитом УГКЦ.

Воскресенський собор вважається взірцем австро-баварської архітектурної школи з чіткими рисами класицизму. Водночас верхівки веж виконані в стилі гуцульської дерев'яної архітектури.

В інтер'єрі - великий п'ятиярусний іконостас, виконаний відомими українськими художниками Модестом Сосенком, Юліушем Макарівським та Антіном Монастирським.

Поруч збереглася будівля колишнього монастиря єзуїтів із колегіумом, який зараз займає медінститут.

В 1993 році на фасаді собору встановлено горельєф  Андрея Шептицького, а в 1997 році в нішах поміщено скульптури княгині Ольги та Володимира Великого як первосвятителів Русі, а також блаженного мученика Григорія Хомншина, єпископа станіславівського (1904-1945 роки).

Ратуша на колишній ринковій площі Більшівців  (нині - Вічевий Майдан) побудована у XIX столітті.

Спочатку мала більш високу квадратну годинникову вежу з відкритою галереєю та гостроверхим шпилем. У період Першої світової війни будівля постраждала і була відбудована в нинішньому, більш присадкуватому вигляді.

Ратуша і зараз служить за призначенням – у ній розміщується селищна рада Більшівців.

Бухтівецький водоспад знаходиться на гірській річці Бухтівець в селі Букове.

Його висота – 8 метрів. Потік стікає з гори і падає в долину, розрізаючи скелю вузьким каньйоном.

У 1972 році Бухтівецький водоспад взято під охорону як гідрологічну пам'ятку природи місцевого значення.

Поруч знаходиться 10-метровий водоспад Крапельний, який отримав свою назву завдяки тому, що вода в ньому не ллється потоком, а розпорошується на краплі.

Поруч із водоспадами обладнано майданчик для пікніків.

Велика синагога у Городенці споруджена в 1743 році, коли євреї, що селилися тут із середини XVII сторіччя, отримали право займатися ремеслами і торгівлею, а також землю для будівництва храму.

У 1760-х роках у Городенці виникла група прихильників хасидизму. Одним із них був Нахман із Городенки, найближчий учень засновника руху Ізраеля Баал-Шем-Това.

Синагогу було реконструйовано в 1885 році.

Під час Другої світової війни у Городенці було розстріляно понад 2,5 тисячі євреїв. За радянських часів синагога була перебудована.

Виставкова зала Комунального закладу "Музейно-виставковий центр Калуської міської ради" відкрилася у 1991 році.

Заклад презентує творчість українських та закордонних митців: малярство, графіку, скульптуру, декоративне мистецтво.

Тут відбуваються симпозіуми з різних видів мистецтв, демонстрації вишитого одягу, презентації, благодійні та книжкові ярмарки, туристичні та промислові виставки. Зокрема, проходила виставка старожитностей Слобожанщини від етнофундації "Рід" із міста Краматорськ.

Вірменський костел - це найстаріша будівля Городенки, що зберіглася.

Суворий оборонний храм збудовано на початку XVIII сторіччя коштом вірменської громади міста, яка на той час стала дуже впливовою і до першої половини наступного століття контролювала майже всю торгівлю.

Водоспад "Дівочі сльози" знаходиться неподалік Яремчого, на притоці Прута - гірській річці Жонці.

Дістатися можна пішки або позашляховиком (якщо відкритий шлагбаум), також до водоспаду проводять кінні екскурсії.

Висота водоспаду "Дівочі сльози" становить близько 1,5-2 метри. У місці, куди падає вода, утворилася ванна глибиною близько 1,5 метри. Як і у всіх гірських річках, вода дуже холодна.

Водоспад Салатручіль формується потоком річки Салатрук, навпроти гирла річки Салатручіль (місцева назва – "шостий кілометр"), яка далі впадає в річку Бистриця-Надвірнянська за 6,3 кілометрів від села Бистриця (Рафайлове).

Висота спаду води – близько 6 метрів. Висота місцевості над рівнем моря – 985 метрів.

Галерея сучасного мистецтва "Арт на мур" відкрилася у 2012 році в комплексі Фортечній галереї "Бастіон" на території Станіславської фортеці в історичному центрі Івано-Франківська.

В галереї проводяться виставки мистецьких робіт митців з Івано-Франківська та інших міст України, зокрема класичного живопису та авангарду.

Заклад пропонує організацію та проведення виставок, продаж картин.

Потужний замок над Дністром поряд з пристанню Галича, за однією з версій, поставив волинський воєвода Любарт на місці давньоруської цитаделі, яка стояла на цьому місці ще за часів Данила Галицького.

До ХV сторіччя замок був одним із найбільших у Галичині, гарнізон налічував тисячу людей. У XVII столітті він витримав дві облоги татар, а в 1649 році був узятий військами Богдана Хмельницького.

Реконструкцією зайнявся галицький староста Анджей Потоцький, перетворивши дерев'яні укріплення на кам'яний замок. Роботами керував італійський інженер Франсуа Корразіні. В 1676 році замок постраждав під час польсько-турецької війни, незабаром втратив стратегічне значення та був частково розібраний на будматеріали.

Наразі входить до складу Національного заповідника "Давній Галич". Відновлено південно-західну вежу та частину оборонної стіни, розпочато реставрацію каплиці Святої Катерини. Планується відкриття експозиції старовинної зброї.

Галицький національний природний парк займає територію майже 15 тисяч гектарів вздовж річки Дністер та пониззі її приток: Лімниці, Лукви, Гнилої Липи.

Включає лісові масиви, болота, лісостепові ділянки та різні геологічні утворення на стику Опілля, Галицької улоговини та Прикарпаття. Серед окремих пам'яток природи – три дуби віком від 200 до 500 років.

У приміщенні адміністрації Галицького національного парку відкрито музей "Природа землі Галицької", експозиція якого відтворює у вигляді діорам лісові, лугово-степові та водно-болотні біогеоценози. Представлені колекції опудал типових та рідкісних представників хребетних, ентомологічні колекції, гербарні зразки.

"Галичиною могилою" здавна називають самотній курган на південно-західній околиці Крилоського городища, у найвищій його точці, між зовнішнім та внутрішнім оборонним валом.

За переказами тут похований легендарний засновник Галича князь Гал (Галиця). Про "Галичину могилу" є згадка в Галицько-Волинському літописі XIII століття як про сакральне місце набуття князівської влади.

Під час розкопок у 1991-1993 роках у кургані було знайдено давньослов'янське символічне поховання (кенотаф) якогось знатного воїна. У залишках спаленого човна виявлено кинджал, наконечники стріл, три сокири, позолоту від щита та інші предмети, що датуються X століттям. Останків самого воїна у похованні не було.

Територія за палацом Потоцьких в Івано-Франківську відома як "Гетьманські вали".

Це була частина міських укріплень – фортеці Станіслав. Для того, щоб замок господарів міста був вищим за інші міські укріплення, були насипані штучні вали з двома бастіонами. На валах було споруджено стіни, які знесли на початку ХІХ століття, а в 1876 році на цьому місці розбили сквер "Гетьманські вали".

Сьогодні це невеликий парк, у якому встановлено монумент "Піднесення", центральним елементом якого є скульптура Ісуса Христа.

Гора Піп Іван – одна з найвищих вершин карпатського масиву Чорногора, третя за висотою в Україні (2022 метрів).

Раніше називалася Чорна Гора, звідки походить назва всього хребта Чорногора. За легендою, Олекса Довбуш убив тут "чорне лихо", тобто. чорта, і гора почорніла. У давнину на горі було язичницьке капище, збереглася народна традиція масового сходження у ніч на Івана Купала. Нинішня назва походить від скелі на вершині, що нагадувала священика в рясі (зараз вона втратила характерну форму).

Гора Піп Іван утворена пісковиками, має пірамідальну форму, у верхній частині – кам'яні розсипи. Вкрита субальпійською рослинністю - поширені чагарники (ялівець сибірський, рододендрон) та ялинові ліси. Знаходиться у межах Карпатського державного національного парку.

На вершині знаходяться мальовничі руїни польської астрономо-метеорологічної обсерваторії "Білий Слон" у стилі конструктивізму, що діяла в 1938-1941 роках. У триповерховій будівлі було 43 кімнати та конференц-зал. У вежі з мідним куполом діаметром 10 метрів містився шотландський астрограф. Наразі будівля у напівзруйнованому стані.

Найзручніший маршрут на вершину починається у селі Дземброня.

Городенківський міський краєзнавчий музей "Покуття" відкрився 2009 році в історичній будівлі ощадної каси початку XX століття, поруч із головною пам'яткою міста – костелом Непорочного Зачаття Діви Марії.

В експозиції представлені старовинні дерев'яні меблі (столи, скрині, бамбетлі), вишитий одяг, вироби з кераміки, велика колекція ікон та фотографій сторічної давнини.

Експозиція "Оселя покутського селянина" відтворює інтер'єр старовинної сільської хати. Також можна побачити колекцію цеглин зі штампами, зібраних на різних історичних об'єктах Городенки.

Одна з експозицій відтворює процес виготовлення домотканого полотна, тут проводяться майстеркласи з прядіння.