Пам'ятки Львова

Артцентр "Фабрика Повидла" (Jam Factory Art Center) – центр сучасного мистецтва у Львові, який організовує виставки, театральні, музичні, освітні та спільното орієнтовані проєкти.

Виставковий простір площею 3410 квадратних метрів відкрився 2023 року в районі Підзамче, на території колишньої фабрики спиртових напоїв "Йозеф Кронік і син", де за радянських часів виготовляли повидло.

Архітектурною домінантою будівлі є неоготична вежа 1910 року, де збереглися автентичні сходи, вікна і двері. Історична виставка на другому поверсі неоготичної вежі розповідає про історію будівлі та підприємств, що діяли у цій пам'ятці індустріяльного передмістя Львова.

Серцем комплексу є Велика виставкова зала, де після відкриття артцентру розмістилася виставка "Наші роки, наші слова, наші втрати, наші пошуки, наші ми". Тут представлено більше сотні робіт українських художниць і художників: від ХІХ століття по сьогодні.

"Чорний куб" слугує мультифункційним простором для різноманітних подій. Театр для перформативних практик оснащено сучасними технологічними засобами.

На території комплексу працють, кафе, бар і сувенірна крамниця, є великий паркінг та укриття. У внутрішньому дворику, кафе та барі дозволено перебувати з тваринами.

Археологічний музей Інституту українознавства імені Івана Крип'якевича НАН України працює у Львові з 2001 року.

Розміщений в історичному будинку Наукового товариства імені Шевченка, яке раніше керувало українськими археологічними дослідженнями у Галичині.

У музеї представлені артефакти від доби палеоліту до пізнього середньовіччя, виявлені на території Західної України.

Поряд з оригінальними артефактами з каменю, кістки, рогу, глини, чорних і кольорових металів представлено реконструкції у натуральну величину способів житлобудівництва доби палеоліту (більше 50 тисяч років тому), у період існування трипільської культури (IV–III тисячоліття до нашої ери), у ранньослов’янський час (V-VII столріччя нашої ери), відтворені стародавні методи обробки шкіри, свердління кам’яних сокир, виготовлення глиняного посуду, плавки заліза та інше.

Загалом представлено понад 2000 експонатів.

Архикатедральний собор Святого Юра у Львові - один із найкрасивіших архітектурних ансамблів міста, перлина українського бароко. Головна святиня Української греко-католицької церкви, де тривалий час розташовувалася резиденція митрополитів УГКЦ.

Першу церкву на Святоюрській горі у Львові було засновано ще за часів Галицько-Волинського князівства. Нинішній храмовий комплекс споруджено в 1744-1770 роках за проєктом Бернарда Меретина, який поєднав стиль рококо з українською сакральною естетикою. На головному фасаді встановлені скульптури Івана Пінзеля. На дзвіниці розміщено найдавніший в Україні дзвін (1341 рік). Найцінніша реліквія храму - чудотворна ікона Пресвятої Діви Марії (XVII століття).

У соборі Святого Юра поховані митрополити Андрій Шептицький та Володимир Стернюк, патріарх Йосип Сліпий.

Поруч з собором знаходиться палац митрополитів, в якому в 2001 році зупинявся під час візиту в Україну Папа Іван Павло ІІ.

З 1998 року собор Святого Юра разом із ансамблем історичного центру Львова входить до списку світової спадщини ЮНЕСКО.

Монастир ордена бернардинів у Львові з костелом Святого Андрія Первозванного в XVII сторіччі являв собою окрему фортифікаційну одиницю за межами міста.

Був оточений ровом, валом і оборонною стіною, що частково збереглася, з вежею Глинянських воріт, що виходять на Митну площу. Потужні монастирські укріплення були пов'язані з кільцем міських мурів.

Костел Святого Андрія збудований у 1600-1630 роках за проєктом архітекторів Бернарда Авелідеса та Павла Римлянина в стилі ренесансу. Пишний інтер'єр виконаний в стилі бароко, багато дерев'яних вівтарів XVIII сторіччя. Декоративна колона перед фасадом встановлена в 1736 році на честь Святого Яна з Дуклі, покровителя бернардинців.

Приміщення монастиря тепер належить Центральному державному архіву Львова, а храм Андрія Первозванного передано Українській греко-католицькій церкві.

Головний корпус Львівського державного університету безпеки життєдіяльності збудований у 1855-1863 роках за розпорядженням австрійського імператора Франца Йосипа як Будинок інвалідів для опіки над ветеранами австрійської армії.

Три-чотириповерховий будинок у неороманському стилі з вежами та внутрішнім двориком спроєктував архітектор Теофіл Едвард Гансен.

У 1939-1941 роках тут розташовувався полк НКВС. Під час Другої світової війни будівля не була пошкоджена, у ній знову розташовувалась військова частина.

З 1954 року в колишньому Будинку інвалідів розмістилося пожежно-технічне училище - нинішній університет безпеки життєдіяльності.

Замкова (Княжа) гора в центральній частині Львова (413 метрів), на вершині якої в XIII сторіччі було споруджено укріплену резиденцію князя Данила Галицького. Названа Високим Замком на противагу іншому - Нижньому Замку (Цитаделі).

Спочатку фортеця була дерев'яною, із земляними валами. В 1362 році відбудована в камені польським королем Казимиром, який захопив Галичину. Прямокутний у плані замок мав чотири вежі по кутах, найвища з яких була дозорною. Всередині знаходився княжий палац, казарми, склади боєприпасів та глибока криниця. В 1648 році замок було взято військами Максима Кривоноса.

В ХІХ столітті був практично повністю розібраний, на його місці розбитий парк "Високий Замок" та влаштований оглядовий майданчик, з якого відкриваються найкращі краєвиди на місто. Зберігся фрагмент південної кам'яної стіни з бійницями, що захищала в'їзд на територію замку. На вершину ведуть довгі сходи.

Нині на горі знаходиться обласний телецентр та ретрансляційна вежа.

У вірменському кварталі Львова між вулицями Вірменською та Лесі Українки знаходиться кафедральний собор, дзвіниця, палац архієпископів та жіночий монастир. Споруди утворюють колоритний "вірменський дворик".

Будівництво вів архітектор вірменин Дорінг (Дорхі) коштом вірменських купців. В образі собору багато спільних рис із собором у давній вірменській столиці Ані. Упродовж століть собор оновлювався, добудовувався. Найстаріша частина - східна (з XIV сторіччя). Реконструкція 1723 року надала будівлі барокового вигляду.

У вівтарній частині є традиційні кам'яні хрести "хачкари". Значну художню цінність становлять скульптурні групи XV століття "Увірування Хоми" та "Свята Софія з доньками".

Гарнизонний храм святих апостолів Петра і Павла (колишній костел Петра і Павла ордену Єзуїтів) - одна з найбільших релігійних споруд міста, перший яскравий зразок маньєризму (раннього бароко) у Львові.

Будівництво розпочав у 1610 році монах-єзуїт Себастьян Лянхіус, який виступив автором первісного проєкту. Чистий стиль італійського бароко витримав при добудові храму в 1618-1621 роках італійський архітектор Джакомо Бріано, взявши за зразок фасад костелу Іль-Джезу в Римі. В 1630 році будівництво було завершено, храм освятили, але оздоблювальні роботи тривали ще 30 років.

Тринефний храм. Домінує головний фасад, прикрашений пілястрами, нішами зі статуями та сильно вираженим карнизом. Усередині - пишне барокове оздоблення. Розписи виконали художники Франциск та Себастіан Екштейни з Брно. В одному з бічних вівтарів є високохудожнє дерев'яне розп'яття роботи Яна Пфістера.

Поруч із костелом знаходиться триповерховий будинок колишньої єзуїтської колегії.

В 2011 році костел освячено як Гарнізонний храм святих апостолів Петра та Павла УГКЦ.

У підземних криптах костелу функціонує музей "Підземелля Гарнізонного храму святих апостолів Петра і Павла", де можна замовити екскурсію храмом.

Головний залізничний вокзал Львова також називають "Дворець". Історично це найстаріший вокзал на території України. Перший поїзд прибув до Львова у 1861 році.

Нинішня будівля вокзалу збудована у 1904 році за проєктом архітектора Владислава Садловського. Фасад прикрашають скульптури "Промисловість" та "Торгівля".

Легендарний готель "Жорж" у Львові - найстаріший готель України, елегантна архітектурна пам'ятка часів Австро-Угорщини.

Заснований в 1793 році як ресторан "Під трьома гаками", на основі якого через три роки відкрився заїжджий двір De La Rus. У 1816 році готель перейшов у власність баварського купця Георга (Жоржа) Гофмана, при якому було впорядковано сад, було збудовано театральну залу та в'їзну браму.

Нинішня будівля в стилі віденського неоренесансу збудована в 1901 році за проєктом знаменитих віденських архітекторів Германа Гельмера та Фердинанда Фельнера, авторів Одеської опери. Зі старої будівлі на фронтон нової було перенесено рельєф "Святий Георгій". У нішах бічних фасадів – алегоричні статуї, що символізують Європу, Азію, Америку, Африку. Хол із широкими розкинутими сходами вражає величністю.

В готелі "Жорж" зупинялося багато знаменитостей: Оноре де Бальзак, Ференц Ліст, Етель.-Ліліан Войнич та інші.

Державний природознавчий музей Національної академії наук України у Львові вважається одним із найстаріших природничих музеїв Європи.

Заснований у 1870 році природознавцем-колекціонером, графом українського походження Володимиром Дідушицьким у реконструйованій будівлі в стилі раннього неокласицизму початку XIX століття. У 1880 році Дідушицький подарував музей громаді Львова, і з 1940 року він перебуває у підпорядкуванні НАН України.

З 2013 року в Державному природознавчому музеї триває створення нової основної експозиції "Симфонія життя", палеонтологічна частина якої відкрилася у 2019 році під назвою "Льодовиковий період". Серед найцікавіших експонатів: скелети мамонта і волохатого носорога з озокеритового родовища у Старуні, кістки інших викопаних тварин фігура кроманьйонця пізньої кам’яної доби, реконструкція житла первісної людини. Експозицію доповнюють інтерактивні мультимедійні кіоски.

Своєрідним музейним експонатом є також найстаріший в Україні діючий механічний ліфт, облаштований ще 1870 році графом Дідушицьким, який у старшому віці був частково паралізованим і пересувався на колісному візку. Для найменших відвідувачів працює інтерактивна дитяча зона.

Львівський національний літературно-меморіальний музей Івана Франка (Дім Франка) відкрився у 1940 році з ініціативи молодшого сина письменника – Петра.

Музей розташовується у невеликій двоповерховій віллі у швейцарському стилі, де Іван Франко з родиною провів останні 14 років свого життя.

В основу експозиції була покладена колекція автографів, листів, документів, фотографій, книжкок та особистих речей із кабінету письменника, зібрана Науковим товариством імені Тараса Шевченка.

В будинку Франка детально відтворено атмосферу життя письменника та його родини: робочий кабінет, бібліотека, їдальня, спальня Івана Франка, жіноча кімната, кімната Ольги Франко, кімната Тараса і Петра Франків. 2018 року створено експозицію "Кухня Франкового дому".

Літературна експозиція розташована в сусідньому двоповерховому будинку польського підприємця Антонія Ув’єри, спорудженому в 1923-1925 роках у стилі неокласицизму за проєктом львівського архітектора Івана Багенського.

Під замовлення колектив музею проводить театралізовані, тематичні, авторські, інтерактивні екскурсії, екскурсії-прогулянки вулицями Львова, тематичні квести, майстеркласи. Також в музеї періодично проходять літературні вечори, театральні вистави, концерти класичної і сучасної музики, різнопланові виставки й перформанси.

Домініканський собор - одна з найзначніших пам'яток бароко у Львові.

Келії монастиря домініканців відносяться до XVI сторіччя. В 1559 році княжна Гальшка Острозька, спадкоємиця могутнього волинського роду Острозьких, ховалася тут від магната Лукаша Гурки, який насильно змусив її до шлюбу. В 1701 році цар Петро I підписав тут договір про військовий союз Росії та Польщі проти Швеції.

До XVIII стопіччя будівля Домініканського костелу була готичною. В 1792-1798 роках архітектором Яном де Вітте коштом Юзефа Потоцького проведено реконструкцію, фасади прикрашені майстром Себастьяном Фесінгером. В інтер'єрі - низка цінних витворів мистецтва: алебастрові надгробні пам'ятники XVI століття, мармуровий пам'ятник Артурові Гротгеру.

За радянських часів тут був музей атеїзму. Нині це греко-католицька церква Святої Євхаристії. У підземеллях експонується частина колекції пам'яток сакрального мистецтва Львівського музею історії релігії. Проводяться концерти органної музики.

Теперішня будівля пологового будинку в південно-західній частині Львова є колишньою єврейською лікарнею Бет Хулім, збудованою відомим лікарем Яковом Раппопортом коштом фундації Мавриція Лазаруса.

Монументальна будівля спроєктована в мавританському стилі та прикрашена східними та європейськими символами. За архітектурним та образним рішенням лікарня нагадує найбільшу в Східній Європі синагогу в Будапешті.

Автором проєкту шпиталю на 100 місць був відомий львівський архітектор Казимир Мокловський, який співпрацював з архітектурно-будівельним бюро Івана Левинського, який реалізував проєкт.

Триповерхова будівля єзуїтського колегіуму у Львові збудована у 1839-1842 роках у стилі класицизму за проєктом архітектора Фіделіса Штадлера. Після заборони ордену єзуїтів у приміщенні певний час розташовувалися казарми. У 1851 році будівлю було передано Львівському університету.

Нині в приміщенні колишнього єзуїтського колегіуму біологічний та геологічний факультети ЛНУ, а також Музейний комплекс університету, що включає Зоологічний музей, Палеонтологічний музей, Мінералогічний музей та Музей рудних формацій.

Зоологічний музей ЛНУ належить до числа найстаріших університетських музеїв Європи – він був заснований ще у 1784 році як Кабінет натуральної історії. Близько 10 тисяч експонатів у чотирьох залах репрезентують тваринний світ усіх континентів та всіх акваторій земної кулі. Зали обладнані мультимедійними панелями, які дозволяють почути співи птахів та побачити життя тварин у природному середовищі.

Палеонтологічний музей ЛНУ експонує рослинні і тваринні рештки у вигляді скам'янілостей, які розповідають про розвиток життя на планеті. Музейні фонди налічують понад 18 тисяч палеонтологічних і геологічних зразків, виявлених у різновікових відкладах усіх континентів.

Мінералогічний музей ЛНУ імені академіка Євгена Лазаренка заснований у 1852 році. В його колекції представлені кристал-велетень апатиту з Забайкалля, гігантські кристали моріону і польового шпату з камерних пегматитів Волині, пірити з Березівського золоторудного родовища на Уралі, унікальні друзові агрегати димчастого кварцу з Уралу й самородної сірки з родовища Шор-Су в Середній Азії, зразки метеоритів.

Музей рудних формацій ЛНУ експонує різноманітні руди з більш як 500 родовищ України та світу.