Пам'ятки Яворівського району

Страдецька печера біля села Страдч – одна з головних святинь українських греко-католиків.

За легендою, печерний монастир на Страдецькій горі заснували в XI сторіччі ченці, що йшли з Києва. За однією з версій, обитель згадується в Іпатіївському літописі як Печера Домажирова (поряд знаходиться село Домажир). Монастир складався з вхідної галереї довжиною 40 метрів, ходів загальною довжиною 270 метрів та кількох келій, які розміщувалися на глибині 20 метрів. На вершині гори знаходилося укріплене городище.

Під час монголо-татарської навали в печерах ховалися мешканці навколишніх поселень. Одного разу татари виявили монастир і наказали ченцям видати людей, що укриваються. Коли ті відмовилися, ченців убили, розвели біля входів у печери великі багаття, і всі люди задихнулися від диму. Кажуть, що, почувши благання вмираючих, з неба зійшла Богородиця, стала перед татарами і сказала: "Не чіпай! Стіна!". Бо темна воля владна лише над тілами, але не християнськими душами.

У XV сторіччі було засновано Страдецьку Печерську лавру, головною святинею якої була чудотворна ікона Страдецької Божої Матері Непорушної Стіни (збереглася копія). З XVI століттія Страдецький монастир відомий як василіанський.

У 1936 році було засновано Хресну дорогу на Страдецьку гору, якій Папа Пій XI надав статус Єрусалимської.

Відвідування печерного храму є вільним, але бажано мати з собою ліхтарик.

6 фортів австро-угорської фортеці Перемишль збереглися на території України поблизу польського кордону на околиці Поповичів.

Фортецю Перемишль почали споруджувати в середині ХІХ століття для захисту стратегічного напрямку на Краків та Відень у період погіршення австрійсько-російських відносин.

На той час це була одна із трьох найбільших фортець Європи. Зовнішнє оборонне кільце складалося з 15 головних артилерійських фортів, 27 менших фортець для піхоти та 25 окремих позицій для важкої артилерії.

У 1914-1915 роках фортеця Перемишль витримала 3 облоги російської армії. У ході першої облоги форту росіянам вдалося захопити форт 1/1 (Биків), проте завдяки запеклому опору форту 1/5 (Поповичі) австрійцям тоді вдалося уникнути катастрофи. Третя облога тривала 173 дні і завершилася капітуляцією фортеці.

Бетонні конструкції фортеці збереглися до наших днів та доступні для огляду.

Церкву-музей митрополита Андрея Шептицького споруджено в селі Прилбичі на Львівщині, яке протягом кількох століть було родовим маєтком роду Шептицьких.

Тут розташовувався двоповерховний родинний палац Шептицьких, де народилися граф Андрей Шептицький та його брат Климентій Шептицький.

На місці знищеної за радянських часів садиби 1998 року розпочалося будівництво храмово-музейного комплексу за оригінальним проєктом відомого львівського архітектора Олега Боднара. Комплекс було урочисто відкрито 2015 року до сторіччя з дня народження Андрея Шептицького.

Відвідувачам доступний мультимедійний зал та інформаційні стенди. Триває формування музейної експозиції з експонатів, пов’язаних із життям родини Шептицьких, дитячими та юнацькими роками їхніх видатних дітей.

Перед храмом в 2011 році встановлено перший пам'ятник митрополиту Андрею та його брату блаженному священномученику Климентію Шептицькому.

Яворівський національний природний парк створений у 1998 році на базі однойменного ландшафтного парку та прилеглих територій Старичівського та Магерівського військових лісгоспів.

Площа парку складає 7 тисяч гектарів. Територія тягнеться півмісяцем від села Верещиця (Яворівський район) до села Крехів (Львівський район). На півдні національний природний парк межує із заповідником "Розточчя", а на півночі - з навчальним Яворівським полігоном. Поблизу парку розташовано 13 населених пунктів, але жоден із них не входить до меж парку.

Флора Яворівського національного природного парку налічує 707 видів рослин, з них 20 видів занесено до Червоної книги України. Фауна хребетних тварин парку налічує 289 видів, зокрема 24 види риб, 11 видів земноводних, 6 видів плазунів, 200 видів птахів та 48 видів ссавців. Найбільш численними видами ссавців є козуля європейська, дикий кабан, заєць русак, лисиця, білка, куниця, лісова, тхір лісовий, єнотовидний собака, а із занесених до Червоної книги - видрачна, норка європейська, горностай, борсук. Зрідка на територію парку із сусідніх масивів заходять олень благородний та лось.

Регіон, в якому знаходиться Яворівський національний природний парк, багатий на археологічні та історико-культурні пам'ятки. Тут відкрито низку стоянок первісної людини та городища княжого періоду.

Серед лісових масивів часто зустрічаються мальовничі галявини та занедбані фруктові сади – пам'ять про колишні села та хутори, виселені під час створення Яворівського полігону.

У парку прокладено низку пішохідних та автомобільних маршрутів, еколого-пізнавальних стежок, обладнано стаціонарні зони для відпочинку.