Вокзал вузлової залізничної станції "Жмеринка" - один із найбільших та найкрасивіших в Україні.

Побудований у 1899-1904 роках архітекторами Зиновієм Журавським та Валеріяном Риковим. В архітектурі величної будівлі поєднуються мотиви модерну та ренесансу (цей стиль називають українським модерном). Будівлю часто порівнюють із кораблем, що прямує з Одеси до Києва.

Було передбачено невелику, але багато прикрашену Царську залу з окремим виходом на платформу (зараз платна зала очікування).

За легендою, після того, як вокзал побачив імператор Микола II, архітектор Журавський застрелився, хибно витлумачивши захоплений вигук царя: "Ось, сучий син!".

У 1920-х роках тут тимчасово розташовувався штаб червоного командира Григорія Котовського.

За радя ...

Вокзал вузлової залізничної станції "Жмеринка" - один із найбільших та найкрасивіших в Україні.

Побудований у 1899-1904 роках архітекторами Зиновієм Журавським та Валеріяном Риковим. В архітектурі величної будівлі поєднуються мотиви модерну та ренесансу (цей стиль називають українським модерном). Будівлю часто порівнюють із кораблем, що прямує з Одеси до Києва.

Було передбачено невелику, але багато прикрашену Царську залу з окремим виходом на платформу (зараз платна зала очікування).

За легендою, після того, як вокзал побачив імператор Микола II, архітектор Журавський застрелився, хибно витлумачивши захоплений вигук царя: "Ось, сучий син!".

У 1920-х роках тут тимчасово розташовувався штаб червоного командира Григорія Котовського.

За радянських часів будівля жмеринського вокзалу втратила багато елементів декору, проте в 2013 році було завершено реставрацію, яка повернула їй автентичний вигляд.

На привокзальній площі до 2012 року стояв пам'ятник Остапові Бендеру - героєві сатиричних романів Ільфа та Петрова, в яких Жмеринка згадується як один із "світових осередків культури" (всупереч поширеній думці, більш популярна крилата фраза про "останнє місто", про яке " розбиваються хвилі Атлантичного океану", відноситься до Шепетівки).

Вокзал вузлової залізничної станції "Жмеринка" - один із найбільших та найкрасивіших в Україні.

Побудований у 1899-1904 роках архітекторами Зиновієм Журавським та Валеріяном Риковим. В архітектурі величної будівлі поєднуються мотиви модерну та ренесансу (цей стиль називають українським модерном). Будівлю часто порівнюють із кораблем, що прямує з Одеси до Києва.

Було передбачено невелику, але багато прикрашену Царську залу з окремим виходом на платформу (зараз платна зала очікування).

За легендою, після того, як вокзал побачив імператор Микола II, архітектор Журавський застрелився, хибно витлумачивши захоплений вигук царя: "Ось, сучий син!".

У 1920-х роках тут тимчасово розташовувався штаб червоного командира Григорія Котовського.

За радя ...

Вокзал вузлової залізничної станції "Жмеринка" - один із найбільших та найкрасивіших в Україні.

Побудований у 1899-1904 роках архітекторами Зиновієм Журавським та Валеріяном Риковим. В архітектурі величної будівлі поєднуються мотиви модерну та ренесансу (цей стиль називають українським модерном). Будівлю часто порівнюють із кораблем, що прямує з Одеси до Києва.

Було передбачено невелику, але багато прикрашену Царську залу з окремим виходом на платформу (зараз платна зала очікування).

За легендою, після того, як вокзал побачив імператор Микола II, архітектор Журавський застрелився, хибно витлумачивши захоплений вигук царя: "Ось, сучий син!".

У 1920-х роках тут тимчасово розташовувався штаб червоного командира Григорія Котовського.

За радянських часів будівля жмеринського вокзалу втратила багато елементів декору, проте в 2013 році було завершено реставрацію, яка повернула їй автентичний вигляд.

На привокзальній площі до 2012 року стояв пам'ятник Остапові Бендеру - героєві сатиричних романів Ільфа та Петрова, в яких Жмеринка згадується як один із "світових осередків культури" (всупереч поширеній думці, більш популярна крилата фраза про "останнє місто", про яке " розбиваються хвилі Атлантичного океану", відноситься до Шепетівки).