Львів

"Музей науки Львів" - це інтерактивний простір площею понад 2000 квадратних метрів, який допомагає пізнати світ завдяки дослідам і взаємодії з експонатами.

Кожен із дев'яти експозиційних блоків музею розкриває окрему тему: "Повітря", "Вода", "Акустика", "Оптика", "Електрика", "Наука", "Людина", "Роботи", "Формула-1". Понад 100 інтерактивних експонатів дають можливість провести експерименти з пневматичними пристроями та мильними бульбашками, влаштувати мініураган або морський щторм, виробити електроенергію на мініелектростанції, пограти на музичних інструментах у студії звукозапису, поспілкуватися з роботом RoboThespian, покерувати роборукою KUKA KR 210, побувати в різних куточках Землі завдяки VR-технологіям та навіть поміняти колеса гоночної автівки на пітстопі.

На першому поверсі розташована зона відпочинку з кав'ярнею та сувенірною крамницею.

Двоповерхова будівля львівського музею науки облаштована з урахуванням стандартів доступності, зокрема обладнана ліфтом.

Архикатедральний собор Святого Юра у Львові - один із найкрасивіших архітектурних ансамблів міста, перлина українського бароко. Головна святиня Української греко-католицької церкви, де тривалий час розташовувалася резиденція митрополитів УГКЦ.

Першу церкву на Святоюрській горі у Львові було засновано ще за часів Галицько-Волинського князівства. Нинішній храмовий комплекс споруджено в 1744-1770 роках за проєктом Бернарда Меретина, який поєднав стиль рококо з українською сакральною естетикою. На головному фасаді церкви Святого Юра встановлені скульптури Івана Пінзеля. На дзвіниці розміщено найдавніший в Україні дзвін (1341 рік). Найцінніша реліквія храму - чудотворна ікона Пресвятої Діви Марії (XVII століття).

У соборі Святого Юра поховані митрополити Андрій Шептицький та Володимир Стернюк, патріарх Йосип Сліпий.

Поруч з собором знаходиться палац митрополитів, в якому в 2001 році зупинявся під час візиту в Україну Папа Іван Павло ІІ.

З 1998 року собор Святого Юра разом із ансамблем історичного центру Львова входить до списку світової спадщини ЮНЕСКО.

Глинянська (В'їзна) брама - частина міських укріплень середньовічного Львова, що найбільш збереглася.

Споруда у стилі пізнього ренесансу є частиною фортифікаційного комплексу Бернардинського монастиря. Брама збудована на початку XVII сторіччя під наглядом інженера Фрідріха Гетканта. У центрі оборонної стіни розташована квадратна вежа з шатровим дахом та арковим проїздом, що вимощений дерев'яною бруківкою.

Під час реконструкції 1976-1977 років перед стіною відновлено оборонний рів.

Наразі у комплексі Глинянської брами розміщується інститут "Укрзахідпроектреставрація та адміністрація історико-архітектурного заповідника".

Латинський кафедральний собор – головний храм римо-католицької церкви у Львові. Офіційна назва – Митрополича базиліка Успіння Пресвято́ї Ді́ви Марі́ї Львівської архідієцезії. Неофіційно львів'яни називають його просто Катедрою.

Собор будувався та перебудовувався львівськими містобудівниками протягом 400 років. Перший камінь заклав польський король Казимир Великий у 1360 році. Після реставрації 1760-1778 років готичні форми поступилися модним тоді бароковим.

В катедральному соборі була ікона Матері Божої Милостивої ("Прекрасна зірка міста Львова"), оригінал якої зараз зберігається у краківському Вавелі. ЇЇ точну копію було виготовлено для Львова і в 2001 році папа Іван-Павло II її коронував.

Зберігся головний орган, вітражі Яна Матейка та інше. У східній стіні видніються ядра, що нагадують про турецьку облогу 1672 року, а також снаряд, що залишився з часів українсько-польської війни 1918-1919 років.

Наприкінці XVIII сторіччя навколо катедри розташовувався цвинтар з численними каплицями, з яких збереглися лише найцінніші: каплиця Боїмів (1609-1615 роки) та каплиця Кампіанів (1619 роки).

Латинський катедральний собор є Санктуарієм Матері Божої Милостивої і Божого Милосердя.

Личаківський цвинтар-музей, розташований неподалік центру міста Львова, більше схожий на ландшафтний парк.

Офіційно цвинтар засновано в 1784 році, хоча він на цьому місці існував ще в XVI сторіччі. Територія в 40 гектарів розбита на 86 полів, на яких знаходяться майже 3,5 тисячі пам'яток та композицій роботи відомих скульпторів та архітекторів. На Личаківському цвинтарі поховані Іван Франко, Соломія Крушельницька, Марія Конопницька, Володимир Івасюк та інші.

В 1991 році Личаківський цвинтар став історико-меморіальним музеєм-заповідником.

Багато протиріч у 1990-х роках викликало відновлення знищеного за радянських часів меморіалу "Цвинтар орлят" на честь польських воїнів, які загинули в 1918-1920 роках в українсько-польській та радянсько-польській війні. Офіційно меморіал було відкрито в 2005 році одночасно з меморіалом загиблим воїнам Української Галицької Армії.