Пам'ятки Сумської області

Сільський парк у Великому Бобрику закладений у 1815 році на території садиби поміщиці Єлизавети Рахманової.

Домінантою парку є 35-метрова ялина, посаджена під час закладення парку сином поміщиці генералом Григорієм Рахмановим, учасником війни з Наполеоном 1812 року.

Крім кількох дубів-патріархів віком 250-300 років, збереглися алейна група лип, кілька ялин, дві сосни, ясен тощо. Сядибний будинок не зберігся.

Вознесенську церкву в Тростянці зведено на початку XX століття. Багато оформлений храм у шатрово-купольному стилі називають у народі "Червоною церквою" за характерний колір цегляних стін.

40-метрова дзвіниця відрізняється високохудожньою роботою майстрів-кам'янотесів. Підлога в храмі виконана з метлахської плитки. Особливістю споруди є розміщення ризниці та дияконника центрального нефа за бічними апсидами.

Завдяки великим розмірам та виразній пластиці Вознесенська церква домінує над навколишньою забудовою Тростянця і надає місту відомий силует.

Вознесенська церква в Лебедині збудована в 1858 році на місці однойменного дерев'яного храму, відомого з 1692 року.

Новий цегляний храм зробили кубічним, чотиристовпним, з напівкруглою вівтарною апсидою. Над входом розташована дзвіниця.

В архітектурі цієї споруди класицизм та бароко добре поєднуються з місцевим колоритом.

Церква Святого Вознесіння збудована в Ромнах на рубежі XVIII-XIX століть за межами міського валу, на місці дерев'яного храму, заснованого в 1700 році.

В 1895 році була прибудована дзвіниця. У 1896 році відкрилася церковно-парафіяльна школа.

За радянських часів храм було закрито, будівля використовувалася не за призначенням.

Відродження Вознесенської церкви почалося в 1996 році. Йде реставрація.

Білокам'яна Вознесенська церква у Великому Бобрику – одна з найвдаліших культових споруд Сумщини.

Величний храм у стилі класицизму з триярусною дзвіницею споруджений у 1808 році на височини у центрі села. Він чудово доповнив мальовничий сільський пейзаж із ставком та пагорбами. У поле зору церква потрапляє відразу після повороту з траси Суми - Охтирка, а потім не зникає з виду протягом всіх п'яти кілометрів путівця.

Спочатку храм здається дуже маленьким, що природно для невеличкого села. Реальний масштаб споруди стає очевидним лише коли починаєш спускатися до ставка. Порівняно з навколишніми сільськими спорудами Вознесенська церква виглядає просто величезною.

Оригінальна особливість архітектури храму – відкрита трипрогонова аркадна галерея, увінчана дзвіницею.

Інтер'єри церкви декоровані колонами та пілястрами коринфського ордера. Збереглися старовинні фрески.

Воскресенська церква в Лебедині – рідкісний на території Слобожанщини дерев'яний храм, що зберігся з XVIII століття, хоч і багаторазово перебудований.

Спочатку був пятісрубний, хрестовий а плані, п'ятиголовий. Зовні обшитий вертикально поставленими дошками з нащільниками.

У 1930-х роках Воскресенську церкву було закрито, дзвони скинуто, дзвіницю зруйновано, іконостас спалено. Останнім часом розпочалася реставрація.

Гамаліївський (Харалампіївський) монастир - монастир-в'язниця, один із найнегативніших прикладів використання історико-архітектурної спадщини в Україні.

Заснований у 1702 році як скит при дерев'яній церкві Святого Харлампія. В 1713 році гетьман України Іван Скоропадський видав універсал та виділив кошти на спорудження жіночого монастиря. Тут же він був похований у родовому склепі Харлампіївської церкви (збереглися білокам'яні надгробки), а монастир фактично став родовою усипальницею.

У 1735 році було закінчено будівництво собору Різдва Богородиці, територію оточили мурами з вежами та надбрамною дзвіницею, з'явилися кам'яні келії та господарські будівлі.

У XVIII столітті монастир двічі горів та відновлювався. Проіснував до 1924 року, коли тут було відкрито будинок престарілих та дитячий притулок, а собор перетворено на будинок культури.

У 1961 році на території було засновано виправно-трудову колонію суворого режиму №66, склепи Скоропадських замуровано, могили ченців зрито. Лише у 1994 році було проведено реставрацію Харлампієвої церкви, у ній почали проводити богослужіння для ув'язнених. Собор досі використовується під майстерні. Питання повернення монастиря православної церкви не вирішено.

Гетьманський національний природний парк створено в 2009 році з метою збереження унікальних та різноманітних ландшафтів Лівобережного лісостепу – від низинних берегів та сфангових боліт до реліктових корінних лісів.

Парк площею понад 23 тисячі гектарів розташований у долині річки Ворскла. До парку віднесено ділянки заплави, сама річка, місцями надзаплавні тераси та правий корінний берег річки.

До складу Гетьманського НПП увійшли гідрологічні заказники "Хухрянський", "Бакіровський", "Климентівський", "Ямний", а також 6 заповідних урочищ. Зокрема, урочище "Литовський бір" - це унікальний реліктовий сосновий бір, де зустрічаються дерева віком понад 200 років. Дві пам'ятки природи місцевого значення - "Джерело крем'яне" і "Криничка".

Різдва Богородиці (Глинська пустинь) ставропігійний чоловічий монастир розташований у селі Соснівка неподалік Глухова, за кілька кілометрів від російського кордону.

За переказами, монастир заснований у 1557 році на тому місці, де тутешнім бджолярам під час збору меду з'явилася на сосні чудотворна ікона Різдва Пресвятої Богородиці.

Назва монастиря походить від маєтку князів Глинських, на чиїх земля заснована пустинь. Покровителями Глинського монастиря в різні часи були Іван Мазепа та Олексій Меньшиков. Розквіт припав на ХІХ століття.

Пустинь, обнесена кам'яною огорожею, мала п'ять окремих та чотири домові храми. Соборний храм на честь Різдва Пресвятої Богородиці зі дзвіницею був збудований у 1770-1781 роках. Майже всі споруди були знищені після того, як у 1922 році монастир закрили більшовики.

У 1994 році Глинська пустинь була знову відкрита, її зайняли представники московського патріархату. Було освячено новий надбрамний храм в ім'я ікони Іверської Божої Матері. На місці зруйнованого собору в 2002 році збудовано Свято-Микільський храм.

На території є святе джерело.

Будинок цивільних зібрань для дворян у Сумах збудований у кінці ХІХ століття.

На першому поверсі розміщувався музичний салон, театральна зала, ресторан. На другому – кімнати для куріння та зали для гри в азартні ігри.

Після радянсько-украхнської війни Будинок Дворянського зібрання перетворили на філармонію. Зал Сумської обласної філармонії славиться своєю акустикою. У 2008 році було проведено капітальний ремонт та встановлено орган.

Церква Святого Димитрія збудовано в Стецьківці у 1835-1846 роках коштом поміщиків Савичів. Храм виконаний у стилі класицизму.

У радянські часи приміщення використовувалося як зерносховище, але під час Другої світової війни богослужіння було відновлено.

Нині Димитріївська церква діє. У 2002 році проведено реставрацію.

Дитячий парк "Казка" розташований у центральній частині міста Суми.

На його території, крім дитячих атракціонів, розташовуються казкові споруди та постаті персонажів казок.

Крім того, у парку "Казка" регулярно відкриваються пересувні зоопарк та цирк, а також проводяться загальноміські розважальні заходи.

Конотопський міський краєзнавчий музей – один із найстаріших та найбагатших музеїв Сумщини. Заснований у 1900 році з ініціативи видатного українського історика Олександра Лазаревського, чиє ім'я тепер носить музей. Подаровані Лазаревським твори живопису, книги, старовинна зброя, рукописи, стали першими його експонатами.

Зараз музею фонди налічують майже 24 тисячі експонатів. 9 виставково-експозиційних залів висвітлюють історію, природу та етнографію регіону. Представлені знаряддя праці кам'яної доби, посуд епохи бронзи, давньоруська та козацька зброя тощо.

Серед найцікавіших експонатів: крісло (фотель) гетьмана Кирила Розумовського з палацу в Батурині, замок та ключ від брами Конотопської фортеці, Євангеліє-апракос 1707 року з друкарні Києво-Печерської Лаври.

У фойє представлені художні твори українського та західноєвропейського мистецтва.

Фасад музею прикрашає мурал із портретом Олександра Лазаревського.

Костел Благовіщення Пресвятої Діви Марії в Сумах збудований за принципом романських церков-базилік та готичних храмів.

Невелика споруда з червоної цегли з високим двосхилим дахом повернута торцем до вулиці. Сам торець прикрашений центральним порталом та круглим вікном-трояндою над ним. Стрільчасту арку на високому фронтоні підтримують мініатюрні кутові загострені башточки. На бічних фасадах видно чіткий ритм стрілчастих вікон та пілястр.

У 1945-1953 роках у будівлі розміщувався краєзнавчий музей, у 1953-1972 роках - Спортивна зала педінституту, в 1972-1994 роках - Спортивна зала школи. У 1994 році храм повернули католикам.

Краєзнавчий музей села Козацьке на Сумщині засновано у 2000 році як шкільний музей. З 2017 року функціонує на базі місцевого клубу "Краєзнавець" при Козацькому сільському будинку культури.

Експозиція музею, розгорнута в кількох залах будинку культури, розповідає про походження села та його назви, історію місцевої школи, церкви, сільськогосподарських підприємств села.

Відвідувачі можуть дізнатися більше про традиції та звичаї місцевих жителів, а також ознайомитися з виставкою картин наївного мистецтва, які створених майстрами села Козацьке.

У сквері поруч із музеєм створено виставку ретротехніки, де представлені старі автомобілі, трактори та інша техніка, що використовувалася місцевими сільськогосподарськими підприємствами.