Черкаси

Патріотичний музей російсько-української війни у Черкасах заснований військовослужбовецем 118-ї бригади тероборони, волонтером Олексієм Святенком у 2018 році. Розтащовується на території автотранспортного підприємства.

В музеї зібрано сотні зразків зброї, боєприпасів та амуніції із зони бойових дій від початку війни 2014 року до наших днів. Зокрема, можна побачити тубуси від ПТРК "Джавелін", NlAW і "Фагот", гільзи від американської БМП "Бредлі", набої до мінометів, танків та гармат, різноманітна стрілецька зброя. Також представлені фрагменти російської ракети від РСЗО "Ураган", рештки збитого над Черкащиною безпілотника Shahed, зразки російської військової форми.

Окрема частина музею присвячена Дмитру Коцюбайлові "Да Вінчі", який загинув у березні 2023 року.

Біля входу в музей стоїть евакуаційна автівка, якою користувалися бійці ДУК "Правий сектор" під час боїв за Донецький аеропорт у 2014 році та в інших гарячих точках.

Черкаський міський археологічний музей Середньої Наддніпрянщини створено в 2016 році на основі археологічної колекції черкаського історика Михайла Сиволапа, яка налічує кілька десятків тисяч знахідок усіх епох та культур з території Середнього Подніпров'я, починаючи з палеоліту та закінчуючи козацькими часами, а також предмети ХVІІІ-ХХ століть.

Початково музей розташовувався в одній із кімнат кінотеатру "Україна", але у 2024 році переїхав у нове приміщення на першому поверсі чотириповерхового будинку в центрі Черкас. Тут розташовується основна експозиція та три допоміжні.

В експозиції представлені як викопні артефакти, так і предмети традиційної української культури, які ще не встигли побувати в землі. Зокрема, можна побачити фрагменти старовинної зброї, монети, кахлі та відреставрований черкаський посуд кінця XVIII століття. Планується нумізматична та боністична експозиція.

В ігровій залі представлена інтерактивна експозиція "Популярна археологія для дітей", де пропонуються археологічні майстеркласи та археопазли. Відвідувачі можуть власноруч зібрати модель давньої посудини, орієнтуючись на форму та орнамент, відчувши себе археологом-реставратором.

Найбільший у Європі буддистський храм "Білий Лотос" заснований у Черкасах в 1988 році, збудований у 1990-х роках послідовниками школи кунг-фу "Ша-Фут-Фань".

Його прообразом є буддистський храм у Лаосі. Архітектурний проєкт храмового комплексу започаткував голова черкаського товариства буддизму Володимир Скубаєв. За легендою, при закладці фундаменту знайшли стародавній камінь, на якому зображений Будда в масці воїна. На вході в келії встановлено дві постаті воїнів, привезені до Черкас із Тибету. В ритуальній залі підлога застелена килимами, стіни прикрашені деревом та оксамитом.

Послідовники буддизму вивчають тут тайський бокс та кунг-фу.

По неділях у "Білому Лотосі" проводяться екскурсії, чайні церемонії. Можлива організація весільної церемонії.

Будинок Щербини - найрозкішніший особняк дореволюційних Черкас, прозваний за радянських часів "Палацом щастя", оскільки тут розмістили міський РАГС.

Побудований в 1892 році підприємцем Опанасом Щербиною. Відрізняється надзвичайною легкістю та витонченістю архітектури, багатим декором.

Деякий час тут містилася Земська управа, в 1919 році приміщення зайняв повітовий ревком, потім Рада робітників, селянських і солдатських депутатів. Після Другої світової війни тут знаходився Черкаський міськком КПУ та міськком комсомолу.

З 1970 році і донині будівля використовується як Палац одружень.

Будинок грабаря-підрядника Якова Майбороди побудований в Черкасах в кінці ХІХ століття місцевим архітектором Георгієм Філоферо.

Особняк зведений з цегли в стилі неокласицизму з використанням архітектурних форм і декоративних елементів ренесансу та ампіру. Центральний та бічні портали увінчані складними фронтонами. В будинку було три великі та сім менших кімнат, на теріторіє садиби розташовувалися будиночок для прислуги та стайні.

Згодом Майбороди передали особняк в оренду Другому чотирикласному училищу для міщан. Після більшовицького перевороту 1917 року у ньому розмістили відділення черкаського "Всеобучу", потім дитячий садок, а потім передали міській санстанції.

Із інтер’єру до нашого часу збереглся старі фільовані двері, автентична столярка вікон та паркетна підлога.