Старобільськ

Пам'ятник Остапу Бендеру, герою сатиричного твору Іллі Ільфа та Євгена Петрова "12 стільців" встановлений перед старовинним будинком колишньої жіночої гімназії в Старобільську, де зараз розташований факультет Луганського національного університету імені Тараса Шевченка.

Ідея увічнити Бендера належить колективу ЛНУ. Дослідники творчості Ільфа і Петрова вважають, що описане у " 12 стільцях " місто Старгород - це Старобільськ, у якому письменники працювали в 1923 році.

Скульптура викладача НЛУ Андрія Борового зображує сцену появи " великого комбінатора " у Старгороді, що супроводжувався спілкуванням з безпритульником. На постаменті накреслено слова, з яких починається 5-й розділ роману: "О пів на дванадцяту з північного заходу, з боку села Чмарівки, до Старгорода увійшов юнак років двадцяти восьми. За ним біг безпритульний..."

Свято-Миколаївський кафедральний собор збудований в Старобільську в 1886 році "на згадку про благополучне 25-річне царювання Імператора Миколи I в ім'я Святителя Миколи Мирлікійського Чудотворця".

Автором проєкту був єпархіальний архітектор Харківської духовної консисторії Краєвський.

Нині ведеться реставрація.

Старобільський жіночий монастир "Всіх скорбящих Радостє" виник на основі притулку для дівчаток-сиріт, який організувала в 1849 році дворянка Ганна Булич.

У 1862 році притулок було перетворено на жіночу громаду на честь ікони Божої Матері "Всіх скорбящих Радостє". В 1870 році споруджено зимовий храм на честь Святої Живоначальної Трійці. В 1886 році громада зведена у ступінь монастиря.

Під час Першої світової війни було відкрито лазарет для тифозних поранених солдатів, яких відмовилися доглядати лікарі.

У 1924 році обитель була розігнана, частину сестер було вбито або заарештовано. За радянських часів на території розміщувалася військова частина, а під час Другої світової війни – концтабір.

У 1992 році храми повернули православній церкві, а в 1993 році знову почав діяти монастир. Головна святиня - чудотворна ікона Божої Матері "Всіх скорбящих Радостє".