Пам'ятки Звенигородського району

Двоповерховий палац у стилі класицизму побудований в середині ХІХ століття на околиці Шполи, що зветься Верхньою Дар’ївкою, відомим фінансистом та державним діячем Олександром Абазою, який придбав шполянський маєток у графа Орлова.

Головний фасад з білими колонами виглядає дуже просто і строго, проте з боку саду є відкрита тераса з чавунною колонадою з орнаментами на рослинні мотиви та вензелями з літерою "А".

Також зберігся флігель початку ХХ століття з дерев'яним різьбленням.

У невеликому парку зі штучною водоймою представлені місцеві породи дерев, а також кілька екзотичних: пірамідальний дуб, залізне дерево та інші.

В ХІХ столітті  садиба перейшла як посаг донці Олександра Абази Пелагеї, яка вийшла заміж за дипломата Лева Урусова. В 1917 році Урусови змушені були покинути маєток та емігрувати за кордон, а в палаці розмістили притулок для сиріт та дітей репресованих. Нині це спеціалізована школа-інтернат.

Маєток в Будищах збудував у 1828 році барон Павло Енгельгардт (син сенатора, героя другої Турецької війни Василя Енгельгардта) як свою літню садибу (головна резиденція Енгельгардтів знаходилася у Вільшані).

Поруч був розбитий парк із каскадом ставків та віковими дубами. За легендою, у дуплі одного з дубів ховав свої дитячі малюнки юний Тарас Шевченко, який у 1828-1829 роках служив у Енгельгардта козачком. Цей дуб зберігся на території пейзажного парку, його називають Шевченковим.

За радянських часів у садибі розмістили восьмирічну школу, яка займає приміщення і зараз.

Парк реконструйовано, споруджено арки, лави, фонтани для відтворення атмосфери шевченківських часів.

Моринський музейний комплекс - реконструйована сільська садиба в селі Моринці, де в 1814 році народився майбутній Кобзар.

Його батьки Григорій Шевченко та Катерина Бойко кілька років прожили у порожній хатці засланого на каторгу селянина Копія поряд із будинком Якима Бойка, діда новонародженого Тараса. Обидві хати відновили за малюнками та докладним описом шевченкознавця Олександра Кониського в 1989 році з ретельним дотриманням технології та всіх особливостей народної архітектури, характерної для цієї місцевості. Із сусідньої Керелівки (Шевченкове) до садиби перенесено оригінальну дерев'яну зовнішню комору.

В інтер'єрах житлових будинків відтворено скромний побут Шевченкової родини. За будинками відкривається чудовий краєвид на яр, засаджений фруктовим садом. Встановлено пам'ятник Катерині Бойко із маленьким Тарасом на руках. Споруджено каплицю.

Будівництво гідроелектростанції на порогах річки Рось у Стеблеві було розгорнуто в 1931 році згідно з планом ГОЕЛРО, що передбачив створення цілої мережі малих ГЕС по всій країні.

Внаслідок спорудження греблі та підйому рівня води у річці суттєво змінився ландшафт – дві третини мальовничих скель та порогів опинилися під водою.

Дамба постраждала під час Другої світової війни. У 1952 році була відновлена та виведена на потужність 2,8 тисяч кВт. Наразі перебуває в оренді у приватного підприємства.

Водоспад, який утворює станція, називають одним із найпотужніших рівнинних водоспадів країни.

Чудова церква на честь Святих Апостолів Петра та Павла – одна з найкрасивіших церков у Черкаській області.

Петропавлівський храм збудований у 2007 році за проєктом архітектора Анатолія Дітковського коштом мецената Володимира Мовчана.

Всередині встановлено п'ятиярусний іконостас у стилі українського бароко. Церква має сім куполів, на дзвіниці знаходиться 11 дзвонів, найбільший з яких важить 1950 кілограмів.

Вхід до храму прикрашають бронзові барельєфи святих апостолів Петра та Павла, над якими встановлено мозаїчне зображення ікони Пресвятої Богородиці.

Церква Успіння Божої Матері в Чаплинці була заснована в ХІХ столітті коштом місцевого землевласника.

У 1933 році храм було закрито, а після Другої світової війни зруйновано.

Успенську церкву відновили лише в 1993 році коштом уродженця сусіднього села Порадівка Миколи Супруна, чоловіка народного депутата Людмили Супрун.