Пам'ятки Львівського району

Василіянський монастир Різдва Христового з багатою барочною церквою Пресвятого Серця Христового споруджений у Жовкві в 1612 році на місці дерев'яної василіянської церкви.

Першим ігуменом був митрополит Досифей, похований у крипті під церквою. Спочатку комплекс монастиря василіян був виконаний у стилі ренесансу, мав оборонний характер. Перебудова, здійснена в 1905 році, повністю змінила його зовнішній вигляд. З XVII сторіччя зберігся ренесансний різьблений білокам'яний південний портал.

Чудовий іконостас роботи відомого майстра Івана Рутковича зараз зберігається в Національному музеї імені Андрея Шептицького у Львові. В інтер'єрі збереглися модерністські настінні розписи 1911-1939 років роботи Юліана Буцманюка, на яких, зокрема, зображено діячів УНР та Західно-Української Народної Республіки. У образі Саваофа вгадується портрет митрополита Андрія Шептицького.

У церкві Серця Христового зберігаються мощі Святого Партенія.

Каплиця Боїмів біля стін Латинського кафедрального собору (Катедри) – одна з найпримітніших архітектурних споруд Львова у стилі Ренесансу, пам'ятка архітектури національного значення.

Каплиця збудована на початку XVII століття над фамільним склепом львівських патриціїв Боїмів (поряд із собором знаходився міський цвинтар). Імовірно, будівництво велося артіллю архітектора Андрія Бемера.

Цю споруду в стилі зрілого ренесансу з переходом до бароко фахівці називають яскравим взірцем південного маньєризму в Україні. Західний фасад каплиці Боїмів вражає багатством декоративного оздоблення. Автором скульптурної композиції вважається майстер із Вроцлава Гануш Шольц. Купол увінчує незвичайна скульптура Христа, що сидить. Інтер'єр каплиці Боїмів також насичений безліччю скульптурних зображень, більшість із яких виконано Яном Пфістером.

Музей "Каплиця Боїмів" є підрозділом Львівської національної галереї мистецтв.

Личаківський цвинтар-музей, розташований неподалік центру міста Львова, більше схожий на ландшафтний парк.

Офіційно цвинтар засновано в 1784 році, хоча він на цьому місці існував ще в XVI сторіччі. Територія в 40 гектарів розбита на 86 полів, на яких знаходяться майже 3,5 тисячі пам'яток та композицій роботи відомих скульпторів та архітекторів. На Личаківському цвинтарі поховані Іван Франко, Соломія Крушельницька, Марія Конопницька, Володимир Івасюк та інші.

В 1991 році Личаківський цвинтар став історико-меморіальним музеєм-заповідником.

Багато протиріч у 1990-х роках викликало відновлення знищеного за радянських часів меморіалу "Цвинтар орлят" на честь польських воїнів, які загинули в 1918-1920 роках в українсько-польській та радянсько-польській війні. Офіційно меморіал було відкрито в 2005 році одночасно з меморіалом загиблим воїнам Української Галицької Армії.

Музей етнографії та художнього промислу Інституту народознавства НАН України займає неоренесансну будівлю на головній вулиці Львова - проспекті Свободи.

В основі купола будівлі музею розміщена алегорична скульптурна група, що символізує економічне процвітання Галичини, яку називають єдиною у світі статуєю Свободи, що сидить.

В експозиції музею етнографії та художнього промислу представлена багата колекція кераміки, фарфору та фаянсу, виробів із художнього скла. Колекція годинників XVI-XX століття налічує близько 350 екземплярів.

Музей видатного українського скульптора доби бароко Івана Георгія Пінзеля розташований у колишньому костелі кларисок у Львові, що є пам’яткою архітектури XVII століття.

Скромний за архітектурою, але розкішно розписаний з середини храм споруджений у 1607 році Павлом Римлянином і Бернардом Авелідесом на місці старої каплиці монахинь кларисок бернардинського ордену. З тих часів збереглись ренесансні елементи бічного фасаду костелу від вулиці Личаківської. У 1740-х роках костел кларисок зазнав реконструкції у бароковому стилі, а під час реставрації 1938-1939 років було добудовано вежу. Інтер'єри храму прикрашають зроблені у XVIII столітті розписи Станіслава Строїнського, окремі пізніші сюжети у південній наві належать пензлю Тадеуша Попеля.

З 1996 року в костелі кларисок розташовується Музей барокової скульптури Івана Георгія Пінзеля, якого називають "українським Мікеланджело". Тут зібрано найбагатшу колекцію унікальних барокових скульптур майстра, які вдалося відшукати і врятувати в 1970-х роках. Музей Івана Георгія Пінзеля є відділом Львівської національної галереї мистецтв імені Бориса Возницького.

Після реконструкції 2021 року оновлений музей скульптури Пінзеля отримав повністю безбар'єрний простір. Від зупинки громадського транспорту та в середині будівлі прокладені тактильні смуги. На вході встановлені звукові маячки. Музей має інклюзивну касу та мнемосхему на вході. Внутрішні сходи продубльовані підйомником. Біля експонатів встановлені інформаційні таблички, що продубльовані шрифтом Брайля. Відвідувачам з порушенням зору пропонують тактильні копії найважливіших експонатів. Доступні аудіогіди та аудіодескрипція. Персонал пройшов підготовку для роботи з усіма категоріями відвідувачів.

Одним із найцікавіших зразків львівської ренесансної архітектури в ансамблі площі Ринок є будинок Лоренцовичів, більше відомий як "Чорна кам'яниця". Чорний колір різко вирізняє цю будівлю з-поміж іншої забудови площі та створює з нею  різкий контраст.

"Чорну кам’яницю" було збудовано в 1589 році у стилі пізнього ренесансу архітектором Петром Красовським на замовлення Софії Ганель.

Фармацевт Ян Лоренцович відкрив тут одну з перших аптек у Львові. Протягом XVI-XIX століть будинок багато разів міняв власників, а також добудовувався і перебудовувався.

Спочатку будівля не мала чорного забарвлення, але під впливом опадів пісковик кам'яної кладки сильно потемнів, а зараз спеціально пофарбований у чорний колір. Ще в 1926 році місто викупило "Чорну кам’яницю" в останнього власника і відкрило Музей історії Львова, що зараз є відділом Львівського історичного музею.

Майже 800-літню історію міста представляють на трьох поверхах автентичні предметами XIV-XX століть: символічні ключі від міста, печатки магістрату, інавгураційні ланцюги президента та мера, лави із зали засідань, портрети очільників міста, герби Львова в різні історичні періоди. Можна побачити макет княжого Львова ХІІІ-XIV століть і макет ренесансної ратуші.

На подвір’ї та першому поверсі музею облаштовано Лапідарій – експозицію кам’яних пам’яток Львова: різьблених з каменю архітектурних та скульптурних фраґментів, частин старих пам’ятників, епітафій тощо. Загалом близько 50 зразків кам’яної пластики з давніх, переважно вже неіснуючих, споруд Львова.

Музей народної архітектури та побуту імені Климентія Шептицького у Львові також відомий як "Шевченківський гай", Львівський скансен або музей просто неба. Розташований на лісистих пагорбах Регіонального ландшафтного парку "Знесіння" у східній частині Львова, за Високим Замком.

Музей просто неба "Шевченківський гай" заснований у Львові в 1971 році, хоча експозиція почала формуватися ще у міжвоєнний період з ініціативи львівського мистецтвознавця Михайла Драгана та архімандрита Климентія Шептицького. Першим експонатом стала дерев'яна церква святого Миколая 1761 року, яку перевезли з села Кривка.

Зараз експозиція скансена "Шевченківський гай" налічує понад 110 пам'яток архітектури з усіх західних областей України: 6 церков, житлові будинки, кузня, школа, тартак, сукновальня, водяний млин і вітряк. В музеї представлена найбільша у Європі колекція сакральних споруд.

Експозиція музею розділена на шість етнографічних зон, що репрезентують побут мешканців різних західноукраїнських регіонів: Бойківщини, Лемківщини, Гуцульщини, Буковини, Покуття, Поділля, Закарпаття, Львівщини. Кожна зона являє собою мінісело з культовими, житловими і господарчими спорудами. Інтер'єри більшості хат доступні для огляду, в них експонуються предмети побуту.

Зокрема, центральним експонатом зони "Гуцульщина" є традиційна гуцульська ґражда з села Криворівня. А найстарішим експонатом є селянська хата 1749 року.

У музеї "Шевченківський гай" щороку відбуваються традиційні різдвяні та великодні святкування, що привертають увагу великої кількості львів’ян і гостей міста. На окремих об’єктах можна познайомитися з давніми ремеслами, серед яких соломоплетіння, писанкарство, гра на народних інструментах. У скансені постійно проводяться майстеркласи для дітей та дорослих.

Музей пам'яті жертв сталінських репресій заснований у селищі Щирець в 2009 році на колишньому подвір'ї римо-католицького священика, на якому в червні 1941 року працівники районного управління НКВС стратили 26 невинних місцевих мешканців.

Комплекс музею складається із кількох об'єктів - меморіальної стели, каплички, хреста з могилою, показової криївки вояків УПА та безпосередньо музею. Матеріали для експозиції надали очевидці тих страшних подій з навколишніх сіл.

Основна екпозиція музею пам'яті жертв сталінських репресій розміщена в приміщені колишньої стайні, збудованої в кінці XIX століття, в якій НКВС в 1941 році влаштувало катівню.

Перша зала музею присвячена невинно закатованим сталінським режимом мирним жителям Щирця та його околиць. Окремі розділи експозиції присвячені історії визвольного руху в краї, діяльності Українських січових стрільців та бійців Української повстанської армії - представлені одяг (вишиванка, форма) та предмети (друкарська машинка, гармати), якими користовулися вояки. Крім того, експозиція знайомить з матеріалами про репресованих у часи сталінізму представників духовенства, інтелігенції та українських націоналістів, а також досліджує історії життя місцевих мешканців, що були репресовані до Сибіру.  

У другій залі, що носить назву "Українська хата", зібрані старовині речі побутового вжитку, що колись використовувалися у господарстві, зберігаються образи, вишивані рушники та сорочки, "кримські" хустки тощо.

Побачити, як жили воїни Української повстанської армії в часи визвольної боротьби, можна у спеціально облаштованій криївці. Поруч з криївкою розташована стела пам'яті воїнам ОУН-УПА, споруджена коштом меценатів.

Нова експозиція музею пам'яті жертв сталінських репресій присвячена героям Небесної сотні та російсько-української війни. 29 серпня 2024 року, у День пам’яті захисників України, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України, в селищі Щирець відкрили Алею Пам’яті Героїв.

Національний академічний театр опери та балету імені Соломії Крушельницької у Львові вважається одним із найкрасивіших театрів Європи нарівні з одеською та віденською операми.

Фасад будівлі театру прикрашають скульптурні фігури "Життя" та "Мистецтво", статуї "Слава", "Перемога", "Кохання". Львівський театр був спроєктований так, щоб фойє, коридори та сходи максимально освітлювалися природним світлом. Один із найкрасивіших внутрішніх інтер'єрів - дзеркальний хол, прикрашений картинами, що зображують символічну зміну пір року. Велика люстра у залі з дорогоцінних матеріалів оздоблена алегоричними фігурами.

На другому поверсі театру збереглися особисті апартаменти імператора Франца Йосифа з ванною та виходом до імператорської (зараз – президентської) ложі.

Працює аристократична кав'ярня "Комарик".

Проводяться екскурсії Львівською оперою.

Національний музей-меморіал пам'яті жертв окупаційних режимів "Тюрма на Лонцького" відкрито у Львові в будівлі, яку протягом 85 років займали каральні органи різних влад.

Комплекс на перетині сучасних вулиць Бандери та Коперника споруджений в кінці ХІХ століття для австрійської жандармерії. Потім у будівлі розташовувалися в'язниці польської, німецької та радянської влади. В 1941 році тут було знищено найбільшу в Західній Україні кількість політв'язнів – 1645. За часів німецької окупації в будівлі розміщувалася слідча в'язниця Гестапо. Після Другої світової війни вона використовувалася радянськими карально-репресивними органами для утримання полонених повстанців. Після проголошення незалежності України, тут був розташований слідчий ізолятор СБУ.

Музейний комплекс "Тюрма на Лонцького" відкрито Центром досліджень визвольного руху та Службою безпеки України. Відтворено автентичну обстановку в'язниці. Комплекс включає камеру-одиначку, камеру смертників, кабінет слідчого. Представлені розсекречені "розстрільні списки", а також архівна справа одного з найвідоміших в'язнів - отця Миколи Хмілевського, керівника підпільної греко-католицької церкви та члена Української головної визвольної ради.

Екскурсії проводяться за попереднім записом.

Національний університет "Львівська політехніка" засновано в 1844 році, це була перша академічна технічна школа на території України.

Будівлю Технічної академії було збудовано в 1877 році архітектором Юліаном Захарієвичем, який став її ректором. Інтер'єри величної будівлі багато оформлені скульптурою та ліпленням. Десять картин актової зали виконано за ескізами Яна Матейка.

Наразі Львівська політехніка має статус національного університету, тут навчаються 30 тисяч студентів.

Проводяться екскурсії Головним корпусом Університету, в ході яких відвідувачів знайомлять з історією закладу, унікальними інтер’єрами, шедеврами малярства та скульптури, Машинною залою з механізмами та обладнанням різних епох, студентською бібліотекою ХІХ століття, найдавнішою обсерваторією України та Музеєм історії Політехніки.

Палац Бруницьких у Великому Любені збудований попередніми господарями маєтку Яблоновськими у 1845 році на основі старого замку, заснованого ще в XVII сторіччі.

Палац розташований на невеликому пагорбі ліворуч від в'їзду до селища з боку Львова. Невелика будівля у стилі необарокко має двоповерхову центральну частину, яка височіє над одноповерховими крилами. На фасаді – герби барона Костянтина Бруницького та його дружини Гелени Шимановської, які купили маєток у Людвіка Яблоновського в 1849 році.

Нинішній вигляд палац набув після реконструкції, проведеної у 1909-1910 роках останнім господарем Адольфом Бруницьким за проєктом Яна Шульца.

Наразі у палаці розміщується Великолюбінська спеціалізована загальноосвітня школа-інтернат. Будівля чудово відреставрована в 2005 році коштом меценатів зі Швейцарії.

Найрозкішніший палац Львова створений для впливових польських магнатів Потоцьких за проєктом спілки львівських архітекторів Людвіга Балдвіна-Рамулта, Юліуша Цибульського, Петра Гарасимовича та Леонарда Марконі.

Замовником був граф Альфред II Юзеф Потоцький, завершував будівництво його син Роман Потоцький. Палац у стилі історизму споєктовано за зразком резиденцій entre cour et jardin короля Людовика XIV епохи барокового класицизму, коли чітке планування поєднується із багатим зовнішнім оформленням.

Збереглися інтер'єри в стилі короля Людовика XVI. Зокрема, на першому поверсі розміщені парадні зали для прийому гостей, в оформленні яких широко використано ліпнину, позолоту, кольоровий мармур, розпис. За радянських часів тут розміщувався Палац одружень.

В 2007 році в Палаці Потоцьких відкрили Музей європейського мистецтва XIV-XVIII століть – відділ Львівської національної галереї мистецтв імені Бориса Возницького. На другому поверсі представлено одну з найбагатших збірок творів європейського мистецтва в Україні, серед яких "Ловля коралів і перлів" Якопо Цуккі, "Платіж" Жоржа де ла Тура, "Портрет молодої патриціанки" Софонісби Ангішоли, "Алегорія Божественного милосердя" невідомого німецького художника XVІІ століття, "Відвідини Марії Єлизаветою" Яна ван Скореля, ескізи монументальних розписів Пауля Трогера, Йозефа Вінтерхальтера, Франца Антона Маульберча та інших.

На подвір'ї палацу Потоцьких відкрито Парк замків та оборонних споруд давньої України. Архітектор Ігор Качор створив у масштабі 1:50 макети 18 фортифікаційних споруд, які існують зараз або існували раніше на історичних теренах України-Русі. Вхід на територію безкоштовний.

Триповерхова кам'яниця на розі площі Ринок та вулиці Ставропігійської є однією з найстаріших будівель центральної частини Львова.

Збудована у стилі пізнього ренесансу в 1593 році. Саме в цьому будинку заможний флорентійський купець Роберто Бандінеллі в 1629 році відкрив першу у Львові пошту. Пізніше власниками були були місцеві вірмени, австрійці, поляки.

Зараз "Палаццо Бандінеллі" є відділом Львівського історичного музею, що відтворює житлові інтер’єри, характерні для побуту заможних львів’ян XVII–XVIII століть.

До уваги відвідувачів – зала для урочистих прийомів, а також анфілади кімнат: вітальні, галереї парадного портрету, кабінету, їдальні тощо. В кімнатах експонуються зразки меблів ручної роботи, порцелянового та фаянсового посуду з Європи, Китаю та Японії, колекція столового срібла, живописні полотна.

Окрасою колекції є ткані шпалери, виготовлені на індивідуальне замовлення короля Франції Людовіка XVI. Велику цікавість викликає інтер’єр кухні, де зібрано зразки старовинного металевого посуду.

Раніше в Палаццо Бандінеллі розміщувався музей "Королівська пошта", що розповідав про розвиток поштової служби на Галичині, будівництво поштових трактів, відкриття поштових станцій з готелями, появу диліжансів та листоноші.

Пам'ятник лідеру Організації Українських Націоналістів (ОУН) Степанові Бандері відкрито у Львові в 2007 році до ювілею Українспою повстанської армії (УПА).

Саме у Львові Степан Бандера розпочав свою політичну діяльність після вступу у 1928 році на агрономічне відділення Львівської Політехніки.

Фігура ідеолога українського націоналізму виконана на повний зріст, висотою понад 7 метрів. На задньому плані – Стела української державності – 30-метрова тріумфальна арка.