Пам'ятки Черкаського району

Парк "Сосновий бір" у Черкасах – пам'ятка ландшафтної архітектури, найкращий парк міста.

Закладений у 1967 році архітектором-ландшафтником Геогієм Урсатієм та інженером з озеленення Євдокією Смирновою. 

Розташований на березі Дніпра на території 49 гектарів. Тут створено систему ставків, вода з яких каскадами та водоспадами спускається до Дніпра. Центральним елементом композиції є став зі скульптурою русалки. У парку зростає понад 70 цінних та екзотичних порід дерев.

У 2009 році парк "Сосновий бір" було розчищено та відновлено після періоду запустіння.

Мальовничий краєвид на Дніпро відкривається з "Містка кохання", який перекинутий над яром.

Дерев'яна Преображенська церква в Білозір'ї збудована у 1710 році. У 1867 році була перебудована дзвіниця.

На даний момент церковний двір обнесений високим бетонним парканом.

Рибний ряд у Черкасах - один із старих павільйонів Черкаського ринку. Побудований у 1908-1909 pоках разом із м'ясним рядом. Два цегляні торгові павільйони були головною складовою комплексу центрального міського ринку в Черкасах.

У проєктуванні будівель брав участь знаменитий київський архітектор Владислав Городецький. Зберігся лише Рибний ряд - оригінальна будівля у стилі модерн. Нині це господарське приміщення Черкаського національного університету.

Джерело "Рожена криниця" розташоване на північно-західній околиці села Бучак (зручний заїзд із села Іванків).

Назва джерела пов'язана з ім'ям легендарної красуні Рожени. Згідно з місцевим переказом, Рожена пригощала водою з джерела київських князів Святослава, Ігоря та Володимира, які прямували з дружинами на битву з половцями.

На височині ближче до річки виявлено велике давньоруське поселення та могильник.

Руїни римо-католицького костелу розташовані в центральній частині Медведівки. Храм був збудований у XIX столітті. Виконаний у стилі неоготики.

За радянських часів будівля костелу використовувалась у господарських цілях. Нині перебуває в аварійному стані.

Парк садиби Максимовичів, закладеної у XVIII столітті на Михайловій горі над Дніпром.

З 1845 року, після того як вийшов у відставку, тут протягом 30 років прожив видатний український вчений, фольклорист, перший ректор Київського університету Святого Володимира Михайло Максимович.

В гостях у Максимовича неодноразово бував Микола Гоголь. За легендою, тут письменник зібрав матеріал для повісті "Вій" (втім, повість написана в 1834 році - до того, як Максимович оселився у Прохорівці). У парку зростає сосна Гоголя.

У Прохорівці також бував Шевченко, написавши портрети господарів садиби. У 1859 році поета було заарештовано дорогою на Михайлову гору, і з того часу він не повертався в Україну. Зберігся дуб Шевченко, встановлено пам'ятний знак на березі річки, планується створення меморіального комплексу.

Зараз це територія санаторію "Жовтень" та будинки відпочинку "Прохорівка", вхід вільний.

Приватна садиба-музей "Райський куточок", або, як його ще називають, "Олексіївський парк" створено в українському ретро-стилі на присадибній ділянці черкащанина Олексія Черника.

Тут можна побачити міні-музей просто неба: від будинку-мазанки з дахом з очерету до старовинної гармати. Практично всі експонати музею діють.

Можна пройти через березову алею до берега дніпровської протоки, помилуватися міні водоспадом, посмажити барбекю на стилізованому під старовину мангалі.

Садиба родини Яхненків-Симиренків на Платоновому хуторі у Млієві заснована в середині ХІХ століття підприємцем Платоном Симиренком, сином багатого купця Федора Симиренка, який був родом із Городища.

В Млієві, на орендованих у графа Михайла Воронцова землях, Платон Симиренко збудував великий цукровий завод, проте пізніше підприємство було ліквідовано, його приміщення використовувалися військовими.

В кінці ХІХ століття землі Платонова хутора взяв в оренду у графині Балашової вчений-помолог (фруктолог) Левко Симиренко для створення найбільшого в дореволюційній росії розплідника, де були зібрані найцінніші сорти плодових та декоративних порід рослин. Тут вчений відкрив відомий сорт яблук Ренет Симиренка.

Його син Володимир Симиренко вже за радянської влади став першим директором Мліївської садово-городньої дослідної станції. Нині це Інститут помології імені Левка Симиренка. Пам'ятник садівникові встановлений перед головним корпусом інституту (1926 рік).

Серед старих садибних споруд зберігся невеликий одноповерховий будинок, збудований Платоном Симиренком у 1855 році – у ньому розміщується меморіальний музей родини Симиренків.

Від 1-го січня 1992 року Садиба-музей родини Симиренків стала відділом Черкаського обласного краєзнавчого музею.

Світлодинамічний музичний фонтан у Черкасах, у сквері за Облдержадміністрацією, відроджено в 2008 році після того, як він 10 років не працював.

Реконструйований за ініціативою міської влади за рахунок спонсорів.

Оборонна Іллінська церква-усипальниця гетьмана Богдана Хмельницького - єдина споруда родової садиби Хмельницьких у Суботові, що збереглася.

Церква збудована в 1653 році коштом Богдана Хмельницького в стилі козацького бароко (зображена на сучасній купюрі у 5 гривень). Іллінська церква розташована на замчищі, де розташовувалася укріплена заміська резиденція гетьмана. Служила одним із фортифікаційних вузлів Суботівської фортеці, про що говорять ключоподібні бійниці в амбразурах на фронтоні.

Після смерті Богдана Хмельницького в 1657 році гетьман був похований у своїй родовій церкві-усипальниці.

Від садиби також зберігся фундамент оборонної вежі, над якою споруджено захисний павільйон. Поруч - кам'яні хрести ХVІІІ сторіччя, козацька гармата, відреставрована українська хата XVIII століття.

За радянських часів у приміщенні Іллінської церкви було відкрито меморіальний музей Богдана Хмельницького.

Нині храм діючий, хоча в ньому залишається частина експозиції Суботівського історичного музею, розміщеного на території колишньої садиби Хмельницьких.

Свято-Казанський собор у Чигирині відновлений у 2004 році на місці старого храму на честь Казанської ікони Божої Матері, збудованого у 1888 році на пожертвування моряків – уродженців Чигирина.

Величний храм із двома куполами та дзвіницею був збудований із світло-коричневої цегли. Стіни та склепіння були розписані іконами святих. За радянської влади до 1934 року Казанський собор залишався єдиним діючим храмом Чигирина. Після закриття храму будівля собору була розібрана на будматеріали.

Свято-Казанський собор відроджено завдяки допомозі меценатів у 2004 році. Нижній храм освячено на честь Святого Георгія.

Дерев'яна Свято-Миколаївська церква в селі  Орловець зведена у 1876-1886 pоках на місці ще більш давньої церкви, заснованої в 1779 році запорозьким козаком Кирилом Половим. Освячена у 1888 році.

Над входом до церкви висить ікона Святого Миколая. Одні з дверей до храму в цілому також є іконою.

Миколаївський храм належить до Православної церкви України.

Свято-Михайлівський кафедральний собор у Черкасах – найбільший православний храм в Україні (сягає 72 метрів заввишки).

Побудований за 8 років у візантійському стилі. Може одночасно вмістити до 12 тисяч людей. Планується будівництво дзвіниці висотою понад 100 метрів.

17 жовтня 2024 року Свято-Михайлівський собор у Черкасах, який тривалий час був під управлінням московського патріархату, перейшов до Православної церкви України і став гарнізонним храмом. На території собору діятиме осередок національного-патріотичного виховання, недільна школа та підготовка капеланів.

Свято-Покровський собор – головний православний храм Сміли.

Будівництво кам'яної церкви почалося тут у 1859 році коштом видатних меценатів графів Бобринських.

Смілянський Покровський храм у візантійському зводився за планом Петербурзької Благовіщенської лайбгвардії кірасирського полку церкви, але має більші розміри і лише один центральний купол.

Дерев'яна Свято-Преображенська церква у селі Корнилівка побудована в 1738 році (за іншими даними - в 1722 році. До того в селі був старий храм XVII сторіччя.

У 1838 році Преображенську церкву реконструювали. Мабуть, тоді ж до неї прибудували дзвіницю з шатровим верхом.

Храм трикупольний, хрестоподібний у плані.

Наразі Преображенська церква є пам'яткою народної архітектури Середнього Подніпров'я.

Належить до Православної церкви України.