Пам'ятки Богуслава

Богуславське гранітне оголення - геологічна пам'ятка природи. Скелі заввишки 10-12 метрів розташовані вздовж русла річки Рось у центральній частині Богуслава.

У долині річки її схилами ефектно розкидані гранітні брили, що вросли в землю. Вік богуславських гранітів становить 2 мільярдів років. У місці, де Рось двома рукавами омиває гранітний острів, утворюються мальовничі пороги.

Одне з таких місць із глибокою ванною, над якою нависає висока скеля, місцеві жителі називають "Ямою".

Меморіальний музей-садиба Марка Вовчка – філія Музею історії Богулавщини.

Видатна українська письменниця Марія Вілінська, яка увійшла до літератури під псевдонімом Марко Вовчок, прожила на Богуславщині майже 8 років (спочатку в Богуславі, а потім у будинку графів Браницьких у сусідній Хохитві). Вона приїхала сюди з чоловіком, якого призначили лісничим. За богуславськими мотивами написане оповідання "Хитрий Хаїмка".

В половині будинку, де вона жила, відкрито єдиний в Україні музей Марка Вовчка. В експозиції - оригінальні речі письменниці, вишивка, листи.

Музей декоративно-ужиткового мистецтва в Богуславі є відділом Музею історії Богуславщини.

Розташовується у найдавнішій цивільній будівлі міста, яку місцеві мешканці називають "Кам'яниця". Ця архаїчна масивна двоповерхова будівля із зовнішніми дерев'яними сходами зведена у XVIII сторічі для єврейської релігійної школи. Товщина її стін сягає 1,2 метри, будівля є глибокі підвали.

Під час Другої світової війни тут розміщувалося гестапо, потім музей комсомольської слави.

Зараз у відреставрованій "Кам'яниці" розміщується виставка сучасного місцевого декоративно-ужиткового мистецтва - роботи дибинецьких гончарів і майстрів художнього ткацтва. Зокрема, експонується найдовший в Україні тканий рушник довжиною майже 105 метрів, створений у 2017 році на честь 985-річчя заснування Богуслава.

Щоб оглянути експозицію, необхідно звернутися до Музею історії Богуславщини, що розташований неподалік.

Музей історії Богуславщини вважається одним із найкреативніших історичних музеїв малих міст України.

Розташовується у двоповерховому будинку колишньої міністерської школи 1907 року.

В експозиції представлене цікаве зібрання археологічних знахідок епохи палеоліту, предметів побуту скіфів і давніх слов'ян, давньоруських прикрас, козацьких реліквій, фотографій і документів періоду Української революції, пов'язаних із Медвинським повстанням.

Оригінальним є оформлений експозиційних залів у дусі свого часу. Спочатку відвідувачі потрапляють у печеру кам'яної доби, потім переходять від скіфського поховання до дерев'яного зрубу Богуславського замку, далі опиняються в інтер'єрах сільської хати й міщанського будинку, звідки залізними сходами потрапляють в епоху індустріалізації.

Філіями Музею історії Богуславщини є Музей декоративно-ужиткового мистецтва, Меморіальний музей-садиба Івана Сошенка, Меморіальний музей-садиба Марка Вовчка.

Пам'ятник Марусі Богуславці, героїні українського фольклору, встановлено в 1981 році на скелястому березі річки Рось у центральній частині Богуслава.

Маруся увійшла в народну пам'ять як символ вірності Батьківщині та своєму народові в народних думах та піснях. За легендою, дочка священика Покровської церкви Маруся під час татарського набігу потрапила в полон до татар і була продана до гарему турецького паші. Як кохана дружина паші, Маруся зуміла організувати втечу з турецької в'язниці семистам невільникам - українським козакам.

Пам'ятник Марусі Богуславці встановлено на місці, де, за переказами, стояла Покровська церква.

Свято-Троїцька церква споруджена в Богуславі в ХІХ сторіччі на місці старого храму. Більшість коштів на будівництво виділила Олександра Браницька.

Храм виконаний у стилі пізнього класицизму. Пам'ятка архітектури національного значення.

Належить громаді Православної церкви України.

Творчу майстерню-музей відкрила у Богуславі відома українська майстриня-килимарниця та член Національної Спілки майстрів народного мистецтва України Валентини Ткач. Її килими, що зберігають старовинні традиції, перебувають у приватних колекціях по всьому світу - від Китаю до США.

Валентина Ткач називає килимарство справою свого життя. Цим займався ще її дід, батько був директором фабрики художніх виробів "Перемога" у Богуславі, мама майстрині працювала на фабриці ткалею та розробляла власні ескізи килимів. Після закриття фабрики, Валентина викупила десяток станків, орендувала приміщення та разом з мамою та іншими ткалями фабрики відроджують та розвивають ткацтво в Богуславі.

Одним з найбільш важливих для себе проєктів Валентина Ткач вважає школу ткацтва, яку вона відкрила на базі своєї майстерні. В ній майстриня проводить майстер-класи для гостей, під час яких кожен бажаючий може спробувати зробити власний виріб на міні-верстаті.

Житловий будинок купця Покраса в центрі Богуслава збудований в 1887 році.

На той час це була найімпозантніша будівля в місті. Покрас був успішним комерсантом, і на початку XX століття став власником богуславської сукняної фабрики, яка раніше належала поміщику Юзефову.

Зараз у будинку Покраса розміщена Богуславська міська рада.

В 2009 році у сквері поруч із ним встановлено пам'ятник князю Ярославу Мудрому, засновнику Богуслава. Скульптура бронзова, висота - 2,6 метрів. На гранітному постаменті відтворено орнамент саркофагу Ярослава Мудрого, який зберігається у Софії Київській.

Дуб Славень віком понад 300 років росте на подвір'ї садиби ДП "Богуславське лісове господарство", поруч із його адміністративною будівлею в Богуславі. Його висота становить 21 метр, обхват стовбура – 450 сантиметрів.

Це дерево вважається одним із найстаріших дубів Київського регіону, воно має важливе екологічне й історичне значення. Дуб Славень міг вже бути дорослим, коли Богуславщина була в епіцентрі козацьких повстань під проводом полковників Семена Палія та Самійла Самуся, походів гетьмана Пилипа Орлика та гайдамацького руху на Київщині.

З 2024 року Дуб Славень має статус пам'ятки природи місцевого значення, що гарантує йому охорону від пошкоджень і знищення.

Меморіальний будинок-музей Івана Сошенка в Богуславі відкрито в 1973 році в будинку батька художника, в якому він народився в 1807 році.

Експозиція розміщена в трьох кімнатах. У першій кімнаті експонуються матеріали, що розповідають про дитячі та юнацькі роки Івана. Експозиція наступної кімнати висвітлює перебування художника у Петербурзі та навчання в Академії мистецтв (1832-1838 роки). У третій кімнаті розповідається про зустріч Івана Сошенка з Тарасом Шевченком, роботу художника вчителем малювання.

В музеї представлені фоторепродукції численних ескізів та малюнків художника, а також фотокопії, які розповідають про діяльність Івана Сошенка як педагога, про останні роки його життя.

На території  музею встановлено пам'ятник Івану Сошенку (скульптор Іда Копайгоренко, архітектор Вольдемар Богданівський).

Свято-Миколаївський монастир розташований в Богуславі на пагорбі на березі річки Рось.

Заснований у XVI сторіччі під Таращею, під час татарських набігів перенесений ченцями під Богуслав. Двічі передавався уніатам-василіанам, але повернули православ'ю. Кам'яні споруди зведені в ХІХ столітті.

Збереглася Воскресенська церква (1866 рік), приміщення духовного училища, в яких за радянських часів розміщувався дитячий будинок та гуртожиток.

Наразі належить Православній церкві України.