Пам'ятки Черкас

Патріотичний музей російсько-української війни у Черкасах заснований військовослужбовецем 118-ї бригади тероборони, волонтером Олексієм Святенком у 2018 році. Розтащовується на території автотранспортного підприємства.

В музеї зібрано сотні зразків зброї, боєприпасів та амуніції із зони бойових дій від початку війни 2014 року до наших днів. Зокрема, можна побачити тубуси від ПТРК "Джавелін", NlAW і "Фагот", гільзи від американської БМП "Бредлі", набої до мінометів, танків та гармат, різноманітна стрілецька зброя. Також представлені фрагменти російської ракети від РСЗО "Ураган", рештки збитого над Черкащиною безпілотника Shahed, зразки російської військової форми.

Окрема частина музею присвячена Дмитру Коцюбайлові "Да Вінчі", який загинув у березні 2023 року.

Біля входу в музей стоїть евакуаційна автівка, якою користувалися бійці ДУК "Правий сектор" під час боїв за Донецький аеропорт у 2014 році та в інших гарячих точках.

Черкаський міський археологічний музей Середньої Наддніпрянщини створено в 2016 році на основі археологічної колекції черкаського історика Михайла Сиволапа, яка налічує кілька десятків тисяч знахідок усіх епох та культур з території Середнього Подніпров'я, починаючи з палеоліту та закінчуючи козацькими часами, а також предмети ХVІІІ-ХХ століть.

Початково музей розташовувався в одній із кімнат кінотеатру "Україна", але у 2024 році переїхав у нове приміщення на першому поверсі чотириповерхового будинку в центрі Черкас. Тут розташовується основна експозиція та три допоміжні.

В експозиції представлені як викопні артефакти, так і предмети традиційної української культури, які ще не встигли побувати в землі. Зокрема, можна побачити фрагменти старовинної зброї, монети, кахлі та відреставрований черкаський посуд кінця XVIII століття. Планується нумізматична та боністична експозиція.

В ігровій залі представлена інтерактивна експозиція "Популярна археологія для дітей", де пропонуються археологічні майстеркласи та археопазли. Відвідувачі можуть власноруч зібрати модель давньої посудини, орієнтуючись на форму та орнамент, відчувши себе археологом-реставратором.

Найбільший у Європі буддистський храм "Білий Лотос" заснований у Черкасах в 1988 році, збудований у 1990-х роках послідовниками школи кунг-фу "Ша-Фут-Фань".

Його прообразом є буддистський храм у Лаосі. Архітектурний проєкт храмового комплексу започаткував голова черкаського товариства буддизму Володимир Скубаєв. За легендою, при закладці фундаменту знайшли стародавній камінь, на якому зображений Будда в масці воїна. На вході в келії встановлено дві постаті воїнів, привезені до Черкас із Тибету. В ритуальній залі підлога застелена килимами, стіни прикрашені деревом та оксамитом.

Послідовники буддизму вивчають тут тайський бокс та кунг-фу.

По неділях у "Білому Лотосі" проводяться екскурсії, чайні церемонії. Можлива організація весільної церемонії.

Будинок Щербини - найрозкішніший особняк дореволюційних Черкас, прозваний за радянських часів "Палацом щастя", оскільки тут розмістили міський РАГС.

Побудований в 1892 році підприємцем Опанасом Щербиною. Відрізняється надзвичайною легкістю та витонченістю архітектури, багатим декором.

Деякий час тут містилася Земська управа, в 1919 році приміщення зайняв повітовий ревком, потім Рада робітників, селянських і солдатських депутатів. Після Другої світової війни тут знаходився Черкаський міськком КПУ та міськком комсомолу.

З 1970 році і донині будівля використовується як Палац одружень.

Будинок грабаря-підрядника Якова Майбороди побудований в Черкасах в кінці ХІХ століття місцевим архітектором Георгієм Філоферо.

Особняк зведений з цегли в стилі неокласицизму з використанням архітектурних форм і декоративних елементів ренесансу та ампіру. Центральний та бічні портали увінчані складними фронтонами. В будинку було три великі та сім менших кімнат, на теріторіє садиби розташовувалися будиночок для прислуги та стайні.

Згодом Майбороди передали особняк в оренду Другому чотирикласному училищу для міщан. Після більшовицького перевороту 1917 року у ньому розмістили відділення черкаського "Всеобучу", потім дитячий садок, а потім передали міській санстанції.

Із інтер’єру до нашого часу збереглся старі фільовані двері, автентична столярка вікон та паркетна підлога.

Будівля колишнього готелю "Слов'янська" у Черкасах збудована в кінці ХІХ століття коштом підприємця Скорини.

Виконана в стилі модерн із елементами псевдоготики. Кут будинку, враховуючи містобудівне місце, вирішено п'ятикутним об'ємом, увінчаним високим загостреним шатром. Фасад будівлі прикрашений численними декоративними деталями, тонкими баштами з голчастими куполами та витонченими колонками. Будинок мав три балкони, один з яких винесений більш ніж на 2,5 метри та спирається на тонкі чавунні колони. Саме під ним розташовувався вхід до готелю "Слов'янська".

За радянських часів це був готель "Дніпро". Наразі будівля належить "Укрсоцбанку".

Невеликий затишний парк у центральній частині міста. Біля замкового містечка розташувалися спортивні майданчики. Парк прикрашають альпійські гірки та клумбові композиції, що створюють властиву зеленим куточкам особливу атмосферу затишку.

Також багато скульптурних композицій із каменю та дерева.

"Долина троянд" у Черкасах - це невеликий парк на березі Дніпра за 500 метрів від центру міста. Одне з найулюбленіших місць відпочинку містян.

Останніми роками використовується для проведення загальноміських свят.

У 2012 році на території парку встановлено 15-метровий сонячний годинник.

Меморіальний комплекс із монументом "Батьківщина-мати" у Черкасах розташований на території стародавнього замчища, на місці знищеної за радянської влади Свято-Троїцької церкви.

За однією з версій, за козацьких часів на цьому невеликому пагорбі розташовувалася Черкаська фортеця. Насправді, у різні періоди у Черкасах існувало три фортеці. Давньоруське городище XIV сторіччя та залишки Черкаської фортеці XVIII століття знаходилися на місці нинішнього скверу імені Богдана Хмельницького на Замковій горі (зараз там встановлена стела на честь Богдана Хмельницького та пам'ятник Іванові Підкові), а на місці Пагорба Слави було резервне укріплення, на території якого в 1863 році було збудовано кам'яну Троїцьку церкву замість однойменного дерев'яного храму в нижньому місті.

Усі архітектурні та археологічні пам'ятки були повністю знищені під час будівництва монумента Слави. Церква була підірвана в 1961 році, культурний шар був зритий в 1965 році при спорудженні Пагорба Слави, а в 1977 році відкрито Меморіал Слави з бронзовим монументом "Батьківщина-мати".

З вершини пагорба відкривається велика панорама Кременчуцького водосховища.

Головний корпус Черкаської політехніки до 1923 року був казенним винним складом, тобто лікеро-горілчаним заводом.

Такі склади масово створювалися у російській імперії на межі XIX і XX століть в рамках "Винної монополії", введеної з ініціативи міністра фінансів Сергія Вітте у 1896 році.

Основна будівля комплексу в стилі еклектики була побудована в 1905 році (за іншими даними – у 1887 році). Спочатку фасад був неоднаковим за висотою: мав дво- та триповерхові частини. Декор виконаний з облицювальної цегли. Збереглося керамічне покриття підлог із клеймом "Товариство Геренгейм, Харків", ковані металеві баки у підвалах, фрагменти каналізаційної та вентиляційної систем.

Нині це один із корпусів Черкаського політехнічного фахового коледжу.

Будівля комерційного банку в стилі модерн побудована в 1914 році на фешенебельній вулиці Черкас - Хрещатику.

Округлі форми з рослинними мотивами в архітектурі двоповерхової будівлі притаманні європейському "ар-нуво".

З радянських часів тут розміщується редакція газети "Черкаський край" (колишня "Черкаська правда"), в якій працював відомий поет-шістдесятник Василь Симоненко, вбитий радянськими спецслужбами в 1963 році за активну правозахисну діяльність.

У 1998 році до дня народження поета відкрито кімнату-музей. В експозиції "Робочий кабінет Василя Симоненка" відтворено атмосферу тих часів: стіл, стілець, радіоприймач, настільна лампа, чорнильниця, ручка, друкарська машинка, якими користувався молодий журналіст. Предствлені його особисті речі (плащ, капелюх), перші видання його творів, фотографії, документи, листи поета.

Неподалік біля РАГСу встановлено пам'ятник Василю Симоненку.

Вхід вільний.

Будинок Цибульських у Черкасах - історична будівля в центрі міста, збудована в середині ХІХ століття.

Належала родині купців першої гільдії, була найвищим будинком міста свого часу. З 18 по 22 липня 1859 року тут зупинявся Тарас Шевченко у свого друга Юхима Цибульського.

За радянських часів тут було відкрито музей однієї книги - "Кобзаря" Шевченка. В експозиції музею представлено прижиттєві та посмертні видання письменника, зокрема раритетний "Кобзар" 1840 року.

Будівля Музичного фахового коледжу імені Семена Гулака-Артемовського збудована в 1903 році як чоловіча гімназія.

Автором проєкту був видатний київський архітектор польського походження Владислав Городецький.

У другій половині XX століття, після спорудження сучасної прибудови, у будівлі розмістився музичний коледж.

Першу в Україні пам'ятник варенику встановлено в 2006 році біля готелю "Росава" у Черкасах.

Скульптура представляє собою козакаа Мамая, який їсть вареники. За його спиною розміщено величезний вареник у вигляді півмісяця.

Автор пам'ятника одній із класичних страв української кухні – скульптор, заслужений художник України Іван Фізер. Висота пам'ятника, виготовленого з кераміки, становить 2,5 метри. До його відкриття було приготовлено справжній вареник вагою близько 70 кілограмів.

Пам'ятник українському поету-шістдесятнику Василеві Симоненку у Черкасах встановлений у 2010 році поряд з історичним будинком Щербини (нинішній Палац одружень).

У цьому місті поет працював кореспондентом газет "Черкаська правда", "Молодь Черкащини", "Робоча газета" на початку 1960-х років. Антирадянські вірші Симоненка стали відомі завдяки самвидаву. Поет помер після жорстокого побиття, пов'язаного з його громадською діяльністю, спрямованою на викриття злочинів НКВС.

Автор монумента - Владислав Димйон. Пам'ятник висотою понад 2 метри передає образ поета у поступовій динаміці. Крило, яке огортає постать, символізує талант, іскру божу.

Неподалік розташована редакція газети "Черкаський край" (колишня "Черкаська правда"), де відкрито кімнату-музей Василя Симоненка.