Пам'ятки Харківської області

Музей окупації міста Ізюм російськими загарбниками у 2022 році заснував видавець газети "Обрії Ізюмщини" Костянтин Григоренко за участі Ізюмського краєзнавчого музею. Поки що музей не має власного приміщення.

На сьогодні колекція музею налічує понад 200 експонатів. Серед них – російські агітаційні плакати і листівки, вуличні вказівники та оголошення, проросійські газети, ворожі прапори, однострої окупаційних військ, шеврони, особисті речі окупантів, сухпайки. Представлені солдатські консерви, цукор, сірники – все з російським маркуванням.

Також можна побачити підручники освітян, які перейшли на бік окупантів та готувалися навчати ізюмських школярів за російською програмою.

Музей паперу створений на Зміївській паперовій фабриці в 2018 році в будівлі, якій вже понад 125 років. 

Експозиція музею розповідає історію розвитку паперової галузі від давнини до нині, демонструє процеси виробництва та екотехнології, що використовуються в сучасному світі та зокрема на фабриці в Змієві. Серед експонатів – верстати й обладнання поліграфічної та видавничої справи, зразки паперу та виробів з нього. Вік деяких експонатів сягає понад 200 років. Головними музейними експонатами є унікальні верстати, на яких створювався папір на початку XX століття.

Для відвідувачів музею проводяться реальні та віртуальні екскурсії приміщенням музею, приміщеннями лабораторіями, де створюється екопапір та виробничими цехами.

Державний Музей природи Харківського національного університету імені Василя Каразіна – один з найстаріших музеїв Європи. Заснований графом Северином Потоцьким у 1807 році, який у 1806 році купив у ганноверського аптекаря Грунера колекцію іноземних предметів, зібраних професором Андре, а в 1807 році – зоологічну колекцію італійця Четті.

У 23 залах музею розгорнуті наукові експозиції чотирьох відділів: геологічного, безхребетних і хребетних тварин, еволюції органічного світу та охорони природи. Експонати в залах демонструються не тільки у вигляді систематичних колекцій, але також у вигляді біогруп і видовищних діорам, оснащених аудіовізуальними засобами, та відрізняються високою якістю художнього оформлення. У наукових фондах музею зберігається понад 250 тисяч експонатів.

Науково-просвітницький музей сексу і сексуальних культур світу створено у Харкові в 1999 році співробітниками кафедри сексології та медичної психології Харківської медичної академії.

Перший у своєму роді на пострадянському просторі музей висвітлює сексуальні культури 12 країн світу. В експозиції представлені картини давньоєгипетських художників, давньокитайські малюнки, античні статуетки, репродукції полотен Пікассо, Мане та інших художників, сучасні малюнки та фотографії.

Частина експозиції музею присвячена статевому вихованню дітей та підлітків. Особлива увага приділяється питанням профілактики захворювань, що передаються статевим шляхом, особливо СНІДу.

Матеріали музею сексу і сексуальних культур світу підібрані згідно з вимогами програм навчальних закладів. При музеї працює секс-шоп.

Музей театральних ляльок діє при Харківському державному академічному театрі ляльок імені Віктора Афанасьєва з 1954 року. Це найстаріший в Україні та один з найкращих у світі музей ляльок за багатством зібраних та збережених у його архівах експозиційних матеріалів. 

Музей займає весь третій поверх будівлі театру, що є пам’яткою архітектури і була створена за проєктом архітектора Олексія Бекетова в 1907 році, а 1968 році реконструйована спеціально для театру ляльок.

Фонд Музею налічує понад 11 тисяч різних експонатів, які розповідають історію розвитку світового театру ляльок та харківських лялькарів зокрема, історію мистецтва граючих ляльок та людей, пов'язаних із цим мистецтвом. У трьох просторих експозиційних залах на огляд представлені безпосередньо ляльки, афіши, макети, сувеніри, ескізи ляльок, театральні програми та фотографії з багатьох країн світу. Зокрема у музеї зберігаються унікальні ляльки, що виготовлені на початку XX століття, подарунки знаменитих лялькарів з різних країн світу.

Перший харківський музей автотранспорту "Автореліквія" відкрився в 2010 році, проте свою історію він веде з 1987 року, коли в колекцію було придбано перший ретро-автомобіль ГАЗ-12 "ЗІМ".

На сьогоднішній день придбано та відреставровано понад 70 екземплярів транспортних засобів. У музейній експозиції представлені: "Москвич" 400 (1948 рік), ЗАЗ 965 (1964 рік), ЗАЗ 965А (1967 рік), "Волга" ГАЗ-21 УС (1964 рік), ГАЗ-67Б (1943 рік), ГАЗ-12 ЗІМ (1952 рік), ГАЗ М-20 "Перемога" (1955 рік) та інші.

У сховищах музею налічується понад 56 одиниць автотехніки, що очікують початку реставраційних робіт.

Музей розташований у гаражному кооперативі "Чайка" на північній околиці Харкова (селище Жуковського).

Музей фотоілюзій відкрився в 2017 році в самому центрі Харкова.

Для відвідувачів є 28 фотозон з різними сюжетами. Детально продумані локації дозволяють за рахунок гри сприйняття, масштабу та перспективи зробити найнеймовірніші фотографії.

У музеї працює фотограф, який може надати свої послуги за додаткову плату - зйомка на професійне обладнання, ретуш та обробка зображень, що вийшли.

Національний літературно-меморіальний музей Григорія Сковороди розташований у Сковородинивці в колишній садибі поміщиків Ковалевських, де великий український філософ помер у 1794 році (за іншими даними – у будівлі колишньої церковно-парафіяльної школи).

В будинку є меморіальна кімната - "спокійна келія", де Сковорода любив працювати і в якій завершив життя.

У затишному, добре розпланованому парку, що підтримується в ідеальному стані, збереглися пам'ятні місця, пов'язані з великим мислителем. Це кістяк величезного 700-річного дуба на березі ставка з пам'ятним знаком (1972 рік, скульптори Любов Жуковська, Дмитро Сова), під покровом якого писав філософ, колодязь і величезна дерев'яна поміщицька комора, на широкій галявині перед якою проводяться заходи, що організовуються музеєм.

Неподалік садибного будинку у сквері знаходиться могила Григорія Сковороди. На стилізованому під придорожній камінь надгробку (1972 рік, скульптори Дмитро Сова, Любов Жуковська) висічено лаконічну та напрочуд ємну, гідну видатного філософа авторську епітафію: "Світ ловив мене, але не спіймав". Біля входу в сквер встановлено скромний пам'ятник Григорію Сковороді (1972 рік., скульптор Іван Кавалерідзе, архітектор Василь Гнєзділов).

Під час широкомасштабного російського військового вторгнення в Україну в 2022 році, будівля Національного літературно-меморіального музею Григорія Сковороди була зруйнована прямим влучанням російської ракети. Частина експозиції була знищена, проте найцінніші експонати не постраждали.

Національний музей воєнної історії Слобожанщини було відкрито в Солоницівці в 1965 році як Національний меморіальний комплекс "Висота маршала Конєва". В 2003 році, напередодні 60-річчя від дня визволення Харкова від німецько-фашистських загарбників, проведено повну реконструкцію. В січні 2025 року в процесі декомунізації України змінив назву з "Національний меморіальний комплекс "Висота маршала Конєва" на "Національний музей воєнної історії Слобожанщини".

У 1943 році тут розміщувався штаб командувача Степовим фронтом, звідки маршал Конєв віддав наказ про нічний штурм Харкова, і наступного дня місто було звільнено. В бою загинуло близько півмільйона солдатів, проте ця операція започаткувала звільнення всієї України.

До комплексу входить стелла заввишки 17,5 метрів, виставка бойової техніки, каплиця на честь Іоанна-Воїна, музейний комплекс.

В експозиції Національного музею воєнної історії Слобожанщини представлені артефакти часів радянської та німецької окупації, макети техніки, танків та паротягів, знаряддя праці, архівні фотографії, документи, листівки, книги, українське вбрання та рушники, форма солдатів радянської, польської та нацистської армій, зброя різних країн, снаряди, бомби, кулі, медалі та значки, макети приміщень зі старими меблями, карти, картини й портрети, форма моряків, морські міни, човни, уламки снарядів літаків та техніки, частина оздоблення будівлі Рейхстагу, експонати, присвячені голокосту та таборам, форма й одяг ув'язнених. 

Окрема зала музею відведена експонатам Афганської війни: картинам, зброї, формі військових та одягу місцевих мешканців. 

Також представлено велику експозицію, присвячену новітній російсько-українській війні, обороні Донецького аеропорту. В залах виставлено форму, зброю, уламки снарядів, медалі й нагороди, макети сучасної військової техніки та прапори.

Гомільшанські ліси - заповідний масив листяного лісу на березі річки Сіверський Донець за 40 кілометрів на південь від Харкова, між селами Велика Гомольша та Коропове.

Національний природний парк "Гомільшанські ліси" створено в 2004 році, проте ще в ХVIII сторіччі на природну цінність місцевих ландшафтів звернув увагу Петро I, видавши указ про виділення поблизу Гомольші заповідних корабельних гаїв. У 1970-х роках було створено заказник "Гомільшанська лісова дача", довкола стали з'являтися бази відпочинку.

Перелік рідкісних рослин у лісі становить 132 види. Одну з ділянок називають "філією тайги", оскільки тут ростуть дуже високі сріблясті ялинки. Донині збереглося близько 500 гектарів дубового лісу віком 130-150 років, зустрічаються окремі 300-річні дуби.

В Гомільшанських лісах водяться рідкісні птахи, зокрема орлан-білохвіст, орел-могильник, рибалок блакитний, бджолоедка, сиворакша, вівельга та інші. Мальовничу затоку Косач уподобали водоплавні птахи.

Збереглися археологічні пам'ятки Кам'яного та Бронзового віку, городища та могильники скіфської, аланської та слов'янської давнини.

Національний природний парк "Слобожанський" створено у 2009 році з метою збереження історико-культурних комплексів та цінних природних територій лісостепової зони Слобожанщини.

Розташований на площі 5244 гектари на території Богодухівського району Харківської області в долині річки Мерла (басейн ріки Дніпро). Лісові ценози природного походження представлені дібровами, сосняками, а в пониженнях навколо боліт - березняками, вільшаниками.

Візитною карткою Слобожанського національного природного парку є реліктові озера, невеликі болота та торфовища - своєрідні мікрозаповідники бореальної рослинності, що збереглася тут з часів останнього льодовикового періоду.

Візит-центр Національного природного парку "Слобожанський" розміщується на території садиби "Наталівка" в селі Володимирівка.

Нововодолазький краєзнавчий музей розташований у центрі селища Нова Водолага.

В етнографічній експозиції зібрано багато предметів побуту Слобожанщини, привезених із етнографічних експедицій.

Олексіївська фортеця Української оборонної лінії споруджена 1831 р., під час другого етапу будівництва лінії укріплень на тодішніх південних кордонах російської імперії.

Початкова назва - Берецька (Беретська), в 1738 році перейменована на фортецю Святого Олексія. Земляна, майже квадратна у плані, чотирибастіонія. Висота валів – понад 5 метрів. Площа кріпосного двору становить понад 1,5 гектари. До північно-західної куртини, в якій розташований в'їзд, підведена насипом грунтова дорога довжиною близько 100 метрів. Східна куртина посилена равеліном, спрямованим у бік річки Береки. Протяжність фортеці на зовнішній стороні основи валу становить понад 1030 метрів.

Олексіївська фортеця була з'єднана валом із сухим ровом із четвертою на лінії Михайлівської та шостої - Єфремівською фортецями. Гарнізон складався з одного піхотного полку ландміліціонерів, переведеного потім у драгунські та посиленого гренадерською напівротою.

Пам'ятка добре зберіглася, дає ясне уявлення про форму та розміри земляного укріплення першої третини XVIII сторіччя.

Відпочинковий комплекс "Осинове Плесо" розташований на мальовничому березі Сіверського Донця на східній околиці Чугуєва.

Виконаний в етнічному стилі: українська хата-мазанка з очеретяним дахом, обгороджене тином сільське подвір'я, дерев'яна різьблена криниця у дворі. На території можна відвідати автентичну українську хату-музей, у якій відтворено стан побуту українського селянства ХVІІІ-ХІХ століть. Експонується унікальна колекція предметів побуту та декоративно-ужиткового мистецтва, зібрана засновником комплексу Павлом Зекцером.

До послуг гостей трирівнева лазня, риболовля, місця для пікніків. Під час проведення репінських пленерів комплекс приймає художників, тут експонуються їхні картини.

Пам'ятник Остапу Бендеру, Іполиту Матвійовичу Вороб'янінову та Еллочці-людожерці - культовим персонажам роману Іллі Ільфа та Євгена Петрова "12 стільців" - відкрито в Харкові в 2005 році на День міста.

"Великий комбінатор", відлитий у бронзі, присів лаву, встановлену перед входом до одного з харківських кафе. Кіса Вороб'янінов, який розшукував разом з "великим комбінатором" сховані в меблевому гарнітурі скарби, зображений таким, що просить милостиню. Еллочка в зухвалій позі ніби запрошує перехожих присісти на заповітний стілець.

У 2024 році пам'ятники персонажам роману "12 стільців" у Харкові були демонтовані у межах деколонізації.