Пам'ятки Жмеринки

Вокзал вузлової залізничної станції "Жмеринка" - один із найбільших та найкрасивіших в Україні.

Побудований у 1899-1904 роках архітекторами Зиновієм Журавським та Валеріяном Риковим. В архітектурі величної будівлі поєднуються мотиви модерну та ренесансу (цей стиль називають українським модерном). Будівлю часто порівнюють із кораблем, що прямує з Одеси до Києва.

Було передбачено невелику, але багато прикрашену Царську залу з окремим виходом на платформу (зараз платна зала очікування).

За легендою, після того, як вокзал побачив імператор Микола II, архітектор Журавський застрелився, хибно витлумачивши захоплений вигук царя: "Ось, сучий син!".

У 1920-х роках тут тимчасово розташовувався штаб червоного командира Григорія Котовського.

За радянських часів будівля жмеринського вокзалу втратила багато елементів декору, проте в 2013 році було завершено реставрацію, яка повернула їй автентичний вигляд.

На привокзальній площі до 2012 року стояв пам'ятник Остапові Бендеру - героєві сатиричних романів Ільфа та Петрова, в яких Жмеринка згадується як один із "світових осередків культури" (всупереч поширеній думці, більш популярна крилата фраза про "останнє місто", про яке " розбиваються хвилі Атлантичного океану", відноситься до Шепетівки).

Жмеринський історичний музей розміщується у колишньому особняку графа Дмитра Гейдена в центрі Жмеринки.

Тут можна ознайомитися з історією сіл Велика та Мала Жмеринка, з яких бере початок сучасне місто, з кустарними промислами краю, з історією прокладання Центральної залізниці та будівництва залізничної станції "Жмеринка" та її вокзалу.

Експозиція розповідає про бурхливі події історії України першої половини ХХ століття: Українська революція, індустріалізація, колективізація, Голодомор. Подіям Другої Світової війни присвячено окрему залу.

Завершує експозицію розповідь про сучасний економічний та соціокультурний розвиток міста та околиць.

Католицький храм Святого Олексія в Жмеринці закладений у 1904 році коштом імператора на честь царевича Олексія. Освячений у 1910 році.

Костел виконаний у модному тоді неоготичному стилі. Був частково зруйнований в 1936 році.

Наприкінці ХХ століття костел передали віруючим, коштом громади було відновлено колишній вигляд: за старими кресленнями та фотографіями відбудовано стрілчасту вежу, реставровано внутрішні інтер'єри.

Полкова церква Святого Миколая Чудотворця збудована у 1904 році для розквартованих у Жмеринці 9-го та 10-го Стрілецьких полків 3-ї Стрілецької бригади.

Військовий храм виконаний за типовим проєктом архітектора Федора Вержбицького. Загалом у російській імперії було збудовано понад 60 таких церков.

За радянських часів Миколаївська церква, що розташована на території військової частини, була позбавлена куполів та дзвіниці. У 2005 році у знову відкритому та відреставрованому храмі коштом місцевих меценатів було встановлено новий іконостас.