Пам'ятки Чернігівської області

Пам'ятник скульптору-монументалісту Іванові Мартосу встановлено на його батьківщині в Ічні в 1980 році.

Іван Мартос народився в 1754 році в Ічні в козацькій родині. Найвідоміший його витвір - пам'ятник Мініну та Пожарському на Червоній площі в москві. Під час створення скульптур Мартосу позували його сини. На передньому горельєфі він зобразив себе у вигляді римського патриція, який підштовхує вперед своїх синів, віддаючи Батьківщині найдорожче, що має. Обличчя Мартоса виконав його учень Самуїл Гальберг, зберігши портретну схожість зі своїм учителем.

В Україні найвідоміші скульптури Мартоса – пам'ятник Дюку де Рішельє в Одесі, пам'ятник Григорію Потьомкіну в Херсоні та надгробок гетьмана Кирила Розумовського у Воскресенській церкві Батурина.

Пам'ятник відомому українському живописцю Миколі Ге встановлений у 1981 році на могилі художника, який останні роки свого життя прожив на хуторі Іваньківському (зараз село Шевченка) під Фастівцями.

Микола Ге закінчив 1-шу Київську гімназію, навчався у Київському та Петербурзькому університетах, Академії Мистецтв. Був одним із засновників Товариства передвижників. В 1876 ​​році переїхав до України, де купив невеликий хутір Іваньківський. Його пензлю належить низка етюдів українського селянства та природи України.

На хуторі у Миколи Ге бували Ілля Рєпін, Лев Толстой, Павло Третьяков. Пізніше на хуторі жив і творив Михайло Врубель (був одружений з родичкою художника).

Помер Микола Ге в Іваньківському в 1894 році, похований у східній частині хутора.

Пам'ятник встановлено до 150-річчя від дня народження художника та його дружини, похованої поряд. Нинішній стан пам'ятника викликає серйозні побоювання, оскільки за відсутності догляду, він поступово занепадає.

Перший у світі пам'ятник видатному письменнику Миколі Гоголю встановлено у Ніжині в 1881 році.

Саме тут майбутній письменник здобув освіту, закінчивши у 1828 році Гімназію вищих наук князя Безбородька.

Автором пам'ятника Миколі Гоголю став знаменитий скульптор Пармен Забіла, який сам був з Ніжина. Вважається, що свій профіль скульптор увічнив у складках Гоголівого плаща на зрізі бюста, залишивши таким незвичайним чином свій автограф.

Пам'ятник народній художниці України Тетяні Яблонській встановлено на території Будинку творчості художників "Седнів", що діє вже понад 40 років.

Тут художниця створила багато своїх картин.

Тепер тут щорічно у вересні відбувається свято літератури та мистецтв "Седнівська осінь".

Цукровий завод у Парафіївці заснований в 1846 році поміщиком Григорієм Тарновським, який проживав у родовому маєтку у сусідній Качанівці.

У 1852 році підприємство вступило в дію і вже в перший сезон роботи виробило цукру-піску, патоки та жому на суму близько 500 тисяч карбованців. У другій половині ХІХ століття завод був одним із найпотужніших цукропереробних підприємств Чернігівської губернії, де використовувалися передові на той час технології – парові машини.

У 1897 році маєток Тарновських у Качанівці разом із Парафіївським цукровим заводом було куплено за мільйон карбованців "цукровим королем" Павлом Харитоненком. У 1903-1904 pоках завод було повністю реконструйовано та розширено: збудовано нові службові приміщення, заводське селище для робітників, встановлено електричну тягу, удосконалено та частково замінено обладнання. У 1898 році спеціально для реконструкції заводу було збудовано цегельний завод, який працює й досі. На честь старшої доньки Харитоненко завод став називатися Оленівським.

У березні 1919 року господарство Харитоненка разом із Парафіївським цукровим заводом було націоналізовано радянською владою.

Завод у Парафіївці до останнього часу залишався одним із провідних підприємств Ічнянського району, але з 2011 року припинив свою роботу.

В 2020 році нові власники повністю знесли Парафіївський цукровий завод - індустріальну пам’ятку 19 століття.

Міський парк культури та відпочинку імені Тараса Шевченка у Новгороді-Сіверському розташований в цнтральній частині міста, перед Свято-Преображенським монастирем.

Цікавий незвичними парковими скульптурами радянських часів. Є пам'яткою садово-паркового мистецтва місцевого значення.

Парк природи "Беремицьке" на лівому березі річки Десна площею 500 гектарів відкрився поблизу міста Остер у 2017 році з метою відновлення первісного виду зони лісостепу та зони мішаного лісу, характерних для Чернігівської області.

Парк Беремицьке пропонує туристам провести час віч-на-віч із природою, побачити та поспілкуватися з тваринами в рекреаційному середовищі. Парк пропонує пройти екологічною стежкою через лісові та степові ділянки у заповідній частині парку в супроводі гіда, спостерігаючи за такими дикими тваринами, як тарпани (дикі коні), благородні олені, лосі, туроподібні бики, лані, козулі, муфлони, вепри, зайці, лисиці, борсуки та інші. Відвідувачі зможуть ближче познайомитись із флорою та фауною Чернігівщини. Також можна оглянути парк з висоти пташиного польоту, скориставшись оглядовою вежею.

У туристичній частині парку знаходиться міні-зоопарк, стрільбище, апі-будиночок, музей диких котів, стайні, де можна не тільки покататися на конях, а й також дізнатися багато цікавих фактів про кожну породу, про те, як правильно доглядати за кіньми.

"Покровською криницею" у Новгороді-Сіверському називають джерело чистої джерельної води в нижній частині міста.

Місцеві жителі розповідають, що раніше джерело било з землі сильним струменем, за що його називали фонтаном.

Вода з джерела багата на срібло, їй приписують цілющі властивості. У 2013 році ентузіасти влаштували над джерелом дерев'яний павільйон та обладнали купальню.

Дерев'яна Покровська церква збудована в Ларинівці в 1902 році на місці старого храму, який був відомий з 1732 року.

Храм виконаний у єпархіальному стилі. Квадратний у плані, кубічний об'єм увінчаний банею на вісімці та чотирма глухими ліхтариками по кутках. Для зовнішнього декору характерне широке використання різьблення.

Тривалий час Покровська церква була закрита, тому не збереглися ні старий іконостас, ні ікони.

До західного фасаду примикає струнка майже 20-метрова триярусна дзвіниця з наметовим верхом, що було характерно для храмової архітектури Сіверщини того часу.

Козацький храм Покрови Пресвятої Богородиці у Синявці засновано у 1706 році.

Нинішню дерев'яну Покровську церкву побудовано коштом Павла Юницького у традиційних формах українського бароко, характерних для Лівобережжя України XVII-XVIII сторічь. Зрубана із соснових брусів. Центральний восьмигранний зруб домінує у композиції, східний зруб – шестикутний. Їхні поздовжні осі у напрямі захід-схід не збігаються, що свідчить про різний час розробки планів. Бабинець перекритий верхом із заломом, світловий ліхтар – плоским плафоном. Форми маківок - барочні. Важливу роль композиції грають віконні отвори різної форми.

Покровська церква у Синявці – одна з небагатьох пам'яток народної архітектури Чернігівщини, яка зберегла свої первинні форми.

Поруч знаходиться могила українського кобзаря Петра Ткаченка.

Покровська церква споруджена в Ніжині в 1757-1765 роках і з того часу не перебудовувалася.

Кам'яний храм виконаний у строгому стилі бароко майже без декору. В інтер'єрі можна побачити розписи кінця XVIII сторіччя.

В ХІХ столітті до західного фасаду Покровської церкви була прибудована витончена двоярусна дзвіниця в стилі ампір. Вона прикрашена майстерно виконаними чотириколонними портиками та трикутними фронтонами з чітким ритмом зубчиків.

Нині Покровська церква належить до Православної церкви України.

Будівля полкової скарбниці - єдина кам'яна фортифікаційна споруда Прилуцької фортеці, що збереглася, найстаріша цивільна споруда в місті.

Невелику кам'яницю для зберігання козацьких цінностей, клейнодів та зброї збудував біля свого будинку запорозький полковник Гнат Ґалаґан, який піднявся при гетьмані Іванові Мазепі, а згодом - на службі у царя Петра I.

Прямокутна споруда із стінами метрової товщини має глибокі підвали. Торці увінчані барочними фронтонами, фасади декоровані пілястрами.

Тут зберігався вивезений козаками з походів видобуток: дорога зброя, одяг, гроші, а також полкові прапори.

Поруч із арсеналом Ґалаґана – могила невідомого козака.

Преображенську церкву в Киріївці зведено в 1904 році в класичному стилі монументальної дерев'яної архітектури України початку XX століття.

Однокупольний храм стоїть на кам'яному фундаменті, триярусна дзвіниця прибудована до бабинця та увінчана шатром із ліхтариком та цибульною маківкою. Висота дзвіниці до вершини хреста – орієнтовно 25 метрів.

Церква світла, оскільки в ній 19 великих прямокутних двометрових вікон у нижній частині та 8 таких самих вікон на куполі. Зруб виконаний з дубових та соснових брусів. Зовнішні стіни обшиті дошками встик: нижче за рівень вікон - вертикально, вище - горизонтально.

У селах Кобижча та Плоське Чернігівської області є схожі храми.

Приватний краєзнавчий музей  у Тростянці "Мисливська паланка" започаткував у своєму будинку місцевий краєзнавець Ростислав Маляренко.

Основна експозиція присвячена історії гетьманського роду Скоропадських, чиїм родовим маєтком був Тросятнець. Зокрема, представлено стіл, настінні дзеркала, шабля та інші особисті речі родини Скоропадських.

Також представлені експонати скіфської епохи, черняхівської культури, періоду Київської Русі, знайдені на околицях Тростянця.

Господар проводить кваліфіковані екскурсії Тростянецьким дендропарком та іншими навколишніми пам'ятками.

Фрагменти валів старовинної Прилуцької фортеці збереглися поряд із центральною площею міста, між вулицею Незалежності та вулицею Гоголя.

Козацька фортеця споруджена у Прилуках у XVII сторіччі за князів Вишневецьких на основі укріплень давньоруського городища Прилук-містечко. Фортеця мала міцні дубові стіни з високими рубаними вежами. Уздовж валу, що досягав 10-12 метрів заввишки, тягнувся глибокий рів. На території знаходився палац Вишневецьких, полкова канцелярія, суд, ратуша, острог, будинки полковника та полкової старшини.

З усіх фортечних споруд, крім земляних валів та кам'яних храмів, збереглася будівля полкової скарбниці, збудована на початку XVIII століття полковником Гнатом Ґалаґаном. Залишки валів Прилуцької фортеці можна оглянути на далекому кінці центрального парку. Тут встановлено пам'ятник Володимиру Мономаху.