Пам'ятки Рівненської області

Луцька вежа в Острозі була ключовим оборонним елементом нижнього міста, виконуючи також функцію в'їзної брами з боку Луцька. Це одна з двох веж зовнішніх міських укріплень, що збереглися.

В даний час приміщення Луцької вежі пристосоване для експозиції музею книги та друкарства (в 1580 році Іван Федоров створив в Острозі друкарню, в якій було видано першу "Читанку" та першу повну слов'янську Острозьку Біблію). Також в музеї книги та друкарства відбуваються тимчасові виставки.

Національний історико-меморіальний заповідник "Поле Берестецької битви" заснований у 1912 році на місці, де в 1651 році відбулася найбільша битва Визвольної війни під керівництвом гетьмана Богдана Хмельницького (іноді невірно говорять "Берестейська битва").

100-тисячне козацьке військо за підтримки 30 тисяч татар хана Іслама III Гірея воювало під Берестечком із 300-тисячною польською армією короля Яна Казимира II. Через зраду татар запорожці були розбиті, втративши за різними оцінками від 10 до 30 тисяч убитими. Внаслідок поразки у Берестецькій битві Хмельницький змушений був укласти з Яном Казимиром невигідний Білоцерківський мир.

У 1912 році на згадку про трагічну битву на острів Журавлиха було перенесено дерев'яну Михайлівську церкву (XVII століття), у якій Хмельницький молився перед боєм. За проєктом архітекторів Володимира Максимова та Олексія Щусєва було споруджено чудовий храм-пам'ятник Святому Георгія у стилі козацьких храмів з дев'ятьма банями та винесеним назовні іконостасом (художник Іван Їжакевич). На другому поверсі розташована так звана "балконна" церква Бориса та Гліба.

Підземний хід з'єднує Михайлівську церкву з підземною каплицею-усипальницею Параскеви П'ятниці під Георгіївським храмом, де поховано останки загиблих козаків (зокрема, ними заповнено пустотілий центральний стовп).

У 1966 році було створено музей-заповідник "Козацькі могили". Нині це Національний історико-меморіальний заповідник "Поле Берестецької битви". У музеї комплексу представлені знахідки, зроблені археологами на полі битви.

У 1991 році відкрито пам'ятник козакам та селянам-повстанцям (скульптор Анатолій Кущ).

Тут діє Свято-Георгіївський чоловічий монастир Православної церкви України.

Озеро Нобель розташоване у заплаві річки Прип'ять на півночі Рівненської області.

Його площа складає 5 квадратних кілометрів, глибина – понад 10 метрів. Озеро з півночі на південь розділяє півострів, на якому розташоване село Нобель. Східна (велика) частина озера вузька і подовжена з півночі на південь, західна більш овальна.

Береги та дно озера Нобель піщані, дуже розчленовані. Є чотири острови. Водяться карась, лин, щука, окунь, соми, раки. На берегах - гніздування диких гусей, качок та інших птахів.

Острозька слов'яно-греко-латинська академія – перший в Україні та Східній Європі вищий навчальний заклад.

Заснована в 1576 році князем Василем-Костянтином Острозьким та княжною Гальшкою Острозькою (в парку Шевченка поруч із замком, де спочатку знаходилася академія, встановлено пам'ятний знак). Першодрукар Іван Федоров відкрив при ній у 1580 році друкарню, де було видано перший "Буквар" та знамениту "Острозьку Біблію".

Першим ректором академії був Герасим Смотрицький. Серед випускників - гетьман Петро Сагайдачний, брати Наливайки та інші.

В 1624 році, після заснування в Острозі єзуїтського колегіуму, фінансування академії припинилося, в 1636 році її було розформовано.

Острозька академія відроджена в 1994 році як державний університет. Нині займає приміщення колишнього монастиря капуцинів із Троїцьким костелом (1778 рік, архітектор Паоло Фонтана).

Одночасно із відродженням навчального закладу було створено Центр вивчення спадщини Острозької академії і розпочато збір матеріалів для створення експозиції, що стало початком створення музею історії Острозької академії. Наразі до музейного комплексу входить 6 експозиційних розділів. 

У відреставрованому університетському храмі розміщена іконописна колекція музею. В основі зібрання - зразки українського та європейського іконопису XVIII -ХІХ століть, також твори відомого сучасного живописця Юрія Нікітіна та випускників Національної академії образотворчого мистецтва та архітектури. Ікони, будучи експонатами музею академії, водночас, є частиною інтер’єру храму. 

Протягом 1998-1999 років було розчищено підземелля, що розташовуються під храмом і в період функціонування монастиря використовувались як крипти (місця поховань). Було відтворено інтер’єр крипт, приміщення музеєфіковано і підземелля стали частиною музейного комплексу.

В 2000 році у старомонастирському корпусі (колишній корпус келій XVIII століття) була сформована експозиція історії приміщень, в яких функціонує сучасна Острозька академія. Центральним експонатом цієї зали стала віднайдена та відреставрована монастирська криниця.

Протягом 2005-2014 років в музеї було сформовано експозицію стародруків та рідкісних книг. З 2014 року колекція розташована в захристі студентсько-викладацького храму. Тут представлені видання найбільших українських друкарень XVI-XVIII століть (Львівської, Київської, Почаївської), а також раритетні книги ХІХ – початку ХХ століття.

Художній фонд музею формується з 1997 року. Це, переважно, живописні роботи сучасних українських художників, а також скульптури, художній текстиль та скло. Більшість картин представлені в тематичних колекціях та експонуються у коридорах центрального корпусу Національного університету "Острозька академія".

З 2009 року розпочав роботу найбільш динамічний експозиційний підрозділ музею – підземна мистецька галерея, розташована в підвальних приміщеннях колишнього монастиря капуцинів XVIII сторіччя. 

Окремим експозиційним підрозділом музею є приватна етнографічна колекція та збірка рідкісних книг відомого українського вченого, академіка Миколи Жулинського.

Острозький замок на горі над річкою Вілія – ​​колишня резиденція могутніх князів Острозьких, які у XIV-XVII століттях володіли великими землями на Волині.

Укріплення на місці давньоруського городища почав зводити князь Данило - перший точно відомий князь з династії Острозьких. Його нащадки протягом двох століть розширювали та зміцнювали свою столицю, яка досялга розквіту на початку XVI століття за князя Костянтина Острозького.

Із замком пов'язана історія "чорної княгині" Гальшки Острозької, яка після смерті батька Іллі Острозького успадкувала всі його статки. За її руку спалахнули справжні магнатські війни, її двічі примушували до заміжжя насильно, проте її дядько Василь-Костянтин зумів зберегти володіння роду Острозьких. Згодом він прославився як просвітитель та захисник православ'я.

Найдавнішою спорудою Острозького замку є Сторожова вежа або "Вежа мурована" (XIV століття), в якій ще у 1916 році було розгорнуто експозицію краєзнавчого музею. Головним експонатом є знаменита Острозька Біблія, видана в 1681 році першодрукарем Іваном Федоровим. Експонується колекція унікальних волинських "усміхнених ікон". Представлено макет середньовічного Острога. Також збереглася Кругла (Нова) вежа (XVI століття) з ренесансною короною зубчиків, від підніжжя якої видно куполи монастиря в Межирічі.

На території Острозького замку розташований древній Богоявленський собор (1453 рік), чий силует був гербом міста. За католиків церква була частково зруйнована, одна стіна з бійницями включена до фортифікаційної системи замку. Наприкінці XIX століття собор був реконструйований у псевдовізантійському стилі за проєктом архітектора Базилевського, бані отримали характерну позолоту. У 1905 році споруджено Надбрамну дзвіницю. Храм чинний, належить УПЦ московського патріархату.

З 1981 року Острозький замок разом з ансамблем інших архітектурних пам’яток міста та його околиць входить до Державного історико-культурного заповідника Острога. Останніми роками тут впроваджується низка програм з підвищення доступності. Зокрема, заповідник реалізував проект “Інклюзивний музей в Острозькому замку”. Тепер слабозорим відвідувачам доступні тактильні вказівники та схеми, 3D-моделі деяких експонатів (зокрема, тактильний макет замку князів Острозьких), аудіогід із тифлокоментарем, путівник для незрячих, а також путівник з адаптованим текстом для людей з порушеннями слуху. Сайт заповідника адаптований для людей з інвалідністю.

Пам'ятник Уласу Самчуку встановлений у Рівному в 2005 році на честь 100-річчя від дня народження видатного українського письменника та громадського діяча часів національно-визвольної боротьби.

Монумент розташований перед будівлею драматичного театру. Автори пам'ятника Уласу Самчуку: Микола Пасічник, Віктор Ковальчук, Тетяна Мельничук, Володимир Шолудько.

"Піч Януша" називають єдину споруду, що збереглася від палацу Януша Острозького в Межиричі під Острогом.

Палац розташовувався поряд із Свято-Троїцьким монастирем-фортецею. Від нього залишилася лише величезна піч камінного типу з великими арочними прорізами, пірамідальним дахом та високим димарем із ренесансним декором. Вогонь розводили в центрі, бічні проходи холодної пори року могли закриватися.

Припускають, що біля печі Януша грілася палацова варта. Також її могли використовувати під час бенкетів для смаження великих туш тварин на рожнах.

Чарівний своєю провінційністю Рівненський зоопарк розташований на рельєфній парковій території площею 4,7 гектарів на в'їзді до Рівного з боку Києва.

В зоопарку проживає майже 700 екземплярів тварин 200 видів. Представлені леви та інші великі котячі, ведмеді, мавпи, парнокопитні, птахи. Великою популярністю серед відвідувачів Рівненського зоопарку користується далекосхідний леопард Багіра рідкісного чорного забарвлення.

У вольєрі "Бабусине подвір'я" дозволено годувати та брати на руки свійських тварин. Діє екзотаріум. Працює школа верхової їзди.

Рівненський обласний краєзнавчий музей розташований в будівлі колишньої чоловічої гімназії, збудованої в Рівному в стилі класицизму в 1839 році з ініціативи князя Фредеріка Любомирського.

Тут викладав український історик Микола Костомаров, навчався письменник-гуманіст Володимир Короленко. В роки Другої світової війни будівля служила рейхскомісаріатом України, поряд розміщувався бункер генерала Еріка Коха (зберігся).

З 1975 року приміщення займає обласний краєзнавчий музей, організований у Рівному в 1906 році. Музейний фонд налічує понад 300 тисяч експонатів, серед яких є археологічні знахідки, етнографічна виставка, нумізматична колекція, предмети козацької доби, ікони. У сквері музею розташована експозиція військової техніки.

Садиба поміщиків Ленкевичів-Валевських у Гощі є видатною пам’яткою палацового модерну в резиденціальній архітектурі Волині ХІХ століття, втіленням модерністичної естетики у волинське садово-паркове будівництво. Палац є пам'яткою архітектури місцевого значення.

Гощанський маєток з парком в англійському стилі та одноповерховим дерев'яним будинком заклав наприкінці XVIII століття Станіслав Костка Ленкевич із роду Ленкевичів-Іпохорських, яким Гоща належала з початку XVIII століття. У 1852 році садиба перейшла у власність Октавії Ленкевич, яка вийшла заміж за графа Міхала Валевського. Приблизно у цей період був збудований нинішній палац у стилі швейцарського шале – альпійського будиночка з фахверковими фасадами, мансардним поверхом, декоративною вежею та балконом над ґанком у стилі модерн. Останніми власниками були російські поміщики Ісакови.

За радянських часів палац сильно видозмінили, надбудувавши другий поверх, добудувавши друге крило замість декоративної вежі і частково обклавши фасади керамічною плиткою, проте головний фасад залишився близьким до первісного. Тривалий час будівля використовувалася як районна бібліотека.

2017 року садиба Ленкевичів-Валевських перейшла на баланс Гощанської селищної ради, розпочалися реставраційні роботи. Зараз тут розгортається експозиція Гощанський історико-етнографічного музею "Погорина". 

Гощанський парк площею 7 гекатрів є пам'яткою садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення. Серед його зелених насаджень можна знайти реліктове дерево гінкго, яке також називають "динозавровим деревом". Також ростуть болотний дуб з кроною пірамідальної форми, червонолистий клен Шведлера, сосна Веймутова з дрібною шовковистою хвоєю та довгими вузькими шишками, софора японська, що нагадує білу акацію, але не має колючок.

Перший православний храм Дубно збудовано в XVI столітті на острові Кампа при Спасо-Преображенському монастирі, заснованому першими власниками міста з роду Острозьких.

Спасо-Преображенську церкву вперше згадано в 1592 році в листі князя Костянтина Острозького як "творіння предків наших". У 1643 році на місці дерев'яної церкви було збудовано кам'яну, що збереглася до наших днів. У 1839 році добудовано дзвіницю.

Один із середньовічних дзвонів Спасо-Преображенської церкви(1572 рік) представлений в експозиції "Скарби наші духовні" історико-культурного заповідника Дубно, розташованого в Дубенському замку.

Тараканівський форт (інші назви - Форт-застава Дубно, Дубенський форт) - потужна кріпосна споруда часів протистояння між росією та Австро-Угорщиною.

Зведений на російсько-австрійському кордоні в 1890 році за наказом царя Олександра ІІІ для захисту львівської залізниці. Дубенський форт має форму ромба, являв собою бетонно-земляне укріплення. В центрі знаходиться чотирикутна двоповерхова казарма. Оточений двома рядами потужних земляних валів, між якими викопано 14-метровий рів з кам'яними стінами та казематами.

Проте вважається, що з погляду військової інженерії проєкт виявився невдалим. Тараканівський форт не використовувався за призначенням. Нині в занедбаному стані й поступово руйнується.

"Тунелем кохання" в Клевані називають перголу (природну огорожу з дерев або кущів), яка незвичайним чином виросла над коліями залізничної гілки довжиною 4 кілометри, що веде від станції "Клевань" до одного з місцевих деревообробних підприємств у селі Оржів. Свого часу навколо залізниці припинили підрізати дерева, і густі крони утворили імпровізований грот над коліями, якими іноді повільно курсують маневрові потяги.

Дивовижний рослинний тунель, що грає кольорами у різні пори року, тепер вважається одним із найромантичніших місць в Україні та однією з туристичних візитівок Волині. Завдяки безлічі вдалих фото він перетворився на місце масового туристичного паломництва, що приваблює тисячі туристів з України та з-за кордону. Тунель у Клевані періодично з’являється у списках найдивовижніших залізниць на планеті. Він фігурує у багатьох рекламних роликах та навіть у повнометражному кінофільмі японського режисера Акійоші Імазакі "Клевань – тунель кохання". Також ця зелена алея служить фотолокацією місцевим молодятам – відвідування "Тунелю кохання" вважається гарною прикметою. 

З часом навколо "Тунелю кохання" розвинулася повноцінна туристична інфраструктура з великою пропозицією різноманітних додаткових послуг. Тут є облаштований майданчик для урочистих заходів, сувенірні крамнички, кафе-бістро, автомобільний паркінг, громадська вбиральня. Функціонує готельно-ресторанний комплекс, де є міні-музей із залізничним реманентом та місцевим бурштином, а також ресторан з фірмовою стравою "Тунель кохання". 

Палац у стилі ампір збудований у Володимирці в XVIII столітті графом Вінсентом Юзефом Красицьким – представником старовинного польського роду герба Рогаля.

Будівля двоповерхова, з колонадою. За Польщі тут була резиденція керуючого справами Володимирецького та Городецького спиртзаводів та сільськогосподарського провадження. Після Другої світової війни у будівлі палацу Красицького розмістився дитячий будинок, потім контора колгоспу.

Наразі палац перебуває в аварійному стані.

Заповідник "Базальтові стовпи" - геологічний заказник у центрі Рівненської області, унікальний "архітектурний" витвір природи.

Щільні ряди колон-багатогранників вражають монументальністю та геометричною досконалістю.

Базальтові стовпи - це магматична порода, розбита тріщинами на характерні базальту стовпчасті окремо. У розрізі стовпи мають форму чотиригранників або багатогранників, що робить цей матеріал зручним для будівництва бруківок. Товщина стовпів досягає 1,2 метри, висота – до 30 метрів.

Великі поклади базальту були виявлені біля села Берестовець у XVIII столітті. Промисловий видобуток ведеться у відкритий спосіб. Деякі кар'єри затоплені, і в поєднанні зі спокійною гладдю води базальтові стіни виглядають особливо гарно.

Ще більш вражаючий кар'єр із базальтовими стовпами знаходиться в урочищі Янова Долина біля села Базальтове за 15 кілометрів від Берестовця. Серед затопленого водою кар'єру тут утворився невеликий острівець, який називають "Островом кохання".

Дорогу від Берестівця до Базальтового розбито, рекомендується об'їзд через Костопіль.

З 1972 року заказник "Базальтові стовпи" має статус пам'ятки природи місцевого значення, що використовується як зона відпочинку.